Джерело - Чемпіон.
19 липня в Україні відзначається День тренера
Вперше за всю історію – збірна України на Всесвітніх іграх потрапила до трійки найсильніших держав світу. Спортсмени завоювали 45 медалей (16 золотих, 12 срібних та 17 бронзових). Золотих нагород у українців на рівні з господарями змагань – американців.
Останню з 223-х розіграних на Іграх золотих медалей виборов саме українець - у ваговій категорії до 91кг в таїландському боксі Муей-Тай найсильнішим став полтавчанин Олег Приймачов. На попередніх Всесвітніх іграх, у Вроцлаві у 2017, він так само забрав для України останнє золото змагань.
Ще один наш "таєць" - одесит Ігор Любченко - так само повторив у Бірмінгемі свій чемпіонський успіх Вроцлава. Символічно, що і тоді, і нині він першим серед усіх українських спортсменів здобув ліцензію на World Games.
Загалом збірана з таїландського боксу Муей-Тай принесла Україні 5 нагород (3-1-1). Про цих спортсменів та їхнього наставника розповідаємо в День тренера.
Павло Сергійович Євтушенко – безперечно тренерська леганда в тайському боксі. Сам - перший чемпіон світу в Муей-Тай з України. Він виховав не одне покоління спортсменів, які ставали сильнішим за родоначальників виду спорту - самих тайців.
Ігоря Любченка взагалі називають "грозою тайців". У своїй вазі він вже 10 років б’є всіх. Саме українець - найбільш титулований тайбоксер світу.
“Його варто записати в світову книгу слави тайського боксу. В світі таїландського боксу його знають усі. Він майже ніколи не програє”, - розповідає Павло Євтушенко.
Ігореві 32. Вже більше 10 років його веде Павло Сергійович. Він сприймає його за власного сина, а його дітей - за своїх онуків.
“Коли Ігор повернеться в Одесу після змагань, його очікує дружина при надії і ось-ось Ігор стане батьком вже вдруге”, - розкриває таємницю тренер
За доброю традицією, Ігор, як багаторазовий чемпіон світу та Європи, повертається додому переможцем. Але йому це далося дуже важко. Тренер розповідає, що це був один з найважчих боїв Ігора, адже судді були не на боці України, а своєму супернику по фіналу він поступився на чемпіонаті світу в 2021 році.
“Той бій, який Ігор показав, я вважаю, що це найсильніший бій турніру був: неймовірне напруження. Я вважаю, що Ігор виграє перший раунд, а судді віддають тайцю перемогу. Так само судді віддають перемогу і в другому раунді спортсмену з Таїланду, але втрутилося журі і була нічия. А ось у вирішальному раунді Ігор показав всю свою міць”, - розповідає Павло Євтушенко.
Нагороджував чемпіона Всесвітніх ігор в таїландському боксі Муей-Тай українець – президент Спортивного комітету Ілля Шевляк
Українська техніка протистоїть тайській техниці та майстерності. У чому ж феномен українських майстрів тайського боксу? Тренер національної збірної Павло Євтушенко секрету не розкриває, але щоденна праця і пошук нового допомогають триматися в лідерах багато років поспіль.
“Напевно, важливо проходити дорогу від спортсмена до тренера і досконало розуміти філософію. В 1994 році я став чемпіоном світу і в Україну тоді приїхало перше золото. А в 1995 році я став чемпіоном світу серед професіоналів і це було перше золото серед пострадянських країн”, - згадує Євтушенко.
Перший його вихованець чемпіоном не став. Але став хорошою людиною - для тренера це часто важливіше за медалі.
Павло Євтушенко, крім іншого, працює з соціально вразливими групами населення. Серед його підопічних є і сироти, і напівсироти, і діти позбавлені батьківського піклування. Всіх дітей він любить однаково і відноситься до них, як до своїх власних.
“Коли мої вихованці починають тренувати, то вони беруть за основу мою техніку і трошки додають свого досвіду. Але їх дітей я теж сприймаю за своїх”, - розповідає Павло.
У спорті чужих дітей не буває, адже це велика родина з справжніми спортивними цінностями, які разом перемагають, разом радіють і плачуть.
Коли Ігор Любченко здобув свою чергову перемогу у Бірмінгемі, тренер, який виплекав його, дав волю емоціям і не стримав сліз. Це відео, яке найкраще демонструє справжній зв’язок між тренером і вихованцем.
Щодня у спортсмена потрібно інвестувати: і час, і силу, і фінанси в збиток власній родині. Тоді спортсмени будуть стояти на найвищих сходинках п’єдесталу.
“Тренер – це творець, який бере матеріал і щодня ліпить чемпіона. Це безперервний процес, який постійно обнуляється. Ми повертаємося зі змагань і далі їдемо на наступні, виходимо на пік форми, падаємо і так по колу”, - каже Павло Євтушенко
Війна внесла корективи і в змагання, і в тренування. У Павла Сергійовича є спортсмен з Херсону – Владислав Микитась. Напередодні Всесвітніх ігор йому вдалося виїхати вже під час окупації міста.
“Був період, коли Владислав і його тренер Едуард Левандовський сиділи в підвалі на воді та хлібі. Це важко уявити. Владислав – добрий, терплячий, відповідальний та суворий до себе хлопець. На цих змаганнях у нього вкрали золото", - розповідає Євтушенко.
У Владислава були всі шанси стати чемпіоном, але некваліфіковані рефері засудили його в півфіналі. В результаті Влад посів третє місце. Тепер український Херсон має бронзового медаліста Всесвітніх ігор.
Ще одне срібло в скарбничку України приніс Олександр Єфіменко. Він молодий спортсмен, для нього це були другі дорослі змагання світового рівня.
“У тайбоксі, щоб потрапити на Всесвітні ігри, потрібно стати чемпіоном світу або континенту. Олександр виборов свою путівку на Ukrainian combat games, які організовує Спортивний комітет України. Він переміг там одесита Артеменка і поїхав на чемпіонат світу, де теж став найкращим. А сьогодні повертається додому зі сріблом Всесвітніх ігор”, – з гордістю розповідає Євтушенко.
Ще один "топ" національної збірної З таїландського боксу - спортсмен з Полтави Олег Приймачов. Його називають машиною, у ваговій категорії 91 кг йому немає рівних в світі.
“Дійсно машина. На тренуваннях він викладається на повну. Де хтось сачкує, Олег відчайдушно працює і не обманює самого себе. Щоб стати чемпіоном, потрібно мислити, як чемпіон, що і робить Олег”, – каже Павло Сергійович.
В перші дні повномасштабної війни Олег пішов до територіальної оборони рідної Полтави і ніс там службу. Згодом Олег виставив на аукціон свою медаль Всесвітніх ігор-2017. Це найцінніша його медаль, хоча він має золоті медалі чемпіонатів світу та Європи. Всі вилучені кошти були передані на потреби ЗСУ.
Є у Павла Сергійовича і дівчата в збірній – Анастасія Кулініч із Малина, що на Житомирщині. Анастасія стала першою чемпіонкою Всесвітніх ігор в таїландському боксі серед жінок за всю історію України. У фіналі спортсменка виграла у канадійки Реган Говін з рахуноком 30:27.
Павло Євтушенко зазначає, що Анастасія дуже відповідальна, сильна та цілеспрямована, як і усі в нашій збірній.
"Ми тримаємо свій спортивний фронт: світ має бачити, що ми найсильніша держава світу і у ринзі, і у полі. Нам немає рівних....".
Роксана Касумова, для Чемпіона
