Макларени проти Ферстаппена, новачки Формули-1, Гамільтон у червоному: прев'ю сезону-2025
Залишилося менше 24 годин до офіційного старту нового сезону Формули-1, який стане вже 76-м в історії цього унікального виду спорту. Він же буде останнім за нинішнього регламенту, який зміниться у 2026-му році.
Деякі команди вирішили не ризикувати та зосередити ресурси для кампанії під новими правилами, а хтось вочевидь хоче максимізувати свій прогрес, щоб поборотися за щось більше тут і зараз. Що ж можна від цього всього очікувати? Як сказав класик: "Будемо розбиратися".
А чи є конкуренти у Макларена?
Цілком очевидно, що Макларен якраз і буде тим колективом, який викладатиметься на максимум заради миттєвого результату. Переможну серію в Кубку конструкторів "помаранчеві" вже перервали торік, тепер справа за особистим заліком, де корона досі залишається у Макса Ферстаппена.
Під час передсезонних тестів у Бахрейні чотири топові команди серії демонстрували приблизно однакові результати, що дає здоровий оптимізм на щільну боротьбу вже з першого ж етапу. І якщо це справді буде так, то новий сезон обіцяє стати чи не кращим за попередній, який, своєю чергою, багатьма вважається найзахопливішим за багато років.
Нещодавно Ферстаппен висловив думку, що явним лідером на старті кампанії буде Макларен, потім врівень йтимуть Феррарі та Мерседес, а його Ред Булл візьме на себе роль четвертої сили. І з цим складно посперечатися. Страх може викликати лише Скудерія з її вічними проблемами на командному містку та безмежною кількістю "Планів А,Б,В". Але здається, що Фредерік Вассер поступово відучує тіфозі від цієї "традиції", що не може не радувати.
У зв'язку з такою розстановкою сил буде дуже цікаво поспостерігати за командами і гонкою оновлень по ходу сезону. Цілком ймовірно, що якщо хтось із них вважатиме, що розвивати нинішню версію боліда вже немає сенсу, то до кінця сезону цей колектив помітно просяде. А от чи зіграє його ставка на 2026-й рік – покаже лише час.
П'ятий титул Супер Макса, Гамільтон поб'є рекорд чи у нас буде новий чемпіон?
Феноменальна форма Макларен у другій частині минулого сезону створила хибне враження про те, що, якби команда не зазнавала проблем на перших етапах, то Ландо Норріс зміг би обійти Макса Ферстаппена в гонці за чемпіонський титул. Насправді, це виявилося не так. Навіть із відверто поганого Ред Булла нідерландець примудрився витиснути максимум і набрати очок більше, ніж британець. Але цього року ситуація буде інша.
Навряд чи хтось буде сперечатися, що у Формулі-1 важливим є не один лише пілот та його вміння чи один лише болід, а саме що комбінація пілота, його вмінь та боліда. В ідеалі вийде щось на кшталт домінування Ферстаппена у 2023 році або ж Міхаеля Шумахера у 2004 році (це для старших фанатів).
Серед усіх топових команд у плані співвідношення віку і майстерності найрівнішою парою пілотів володіє Макларен. І це ж потім може створити колективу з Вокінга найбільше проблем (ще питання викликає Феррарі, але про це трохи пізніше).
Оскар Піастрі торік демонстрував хорошу швидкість, завдяки якій він завоював свої перші дві перемоги в кар'єрі. І потенційно він може сильно завадити Ландо Норрісу зробити те, чого не зміг зробити Шарль Леклер у 2022 році – відібрати у Макса Ферстаппена статус чемпіона.
За рахунок швидшої машини "помаранчевий" дует можна розглядати як головних претендентів на титул. Очної битви гонщиків Макларена за титул світ не бачив з 2007 року, але фанати британського колективу навряд чи хочуть повторення того сценарію.
Але ж він цілком може втілитися в реальність! Феррарі теж була дуже сильною наприкінці минулого року і до останнього претендувала на чемпіонство в командному заліку. Тож хтось із пари Леклер-Гамільтон може приміряти на себе роль Кімі Райкконена 18-річної давності.
Взагалі в разі чемпіонства будь-кого з цього дуету сама по собі переможна історія буде видатною.
Шарль Леклер, монегаск, який, по суті, став уже італійцем. З самого дитинства він іде по кар'єрі під крилом Скудерії. На нього дуже вплинули смерть батька, а також загибель хрещеного Жюля Бьянкі. Після дебютного сезону обкатки в Заубері Шарля одразу ж перевели до Феррарі на місце Райкконена, а згодом туди прийшов Вассер, з яким він працював у швейцарській команді. Шарль Леклер – символ нинішньої Феррарі, без якого складно уявити італійську стайню. І у нього, виступаючи під 16-м номером, є можливість стати 16-м гонщиком, який виграв титул чемпіона Ф1 за кермом боліда Феррарі. Гарний символізм.
Але також у нас є Льюїс Гамільтон, якого всі ці роки фанати Скудерії ненавиділи, але тепер вони змушені його підтримувати. Саме він відібрав у Феліпе Масси титул у 2008 році, а його домінування в середині та наприкінці 2010-х не дозволило Себастьяну Феттелю втілити в життя свою мрію стати чемпіоном із Феррарі, як це зробив його кумир Міхаель Шумахер.
До слова про "Червоного Барона", саме сер Льюїс наздогнав його за кількістю титулів, а також побив безліч рекордів, включно з кількістю перемог і поулів. І тепер 40-річний британець має можливість зробити неймовірне і стати найтитулованішим гонщиком в історії цього виду спорту. І зробити це разом зі Скудерією, у червоному комбінезоні, під гімн, що співатимуть мільйони італійців – неймовірно красива та потужна історія, після якої Гем зможе з легкою душею піти на спочинок.
І останнім реальним претендентом на титул, від якого з певних причин виникає певний дисонанс, є чинний чотириразовий чемпіон Макс Ферстаппен.
Якщо здібності даного претендента у когось ще викликають питання, то в такому разі тут вже нічого не допоможе. Здається, що минулого сезону Макс усім усе довів, а тому лише через погану форму Ред Булл його не варто списувати з рахунків.
Але чому ж тоді він викликає дисонанс? Уся справа в суперниках та проблемах "биків", які викликають питання.
Конкуренти точно не стали слабшими, а в деяких аспектах, можливо, навіть стали сильнішими. Водночас технічний директор Ред Булл П'єр Ваше сам визнав, що передсезонні тести команда провела не так, як вона на це розраховувала. Більше того, Ферстаппен із ним погодився, заявивши, що щонайменше на старті сезону його команда не боротиметься за перемоги.
Якби за кермом цієї машини був хтось інший, цього іншого у списку претендентів на титул і не було б. Але Макс – це Макс. Можливо, із завданням із затягування "відра" на якомога вищі місця впорався краще лише Фернандо Алонсо у 2012 році. Але тоді навіть Нандо не зміг взяти чемпіонство. А чи зможе Ферстаппен виграти п'ятий титул поспіль? Берні Екклстоун, наприклад, у це вірить. І вже якщо хтось щось знає про Формулу-1, так це він.
Рання заміна, розрив між командами та явний аутсайдер
Давно не було такого, щоб доля новачка Формули-1 почала висіти на волосині ще до його повноцінного дебюту. Але саме це і відбувається в житті 22-річного Джека Дуена. І хто б міг подумати, що в цьому буде невеликий український слід (так, притягнуто за вуха, але як є).
Спочатку здавалося, що кар'єрі австралійця в "королівських перегонах" нічого не загрожує, принаймні в першому сезоні точно. Але потім керівник Вільямса Джеймс Воулз домовився з Альпін про перехід Франко Колапінто (на правах багаторічної оренди, як виявилося). І тут-то все почало закручуватися.
Згодом з'ясувалося, що за контрактом Дуену гарантована участь тільки в перших семи Гран-прі сезону-2025. І якщо французьку команду не влаштує те, як він виступить у цих перегонах, вона має повне право замінити його вже на восьмому етапі. І вгадайте, хто в такому разі стане напарником П'єра Гаслі? Правильно, Колапінто.
Проти Дуена за лаштунками працюватиме Воулз, якому важливо, щоб його гонщик отримав місце на стартовій решітці. Йому не потрібно, щоб аргентинець з українським корінням втрачав час, просто працюючи на симуляторі, з чим можуть відмінно впоратися й інші. Тож у Монте-Карло ми, можливо, побачимо не Дуена, а Колапінто.
До слова про Альпін. Для французів наступний сезон стане свого роду перехідним. Вони явно нічого від нього не очікують. Вся річ у тім, що з 2026 року команда почне використовувати силові установки Мерседес, уперше у своїй історії перейшовши від статусу заводської до статусу клієнтської.
На жаль, мотори Рено так і не змогли конкурувати з рештою, що призвело до закриття програми з їхньої розробки та виробництва. Сумнівно, що Альпін вирішив вкласти всі доступні ресурси в болід цього року, а тому розрив між топами та групою середняків має стати ще більшим.
Частково ситуація обіцяє повторитися і в стані Астон Мартіна, але трохи з інших причин. Геній дизайнерської думки Едріан Ньюї вирішив прийняти новий виклик у своїй кар'єрі та піти з Ред Булл. Британець вийшов із зони комфорту заради щедрої пропозиції Лоуренса Стролла, який дав йому карт-бланш.
Ось тільки результати роботи Ньюї в улюбленій команді Джеймса Бонда ми побачимо лише за рік, бо болід 2025 року розроблявся не при ньому. Схоже, що Фернандо Алонсо вірить у цей хід і готовий, скажімо так, пожертвувати ще одним сезоном, заради потенційної можливості виграти третій титул у 2026 році. І якщо у Нандо це вийде, він не тільки зможе піти красиво з Ф1, а ще й додасть черговий трофей до резюме Ньюї.
Говорячи про Заубер, він же Кік Заубер, він же Стейк Кік Заубер, не можна не відзначити різкий регрес команди. Не просто так Валттері Боттас зізнався, що шкодує про своє рішення приєднатися до Заубера, коли фін втратив місце в Мерседес. Але, судячи з усього, у команди є план по виходу з цієї кризи.
Рік тому Ауді домовилася про повне придбання команди за 650 мільйонів євро. Але вже в листопаді німці продали значний міноритарний пакет акцій Суверенному фонду Катару. Можливо, це був правильний хід, щоб забезпечити швейцарський колектив коштами, які необхідні для розвитку. До того ж, у команду приходять досвідчені люди, які провели не один десяток років у цьому спорті (Маттіа Бінотто, Джонатан Вітлі). Але все це робота на майбутнє. А прямо зараз пілоти Заубера знову боротимуться в кращому випадку за не останні місця, в районі 16-18.
Формулу-1 захлеснула хвиля новачків
Складно пригадати останній подібний випадок, коли на стартову решітку першого етапу сезону вийдуть одразу шість повноцінних дебютантів.
Так, звісно, з деякими з них ми вже встигли познайомитися раніше. Але цього разу вони розпочнуть кампанію як повноцінні бойові одиниці своїх команд, а не як заміна на один-два Гран-прі або посеред сезону.
Одним із таких минулого року був Олівер Берман. Причому британець уже на другому ж етапі заміняв Карлоса Сайнса за кермом Феррарі. Потім він ще двічі підмінив Кевіна Магнуссена в Хаас. Але у 2025 році Оллі посів місце данця остаточно. Тепер подивимося, як Берман проявить себе, коли потрібно демонструвати результат на постійній основі.
Ще більше досвіду виступів у "королівських перегонах" отримав Ліам Лоусон, який двічі за останні два роки був тимчасовою заміною на серії етапів для Альфа Таурі.
І хоча він не зумів перемогти Юкі Цуноду в тих перегонах, у яких виступав, саме новозеландець отримав підвищення в Ред Булл, що здивувало багатьох. І не просто так: Ліам став найбільш недосвідченим дебютантом "биків", провівши до цього в Ф1 лише 11 Гран-прі. Можна не сумніватися, що Лоусон має міцний характер, чого тільки варта його конфронтація з Алонсо торік. Але чи вистачить цього, щоб пережити "м'ясорубку" імені Макса Ферстаппена?
У 2024 році вперше спробувати себе у Формулі-1 зміг і юний Андреа Кімі Антонеллі. Причому з усіх дебютантів на його плечі звалився найбільший тягар відповідальності.
Втративши рік тому Льюїса Гамільтона, керівник "срібних стріл" Тото Вольфф не вигадав нічого кращого, аніж посадити цьогоріч у болід 18-річного італійця. Можливо, австрієць сподівається, що Антонеллі повторить шлях Гема, який так само дебютував, але в Макларен. Що ж, хід ризиковий, і хто знає, як він відобразиться на самому гонщику.
Про нелегку долю Дуена ми вже поговорили, а тому варто перейти до пари пілотів, які торік до самого останнього Гран-прі билися між собою за звання чемпіона Формули-2.
Йдеться, звісно ж, про Габріеля Бортолето та Ісака Хаджара. Один розвиває свою кар'єру під крилом Фернандо Алонсо і вже встиг отримати від нього статус "найкращого новачка року". Інший став автором найпам'ятнішого моменту минулого сезону Ф2, коли в тунелі в Монако встиг зреагувати та відвів болід від зіткнення із суперником, який раптово сповільнився.
Один став чемпіоном у комфортній для себе гонці, а в іншого виникли проблеми з болідом від самого початку, через що він так і не отримав можливості поборотися за титул. Але у Формулі-1 все зміниться, причому не в кращий для Бортолето бік.
20-річний бразилець опинився в команді Заубер, а гірше, ніж опинитися в нинішній команді Заубер, може бути лише роль резервіста в цьому ж колективі. Гонщик може хоча б радіти, що опинився у Ф1, втілив мрію в життя.
У плані команди Хаджару пощастило куди більше. 20-річний француз алжирського походження отримав місце в Рейсін Буллз і від нього в першому ж сезоні залежатиме доля його напарника Юкі Цуноди. При цьому Хаджар всерйоз розглядався якийсь час потенційним наступником Серхіо Переса в Ред Булл. Хто знає, якщо Лоусон розчарує доктора Марко, то може ми побачимо чергову заміну пілота по ходу сезону.