Усик вдруге став абсолютом, феєрія Лузан та зрада Ковтуна і Лискун: чим запамʼятався 2025 рік для українського спорту
Ось і підходить до завершення 2025 рік. А куди ж без них – підсумків.
Усе було просто й банально: радість, розпач, перемоги й поразки, популярність і ганьба. Або, як нині модно казати, хайп і крінж. Спорт у цьому плані – класичний інь і янь. Без одного не існує іншого. А разом – баланс.
Практично щодня траплялася подія, яка має горде найменування серед журналістів – інфопривід.
"Чемпіон" вирішив згадати найгучніші з них, адже щось і досі на слуху, а щось, без сумніву, вже встигло трохи припасти пилом пам'яті. Тож не соромтеся, діставайте із запасів те, що називається "не чіпай – це на Новий рік", і під смаколики згадуйте цю об'єктивну ретроспективу із суб'єктивними ремарками.
Гойдалки Динамо та валідольна збірна Реброва
Розпочнемо, звісно, з найпопулярнішого виду спорту у світі – футболу. В Україні він теж номер один, тож цілком закономірно роль відкривача надати саме йому.
Якщо почати з рідного чемпіонату та не забувати про новорічний антураж, коли так хочеться чогось казкового, то варто згадати прориви Олександрії та ЛНЗ. Перші сенсаційно навесні стали віцечемпіонами УПЛ, а другі – виграли першу частину Прем'єр-ліги сезону-2025/26.
На жаль, для фанатів "містян" карета рівно о 00:00 перетворилася на гарбуз. А результати оновленої Олександрії вкотре нагадали: після опівночі в етер запускають лише фільми з позначкою 18+. Я про жахи, звісно, а ви про що подумали?
І справді, літньо-осіння кампанія команди змушує хапатися за голову й широко відкривати рота всіх прихильників цього самобутнього клубу. Так-так, повне відтворення картини "Крик" Едварда Мунка.
ЛНЗ, навпаки, з весняного хорору переріс у приємну для очей історію. Чим вона завершиться – хто знає. Після такого старту навіть фініш поза трійкою найкращих сприйматиметься як гіркота, та не варто забувати: для них це лише третій сезон у найвищому дивізіоні. Ох уже цей апетит, що приходить під час їжі.
Куди більше уваги, безумовно, заслуговують Динамо і Шахтар. "Біло-сині" у 2025 році були справжнім Доктором Джекілом і Містером Хайдом. Поруч із рекордною серією без поразок в УПЛ – провальні виступи в єврокубках.
У серпні стався виліт від Пафоса в Лізі чемпіонів, згодом – поразка від Маккабі в Лізі Європи. Колись Ігор Суркіс сказав фразу, яка, напевно, міцно врізалася в пам'ять уболівальникам киян: "Краще грати в Лізі Європи й перемагати, ніж у Лізі чемпіонів зазнавати принизливих поразок".
Торік Динамо в ЛЄ набрало чотири очки за вісім матчів, здобувши єдину перемогу в останньому турі над немотивованим РФШ. Здавалося, тепер рівень опозиції буде ще нижчим, тож вдасться показати позитив. Що ж, прогрес є – шість очок за шість зустрічей. Утім, це як замість солі на рану лити оцет. Боляче – що так, що так.
Особливо дивною виглядала трансферна політика. У перших числах вересня "біло-сині" проявили активність. Спочатку за солідні кошти до найбільш "української команди Європи" пішов Владислав Ванат. На заміну прийшли: Василь Буртник, Аліу Тіаре, Шола Огундана та Владислав Бленуце. Про перших трьох – згодом.
Єдиний аргумент трансферу румуна від скаутів, схоже, був таким: Ванат – Владислав. Бленуце – Владислав. Ідеальна заміна.
Подальші місяці показали, що за рівнем ці нападники – з різних футбольних планет. В українському футболі роками існує постулат: запрошений легіонер має бути на голову сильнішим за українця. І Бленуце справді вищий – але не на голову, а на 8 сантиметрів (190 проти 182). І лише в цьому антропометричному компоненті румун має перевагу.
За форварда мають говорити голи. У Ваната – 3 за 7 матчів у всіх турнірах за "біло-синіх", у його колеги – 1 за 10 поєдинків. Ну і ще один яскравий автогол.
Все це супроводжувалося скандалом у тік-ток. Хлопець, наче визнав свою неправоту, довівши діями – перевів майже 1 млн гривень на потреби ЗСУ. Та гра від цього кращою не стала.
Африканці ще молоді, тому глобально їх хвалити чи списувати зарано. А от трансфер Буртника ідеально ляже в підручники – щоправда, не спортивні, а наукові. З назвою "Головні загадки людства". Є припущення, що Василь, дізнавшись про перехід у "Динамо", сказав фразу, дуже схожу на ту, яку колись промовив ось цей пан…
На фоні "біло-синіх" їхній одвічний конкурент пройшов сезон нерівно, але й не так кризово, як за Пушича у першому півріччі. Прихід Арди Турана та солідна трансферна кампанія робили донеччан беззаперечними фаворитами у боротьбі за чемпіонський титул, а єврокубкові амбіції лунали максимально гучно: "Ми хочемо виграти Лігу Європи".
Що ж, я теж хочу сходити на побачення з Аною де Армас, але радію, коли й жінка солідного віку каже: "Який ти красунчик". Дякую тобі, мамо. Так-с, трохи відійшли від теми.
Амбіції Шахтаря дуже швидко остудив грецький Панатінаїкос. До речі, для довідки: ПАО набрав 10 очок і зі скрипом проліз у плейоф Ліги Європи, але в грецькій лізі наразі посідає лише шосту сходинку, відстаючи на 15 очок від АЕКа та на 14 – від Олімпіакоса Романа Яремчука. Тобто це аж ніяк не та рушійна сила, проти якої складно знайти протидію.
Як би дивно це не звучало, але виліт від Панатінаїкоса дозволив "гірникам" солідно заробити. Мова про трансфери Кевіна та Георгія Судакова. Ні бразилець, ні українець не палали бажанням грати в Лізі конференцій та УПЛ, які вони вже відчутно переросли.
Щодо національної збірної, то вона робила все, аби покатати нас – фанатів – на емоційних гойдалках. Перемога над Бельгією – ганьба з Бельгією. "Валідольні" матчі з ісландцями та осічка проти Азербайджану. Локально наче все непогано – друге місце та вихід у плейоф відбору на ЧС-2026. Перед стартом відбору об'єктивно це був максимум "синьо-жовтих", зважаючи на присутність у квартеті збірної Франції.
Та все ж гра й результати команди Реброва нагадують початок детективу, де запитань куди більше, ніж відповідей. Експозицію, зав'язку та розвиток дії ми вже побачили. Кульмінація – попереду, вже наступного року. Спочатку шведи, потім, дай Боже, переможець пари Польща – Албанія. Кожен із суперників – не подарунок, але, панове, якщо такі команди не проходити, то для чого нашим зіркам чемпіонат світу? Фото зі Штатів можна наробити й під час відпустки.
Зате у футзалі – суцільний позитив. Національна збірна без особливих проблем відібралася на Євро-2026, де буде одним із фаворитів. Хто забув – команда Олександра Косенка є бронзовим призером ЧС-2024.
Мали успіхи й інші різновиди футболу. Збірна України з сокки стала учасником плейоф світової першості, а перед цим дійшла до півфіналу ЧЄ.
Окремим словом варто відзначити й проведення першого чемпіонату України з ампфутболу. Кожен ветеран війни має відчувати власну важливість для суспільства та мати можливість знайти себе у спорті. Одразу 10 команд боролися за золото, а чемпіоном став клуб Покрова-АМП.
Don't Push The Horses Усика
Олександр Усик нині є найбільш упізнаваним спортсменом з України. Так, у 2025 році він провів лише один бій. Але цього вистачило з головою, аби остаточно закріпити за собою прізвисько "Британський руйнівник" і вписати власне ім'я до еліти гевівейту олл-тайм.
Даніел Дюбуа традиційно скаржився на дії рефері в першому бою, розповідав про власний професійний ріст і вихвалявся силою. Усик же закликав "не квапити коней", а вже під час поєдинку познайомив суперника з Іваном. Крапка.
Подій навколо Усика протягом року вистачало з надлишком. Заклики до Дональда Трампа сприяти миру, дебют у кінематографі, відмова від поясу WBO, участь у ренесансі кар'єри Ентоні Джошуа і відвертий прогрів бою з Деонтеєм Вайлдером. Одне зрозуміло точно – завершувати кар'єру Олександр не планує.
А ось на цей крок наважився його колишній найближчий друг Василь Ломаченко. "Хай-тек" – фігура неоднозначна, з такою ж позицією. Тож обмежимося констатацією факту.
Представник того ж покоління Денис Берінчик не зміг утримати чемпіонський пояс WBO. Бронзовий призер Лондона-2012 нічого не протиставив бронзовому призеру Токіо-2020. У травні Денису виповниться 38. Для цієї ваги це вже ветеранський вік, але рукавиці на цвях він ще не повісив.
Перша половина року минула під знаком чуток про повернення Володимира Кличка. На щастя чи на жаль, але камбек так і не відбувся.
Першої поразки в професіоналах зазнав Владислав Сіренко, дещо погіршив позиції Сергій Богачук, повернувся Сергій Дерев'янченко, хоча шансів на по-справжньому великий бій у ветерана вже небагато.
Арнольд Хегай і Сергій Радченко билися за титули, але і Рафаель Еспіноза, і Кевін Лерена були явними фаворитами експертів та букмекерів – що й підтвердили в ринзі.
Позитив принесли й два Данила. Жасан здобув бронзу ЧС-2025 у Ліверпулі, а Лозан став бронзовим призером гран-прі WBC.
Що приніс баскетбол у 2025 році?
Чемпіонат ще у 2022-му відштовхнувся від дна, але зростає він не кроками, а швидкістю равлика. З кожним роком американців стає більше, однак рівень їх далекий від ідеального.
- Недаремно головним лідером усі ці роки є Дніпро, який обходиться власними українськими кадрами.
- Недаремно зірки-американці Суперліги згодом знаходять себе у нижчих лігах Греції та Швейцарії. Ось і все, що треба знати про скіл заокеанських гостей.
А от зі збірною все значно цікавіше. Національна команда вперше з 2009 року не відібралася на континентальну першість. Улітку додався й жирний скандал – Святослав Михайлюк, Олексій Лень та Дмитро Скапінцев не прибули до табору збірної.
Айнарс Багатскіс і компанія без особливих проблем пройшли прекваліфікацію ЧС-2027. Далі – суперники солідніші: Грузія та Данія. Олексій Лень і Дмитро Скапінцев знову отримали виклик – і знову не приїхали, хоча з осені вже виступають у Європі. Михайлюк ще влітку пояснив свою відсутність, а ось бігмени публічно так нічого й не озвучили.
Та попри це "синьо-жовті" сенсаційно розгромили грузинів – чвертьфіналістів Євробаскета-2025 – у їхньому ж логові, а згодом закріпили успіх тріумфом над Данією.
Волейбольні успіхи та конфлікти
2025-й рік для українського волейболу був насиченим, драматичним і водночас історичним. Чоловіча збірна дебютувала у Volleyball Nations League – престижному щорічному турнірі найсильніших команд світу. "Синьо-жовті" не лише втримали місце в еліті, а й здобули важливі перемоги, зокрема над Туреччиною та Болгарією, що дозволило зберегти прописку в Лізі націй на наступний сезон. Команда показала характер і зрослу майстерність під керівництвом Рауля Лосано, доводячи, що Україна здатна конкурувати з топколективами світового волейболу.
На Чемпіонаті світу-2025 у Філіппінах українці пережили справжній гірко-солодкий турнір. Після поразки від Бельгії та перемоги над Алжиром команда завершила виступи в групі, програвши Італії й не пробившись до плейоф.
Жіноча збірна теж вписала своє ім'я в історію – виграла Golden European League-2025, обігравши Угорщину у фіналі і здобувши золото турніру. Цей успіх відкриває команді шлях до боротьби за місце в Volleyball Nations League-2026, вперше в історії для українських жінок.
Характерний пласт року – не лише спортивні досягнення, а й персональні історії та конфлікти. Колишній лідер і один із найкращих українських волейболістів Олег Плотницький у березні 2025-го офіційно завершив кар'єру у національній команді після тривалих суперечок із Федерацією волейболу України та її керівництвом. Його гострі публічні коментарі про "атмосферу в команді" та критику на адресу функціонерів додали емоційної напруги довкола збірної.
Юрій Гладир у 41 рік продовжує залишатися зіркою польської ліги – однієї з найкращих в Європі. До лав збірної блокувальник не потрапляє з 2012 року через власне рішення. Досвідчений волейболіст став ньюсмейкером у грудні поза своєї волі й бажання. У варшавському ліцеї цькували й булили його 15-річну доньку. На це відреагував навіть очільник МЗС України Андрій Сибіга.
Тріумф збірних. Емоції Іванчука
Українські шахісти завжди були серед лідерів. Довели свій клас національні збірні й цього року. Чоловіча збірна (Руслан Пономарьов, Ігор Самуненков, Ігор Коваленко, Андрій Волокітін та Антон Коробов) – чемпіони Європи, а жіноча (Юлія Осьмак, Анна Ушеніна, Інна Гапоненко, Наталія Жукова, Божена Піддубна) завоювала срібні нагороди.
Василь Іванчук – легенда українських шахів, якому в березні наступного року буде вже 57 років, обійшовся без перемог, але запам'ятався ще й як. Спочатку слізьми від поразки під час гри з Даніелом Народницьким, а через кілька місяців не менш емоційним криком від ще однієї невдачі.
Гамбіт означає програти зараз, щоб здобути тріумф потім. Тож, будемо вважати, що "Чакі" після такої гіркоти ще здивує зі знаком плюс свою армію шанувальників.
Теніс. Дивували ті, від кого не чекали
Еліна Світоліна провела звично стабільно сезон, оновивши кілька історичних досягнень. Світоліна завершила сезон на 14-й позиції у WTA, провела приблизно 50 матчів із 36 перемогами, а в її здобутках – чвертьфіналі двох "Шоломів" (Australian Open та Roland Garros) та півфінал у Мадриді. За версією українських уболівальників вона стала найкращою тенісисткою України 2025 року.
У Марти Костюк був спад. Зокрема, серія з шести поразок поспіль це підтверджує. Тенісистка ще досить молода, тому "що нас не вбиває – робить сильніше". Окрема подяка Марті за її емоції під час матчів за збірно. Відразу видно: людині не байдуже.
Даяна Ястремська вміє грати не тільки на кортах із різним покриттям, а й на нервах фанатів. Одеситка може видати перформанс (Коко Гофф, привіт), а може й шокувати невдачею там, де ніхто не очікує.
Великих слів похвали заслуговує Олександра Олійникова. Мегауспішний листопад і грудень дозволили їй оновити власний рекорд у рейтингу WTA. "Чемпіон" робив матеріал присвячений її шляху – must read.
Чоловічий теніс рідко дарує щось приємне. Інтенсивно-колоритні часи Стаховського та Долгополова минули. Виключення бувають. Довів це Віталій Сачко. Він у статусі "лакі-лузера" дійшов до 1/2 фіналу турніру ATP у Меці. Сачко став першим українським тенісистом за понад 8 років, який діставався до такої стадії.
Олександра та Віталій – прорив року. Тепер очікуємо закріплення показників.
Фехтування
Українські фехтувальниці у 2025 році продемонстрували сильні міжнародні результати та здобули вагомі нагороди. Аліна Комащук – одна з лідерок вітчизняної шаблі – продовжила збирати медалі на престижних стартах. Вона перемогла у фіналі Кубку України з фехтування-2025 у шаблі серед жінок, підтвердивши статус однієї з найкращих українських шаблісток. Спортсменка також стала найсильнішою на національному чемпіонаті.
На чемпіонаті світу-2025 у Тбілісі Комащук здобула ще одну важливу перемогу, ставши бронзовою призеркою ЧС-2025 у шаблі.
Анна Максименко, перспективна українська шпажистка, у 2025-му засвітилася на міжнародній арені: вона була частиною жіночої шпажної команди, яка здобула історичне "золото" на чемпіонаті Європи-2025 у Генуї, разом з Оленою Кривицькою, Владою Харьковою та Інною Бровко. Також Анна стала срібною призеркою Універсіади.
Для Влади Харькової 2025 рік став одним із найуспішніших у кар'єрі. Вона виграла золоту медаль на чемпіонаті світу з фехтування у жіночій індивідуальній шпазі в Тбілісі – перемога, яка підтвердила її статус однієї з найсильніших шпажисток планети.
Разом з тим, Харькова також була частиною складу жіночої команди шпажисток, що здобула командне золото на чемпіонаті Європи-2025.
Цього року українські фехтувальниці показали сильні результати на міжнародних аренах, медалі на чемпіонатах Європи та світу, а також успіхи на національному рівні. Комащук підтвердила свій топ-рівень, Максименко увірвалася до головної команди в шпазі, а Харькова закріпила позицію однієї з найкращих у світі.
Домінація Лузан
Колекція нагород Людмили Лузан і до 2025-го була вражаючою: два "срібла" ОІ, "бронза" ОІ, 4 "золота" чемпіонату Європи і стільки ж на чемпіонатах світу.
Людмила глянула на це і вирішила: замало. Веслувальниця-каноїстка на ЧС-2025 у Мілані здобула ще чотири золоті медалі.
Успіхи Лузан у 2025-му не обмежуються лише чемпіонатом світу – вона також здобула медалі континентальних стартів та була ключовою фігурою на етапах міжнародних кубків. Її результати підтвердили світовий рівень майстерності і стали джерелом гордості для України у водних видах спорту.
За підсумками року Національний олімпійський комітет України оголосив Людмилу Лузан найкращою спортсменкою України 2025 року, випередивши інших видатних атлеток – це свідчить про неймовірну силу її виступів та вплив на український спорт.
Некровний нащадок великого йокозуни Тайхо
Справжнім відкриттям 2025 року став Данило Аонішікі Арата Явгусишин. У січні він лише виборов путівку до макуучі, а вже в грудні став озекі. Вище – тільки йокозуни Оносато та Хошорю.
21-річний уродженець Вінниці має фан-базу далеко за межами Японії. Про нього знімають сюжети NHK, CNN, France24, а його прорив відзначила навіть імператриця Японії. У Лондоні Данило зірвав овації на показовому турнірі.
Він уже перевершив низку рекордів цього екзотичного, але надзвичайно захопливого виду спорту. Стати йокозуною – майже неможливо: за всю історію таких було лише 75.
Та стійкість на дохйо, незвична стійка, вибухова спритність і сила дають підстави мріяти про перший в історії титул європейця-йокозуни. Фанати сумо вже порівнюють Данила з легендарним Тайхо Кокі. Його батько – українець Маркіян Боришко, і цю історію "Чемпіон" уже розповідав.
Автоспорт
16-річний Олександр Бондарев провів солідний рік у Формулі-4. Так, десь не вистачило досвіду, десь везіння, але тверду четвірку наш земляк заслужив ще й як. Далі – більше? Є впевненість, що так.
Пілот готовий приймати нові виклики, не боїться ризикувати на трасі, а головне – постійно шукає шляхи вдосконалення.
Гонщик Формули-1 Франко Колапінто минулого року підтвердив, що має українське коріння. Віримо, що через кілька років у королівських гонках дебютує й Бондарев. Як бачимо, в сумо теж заходили спочатку нащадки.
Неоднозначний рік Магучіх
Ярослава входила в 2025 рік володаркою світового рекорду й олімпійською чемпіонкою – у статусі, який автоматично переводить спортсменку з категорії "талант" у категорію "мірило для інших". І саме цей статус зробив сезон складнішим, ніж може здатися на перший погляд.
2025-й для Магучіх минув без історичних стрибків і гучних сенсацій, але під постійним тиском очікувань. Кожен старт сприймався крізь призму – "а чому не рекорд?", "а де 2.10?", "а чи не спад це?". Хоча насправді Ярослава залишалася стабільною частиною світової еліти, регулярно боролася за подіуми й тримала планку, недосяжну для більшості суперниць.
Втім, рік не став ідеальним. Були турніри, де Магучіх програвала не стрибком, а дрібницями – таймінгом, вибором висоти, психологією. У статусі олімпійської чемпіонки права на "просто не твій день" майже не існує. І саме це робило сезон нервовим – не провальним, але й не тріумфальним.
Важливо й інше – Ярослава не зламалася і не зникла. Вона не опускала планку амбіцій, не знімалася масово зі стартів і не шукала виправдань. Це був рік утримання вершини, а не сходження на неї.
2025-й не додав Магучіх нових легенд, але підтвердив головне – вона все ще точка відліку у жіночих стрибках у висоту. А інколи втриматися нагорі складніше, ніж туди піднятися.
Куди позитивнішим видалися пройдешні 12 місяців для інших стрибунок. Юлія Левченко повернулася свій праймовий рівень, Катерина Табашник також провела кілька вдалих стартів, Ірина Геращенко стала мамою. У неї солідний список регалій, але є впевненість, що це точно головна перемога атлетки.
У чоловіків у цьому виді спорту тримав планку - точніше долав її – Олег Дорощук. У серпні львів'янин вперше за кар'єру виграв етап Діамантової ліги. На ЧС у Токіо легкоатлет зупинився за крок від медалі – четверте місце.
На японській землі четвертим став і Михайло Кохан. І як же прикро поставилася до нього спортивна доля. Метальник молота показав персональний рекорд, але також лише четверта сходинка. Він жбурнув інструмент на 82,02 метри. Кохану його результату вистачило би для золота у будь-якому з попередніх 8 чемпіонатів світу.
Михайле, всі перемоги попереду! Ба більше – в плані створення шоу він точно найкращий серед своїх колег. Чого вартує ось ця пародія на свого головного конкурента Ітана Кацберга. Та й співати легкоатлет також уміє.
Негативними відтінками запам'ятається рік для Марини Бех-Романчук. Стрибунка в довжину отримала дискваліфікацію. Термін складає – 4 роки. Влітку їй виповнилося 30 років. Фактично це означає закінчення кар'єри, а не будемо забувати, що вона в неї дуже насичена: дві срібні медалі чемпіонатів світу, золото ЧЄ і ЧЄ в приміщенні і перемога на Універсіаді.
Зміни громадянства
Ця тема стала однією з найбільш гарячих у спортивних колах.
Ілля Ковтун, срібний призер Олімпіади-2024 зі спортивної гімнастики, офіційно змінив спортивне громадянство на хорватське у липні 2025 року і тепер виступатиме за Хорватію. Сам Ілля каже, що це рішення було продиктоване не лише війною, а й іншими чинниками, включно з тим, що в Осієку його підтримували більше, ніж в Україні, хоча він і досі називає Україну "своєю країною" та сприймає критику хейтом. Згідно з правилами, він зможе повернутися до міжнародних змагань вже влітку 2026 року після так званої "спортивної карантину".
Софія Лискун, чемпіонка Європи та призерка світових стартів зі стрибків у воду, у листопаді-грудні 2025 року отримала російське громадянство.
Федерація стрибків у воду вважає це "категорично неприйнятним", а деякі чиновники називали її дії зрадою. Президент України вже позбавив її президентської стипендії, а федерація намагається домогтися застосування "спортивної карантину" від міжнародних організацій.
Ще одна хвиля таких новин стосується молодих дзюдоїстів, одразу четверо з них вирішили змінити спортивне громадянство – частково через суперечності з форматом змагань, у яких допускалися спортсмени з Росії та Білорусі, але федерація дзюдо України наголошує, що це не є масовим відтоком талантів.
Водні види спорту
2025 рік для Олексія Середи став визначним у міжнародних змаганнях. Українець здобув срібну медаль у стрибках з 10-метрової вишки на Чемпіонаті світу зі стрибків у воду в Сінгапурі, набравши 515,20 бала та поступившись лише австралійцю Касселю Руссо. Цей результат означив для Середи першу особисту медаль у фіналі світової першості – раніше він здобував нагороди під синьо-жовтим прапором лише в синхронних дисциплінах.
На Чемпіонаті Європи-2025 у Анталії Середа виступив ще успішніше, здобувши три золоті медалі: індивідуально з 10 м вишки, у синхронних стрибках з Марком Гриценком та у змішаному командному турнірі.
Ці здобутки дозволили йому бути визнаним найкращим спортсменом України 2025 року за версією Національного олімпійського комітету.
Захоплення викликає й Катерина Садурська – української дайверки, яка не лише перемагала на престижних міжнародних стартах, а й багаторазово оновлювала світові рекорди.
Крім того, у 2025 році вона здобула дві золоті медалі на чемпіонаті світу з фрідайвінгу AIDA – у дисциплінах CNF та з біфіном – підтвердивши свій статус однієї з найсильніших спортсменок у глибинному дайвінгу світу
Бойові мистецтва
У бойових мистецтвах українці яскраво проявили себе на Всесвітніх іграх у китайському Ченду:
- самбо – 6 медалей (4+0+2), перше місце
- кікбоксинг – 4 медалі (2+0+2), друге місце
- карате – 2 медалі (1+1+0), третє місце
- муай тай – 1 медаль (1+0+0), друге місце
- джиу-джитсу – 1 медаль (1+0+0)
Каратисти підтвердили клас і на чемпіонаті світу в Каїрі. Анжеліка Терлюга після срібла World Games додала ще й бронзу ЧС, повернувшись після тривалої паузи через вагітність. Андрій Заплітний дійшов до фіналу – срібло світової першості також виглядає вагомим досягненням.
Зимові види
Хокей із середини 00-х почав стрімко нестися вниз. Виліт із еліти, виліз із другого за силою дивізіону, досить тривалий період там. Рік почався успішно – команда U-20 повернулася вперше за 14 років у Дивізіон IA і кілька тижнів тому зберегла прописку.
Національна збірна також піднялася і була близькою до повернення в топдивізіон вперше з 2007-го. На жаль, Японія продовжила нашу "чорну полосу" в протистояннях із ними – "синьо-жовті" в офіційних зустрічах не можуть обіграти "самураїв" з 2012 року.
Мала успіх і збірна U-18. Перемоги над досить хокейними країнами Казахстаном, Словенією та Данією доводять, що потенціал у підростаючого покоління є. Та і в першій команді практично весь кістяк – це молодь чи виконавці в розквіті сил.
Перепитії українського чемпіонату якщо і варто обговорювати, то відразу в кількатомному виданні. Він існує і це вже добре.
За популярністю зимових видів спорту біатлон також має пристойну увагу авдиторії. Старт сезону на рівні Кубку світу-2025/26 залишив неприємний після смак. Відзначити можна лише подвиг Підручного в естафеті. Будемо вірити, що наші земляки вистрілять (чи відстріляються) на 10 з 10 (а коли треба буде то й на 20 з 20) і завоюють медалі. Особливо на Олімпіаді в Мілані.
Також не обійшлося й без розслідувань. Начальник відділу зимових олімпійських видів спорту Мінмолодьспорту Сергій Седнєв, ймовірно, залучив близьких родичів до постачання лиж, сноубордів та екіпірування для українських спортсменів. Бронзовий призер естафети ЧС-2011 у складі збірної України вважав справу проти себе замовною.
Сенсацією стала Аннамарі Данча. Українська сноубордистка посіла 4-те місце на етапі Кубка світу в швейцарському Давосі в паралельному слаломі — це найкращий результат в історії України в цій дисципліні на Кубку світу та її особистий рекорд. Данча пробилася до півфіналу і лише зовсім трохи не дотягнула до подіуму, поступившись японській чемпіонці лише 0,47 секунди. 35-річна вигравала срібло ЧС-2019. Такий зимовий старт дає надію і на медаль Кубку світу.
У стрибках із трампліна тривалий час лідерство тримав Віталій Марусяк. Чи ти то травма навесні минулого року, чи якісь інші фактори, але в новому сезоні поки що краще виступає Віталій Калініченко.
