Гучний скандал у стрибках, новий рекорд Марусяка. Підсумки лижного тижня
Стрибки з трампліна
Старти тижня:
Субота, 8 березня
ЧС-2025, великий трамплін HS 138, особистий турнір, чоловіки
Скандальна дискваліфікація норвежців на домашньому мундіалі
Суботній особистий турнір на великому трампліні, який закривав стрибкову програму на ЧС-2025, завершився грандіозним скандалом. У першій спробі дискваліфікацію за порушення технічного регламенту отримав господар змагань, норвежець Крістоффер Еріксен Сундал. У другому раунді така ж доля спіткала його партнерів по команді – Маріуса Ліндвіка та Йоханна Андре Форфанга, які завершили турнір на другому та п’ятому місцях відповідно.
Дискваліфікації за екіпіровку, яка не відповідає нормам технічного регламенту – звична справа для стрибків. Втім, найчастіше подібні речі трапляються на рядових етапах Кубку світу, а не на Турне чотирьох трамплінів, чемпіонатах світу чи Олімпіадах. Більшість стрибунів впродовж сезону експериментують з костюмами, кріпленнями та лижами, шукаючи легальні способи обманути систему, проте на головних турнірах сезону на подібний ризик зазвичай не йдуть.
Дискваліфікація Ліндвіка та Форфанга стала безпрецедентним явищем, оскільки призвела до перегляду трійки медалістів чемпіонату світу – такого ще не бувало. Проте, враховуючи усі обставини навколо цих дискваліфікацій, мова йде про справжній і дуже гучний скандал.
Розпочалося все з того, що польський журналіст Якуб Бальцерскі таємно зняв на відео, як працівники збірної Норвегії у командному готелі перешивають костюми для спортсменів напередодні суботнього особистого турніру. Відбувалося усе в присутності головного тренера команди Магнуса Бревіга. При чому, перешивали костюми, на яких уже знаходилися чіпи, що прикріпляються після того, як костюм перейшов попередній технічний контроль.
https://x.com/JakubBalcerski/status/1898371814654435711
Слід зазначити, що саме перешивання уже чіпованого костюму не заборонено. Спортсмен цілком може вшити костюм і зменшити його розміри, якщо він виявився занадто просторим і порушував норми технічного регламенту. Проте вшивання у костюм нових елементів для того, щоби зробити його більш просторим, суворо заборонено. А саме такий процес зафіксований на відео Якуба Бальцерскі.
Після того, як польський журналіст опублікував це відео, збірні Польщі та Австрії подали протест у Міжнародну лижну федерацію (FIS). Проте протест був відхилений: огляд костюмів норвезьких стрибунів не виявив у них ніяких заборонених елементів.
Але польська та австрійська команди на цьому не здалися, і подали повторний протест. Після цього голова технічного контролю FIS Крістіан Католь вирішив піти на безпрецедентний крок: після завершення суботнього турніру було ухвалене рішення розшити костюми Ліндвіка та Форфанга для більш детального огляду.
І тут норвезька афера була викрита. Огляд виявив, що у костюм на швах були вшиті додаткові нитки із жорсткого матеріалу, який не відповідав нормам регламенту. Ці нитки дозволяли розширяти костюм у момент польоту стрибуна, коли комбінезон знаходиться у максимально розправленому положенні. Аеродинамічні властивості костюму покращувалися, що дозволяло спортсменам летіти на більші дистанції.
Грандіозний скандал: мова йдеться не про гру на межі ризику, яку стрибуни регулярно ведуть, намагаючись використовувати костюми та лижі максимально великих розмірів і при цьому вписуватися в норми технічного регламенту. Тут же йдеться про дуже серйозне, свідоме та цілеспрямоване порушення правил. Де-факто – це технічний допінг. Символічно, що в обох випадках використовується голка, тільки в дещо різних цілях.
Норвезька сторона робила все можливе, щоби не визнати провину. Ще до дискваліфікації вони стверджували про те, що на відео Бальцерскі велася робота над костюмами не для чемпіонату світу, а для наступних етапів Кубку світу в Осло та Вікерсунді. Проте детальний огляд костюмів із розшиванням після змагань цю брехню викрив.
Наступного дня спортивний директор збірної Норвегії Ян-Ерік Олбю скликав спеціальну пресконференцію, на якій визнав факт свідомого та цілеспрямованого порушення правил. Покаяння? Ні, радше просто нова стратегія захисту. Заперечувати очевидне стало неможливо, тому було ухвалено рішення хоча би захистити самих спортсменів: Олбю стверджував, що перешивання костюмів було особистою ініціативою тренерського штабу та працівників команди, а самі Ліндвік і Форфанг про ці маніпуляції нічого не знали. Після чого самі спортсмени висловили таку ж версію подій.
Проте і тут пахне черговою брехнею. Всі, хто має стосунок до світу стрибків з трампліна, прекрасно розуміють, що такого роду перешивання не відбуваються без відома спортсменів – часто стрибуни навіть беруть у процесі безпосередню участь. До того ж, Ліндвік і Форфанг у процесі стрибка просто не могли не відчути, що вшиті у костюм жорсткі нитки змінили його характеристики.
Скандал дуже гучний, і наслідки матиме відповідні. Останніми роками стрибки з трампліна у Норвегії переживали спад інтересу – глядацького та, як наслідок, спонсорського. Після суботнього скандалу один зі спонсорів збірної Норвегії, компанія Help, оголосив про негайне розірвання контракту з командою. Ніхто не здивується, якщо аналогічні рішення ухвалять й інші спонсори. Все це може мати дуже важкі та довгострокові наслідки для норвезьких стрибків.
Тут одразу напрошуються аналогії з двома гучними скандалами, які спалахували на чемпіонатах світу 2019 і 2001 років. Нагадаємо, у 2019 році під час мундіалю в Зеєфельді австрійського лижника Макса Хауке спіймали на кров’яному допінгу. При чому його буквально спіймали на гарячому: працівники правоохоронних органів увірвалися в його номер готелю прямо під час переливання крові і зняли весь процес на камеру, прямо як Бальцерскі.
Аналогії з чемпіонатом світу 2001 року в Лахті ще більш сумні. Тоді під час домашнього (ще один фактор, який об’єднує три випадки – щоразу в епіцентрі скандалу опиняються господарі) мундіалю на допінгу попалися одразу шестеро фінських лижників, включно з лідерами команди: Міка Мюллюла, Ярі Істомется, Янне Іммонен, Харрі Кірвесніємі, Мілла Яухо та Вірпі Куйтунен. Той скандал став грандіозним репутаційним ударом по всьому фінському лижному спорту та призвів до падіння глядацького інтересу та відтоку спонсорів.
У фінів, як не дивно, це більшою мірою зачепило стрибки з трампліна та двоборство, хоча представники цих видів спорту відношення до того скандалу не мали. Як би там не було, той скандал став каталізатором глибокої кризи у фінських стрибках і двоборстві, з якого Суомі не можуть вибратися досі. Цілком імовірно, що у довгостроковій перспективі аналогічна доля спіткає і норвезькі стрибки.
Також суботній скандал кидає тінь на попередні досягнення норвежців – наприклад, на золото того ж Ліндвіка в особистому турнірі на нормальному трампліні. І навіть на успіхи двоборців – керівництво австрійської збірної вже закликало анулювати всі результати норвежців у стрибках і двоборстві на ЧС-2025. Тим більше, що тут якраз підвернулася дискваліфікація Йоргена Гробака під час командного турніру. Хоча у нього причини дискваліфікації зовсім інші, пов’язані не з костюмом, а з кріпленням.
Враховуючи, що зі збірною Норвегії на постійній основі тренуються також команди США та Естонії, не виключено, що подібні маніпуляції застосовували і вони. Втім, FIS вирішили не відкривати цей ящик Пандори до кінця та не розшивали костюми представників цих команд.
8 березня 2025 року може стати або чорним днем у історії стрибків, або великою перемогою для цього виду спорту. Безумовно, репутаційний удар дуже важкий, і нанесений він не лише по збірній Норвегії, а по усіх стрибках. Водночас, такий скандал може активізувати роботу FIS у створенні більш ефективної та прозорої процедури технічного контролю.
Перипетії боротьби за медалі на трампліні, на жаль, залишилися в тіні цього скандалу. Сумно, перш за все, за Домена Превца, який в блискучому стилі завоював золото слідом за своєю молодшою сестрою Нікою – а про цей тріумф ніхто не говорить. Як і два роки тому на домашньому мундіалі в Планіці, чоловіча збірна Словенії завоювала два золота – в особистому та командному турнірах на великому трампліні. Чудесне перевтілення команди Роберта Хрготи, яка розпочинала сезон просто жахливо.
Що стосується Тімі Зайца, який захищав свій чемпіонський титул дворічної давнини, то його проблеми зі стабільністю нікуди не поділися. Після класних виступів у команді особистий турнір він провалив, посівши лише 45 місце. Що стосується Анже Ланішека, то він завдяки дискваліфікаціям норвежців опинився за крок від подіуму – четверте місце.
Яну Хьорлю дискваліфікація Ліндвіка дозволила розміняти бронзу на срібло. Так чи інакше, збірна Австрії у сезон свого повного домінування на Кубку світу покидає чемпіонат світу без жодного золота – шокуючий підсумок мундіалю для команди Андреаса Відхьольцля.
Даніель Чофеніг після провалу на нормальному трампліні (21 місце) реабілітуватися на великому не зумів – лише дев’ятий результат. Прокляття лідерів Кубку світу на чемпіонатах світу триває – уже на шостому мундіалі поспіль поточний лідер загального заліку не може взяти жодної медалі в особистих турнірах ЧС. Останнім лідером-медалістом був Грегор Шліренцауер в 2013 році. Останнім володарем жовтого біба, який брав золото, був Томас Моргенштен у 2011 році.
Дискваліфікація Ліндвіка принесла бронзу Рьою Кобаясі. Непоганий результат як для досить слабкого сезону у виконанні японця, проте переможний дубль у Саппоро напередодні чемпіонату світу давав підстави помріяти про щось більше.
Ну а збірна Німеччини на великому трампліні так і залишилася без медалей. У Андреаса Веллінгера потенціал поборотися за подіум був, проте у вирішальний момент він видав два стрибки середнього рівня та став у підсумку лише восьмим. Найкращим із німців став Філіпп Раймунд – п’яте місце. Непоганий результат для дебютанта чемпіонатів світу, хоча після першої спроби цілком реальними виглядали навіть медальні шанси. Одне срібло на чемпіонаті світу на фоні провального в цілому сезону – чи буде Штефану Хорнгахеру цього достатньо для того, щоби зберегти посаду?
Сьомим став Грегор Дешванден, який у віці 34 років встановив особистий рекорд на чемпіонатах світу. Хоча блискуча перша половина сезону у виконанні швейцарця дозволяла помріяти навіть про медалі.
Марусяк оновив рекорд України
Виступи Євгена Марусяка та Віталія Калініченка у тренуваннях і міксті на великому трампліні давали вкрай мало приводів для оптимізму. Марусяк демонстрував рівень, за якого було б важко розраховувати на потрапляння в другу спробу, в той час як у Калініченка, здавалося, виникнуть проблеми навіть із проходженням кваліфікації.
Проте у суботу, коли відбувся як відбірковий, так і медальний старти, обидва представники збірної України різко додали. Марусяк пройшов кваліфікацію з 30-м результатом, а Калініченко навіть випередив лідера команди, посівши 29 місце. Результат, який дозволяв помріяти навіть про потрапляння обох українців до другої спроби основних змагань.
На жаль, Віталію до потрапляння в другу спробу не вистачило зовсім трішки: 33-й результат із відставанням всього у 2 бали від прохідного 30 місця. Що стосується Марусяка, то в першому раунді він видав свій найкращий стрибок на нинішньому чемпіонаті світу, який приніс йому 14-й результат.
У другій спробі Євген втратив три позиції та відступив на 17 місце, що було повторенням рекорду на чемпіонатах світу – і його особистого, і національного. Аналогічний результат Марусяк показав два роки тому на чемпіонаті світу в Планіці в особистому турнірі на нормальному трампліні. Проте дискваліфікації Ліндвіка та Форфанга дозволили Євгену оновити свій рекорд на чемпіонаті світу – 15 місце. Ще одне вагоме досягнення Євгена у найкращому сезоні в кар’єрі. Хоча проблеми зі швидкостями на горі розгону порівняно з нормальним трампліном нікуди не поділися, тому в стрибках українців є ще великий потенціал для прогресу.
Попереду – багатоденка Raw Air, на якому він з Калініченком також виступлять. Завершуватиме норвезьке турне польотний етап у Вікерсунді, який у минулому сезоні приніс Марусяку особистий рекорд на Кубку світу – 11 місце. Сподіваємося, що Євген зможе побити ще один власний рекорд на завершальній стадії сезону – саме березневі етапи Кубку світу зазвичай приносять лідеру збірної України найкращі результати.
Гірські лижі
Старти тижня:
П’ятниця, 7 березня
Квітф’єлл (Норвегія), швидкісний спуск, чоловіки
Субота, 8 березня
Квітф’єлл (Норвегія), швидкісний спуск, чоловіки
Неділя, 9 березня
Квітф’єлл (Норвегія), супергігант, чоловіки
Переможний дубль Паріса в Квітф’єллі
Слідом за жінками на технічний етап у Квітф’єллі приїхали й чоловіки. Головним героєм вікенду став Домінік Паріс, який виграв перший швидкісний спуск у п’ятницю та недільний супергігант. П’ятнична перемога стала для італійця першою з грудня 2023 року та сумарно 19-ю в швидкісному спуску за кар’єру. За цим показником він тепер ділить друге місце в історії зі швейцарцем Петером Мюллером. Попереду лише великий Франц Кламмер із 25 перемогами. Враховуючи майже 36-річний вік Паріса та те, наскільки нечасто він перемагає останніми роками, наздогнати легендарного австрійця буде вкрай важко.
Недільна перемога в супергіганті стала для Домініка лише п’ятою в кар’єрі на Кубку світу. Італієць проводить відверто невдалий сезон, проте переможний дубль в Квітф’єллі не повинен нікого дивувати. Для нього це друга улюблена траса в календарі Кубку світу, на якій він сумарно здобув уже 6 перемог, більше – лише у Борміо. Траса в Квітф’єллі – дуже швидкісна та досить проста з технічної точки зору. Те, що треба для потужного Паріса, який прекрасно ковзає на прямих і має проблеми з проходженням технічно складних віражів.
Якщо винести Домініка за дужки, то у Квітф’єллі ми знову побачили домінування збірної Швейцарії. У п’ятницю одразу за італійцем у фінішному протоколі розташувалися одразу чотири швейцарці, у суботу вони забрали всі три місця на подіумі. Втім, лідер команди, Марко Одерматт, у Квітф’єллі перемоги так і не здобув – два других і одне четверте місце.
Завдяки травмі Маттіа Кассе на тренуванні в середу Марко достроково забезпечив собі Малий Кубок світу в супергіганті. А ось у швидкісному спуску все вирішиться на фіналі сезону в США: Франьо Фон Алльмен завдяки суботній перемозі скоротив відставання до 83 очок і зберіг теоретичні шанси обійти партнера по команді. Шанси Франьо могли би бути і більш реальними, проте в п’ятницю він напомилявся на верхній частині траси та став у підсумку лише четвертим. Хоча і суботній переможний заїзд Фон Алльмена не був позбавлений помарок наверху. А ось недільний супергігант він провалив – лише 13 місце.
У п’ятницю та суботу третім став Стефан Рогентен. Для нього це перші в кар’єрі подіуми в швидкісному спуску – раніше він заїжджав у топ-3 лише у супергіганті. При цьому, недільний старт у своїй коронній дисципліні він провів значно слабкіше та показав лише сьомий результат.
Міха Хробат виграв єдине тренування в середу, проте після цього посів лише 11 і 4 місця у двох швидкісних спусках. Здавалося, що словенець так і покине Квітф’єлл без подіуму, проте в неділю він несподівано став третім у супергіганті – його перший в кар’єрі подіум у цій дисципліні. У суботньому швидкісному спуску сьомим несподівано став його партнер по команді Нейц Наролочнік, який до цього лише двічі потрапляв у залікову зону на Кубку світу та ніколи не піднімався вище за 19 місце. При чому, це 19 місце він посів лише днем раніше в тому ж Квітф’єллі. В неділю схожу міні-сенсацію створив чех Ян Забистран – восьмий результат.
У хорошій формі в другій половині сезону перебуває Адріан Смізет Сеєрштед, який став бронзовим призером чемпіонату світу в супергіганті. На домашньому етапі в Квітф’єллі він двічі фінішував у топ-6 швидкісного спуску, а ось у неділю зійшов із дистанції.
Скромно виступив у швидкісних спусках на "Олімпіабаккені" Вінсент Кріхмайр. Зірковий австрієць дуже пасивно та обережно йшов даунхілли, що вилилося у 12 і 9 місця. В неділю завдяки геніальному нижньому відрізку дистанції Кріхмайр став п’ятим, при чому, від подіуму його відділили всього 0,02 секунди.
Другим у неділю став Джеймс Кроуфорд. Успіх канадця назрівав: ще у п’ятницю він пройшов більшу частину дистанції за призовим графіком, проте припустився відчутної помилки на нижній ділянці та відлетів у підсумку аж на 26 місце.
Сенсаційна перемога Труппе
У жінок етап Кубку світу в Оре приніс сенсаційний успіх Катаріні Труппе. Австрійка виграла недільний слалом, здобувши першу в кар’єрі перемогу на Кубку світу. Друга спроба відбувалася за доволі відчутного снігопаду, і в таких умовах Труппе зуміла прорватися з шостого місця, яке посідала після першої спроби. Збірна Австрії взагалі оформила переможний дубль: другою із відставанням у 0,05 секунди стала Катаріна Лінсбергер.
Лідирувала після першої спроби Мікаела Шиффрін, проте зіркова американка, навіть не припустившись якихось грубих помилок, у другому раунді розгубила всю свою перевагу та фінішувала у підсумку третьою. 101-ша перемога не відбулася, проте Мікі в 156-й раз піднялася на подіум, побивши рекорд Інгемара Стенмарка за цим показником. При чому, зробила Шиффрін це на батьківщині легендарного шведа.
Оре – взагалі особливе місце для Мікаели. У 2012 році свою першу в кар’єрі перемогу на Кубку світу вона здобула саме тут. При цьому, з гігантом у американки й надалі величезні проблеми, і в суботу вона зійшла з дистанції вже у першій спробі.
Одна з головних сюжетних ліній етапу в Оре була пов’язана з Каміль Раст і її боротьбою зі Зрінкою Лютіч за Малий кришталевий глобус (МКГ) у слаломі. Нагадаємо, швейцарка отримала пошкодження два тижні тому в Сестрієре, і її участь в гонках у Оре до останнього була під питанням. У підсумку Раст вийшла на старт, при чому, не лише в недільному слаломі, а й у суботньому гіганті.
Як не дивно, в суботу Каміль виступила краще: восьме місце проти 11-ї позиції в неділю. Втім, навіть такий скромний результат у неділю не став для швейцарки вироком з точки зору боротьби за МКГ: Зрінка Лютіч відповіла люб’язністю на люб’язність і посіла лише 10 місце. Перед фіналом сезону в Сан Веллі хорватка випереджає свою переслідувачку на 41 очко.
Лютіч у слаломі могла претендувати на щось значно більше, ніж 10 місце, проте доволі грубо помилилася наприкінці першої спроби. Ця помилка вартувала хорватці приблизно 0,8 секунди: без тієї помилки Зрінка боролася би за подіум. У суботньому гіганті Лютіч провалила другу спробу, відступивши з 7 місця на 20-те, навіть попри відсутність грубих збоїв. Нікуди не поділися хронічні проблеми з другою спробою в Лени Дюрр. У гіганті вона відступила з 10 місця на 22-ге, а у слаломі – з другого на сьоме.
Доволі небанальна як для гірських лиж ситуація трапилася в слаломі з господаркою траси, Сарою Хектор. В першій спробі вона показала сьомий результат, проте згодом отримала дискваліфікацію за те, що її екіпіровка не відповідала нормам технічного регламенту: кріплення були розташовані занадто високо. Підстрахувати свою партнерку по команді зуміла Анна Свенн Ларссон, яка посіла четверте місце.
У суботньому гіганті 12-ю стала Ліза Нюберг. Для 22-річної шведки це повторення особистого рекорду на Кубку світу. В слаломі 13-ю стала Корнелія Елунд, яка на тижні в італійському Тарвізіо стала чемпіонкою світу серед юніорок. До речі, у наступному сезоні Тарвізіо з’явиться у календарі жіночого Кубку світу: він замінятиме етап у Кортіні д’Ампеццо наприкінці січня.
Однією з героїнь недільного слалому стала Марта Россетті. 25-річна італійка показала найкращий чистий результат другої спроби та прорвалася з 21 місця на восьме. Лише одного разу в своїй кар’єрі Марта піднімалася вище на Кубку світу. Мелані Мейяр, яка вражала своєю стабільністю в першій половині сезону, продовжує збоїти. Після першої спроби швейцарка йшла четвертою та могла поборотися за перший в кар’єрі подіум у слаломі, проте замість цього зійшла з дистанції в другому заїзді.
Що стосується суботнього гіганту, то там знову не було рівних Федеріці Бріньоне. Італійка вкотре розгромила своїх суперниць, вигравши у найближчої переслідувачки 1,36 секунди. Черговий розгром і черговий важливий крок до другого в кар’єрі Великого кришталевого глобуса. Головна конкурентка, Лара Гут-Бехрамі, стала лише дев’ятою і в загальному заліку відстає вже на 322 очки. Шанси відіграти таку прірву залишаються хіба що теоретичні.
Другою знову стала Еліс Робінсон, проте сама новозеландка цього разу не виглядала на голову сильнішою за решту суперниць. Після першої спроби другою йшла партнерка Бріньоне по збірній Італії, Соф’я Годжа. При чому, перший заїзд італійки мав навіть переможний потенціал, проте уродженка Бергамо припустилася відчутної помилки на другому секторі, а в другій спробі взагалі зійшла з дистанції. Як би там не було, перша спроба у виконанні Годжі була вражаючою, італійка показала, що за відсутності помилок наразі готова боротися в гіганті навіть за перемогу.
Як і на чемпіонаті світу, за крок від подіуму зупинилася Теа Луїза Стьєрнесунд. Цього разу в топ-3 її не пустила Лара Кольтурі. Для талановитої албанки італійського походження це третій в кар’єрі подіум на Кубку світу, при чому, якщо перший був у слаломі, то два наступних – у гіганті. В недільному слаломі 18-річний вундеркінд виступила невдало – лише 12 місце. Стабільності Ларі поки що не вистачає, проте в такому віці це цілком природно.
П’ятою в гіганті стала Валері Греньє. Канадка проводить не надто вдалий сезон, і в Оре лише вдруге в поточній кампанії фінішувала в топ-5. Сильний етап провела американка Пола Мольцан – шосте місце як у гіганті, так і у слаломі. 16-й результат у гіганті показала Маделен Сільвестер-Давік. 19-річна норвежка проводила лише шосту гонку в кар’єрі на Кубку світу та встановила свій особистий рекорд.
Загальний залік Кубку світу (чоловіки):
Загальний залік Кубку світу (жінки):
Лижні гонки
Старти тижня:
П’ятниця, 7 березня
ЧС-2025, естафета 4х7,5 км, жінки
Субота, 8 березня
ЧС-2025, марафон, 50 км, вільний стиль, чоловіки
Неділя, 9 березня
ЧС-2025, марафон, 50 км, вільний стиль, жінки
Клебо переписав історію в Тронхеймі
Головною інтригою чоловічого марафону в Тронхеймі було те, чи зможе Йоханнес Клебо виграти шосте золото із шести можливих на ЧС-2025 і стати першим в історії абсолютним чемпіоном світу серед чоловіків. Впродовж усієї дистанції здавалося, що зробити це норвежцеві буде дуже складно. Марафон вийшов дуже селективним – про це свідчить, наприклад, той факт, що японець Наото Баба, Який замкнув топ-10, програв 4 хвилини і 24 секунди.
Клебо в такій селективній гонці було дуже непросто. Він постійно знаходився у хвості основної групи, було видно, що тримається він із останніх сил, і часто підвисав на невеликих відставаннях, коли хтось із дистанційників піднімав темп у підйомах. Протягом останніх 20 км здавалося, що Йоханнес ось-ось випаде остаточно, проте він щоразу рівним темпом добирав лідерів і буквально зубами чіплявся за групу.
У підсумку дистанційникам скинути Клебо так і не вдалося, після чого Йоханнес прогнозовано розібрався з суперниками на фініші. Історія переписана. Клебо, який до поточного мундіаля в Тронхеймі не виграв жодної дистанційної гонки на чемпіонатах світу та Олімпіадах, на своєму домашньому турнірі забрав усе.
На останніх кілометрах дистанції головною загрозою перемозі Клебо здавався Мартін Льовстрьом Ньєнгет, який пішов у атаку і навіть зумів заробити невеличку перевагу в 2 секунди над суперниками. Проте під час передостаннього виходу на стадіон Ньєнгет на рівному місці – як у прямому, так і в переносному сенсі – впав, і з боротьби за медалі самоліквідувався, фінішувавши у підсумку четвертим.
Залишається лише гадати, чи зумів би Мартін розвинути свою атаку та остаточно втекти від групи переслідувачів на чолі з Клебо. Ну і варто зазначити, що через теплу погоду, яка панувала в Тронхеймі протягом цих двох тижнів, стан снігового покриття був відверто поганим, і такого типу падінь на рівному місце на нинішньому чемпіонаті було багато.
Головним суперником Йоханнеса у підсумку став Вільям Поромя, який намагався нав’язати гегемону боротьбу в останньому підйомі, проте без шансів програв фінішний спринт. 24-річний швед бере медаль у марафоні на другому чемпіонаті світу поспіль – два роки тому в Планіці він завоював бронзу. Восьмим став ще один швед, Густаф Берглунд, для якого це була перша та єдина гонка на поточному чемпіонаті світу.
Перед стартом головними суперниками Клебо вважалися Сімен Хегстад Крюгер і Харальд Остберг Амундсен. Саме вони доклали найбільше зусиль для того, щоби зробити гонку селективною. З їхньої точки зору це була правильна тактика, проте сил до кінця не вистачило. Амундсен відстав від групи лідерів на останньому колі дистанції та фінішував у підсумку п’ятим.
Крюгер відстав від Клебо та Поромя лише в останньому підйомі, що дозволило йому завоювати бронзу. Втім, чемпіонат без єдиного золота після потрійного тріумфу два роки тому в Планіці – таким підсумком Сімен точно не може бути задоволений. Нагадаємо, в естафету Крюгера не взяли після провалу в розділці (46 місце). У Сімена була підозра на миготливу аритмію.
Провалив чемпіонат світу Пол Гульберг, для якого марафон так і став єдиною гонкою, яку він біг лише через наявність додаткової особистої квоти для чинного чемпіона. Пол дуже рано випав з пелотона і в підсумку фінішував лише 27-м.
Активно вів гонку фін Ремі Ліндхольм, який багато працював попереду, а за 30 км до фінішу навіть пішов у атаку, проте норвежці його так і не відпустили. Втім, фін зумів зберегти достатньо сил і в підсумку фінішував восьмим. А ось зазвичай агресивний у контактних дистанційних гонках Міка Вермюлен провів гонку дуже пасивно і фінішував лише дев’ятим.
Йохауг покидає Тронхейм без золота
Кошмарний сон Терези Йохауг таки справдився. Легендарна норвежка, яка повернулася у великий спорт заради чемпіонату світу-2025, покидає домашній мундіаль без жодної золотої медалі. Хоча у п’ятницю в естафеті розпочиналося для збірної Норвегії все просто прекрасно. Хейді Венг влаштувала дуже серйозний просів на першому етапі, і "капнула" Емма Рібом, яка бігла перший етап у головних суперниць, шведок.
Вона передала естфаету на 36-секундному відставанні – якщо не вирок у боротьбі за золото, то щось дуже близьке до нього. Наступні два етапи, здавалося, лише підтверджували цю тезу: Фріда Карлссон відіграла 6 секунд у Астрід Слінд, після чого Тереза Йохауг у дуелі з Еббою Андерссон повернула статус-кво, і передала естафету Крістін Фоснес із перевагою в 37 секунд.
Проте талановита норвежка, яка бігла лише свою другу гонку в Тронхеймі, просто провалилася. Йонна Сундлінг, яка була фінішером шведської естафети, вже за перші 700 метрів заключного етапу відіграла 22 секунди – щось неймовірне! Ще до завершення першого кола королева спринту наздогнала свою суперницю, після чого прогнозовано розібралася з нею на фініші.
Феноменальний перфоманс Сундлінг чи провал Фоснес? Якщо глянути динаміку щодо інших команд, то скоріше друге. Жахливий день для талановитої Крістін, і тепер варто сподіватися, що такий провал не надламає її психологічно. У боротьбі за бронзу Вікторія Карл обіграла Ясмі Йонсу та принесла медаль збірній Німеччини. Другий поспіль провал Йонсу в вирішальний момент – в командному спринті збірну Фінляндії без медалі також залишила саме вона.
Після фіаско в естфаеті Йохауг була просто неймовірно мотивована виграти недільний марафон. Тереза з першого ж кілометра дистанції очолила пелотон і одразу почала розвалювати основну групу. Ефект був просто вражаючим: вже після одного кілометра дистанції всидіти за норвежкою змогли всього 8 суперниць. За 9 км викристалізувалася четвірка лідерів, яка у підсумку і розіграла медаль: Йохауг, Венг, а також дві шведки – Ебба Андерссон і Фріда Карлссон.
Наступні 40 км пройшли у безуспішних взаємних спробах суперниць скинути одна одну. Найактивнішою в цьому плані була все та ж Йохауг, у той час як Венг ішла виключно від оборони. Як і у чоловіків, перед фінішем трапилося падіння, яке серйозно вплинуло на підсумковий результат.
У суботу в ролі невдахи опинився Мартін Льовстрьом Ньєнгет, в неділю – Ебба Андерссон, яка претендувала на золотий хеттрик у дистанційних гонках в Тронхеймі, проте в підсумку в марафоні взагалі залишилася без медалі. Ебба ззаду наїхала на лижу своїй партнерці по команді та впала – нікого, окрім самої себе, звинувачувати вона не може.
А ось Карлссон завоювала золото, випередивши у фінішному спринті Венг і Йохауг. І навряд чи можна сказати, що Фріді пощастило з падінням Андерссон. З цієї четвірки саме Карлссон – беззаперечно найкращий спринтер, і її перемога була максимально прогнозованою та закономірною.
Фріда таки вистраждала своє перше в кар’єрі золото в особистих гонках на титульних турнірах – чемпіонатах світу та Олімпіадах. При чому, слово "вистраждала" тут вжите зовсім не випадково – перемога дійсно була вкрай важкою, на першій половині дистанції Карлссон декілька разів підвисала в хвості групи лідерів і була на межі того, щоби остаточно втратити контакт із Йохауг і компанією. Ціною надзусиль шведка таки зачепилася за групу лідерів, після чого на другій половині дистанції знайшла свій ритм. Протягом усього чемпіонату ми критикували Карлссон за те, що вона не найкращим чином підвелася до мундіалю, проте в останній день Фріда таки зуміла реабілітуватися.
Що стосується Йохауг, то вона цього разу була змушена задовольнитися навіть не сріблом, а бронзою – Тереза програла фінішний спринт Хейді Венг. Жодної золотої медалі на домашньому чемпіонаті світу – легендарна норвежка точно поверталася в спорт не заради цього. Чи захоче вона остаточно піти на пенсію саме на такій ноті? Хтозна. Поки що Тереза максимально послідовно стверджувала, що не залишиться в гонках на наступний сезон, проте, думаю, мало хто здивується, якщо після невдачі в Тронхеймі вона вирішить взяти реванш у шведок на олімпійській трасі "Лаго ді Тезеро" наступного року.
П’ятою фінішувала Йонна Сундлінг, при чому, варто сказати, що такий високий результат їй принесло вдале тактичне рішення. Справа в тому, що напередодні марафону в Тронхеймі випав дощ, який перетворив трасу на кашу. Фактор змащування за таких обставин грав величезну роль. Вже після другого кола Сундлінг, яка йшла на той момент восьмою, вирішила несподівано рано змінити лижі, і за наступне коло пройшла Терезу Штадлобер, Нору Саннесс і Астрід Слінд, після чого так нікому і не віддала своє п’яте місце.
Саннесс, для якої цей марафон був єдиною гонкою на чемпіонаті світу, фінішувала шостою. А ось Астрід Слінд під кінець дуже просіла, та у підсумку фінішувала лише десятою – незвична динаміка як для виходця із марафонської серії Ski Classics. Обійти Слінд зуміли Флора Дольсі, Кріста Пармакоскі та Надя Келін. Швейцарка підтвердила свій статус головного відкриття ЧС-2025, завершивши у топ-10 всі три дистанційні гонки.
Як і Слінд, провалила другу половину гонки Тереза Штадлобер, яка у підсумку фінішувала 11-ю. А ось Джессіка Діггінс із боротьби за медалі випала зразу, відставши від групи лідерів вже на першому кілометрі дистанції. У підсумку американка фінішувала лише 22-ю. Провальний чемпіонат світу для американки, який вона змогла частково врятувати лише вкрай несподіваним на фоні інших її результатів у Тронхеймі сріблом командного спринту.
Двоборство
Старти тижня:
П’ятниця, 7 березня
ЧС-2025, командний турнір, чоловіки, HS 138/4х5 км
Субота, 8 березня
ЧС-2025, особистий Гундерсен, HS 138/10 км
Ріібер не став абсолютним чемпіоном світу в Тронхеймі
Ярл Магнус Ріібер мав чудові шанси повторити досягнення Йоханнеса Клебо і стати абсолютним чемпіоном світу 2025 року. Проте похід головної зірки світового двоборства за повним комплектом із 4 золотих нагород обірвався у п’ятницю під час командного турніру на великому трампліні.
Хоча розпочиналося для збірної Норвегії все чудово. Господарі виграли стрибкову спробу та заробили собі перед гонкою гандикап у 20 і 22 секунди над Австрією та Німеччиною відповідно. Проте як грім серед ясного неба з’явилася інформація про дискваліфікацію Йоргена Гробака.
Стрибкові кріплення норвежця не відповідали нормам регламенту і його результат на трампліні був анульований. Замість лідерства з 20-секундною перевагою Норвегія отримала п’яте місце на старті гонки з відставанням у 1 хвилину та 42 секунди: максимум, про що можна було мріяти – це бронза, яку норвежці і здобули.
Провину за дискваліфікацію Гробака взяв на себе відомий у минулому стрибун Том Хільде, який зараз відповідає за екіпіровку в тренерському штабі збірної Норвегії. Він розповів про те, що перед чемпіонатом світу вони з Гробаком багато експериментували з різними кріпленнями, і на офіційні змагання Том помилково встановив стару версію кріплень, яка сучасним нормам технічного регламенту не відповідає.
Ну а золото завоювала збірна Німеччини. Обставини були явно на боці Бундестіма: дискваліфікація Гробака вибила Норвегію з боротьби за золото, а травма плеча Томаса Реттенеггера (уже стало відомо, що він вибув до кінця поточного сезону) послабила збірну Австрії. Втім, навіть за таких сприятливих обставин перемога німців легкою не була: Вінценц Гайгер лише у фінішному спринті обіграв Фабіо Обермейра. При чому, Вінценц отримав естафету із запасом у 6,6 секунди над своїм суперником і підпустив його до себе по ходу гонки.
Варто зазначити, що перемога Німеччини могла би вийти більш переконливою, якби не падіння Йоханнеса Ридцека наприкінці першого етапу, на якому німець втратив 13 секунд. Якби Гайгер отримав естафету не на 6, а на 19 секундах переваги над Обермейром – навряд чи би став гратися в тактичні ігри з підпусканням суперника.
Головним суперником Норвегії в боротьбі за бронзу була Фінляндія. На останньому етапі Рііберу протистояв Отто Ніттікоскі, який на останньому колі впав у підйом, зачепившись ногою за огороджувальну сітку. Втім, навряд чи можна говорити про те, що долю бронзи вирішив цей епізод: шансів проти Ріібера на фініші у Отто і так було небагато.
В загальному, той факт, що збірна Норвегії навіть із трьома заліковими стрибками здатна завоювати бронзу командного турніру, багато що говорить про стан справ у сучасному двоборстві та про те, наскільки сильніші три топзбірні за своїм рівнем за решту команд.
Що стосується особистого турніру, то тут у Ріібера жодних проблем із завоюванням золота не було. Ярл Магнус ще на трампліні нокаутував суперників, заробивши собі 1 хвилину і 14 секунд над найближчим переслідувачем, японцем Рьотою Ямамото. Великий норвежець більш ніж переконливо виграв свою прощальну гонку на чемпіонатах світу і не став абсолютним чемпіоном світу вдруге поспіль лише з причин, які від нього не залежали.
У боротьбі за срібло все той же Гробак випередив Гайгера, реабілітувавшись за свою п’ятничну дискваліфікацію на трампліні. Що стосується Вінценца, то його швидкості на трасі на чемпіонаті світу були не оптимальними. Те ж стосується і його партнера по команді Юліана Шміда, який в суботній гонці відступив з четвертого місця на шосте.
Без медалі Гундерсена залишився Єнс Лурос Офтебро, який фінішував четвертим. Його партнер по команді Еспен Бьорнестад перед завершенням чемпіонату світу заявив про те, що з наступного сезону переходить у чисті стрибки з трампліна. Доволі несподіване рішення, враховуючи 30-річний вік норвежця, а також той факт, що Еспен уже багато років як втратив статус топового стрибуна серед двоборців.
Не можуть занести собі в актив чемпіонат світу також Ілкка Херола та Йоханнес Лампартер: обидва в особистих турнірах так і не піднялися вище за 5 місце. Австрієць хоча б отримав часткову сатисфакцію у вигляді срібла командного турніру. Крістьян Ілвес, який живе та тренується саме в Тронхеймі, в особистих турнірах не потрапив навіть у топ-10. Хоча тут радше слід говорити про провальний сезон в цілому, ніж про чемпіонат світу окремо.
В командному турнірі виступала й збірна України. На старт вийшов дуже молодий та недосвідчений склад. Руслан Шуманський і Олександр Шовкопляс проводили свій дебютний старт на чемпіонатах світу, при цьому не маючи на двох за плечами жодного старту на Кубку світу. Результат прогнозований і закономірний – дев’яте місце із дев’яти команд-учасниць.
В особистому Гундерсені найкращим з українців став Олександр Шумбарець, який показав 21-й результат у стрибку і в гонці зумів втриматися в топ-30. На жаль, через низькі швидкості в гонці Олександр здатен показувати такі результати лише в Гундерсенах або масстартах на великих трамплінах, а таких стартів на Кубку світу вкрай мало.