Марусяк без очок у Закопане, падіння Вонн у Кортіні. Підсумки лижного вікенду
Стрибки з трампліна
Старти тижня:
Субота, 18 січня
Закопане (Польща), HS 140, командні змагання
Неділя, 19 січня
Закопане (Польща), HS 140, особистий турнір
Марусяк без очок у Закопане
Кубок світу зі стрибків з трампліна відновився після двотижневої паузи етапом у Закопане. Попри географічну близькість, збірна України приїхала до Польщі в укороченому складі з одного Євгена Марусяка. Другий номер команди, Віталій Калініченко, паралельно виступав на Континентальному кубку в австрійському Бішофсхофені.
Зазначимо, що у Закопане відбувся лише один особистий старт, а в суботу було проведено перший в сезоні класичний командний турнір з командами по чотири спортсмени, який Україна в будь-якому випадку би пропускала.
Що стосується виступів Марусяка в особистому турнірі, то Євген в умовах сильного попутного вітру, який панував у Закопане протягом усього вікенду, свій змагальний стрибок у неділю виконав невдало. 47-й результат – найгірший серед усіх 50 учасників із урахуванням того, що три спортсмени отримали дискваліфікації.
При цьому в п’ятничних тренуваннях і кваліфікації українець виглядав цілком конкурентоздатним: 40, 29 і 36 місця відповідно. Враховуючи вміння Марусяка додавати у найвідповідальніший момент, небезпідставні сподівання на потрапляння в очки були, проте недільний стрибок Євгену, на жаль, відверто не вдався – це стосується не тільки дальності, а й якості приземлення, хоча за неї українець вже і не надто боровся, розуміючи, що залікові бали йому не світять.
Можна було сподіватися на більше, особливо враховуючи, що збірна України часто тренується в Закопане та знає місцевий трамплін дуже добре. Проте критикувати Марусяка за цю невдачу язик не повернеться, враховуючи, за яких непростих обставин Євгену довелося виступати в Польщі. Нещодавно у нього помер батько, тому навіть вийти на старт у такій ситуації – вже маленький спортивний подвиг. Особливо згадуючи приклад тієї ж Мікаели Шиффрін, яка після смерті батька в 2020 році потрапила в глибоку депресію та не змагалася протягом кількох місяців.
Вже цього тижня на Кубку світу – перші польоти сезону в німецькому Оберстдорфі. Знаючи любов Марусяка до гігантських трамплінів, майбутнього вікенду українські любителі стрибків можуть чекати з оптимізмом.
Що стосується Віталія Калініченка, то його двотижневий вояж на Континентальний кубок закінчився нічим. Тиждень тому обидва старти в Клінгенталі скасували через складні вітрові умови, а в Бішофсхофені Віталій залишився без набраних очок – 38 і 45 місця.
До речі, під час суботнього турніру з Калініченком трапився невеликий курйоз. У електронній системі трапився збій, і українцеві в першій спробі помилково зарахували максимальні оцінки за стиль – 3х20,0, що давало б Віталію 25 місце за підсумками першого раунду та вихід до другої спроби. Проте пізніше помилку виправили, Калініченку зарахували його 49 балів від суддів замість 60, і українець відступив за межі топ-30.
Вже цього тижня Віталій повертається на Кубок світу та разом із Марусяком виступить в Оберстдорфі. І нехай Калініченко не настільки яскраво виражений майстер польотів, як його більш молодий партнер по команді, проте Віталій гігантські трампліни також любить, тому чекаємо від нього гідних результатів на "Хайні Клопфер Шанце".
Переможний дубль Австрії в Закопане
Два тижні перерви між фіналом Турне чотирьох трамплінів і етапом у Закопане мало що змінили в розстановці сил в еліті світових стрибків. Збірна Австрії продовжила домінувати, і оформила в Закопане переможний дубль.
Суботній командний турнір став першим класичним у поточному сезоні. І якщо у форматі парного турніру (SuperTeam) з Австрією ще можна було боротися (і Німеччина успішно це робила на домашньому етапі в Нойштадті в грудні, здобувши перемогу), то в традиційному форматі з чотирьох учасників в команді це вже було неможливо. Команда Андреаса Відхьольцля здобула впевнену перемогу, випередивши найближчих переслідувачів більш ніж на 40 балів.
Ну а недільний особистий турнір виграв свіжоспечений переможець Турне, Даніель Чофеніг, для якого це вже п’ята перемога в поточному сезоні. Закопане можна назвати щасливим місцем для австрійця: саме тут він став чемпіоном світу серед юніорів і виграв золото Європейських ігор-2023. Хоча тих успіхів він досягав не на великому трампліні в Закопане, а на сусідньому 90-метровому, який розташований у кількох сотнях метрів від "Вєлька Крокєв".
Втім, не можна сказати, що за два тижні не змінилося зовсім нічого. Наприклад, трохи просіла форма Штефана Крафта, який став лише сьомим в особистому турнірі, а в командному виглядав найслабшою ланкою збірної Австрії. Окремі топові стрибки Крафт все ж видавав – наприклад, у трайлраунді перед недільним турніром, проте бажаної стабільності та вміння додавати в потрібний момент не було.
Приємно вразила в Закопане збірна Словенії, яка провалила першу половину поточного сезону, проте в суботу стала другою в командному турнірі. Значно додав Ловро Кос, хоча в недільному особистому турнірі він залишився без очок, посівши образливе 31 місце.
Втім, лідером команди Роберта Хрготи був Анже Ланішек, для якого недільний особистий турнір вийшов драматичним. У першій спробі він полетів на неймовірні 145 метрів з прекрасним приземленням – один із найкращих за якістю стрибків у нинішньому сезоні. Словенець захопив лідерство з перевагою у більш ніж 11 очок над усіма переслідувачами. Проте в другій спробі Ланішек, схоже, перегорів ментально та навіть не втримався на подіумі – образливе четверте місце. Болісний удар по психології, проте форма у Анже прекрасна, і рано чи пізно перемоги повинні прийти.
Провалив другу спробу в неділю не лише Ланішек, а й ще один словенець, Домен Превц. Він завдяки невдалому другому стрибку відступив із 13 місця на 23-тє.
Топ-3 суботнього командного турніру замкнула збірна Норвегії, яка виступала без Маріуса Ліндвіка – закономірний наслідок його слабких виступів у поточному сезоні. Досить сильно виглядав у суботу і Халвор Егнер Гранеруд, хоча в недільному особистому турнірі він виступив значно гірше, лише замкнувши топ-20. Нагадаємо, стосунки Гранеруда з трампліном у Закопане дуже непрості, тут у нього часто виникали проблеми зі швидкостями на горі розгону.
Втім, найсильнішим у складі команди Магнуса Бревіга, як і на Турне чотирьох трамплінів, був Йоханн Андре Форфанг. У неділю він нарешті добрався до першого подіуму в поточному сезоні. Призове місце назрівало ще на Турне, де Йоханн не опускався нижче за сьому позицію.
Збірна Німеччини залишається на доволі глибокому спаді. І якщо на Турне ситуацію хоч якось рятував П’юс Пашке, то у Закопане яскраво вираженого рятівника не було. Сам Пашке перетворився на слабку ланку Бундестіму в суботньому командному турнірі, у якому підопічні Штефана Хорнгахера стали лише четвертими. А в неділю П’юс навіть вперше в сезоні не пробився у другу спробу – 32 місце.
Після цього залишилося лише 8 стрибунів, які в поточному сезоні з топ-30 ще не випадали: це австрійська четвірка (Чофеніг, Крафт, Ортнер і Ян Хьорль), Андреас Веллінгер, Грегор Дешванден, Крістоффер Еріксен Сундал і Анже Ланішек. Втім, це і так аномальна кількість як для середини сезону. Бували зимові кампанії, в яких такий список залишався порожнім ще в Енгельбергу.
Доволі несподівано лідером збірної Німеччини в Закопане був Карл Гайгер, який солідно виглядав у командному турнірі та став восьмим в неділю. Хороші тренувальні стрибки видавав Філіп Раймунд, проте в офіційних змаганнях він виглядав значно слабкіше, і в неділю став лише 21-м.
Значний спад збірної Польщі в останні роки призвів до суттєвого зниження рівня інтересу до стрибків в країні. Це відображають і цифри телевізійних рейтингів, і відвідуваність етапу в Закопане: цього року було розпродано лише 70% квитків. Ще декілька років тому уявити таке було неможливо: вболівальники розмітали всі квитки задовго до змагань, а тисячі фанатів, які не встигли придбати тікети, спостерігали за стрибками з-за меж території стадіону. Втім, відсутність аншлагу в Закопане також частково пов’язана із різким зростанням цін на квитки в останні декілька років.
Враховуючи загальний рівень збірної Польщі в поточному сезоні, в Закопане команді Томаса Турнбіхлера вдалося виступити солідно. У суботньому командному турнірі поляки стали п’ятими, випередивши, зокрема і збірну Швейцарії, якій вони поступаються в загальному заліку Кубку націй. В недільному особистому турнірі п’ятим став новий лідер "біло-червоних", Павел Вонсек – повторення його особистого рекорду на Кубку світу, який був встановлений на першому етапі Турне в Інсбруку.
Непогано повернувся на Кубок світу після майже місячної перерви Каміль Стох, хоча не можна сказати, що його стрибки вийшли на якісно новий рівень. Давід Кубацкі в неділю посів 26 місце – це його найгірший результат у Закопане з 2015 року, з урахуванням того, що у 2022 році він домашній етап пропускав.
Сильно виступила в Закопане збірна США, яка стала сьомою в командному турнірі. Підтвердив свою чудову форму Кевін Бікнер, який вдруге поспіль потрапив у топ-15 особистого старту на Кубку світу. Раптовий злет у кар’єрі 28-річного американця почався на Турне чотирьох трамплінів, де лише дискваліфікація в Гарміші завадила йому посісти високе місце в загальному заліку.
У командному турнірі США обійшли, зокрема, і збірну Японії. Безумовно, частково це пов’язано з відсутністю в Закопане Рьою Кобаясі. Проте загалом у поточному сезоні чітко прослідковується тенденція на розмивання поняття "великої шістки" топзбірних.
Ще декілька років тому шість найсильніших збірних світу (Німеччина, Австрія, Словенія, Норвегія, Польща та Японія) були за своїм рівнем на голову вищими за решту команд. Проте спад у збірних Польщі та Японії, прогрес Швейцарії та США призвели до того, що кордони між "великою шісткою" та рештою збірних стерлися. Швейцарія випереджає Польщу в Кубку націй, а американці здатні обігрувати японців у командному турнірі.
Втім, у самій топ-6 розриви в класі навпаки виросли. Про це говорить хоча би той факт, що у поточній кампанії на Кубку світу перемагали представники лише двох країн (Австрії та Німеччини), і це при тому, що сезон уже знаходиться на своєму екваторі. Востаннє таке траплялося в сезоні-1991/92, коли в першій половині перемагали виключно австрійці та фіни, проте їхню гегемонію перервав Норіакі Касаї. Зараз же головними кандидатами на цю роль здаються Ланішек і Форфанг.
Якщо говорити про представників малих стрибкових збірних, то не можна обійти боком десяте місце Владіміра Зографскі. Вже друге потрапляння болгарина у топ-10 в поточному сезоні, після восьмого місця наприкінці грудня в Енгельбергу. Оновив свій особистий рекорд на Кубку світу Валентен Фубер – 12 місце. Як і Павел Вонсек, француз по ходу сезону почав доводити невипадковість своїх літніх успіхів.
30 місце в неділю посів Алекс Інсам, який нарешті приніс Італії перше очко в Кубок націй в поточному сезоні – і це після блискучого минулого сезону. Проте Джованні Брезадола цю кампанію пропускає, а сам Інсам після дуже стабільних виступів у минулому сезоні в нинішньому дуже відчутно здав.
Загальний залік Кубку світу:
Кубок націй:
Гірські лижі
Старти тижня:
П’ятниця, 17 січня
Венген (Швейцарія), супергігант, чоловіки
Субота, 18 січня
Венген (Швейцарія), швидкісний спуск, чоловіки
Кортіна д’Ампеццо (Італія), швидкісний спуск, жінки
Неділя, 19 січня
Венген (Швейцарія), слалом, чоловіки
Кортіна д’Ампеццо (Італія), супергігант, жінки
Бріньоне йде у відрив, провал Вонн
Величезна армія фанатів Ліндсі Вонн із нетерпінням чекала класичного етапу в Кортіні д’Ампеццо. Тиждень тому легендарна американка вже була в реальній боротьбі за подіум у Санкт-Антоні, показавши шостий і четвертий результати. Враховуючи, що траса в Кортіні є однією з улюблених для Вонн (тут вона перемагала 12 разів, більше – лише у Лейк-Луїсі), були підстави очікувати від Лінсі першого подіуму після повернення у великий спорт.
Проте на ділі етап для Вонн вийшов провальним. Розпочалося все з падіння в першому тренуванні швидкісного спуску в четвер. У суботу в офіційних змаганнях у даунхілу американка двічі була близька до того, щоби знову впасти (зокрема, в тому ж віражі, де вона падала в четвер), проте все ж втрималася на трасі. Але ті помилки, яких припустилася Ліндсі, безслідно не минули: лише 20-й результат у підсумку – найгірший виступ після повернення на Кубок світу.
Проблеми зі слабкими графіками на нижніх ділянках траси, які стали очевидні ще у Санкт-Антоні, нікуди не поділися – фізична підготовка далека від оптимальної. Тому, якщо на одному з наступних швидкісних етапів через важкі погодні умови доведеться проводи змагання по вкорочений трасі – це точно буде на руку Вонн.
Ну а в недільному супергіганті те, що цілком могло статися в суботу, таки трапилося: Ліндсі впала та зійшла з дистанції. На щастя, падіння не було небезпечним, і американці вдалося уникнути травм. Проте етап у Кортіні для Вонн точно можна називати провальним, особливо на фоні дуже високих очікувань. Не зуміла підстрахувати її і сенсаційний переможець супергіганту в Санкт-Антоні, Лорен Масуга – 16 місце в швидкісному спуску та 13-те – в супергіганті.
Етап у Кортіні перетворився на бенефіс, господарок, збірної Італії. Федеріка Бріньоне стала третьою в суботньому швидкісному спуску та виграла недільний супергігант. В неділю вона видала просто геніальний заїзд: максимум ризику і при цьому жодної помилки – перевершити такий результат було неможливо. 160 очок за два дні – і Бріньоне не просто перехоплює лідерство в загальному заліку Кубку світу, а й іде у відрив.
Соф’я Годжа в суботу реабілітувалась за провальний етап у Санкт-Антоні та виграла швидкісний спуск, видавши топову нижню ділянку траси. В неділю італійка показала лише сьомий результат, і це при тому, що ніяких очевидних помилок по ходу дистанції не робила. Дуже нетиповий виступ для Годжі, яка привчила нас до того, що за потенціалом у швидкісних видах їй немає рівних, і програє вона в основному лише тоді, коли припускається помилок.
Ще одна зіркова італійка, Марта Бассіно, повернулася після пропуску етапу в Санкт-Антоні через хворобу. Повернення вдалим не назвеш: 18 місце в швидкісному спуску та схід із дистанції супергіганту.
Сильний етап провела лідер збірної Швейцарії, Лара Гут-Бехрамі – четверте та друге місця. Втім, вона продовжує відставати від Бріньоне в загальному заліку, і поки що не видно, за рахунок чого Лара збирається обходити свою суперницю в загальному заліку: вона виглядає слабкішою в усіх трьох дисциплінах, у яких вони виступають.
Не може не тішити швейцарських фанатів прогрес Корінн Сутер, яка провела свій найсильніший етап після травми коліна: п’яте та третє місця. Сутер явно набирає форму перед чемпіонатом світу в Заальбаху. А ось Малорі Блан, як і Масуга, після блискучого виступу в Санкт-Антоні етап у Кортіні провела значно слабкіше – 24 і 21 місця.
Схоже, поступово йде на спад форма Корнелії Хюттер: у календарному 2025 році лідерка збірної Австрії виглядає значно слабкіше, ніж у грудні. В неділю найкращою з австрійок стала Рікарда Хаазер – п’яте місце.
Топ-10 в недільному супергіганті замкнула Емма Айхер, яка у вівторок стала восьмою в слаломі у Флахау. Потрапляння до десятки кращих у слаломі та супергіганті протягом кількох днів – чудова ілюстрації універсалізму Айхер та її величезного потенціалу – не вистачає лише стабільності.
Перша перемога Фон Алльмена
Після Адельбодена чоловічий Кубок світу приїхав на інший культовий швейцарський етап, у Венгені. І швидкісні гонки на легендарному "Лауберхорні" перетворилися на бенефіс господарів. У супергіганті свою першу в кар’єрі перемогу на Кубку світу здобув Франьо Фон Алльмен. Успіх талановитого швейцарця вже давно назрівав і прийшов до нього у, напевно, найбільш бажаний момент – на очах у десятків тисяч рідних уболівальників.
Після перемоги в супергіганті Франьо наступного дня став другим у швидкісному спуску, підтвердивши невипадковість своїх успіхів. При цьому, обидві гонки Фон Алльмен провів не ідеально. У супергіганті він далеко не найкращим чином пройшов верх, у швидкісному спуску – зв’язку з легендарним трампліном "Хундшопф". Окрім цього, в обох гонках у Франьо були далеко не найкращі графіки внизу, що свідчить про те, що на найдовшій та одній із найважчих трас світу швейцарцеві трішки не вистачало витривалості. Втім, у загальному Фон Алльмен провів дуже сильний етап, і вже зараз абсолютно очевидно, що у складі збірної Швейцарії народжується нова суперзірка гірськолижного спорту.
У суботу обіграти Франьо зумів його партнер по команді та зірка №1 сучасності, Марко Одерматт. Хоча і в його виконанні швидкісний спуск не був ідеальним. У останньому віражі Марко ледь не втратив контроль над своїми лижами і цілком міг повторити долю Александера Омодта Кілде річної давнини. При цьому в супергіганті Одерматт розчарував: лише сьоме місце без якихось очевидних збоїв і помилок.
В обох швидкісних гонках сильно виглядали не лише Фон Алльмен із Одерматтом, а й уся збірна Швейцарії, яка двічі делегувала у топ-10 одразу чотирьох своїх представників. У супергіганті третім став Стефан Рогентен, для якого це лише третій подіум в кар’єрі на Кубку світу. При чому, два з них були здобуті саме у супергіганті Венгена. Ще один – наприкінці минулого сезону в Заальбаху, на арені майбутнього чемпіонату світу. Дев’ятим став герой етапу в Борміо Алексіс Монне. У швидкісному спуску восьмим став Ларс Рьості: повторення особистого рекорду на Кубку світу, встановленого в поточному сезоні у Валь Гардені.
Компанію на подіумі Одерматту та Фон Алльмену в суботу несподівано склав Міха Хробат, який у віці 29 років видає свій найкращий сезон у кар’єрі та вже вдруге піднімається на подіум. До цього сезону словенець ніколи не піднімався на Кубку світу вище за сьоме місце.
Нарешті почав додавати Домінік Паріс, який в обох швидкісних гонках потрапив у топ-5. Його партнер по команді Маттіа Кассе після двох класних тренувань розчарував: 6 місце в супергіганті та 13-те – у швидкісному спуску.
Одерматту падіння на останніх метрах швидкісного спуску вдалося уникнути, проте гонки на надзвичайно важкому "Лауберхорні" без травм обійтися не могли. Вінсент Кріхмайр у супергіганті став другим (лише другий подіум у сезоні), проте після цього в швидкісному спуску втратив контроль над ситуацією в передостанньому віражі та на височенній швидкості влетів у захисні сітки. У зіркового австрійця виявили розтягнення медіальної колатеральної зв’язки правого коліна. Лікарі сподіваються поставити Кріхймара на ноги до домашнього чемпіонату в Заальбаху, проте це доволі оптимістичний прогноз. Не на руку Вінсенту і той факт, що швидкісні види в програмі чемпіонату заплановані саме на перший тиждень.
Ще однією жертвою "Лауберхорна" став Блез Гізенданнер, який втратив контроль над лижами на одній із найбільш швидкісних ділянок у середині траси та впав у, здавалося б, доволі простій ситуації. Одразу було зрозуміло, що все серйозно: Гізенданнера евакуювали з траси на вертольоті. Лікарі діагностували у нього розрив хрестоподібної зв’язки коліна – поточний сезон для француза точно завершений, та й наступний, олімпійський, під питанням.
Якщо швидкісні гонки у Венгені стали бенефісом швейцарців, то недільний слалом – збірної Норвегії, представники якої забрали всі три місця на подіумі. Нарешті зумів здобути перемогу Атле Лі Макграт, який перервав свою серію з трьох поспіль сходів з дистанції. При чому, в Мадонна ді Кампільо норвежець зійшов у другій спробі після того, як з дуже комфортним відривом лідирував за підсумками першого раунду.
Компанію на подіумі йому склали Тімон Хауган і Хенрік Крістофферсен, попри те, що обоє припустилися доволі відчутних збоїв у другій спробі. Проте тому ж Хаугану його помилка не завадила прорватися на подіум із 10 місця після першої спроби. Багато в чому це пов’язано зі специфічною постановкою другої спроби, на якій помилки робили дуже багато спортсменів.
Слідом за трьома норвежцями у підсумковому протоколі слалому розташувалися три представники Швейцарії. Четвертим несподівано став Тангі Неф, для якого це найкращий результат у кар’єрі на Кубку світу. Попереднім особистим рекордом було п’яте місце на початку поточного сезону в Леві. Вічний середняк-аутсайдер у віці 28 років раптово видає найкращу зиму в своїй кар’єрі. Сценарій, чимось схожий на гігантиста Томаса Тумлера, хоча в останнього базовий рівень по кар’єрі все ж вищий, а розкрився він у ще більш солідному віці.
Надзвичайно стабільний у слаломі в поточному сезоні Лоїк Мейяр, схоже, починає потроху збоїти. В Адельбодені він зійшов у першій спробі, у Венгені показав у першому раунді лише 24-й результат. Щоправда, після цього Лоїк зумів видати найкращий чистий час другої спроби та у підсумку прорвався на п’яте місце. Втім, відставання від Крістофферсена в слаломному заліку Кубку світу виросло до 75 очок.
Сьоме та восьме місця відповідно посіли зіркові австрійці – Марко Шварц і Мануель Феллер, яких у поточному сезоні дуже лихоманить. При цьому, для Шварца його сьоме місце – це найкращий результат після важкої травми.
Розчарував лідер збірної Франції Клеман Ноель, який фінішував лише 11-м. І це при тому, що, на відміну від багатьох прямих суперників, він не припускався якихось помітних збоїв, а просто програвав по темпу – дуже незвична ситуація для француза, за яким в останні роки закріпилася репутація найсильнішого за потенціалом і максимальними швидкостями слаломіста світу.
Досі не подолав свої проблеми з другою спробою Стівен Ам’єз, який цього разу відступив з 6 місця аж на 17-те. У підсумку, найкращим із французів у Венгені несподівано став Пако Расса – дев’ята позиція, що є його найкращим результатом у кар’єрі.
Минулого тижня ми відзначали, що за підсумками етапу в Адельбодені Лукас Бротен нарешті повернувся у топ-15 слаломного рейтингу, що давало йому більш вигідні стартові номери в першій спробі та, відповідно, полегшувало завдання боротьби за найвищі місця. І в першій спробі у Венгені здавалося, що Лукас можливостями користується – п’ятий результат. Проте в другому раунді – відчутний збій і відступ на підсумкове 12 місце.
Не можуть підтвердити свій рівень несподівані герої слалому в Мадонна ді Кампільо. Альберт Попов після історичної для Болгарії перемоги став лише 16-м в Адельбодені, після чого замкнув топ-10 у Венгені. Третій призер Мадонни, Самуель Колега, після цього на "Хюнісберглі" взагалі зійшов із дистанції ще у першій спробі, а у Вегені став лише 23-м, втративши одразу 10 позицій в другій спробі.
Загальний залік Кубку світу (чоловіки):
Загальний залік Кубку світу (жінки):
Лижні гонки
Старти тижня:
П’ятниця, 17 січня
Ле-Русс (Франція), розділка, 10 км, вільний стиль, жінки
Ле-Русс (Франція), розділка, 10 км, вільний стиль, чоловіки
Субота, 18 січня
Ле-Русс (Франція), спринт, класика, чоловіки/жінки
Неділя, 19 січня
Ле-Русс (Франція), масстарт, 20 км, класика, жінки
Ле-Русс (Франція), масстарт, 20 км, класика, чоловіки
Розгромна перемога Карлссон, перший пропуск Діггінс
Після двотижневої перерви Кубок світу з лижних гонок повернувся етапом у Ле-Русс. Склад учасників був далеко не оптимальним: хтось за своєю програмою готується до чемпіонату світу, а у норвежців паралельно відбувався національний чемпіонат, який водночас є важливою стадією відбору до складу на домашній мундіаль у Тронхеймі.
Стартлисти жіночих гонок були доволі бідними не лише за якісними, а й за кількісними показниками. Наприклад, на старт недільного масстарту на 20 км класикою вийшло лише 39 спортсменок, двоє з яких зійшли по ходу дистанції. За таких обставин кожен, хто доїжджав до фінішу, здобував очки в загальний залік, при чому, непогані: зараз очкова зона на Кубку світу становить 50 спортсменів. Залишається лише шкодувати про те, що збірна України втратила хороший шанс вперше за багато років набрати очки на Кубку світу.
Для лідера генеральної класифікації, Джессіки Діггінс, етап у Ле-Русс вийшов дуже неоднозначним. У п’ятницю американка впевнено виграла розділку на 10 км вільним стилем, випередивши майже на 20 секунд Вікторію Карл. Втім, уже в суботу Діггінс вилетіла в кваліфікації спринта, показавши лише 40-й результат, після чого пропустила недільний масстарт – відголоски травми п'яти, яку вона отримала під час Тур де Скі. Саме при пересуванні класичним стилем біль найбільше турбує американку. Перший DNS для Джессіки у поточному сезоні, який дещо загострив інтригу в загальному заліку. Не зрозуміло, наскільки швидко Діггінс повністю відновиться від пошкодження, і якщо вона почне регулярно пропускати гонки класикою – то зі збереженням Великого кришталевого глобуса виникнуть величезні проблеми, особливо за поточної очкової системи.
Що стосується її партнерок по команді, то Розі Бреннан вкотре провалилася, і її невдачі вже давно не повинні нікого дивувати. Софія Локлі провела доволі непоганий етап: восьме місце в коньковій розділці та 16-те у масстарті класикою. Дивуватися її успіхам не варто: дистанційна траса у Ле-Русс дуже складна за рельєфом, а Локлі знана як яскраво виражений гірник.
В цілому варто зазначити, що для гонок класичним стилем, особливо жіночих, траса в Ле-Русс занадто складна. Підйоми неймовірно круті, і якщо коньковим стилем їхнє проходження ще хоч чимось нагадує лижні гонки, то класикою це перетворювалося просто в захід в гору пішки з лижами на ногах, та ще й "ялиночкою" – нічого спільного з класичним стилем пересування.
Дуже неоднозначним виявився етап для збірної Швеції. У п’ятницю лідерки дистанційної частини команди, Ебба Андерссон і Фріда Карлссон, виступили невдало – лише п’яте та сьоме місця відповідно. Однак в неділю вони взяли більш ніж переконливий реванш. Карлссон здобула розгромну перемогу з перевагою в півтори хвилини, а Андерссон фінішувала другою. Фріда виграла в домінуючому стилі а-ля праймова Тереза Йохауг, і такий перфоманс Карлссон має лякати усіх суперниць – перш за все, саму норвежку, яка етап у Ле-Русс пропускала та, цілком імовірно, уникнула болісної поразки.
Що стосується суботнього спринта, то там усіх зірок збірної Швеції (окрім Лінн Сван, яка етап у Ле-Русс пропускала) зуміла обіграти Крістін Шістад, яка, як і Карлссон, дуже ефективно потренувалася підчас новорічної перерви, поки більшість суперниць змагалися на Тур де Скі. Попри дуже складний рельєф, солідно виступили в недільному масстарті Йонна Сундлінг і Емма Рібом – дев’яте та десяте місця відповідно. Майя Дальквіст, яка в спринті стала другою, у масстарті участі не брала, як і Шістад. Зазначимо, що більшість зіркових спринтерок п’ятничну розділку пропускали. Рішення FIS у новому сезоні ставити розділки перед спринтами вкотре не виправдало себе та призвело до ослабленого складу учасників дістанційної гонки.
Астрід Слінд тиждень перед етапом у Ле-Русс хворіла, проте виступила у Франції дуже солідно: третє місце в розділці та четверте – в масстарті. Ще після п’ятничної розділки Слінд на радощах заявила, що збирається всерйоз поборотися з Діггінс за перемогу в загальному заліку Кубку світу. Американка немов би спеціально підіграла норвежці, пропустивши недільний масстарт. Проте 158 балів відставання за поточної очкової системи – це досить багато, тим більше для спортсменки, яка взагалі не виступає в спринтах.
На 12 очок у загальному заліку випереджає Слінд Вікторія Карл. У розділці в п’ятницю вона стала другою, після чого вилетіла вже у чвертьфіналі суботнього спринта. В неділю німкеня стала лише сьомою в масстарті, програвши, зокрема, і своїй партнерці по команді Катаріні Хенніг, яка замкнула топ-5.
Дуже сильний етап видала Тереза Штадлобер. У п’ятничній розділці вона фінішувала четвертою, програвши призовому місцю всього 1,8 секунди. В масстарті австрійка до подіуму таки дотягнулася, ставши третьою. П’ятий подіум у кар’єрі Штадлобер на Кубку світу та лише другий – за межами багатоденки Тур де Скі. Враховуючи важкий рельєф траси в Ле-Русс, не дивно, що настільки сильний виступ Тереза видала саме тут.
Лідер збірної Фінляндії, Кертту Нісканен, етап у Ле-Русс занести собі в актив не може. Дев’яте місце в коньковій розділці в п’ятницю – результат непоганий, і після такого в гонках коронною для фінки класикою від неї чекали більшого. В спринті вона вилетіла вже у чвертьфіналі, а в масстарті фінішувала лише шостою, хоча вважалася однією із головних претенденток на перемогу.
Міні-сенсацією етапу в Ле-Русс стала Каролін Сімпсон-Ларсен. До цього 27-річна норвежка провела за кар’єру лише 8 гонок на Кубку світу та жодного разу не фінішувала у топ-20. В Ле-Русс Сімпсон-Ларсен показала 10-й і 15-й результати у двох дистанційних гонках.
Перші перемоги шведських талантів
Складно згадати, коли востаннє чоловіча збірна Швеції на одному етапі Кубку світу здобувала більше перемог, ніж жіноча, проте цей момент нарешті настав. Едвін Ангер і Вільям Поромя принесли "Тре Крунур" одразу дві перемоги в Ле-Русс, при чому, для кожного з них ці перемоги стали першими в кар’єрі на Кубку світу.
Ангер виграв суботній спринт класикою, випередивши у фіналі норвежців Ансгара Евенсена та Еріка Вальнеша. Відверто кажучи, перемога Едвіна вже давно назрівала. Ще у позаминулому сезоні він яскраво увірвався на Кубок світу та неодноразово бував на підступах до подіуму. Блискучий виступ у переслідуванні на четвертому етапі Тур де Скі в Тоблаху показав: Ангер уже готовий до великих перемог. І коли їх здобувати, як не за відсутності Йоханнеса Клебо та Харальда Остберга Амундсена?
За день до перемоги в спринті Ангер замкнув топ-6 розділки, а ось недільний масстарт провалив – 20 місце. Так чи інакше, Едвін все активніше затверджується в статусі нового лідера чоловічої збірної Швеції, який буде намагатися повернути "Тре Крунур" їхню колишню велич.
А ось казати, що перемога Поромя також назрівала, не можна. Так, Вільям також давно вважався великим талантом, проте в останні декілька років його кар’єра перебувала на стадії стагнації. Поточний сезон також був відверто невдалим: до етапу в Ле-Русс Поромя жодного разу не піднімався вище за 10 місце на Кубку світу. Проте у Франції у 24-річного шведа стався раптовий прорив, який розпочався ще п’ятим місцем у п’ятничній розділці вільним стилем.
У фінішному спринті масстарту Поромя обіграв Іво Нісканена який не надто полюбляє контактні гонки – зокрема, саме через слабкий спринтерський ривок. У п’ятничній розділці зірковий фін показав лише 19-й результат. Не в останню чергу це пов’язано з важким рельєфом траси в Ле-Русс – Нісканена сильним гірником не назвеш.
Збірна Норвегії через накладку етапу в Ле-Русс із національним чемпіонатом привезла у Францію обмежений склад: в п’ятничній розділці стартувало лише три представники збірної. І всі вони фінішували у топ-4. Свою другу в кар’єрі перемогу на Кубку світу здобув Івер Тільдхейм Андерсен.
В недільному масстарті Норвегію представляли вже 5 спортсменів, проте виступила команда значно гірше. Той же Андерсен посів лише дев’яте місце. Пол Гульберг після несподіваного другого результату в коньковій розділці в неділю фінішував лише 36-м. Найстабільнішим був Сімен Хегстад Крюгер – третє та четверте місця. При цьому, як не парадоксально, в масстарті класикою він виступив гірше, ніж у розділці своїм улюбленим коньковим стилем.
Що стосується Евенсена, то друге місце в суботу для нього стало лише другим у кар’єрі подіумом на Кубку світу. Перехід у дорослі лижні гонки колись мегаталановитому юніору дається непросто. Що стосується Еріка Вальнеша, який досі на папері вважається класичним спринтером №2 у світі, то він відсутністю Клебо скористатися не зумів, і став у суботу лише третім. Після цього Ерік доволі несподівано у селективному та складному за рельєфом масстарті став четвертим.
Бен Огден у п’ятничній розділці також добрався до свого другого в кар’єрі подіуму на Кубку світу. Проте в суботньому спринті талановитий американець повернувся до своїх базових налаштувань: сильний результат у кваліфікації та поступове згасання на стадії плейоф, що призвело до вильоту на стадії півфіналу.
Ще на першому колі недільного масстарту в атаку з пелотону пішли Міка Вермюлен і Уго Лапалю. Основна група їх не відпустила, проте вони зберегли достатньо сил для того, щоби у підсумку фінішувати у топ-6. Австрієць таку здатність відновлюватися по ходу гонки демонструє вже далеко не вперше, проте не покидає відчуття, що атака ця була помилкою, і без неї Міка міг би поборотися за подіум. У п’ятничній розділці своїм улюбленим вільним стилем він став лише восьмим, вкотре підтвердивши свою любов саме до контактних гонок.
Що стосується Лапалю, то він у п’ятницю також розчарував – лише 12 місце. Несподівано зумів підстрахувати своїх більш маститих партнерів по команді Віктор Ловера. 24-річний француз у своїй четвертій особистій гонці в Кубку світу за кар’єру фінішував сьомим, при тому, що раніше ніколи не піднімався вище за 27 місце.
Рішар Жув, який два роки тому в спринті класикою в Ле-Русс в очній боротьбі обіграв самого Клебо, цього разу вилетів уже в чвертьфіналі. Наступного дня він став 11-м у масстарті. Парадокс: попри важкий рельєф і високу селективність, одразу декілька спринтерів виступили в неділю краще, ніж очікувалося. Саме завдяки рельєфу сьомим у масстарті став Фрідріх Мох, хоча в розділці він показав скромний 20-й результат.
Дві міні-сенсації в дистанційних гонках зуміла подарувати збірна Швейцарії. У розділці восьмим став Джейсон Рюш, який у 30-річному віці вперше в кар’єрі потрапив у топ-10 на Кубку світу. У масстарті аналогічний результат показав 34-річний Йонас Бауманн. Він у десятці кращих на Кубку світу до цього вже бував двічі в кар’єрі, проте обидва рази – більш ніж 10 років тому.
Загальний залік Кубку світу (чоловіки):
Загальний залік Кубку світу (жінки):
Двоборство
Старти тижня:
Субота, 18 січня
Шонах (Німеччина), Гундерсен, HS 100/10 км
Неділя, 19 січня
Шонах (Німеччина), компакт, HS 100/7,5 км
Провальний вікенд Ріібера в Шонаху
Кубок світу з лижного двоборства повернувся після майже місячної паузи етапом у Шонаху та одразу здивував – перш за все, далеко не оптимальною формою домінатора, Ярла Магнуса Ріібера, який не виграв жодного з двох особистих стартів. Норвежець обидва рази перемагав у стрибкових спробах, проте проводив відверто слабкі гонки.
У суботу в турнірі формату Гундерсена після трампліну він вигравав 40 і більше секунд у найбільш небезпечних переслідувачів, після чого на першій половині дистанції навіть нарощував свою перевагу. Проте після екватору гонки пелотон пішов на повну потужність, і в той же час сили почали стрімко покидати Ріібера. У підсумку він дуже швидко розгубив усю свою перевагу, яка на піку навіть перевалювала за 50 секунд, і пропустив одразу п’ятьох суперників, фінішувавши лише шостим.
За таких проблем із лижним ходом перед стартом недільного компакту шанси Ріібера оцінювалися ще нижче – у цьому форматі заробити собі комфортну перевагу на старті неможливо. Проте в неділю з лижним ходом у норвежця все було трохи краще, і такого колапсу на другій половині дистанції вдалося уникнути. Втім, Ярл Магнус все одно залишився без перемоги: на останньому колі з ним доволі впевнено розібрався Йоханнес Лампартер, який стартував третім. Доволі несподівана слабкість Ріібера на трасі, особливо враховуючи, що ніякої інформації про проблеми норвежця зі здоров’ям під час місячної паузи не було.
Сам Лампартер став головним героєм етапу в Шонаху: перемога на друге місце. В австрійця часто виникають проблеми на 90-метрових трамплінах, проте цього разу стрибав Йоханнес доволі непогано: шостий та третій результати. Недільний компакт взагалі перетворився на бенефіс збірної Австрії. Окрім Лампартера, у топ-6 також фінішували Мартін Фрітц, Штефан Реттенеггер і Франц-Йозеф Рерль. Чудовий результат, особливо враховуючи, що всі вони – двоборці з явним ухилом в бік стрибків (хоча Реттенегер у поточному сезоні став більш збалансованим), а формат компакту більш вигідний для швидких гонщиків.
Ну а переможцем суботнього Гундерсена став Єнс Лурос Офтебро, який видав фантастичну гонку та прорвався з 12 місця після стрибків, відігравши 1 хвилину відставання від Ріібера. В неділю Офтебро стартував сьомим, і певний час здавалося, що Єнс повторить свій суботній перфоманс на трасі. Він скинув усіх своїх попутників і стрімко наздоганяв дует лідерів Лампартер/Ріібер.
Здавалося, що зараз він їх пройде та оформить переможний дубль, проте виявилося, що норвежець переоцінив свої сили. На останніх кілометрах Офтебро не лише відстав від дуету лідерів, а й втратив призове місце, фінішувавши у підсумку лише сьомим. Ще один зірковий норвежець, Йорген Гробак, у Шонаху мав явні проблеми на трампліні і тому, навіть попри хороші швидкості в гонці, двічі фінішував лише на 14 місці.
Господарі, збірна Німеччини, видали в Шонаху дуже неоднозначний виступ. У суботу Бундестім синхронно розчарував у гонці, в неділю – слабко виступив на трампліні: жодної людини у топ-10 за підсумками стрибків. Утім, без подіуму на домашньому етапі німці не залишилися – в неділю третім став Вінценц Гайгер, який за підсумками етапу в Шонаху піднявся на друге місце в загальному заліку Кубку світу, обійшовши свого партнера по команді Юліана Шміда. Останній виглядав блідо як на трампліні, так і в гонці. Провалив етап у Шонаху легендарний Йоханнес Ридцек: 35 місце в суботу та невихід на старт недільного компакту.
Є приводи для радощів у фанатів збірної Фінляндії. У суботу третім став Ілкка Херола, для якого це другий поспіль подіум на Кубку світу, нехай і з майже місячною перервою. Ще одна приємна новина для фінів – повернувся багаторічний другий номер команди, Еро Хірвонен, який пропустив старт сезону через жахливу стрибкову форму. В Шонаху фін був уже майже на своєму звичному рівні в стрибках: 30-й і 33-й результати, які від за підсумками гонки перетворив на 15 і 12 місця відповідно. Швидкості на трасі нікуди не поділися.
Виступила на етапі в Шонаху і збірна України в звичному складі Дмитро Мазурчук/Олександр Шумбарець. Проте на важкі за рельєфом німецькій трасі вони виявилися неконкурентноздатними в лижному ході та залишилися без набраних очок. Хоча той же Шумбарець на трампліні виглядав дуже пристойно: 36-й і 25-й результати. Проте зі швидкостями на трасі у Олександра величезні проблеми, тому запитання залишається відкритим: чи не варто йому задуматися про перехід у чисті стрибки?
Загальний залік Кубку світу:
Кубок націй:
