Один з найкращих центрових Європи у новому тисячолітті Григорій Хижняк в інтерв’ю "Чемпіону" розповів про те, чим займається після закінчення кар’єри, а також поділився враженням від стану справ у вітчизняному баскетболі та назвав найсильніших, на свою думку, гравців чемпіонату України.
- Григорію, розкажи нам про те, чим живеш після закінчення спортивної кр’єри. Чи пов’язана твоя нова діяльність з баскетболом і надалі?
- Нині я працюю у структурі БК "Будівельник". Я відповідаю за зв'язки клубу з громадськістю. Головні напрями моєї роботи - це благодійні акції та різноманітні соціальні програми.
- Чи отримуєш таке задоволення від роботи?
- І на паркеті, й у повсякденному житті ніколи не можна буди задоволеним геть усім, що ти робиш що у тебе з цього виходить. На новому місці у мене дещо виходить, дещо не виходить - це нормальний життєвий процес.
- Яким, на твою думку, сьогодні є рівень баскетболу в Україні?
- За кар’єру я пограв у багатьох країнах і бачив, як там підходять до питання розвитку професіонального баскетболу. У нас рівень не на високому рівні. Але маємо те, що маємо.
- Але ж останні роки український баскетбол фінансується на належному рівні...
- Я не про те. Якщо є гроші, то кожен може створити конкурентноспроможну команду. Але візьмемо до прикладу той самий белградський "Партизан": не маючи захмарного бюджету ця команда стабільно грає у Євролізі, виходить до Топ-16. Нашим клубам це важко зробити.
Найбільша проблема українських клубів та гравців - це наш український менталітет. Ніхто не хоче думати, що ж буде завтра, яким підійде нове покоління на зміну сьогоднішнім виконавцям... Гравці та тренери дбають лише про результат сьогодні і зараз, і в основному амбіції стосуються внутрішньої арени. Але ж це не результати! Результат - це коли ти у Євролізі граєш з успіхом.
- Україна виграла право приймати Євробаскет-2015. Можливо, це визнання допоможе нам підняти рівень баскетболу?
- Якщо люди будуть спрямовувати свою енергію у потрібному напрямку, то, звичайно, Євробаскет допоможе нам на шляху до справжнього баскетболу. Але поки ми самі не збагнемо, навіщо все це нам потрібно - будуть великі проблеми. У 2015 році не кінець світу, тож не потрібно зациклюватися на Євробаскеті. Може вийти так, що чемпіонат Європи в Україні відбудеться, і все - до побачення! А треба думати глобально: розвивати молодь, підтримувати всіляко перспективних гравців уже сьогодні.
- Давай пофантазуємо: ти зміг би просто зараз повернутися у баскетбол і грати на одному рівні з тими центровими, які виступають в українській Суперлізі?
- Прямо зараз не вийшов би, але потренувавшись три тижні - без проблем (сміється). Іноді хочеться допомогти порадою молодим гравцям, але здебільшого їм це не цікаво. Але це така справа... Добре, що зараз є Інтернет, і я маю надію, що наші баскетболісти, окрім автомобілів і дівчат, у мережі розглядають ще й відео-ролики класних баскетбольних матчів. На цьому також можна вчитися.
- Тренерська кр’єра не вабить?
- Ні, тренером бути не хочу. Слава Богу, я народився ще в СРСР, і у нас зовсім інше ставлення до тренувального процесу було. Коли ти тренуєш, то хочеться в очах гравців бачити хоча б якесь бажання працювати. Півтора роки я очолював дубль "Дніпро-Азота", і я бачив, як молоді гравці не хочуть працювати. Вони отримують свою зарплатню і їх все влаштовує. А навіщо "пахати"? Це все проблеми нашого менталітету.
- Можливо, справа у перенасиченні легіонерами?
- З усіх легіонерів, які взагалі грали в Україні, справді класних виконавців, які можуть чомусь нас навчити, можна перерахувати на пальцях однієї руки. Ви ж погляньте, майже всі клуби України змінюють у міжсезоння свої склади на 90, а то і на 100 відсотків - у жодній нормальній лізі такого немає. Легіонери теж не дурні, і бачать, яка у нас ротація. Тому його не цікавить життя всередині колективу, адже він приїхав отримати свої гроші, і вже через рік попрощатися. Наголошую: не заробити свої гроші, а отримати. І це страшно...
Я сам був легіонером, і у тій таки Греції наступні правила: граєш - добре; не граєш дві, три, чотири гри - тобі вже купують квиток додому. Доки ми самі себе не почнемо поважати - нас ніхто не поважатиме. Це істина життя. Навіщо ми купуємо гречку у Китаї, якщо у нас нормальна земля? Просто потрібно підняти сільське господарство... ак само і в баскетболі: дайте можливість нашим тренерам працювати, а нашим молодим баскетболістам, які чогось хочуть досягти - ігровий час, і все буде нормально.
- Як тобі виступи збірної України?
- Деякі гравці просто не хочуть грати за збірну, а керівники та тренери їх просять про це. Навіщо? Не хочуть - не треба. Пустіть туди молодих хлопців. Те ж саме і тренери: їм потрібен карт-бланш. Дайте йому 3-5 років на створення команди, і все буде гаразд. Не варто хапатися за миттєві результати.
- І наостанок: назви свій варіант "п’ятірки" кращих баскетболістів чемпіонату України...
- Це важко... Я можу з ходу назвати лише двох легіонерів, які справді відповідають, як то кажуть, усім вимогам - це Віллі Соломон з "Черкаських Мавп" і Масео Бастон, який приїжджав, на жаль, усього на 20 днів у "Будівельник". Хай там як, а Бастон - професіонал. Ми працювали з ним на тренуваннях, і у нього є чому повчитися.
Далі я хотів би виокремити молодих гравців: у Павла Буренка є все необхідне для того, щоб вирости у класного гравця. Те ж саме стосується Костянтина Анікієнка (обидва - "Будівельник" - ред.). Денис Носков з БК "Київ", В’ячеслав Череповський з Кривого Рогу... От у них є талант і бажання, вони борються за своє місце під сонцем і можуть досягти успіху.
