Падіння Марусяка у Закопане, фінали сезону в лижних гонках і двоборстві. Підсумки лижного тижня
Стрибки з трампліна
Старти тижня:
Субота, 22 березня
Лахті (Фінляндія), HS 130, особистий турнір
Неділя, 23 березня
Лахті (Фінляндія), HS 130, парний командний турнір (SuperTeam)
Чофеніг збільшує перевагу над Хьорлем, переможний дубль Ланішека
На етапі в Лахті відбувся всього один особистий старт, і він помітно понизив градус напруги у боротьбі за Великий кришталевий глобус (ВКГ). У Фінляндію Ян Хьорль приїхав із 94-очковим відставанням від Даніеля Чофеніга за три старти до фінішу сезону та за явно негативної динаміки форми лідера загального заліку.
Етап у Лахті був для Хьорля чудовою можливістю скоротити відставання напередодні фіналу сезону в Планіці, проте все вийшло рівно навпаки: Чофеніг наростив свою перевагу. Ні, Даніель не показав чогось видатного – лише сьоме місце. Подарунок йому зробив сам Хьорль. Ян провалив першу спробу, де показав 30-й результат – австрієць був дуже близьким до того, щоби залишитися взагалі без очок.
У другому раунді Хьорлю вдалося показати другий найкращий результат спроби, проте занадто багато вже було втрачено: Ян піднявся на 15 місце. 94 очки відставання за три старти до завершення сезону перетворилися на 114 балів за два старти. І в Планіці Хьорлю потрібно буде щонайменше двічі потрапляти на подіум, бажано – не на найнижчу його сходинку. Враховуючи попередні результати Яна на польотному трампліні у Вікерсунді (8 і 6 місця), у Словенії йому доведеться стрибати вище голови, щоби завоювати титул.
У своїх розбірках за ВКГ Хьорль і Чофеніг у Лахті опинилися в тіні своїх більш досвідчених партнерів по збірній Австрії – Штефана Крафта та Мануеля Феттнера. Саме вони в неділю увійшли до складу команди на парний командний турнір (SuperTeam), посівши у підсумку друге місце.
І вибір Андреаса Відхьольцля на користь двох ветеранів був абсолютно об’єктивним, базувався він на їхніх результатах у суботу: друге та четверте місця відповідно. Для Крафта це перший подіум на Кубку світу з фінального етапу Турне чотирьох трамплінів у Бішофсхофені. Здається, та драматична поразка на початку січня дійсно помітно підкосила легендарного австрійця психологічно.
Що стосується Феттнера, то для нього суботнє четверте місце стало першим потраплянням у топ-5 на Кубку світу за останні 13 місяців – з лютого 2024 року, коли він став п’ятим на польотному трампліні в Оберстдорфі. Для потрапляння на подіум Мануелю не вистачило всього 0,6 бала – 39-річний австрієць міг стати другим найбільш віковим призером етапів Кубку світу в історії.
Ну а головним героєм етапу в Лахті став Анже Ланішек, який оформив переможний дубль. У суботу він виграв особистий турнір із перевагою в 6,1 бала над Крафтом. Для словенця це перша на перемога на Кубку світу з 1 січня 2024 року, коли він виграв другий етап Турне у Гарміш-Партенкірхені. Те, що перемога Ланішека назрівала, було зрозуміло ще по кваліфікації: там він видав найдальший стрибок раунду (133,5 метра), проте сів у "горщик" на приземленні, програвши багато балів очками за стиль.
А ось підібрати напарника для Ланішека на недільний SuperTeam було непросто: його партнери по команді були дуже нестабільними. Ловро Кос у суботу провалив першу спробу (29-й результат), після чого зумів здійснити рейд на 17-ту позицію в другому раунді. У Домена Превца все було рівно навпаки: у другій спробі він відступив 13 місця на 28-ме. Тімі Зайц у суботу видав два посередніх стрибка та посів у підсумку 19 місце, проте його нестабільність – це константа, яка може проявитися у будь-який момент. А коли мова йде про SuperTeam, де кожному стрибунові треба зробити по три стрибки, фактор стабільності при виборі складу грає ще важливішу роль.
У підсумку Роберт Хргота вибрав Коса, і не прогадав – у парі з Ланішеком він здобув перемогу. Це рішення наставника словенців виявилося вірним, а ось інше ледь не позбавило команду перемоги. У третій спробі він вирішив опустити стартову лавку на одну сходинку для Ланішека, щоби уникнути можливого повторення ситуації з суботньою кваліфікацією, коли Анже полетів дуже далеко та погано приземлився. В підсумку все спрацювало, але дуже "на тоненького": Ланішек стрибнув на 124 метри. На 1 метр менше – і Анже через правило 95% не отримав би 4,9 бала компенсації за понижені ворота. У підсумку словенці випередили Австрію на 4,1 бала – Хргота дійсно грався із вогнем.
Ну а третім у суботньому особистому турнірі став Павел Вонсек. Він вперше в кар’єрі піднявся на подіум на Кубку світу та приніс збірній Польщі перше призове місце в поточному сезоні. Поступовий і послідовний прогрес Вонсека у поточному сезоні приніс закономірний результат. Проблема лише в тому, що окрім Павла у нинішній збірній Польщі не прогресує більше ніхто…
Збірна Німеччини в Лахті показала досить солідний загальнокомандний рівень, проте залишилася без жодного призового місця: Андреас Веллінгер і Філіпп Раймунд у основних змаганнях трохи не дотягували до свого тренувального рівня як у суботу, так і у недільному SuperTeam. У суботу свій прощальний старт у кар’єрі на Кубку світу провів Штефан Ляйє, який посів 25 місце. Цього тижня в Планіці зі спортом попрощається і Маркус Айзенбіхлер.
Варто зазначити, що в недільному командному турнірі від подіуму німці були дуже далекі. Третім призерам, збірній Японії, вони програли 40,4 очка. Блискуче стрибав у неділю Рьою Коюаясі, хоча у суботньому особистому турнірі він посів лише 9 місце.
Топ-10 особистого турніру замкнув Владімір Зографскі. Сумарно у поточному сезоні на рахунку 31-річного болгарина уже три потрапляння у чільну десятку на Кубку світу – стільки ж, скільки за всю попередню кар’єру разом узяту.
Зографскі не пустив у топ-10 господаря змагань, Антті Аалто, який програв йому всього 0,3 бала. Фін міг потрапити до десятки кращих вперше з лютого 2020 року. 30-м став його 20-річний партнер по команді Томас Куїсма, який у своєму другому в кар’єрі старті на Кубку світу вперше потрапив у залікову зону.
Дуже близьким до свого першого потрапляння в очки були Франческо Чекон та Ківу Сон, які посіли 31 і 34 місця відповідно. При чому, 34 місце Сона – найкращий результат у історії збірної Китаю на Кубку світу. Цей відносний успіх 23-річного представника Піднебесної не можна назвати випадковим: перед цим у кваліфікації він показав 19-й результат.
Успіх Калініченка і падіння Марусяка у Закопане
Збірна України етап у Лахті пропускала – Євген Марусяк і Віталій Калініченко поїхали на фінал Континентального кубку в Закопане. І вікенд у Польщі подарував максимально суперечливі емоції. З одного боку, наші стрибуни виглядали дійсно дуже добре. У недільному старті Калініченко посів восьме місце – його найкращий результат у кар’єрі на Континентальному кубку.
Міг українець потрапити у топ-10 і у суботу. Він ішов на другому проміжному місці за 9 стрибків до завершення другої спроби, проте в цей момент через складні вітрові умови журі вирішило скасувати фінальний раунд, і Віталій залишився на 19-й позиції, яку посідав за підсумками першої спроби. Дуже солідний виступ Калініченка, який дає надію на те, що і на рівні Кубку світу він буде конкурентоздатним.
Що стосується Євгена Марусяка, то він взагалі виглядав серйозним претендентом на перемогу в Закопане. Він показав другий результат у суботньому тренуванні, після чого виграв трайлраунд з польотом на неймовірні 147 метрів – повторення рекорду трампліна в Закопане, який належить Юкія Сато. Так, Євгену дістався сильний порив зустрічного вітру, проте він зумів трансформувати його у воістину геніальний стрибок із дуже непоганим як для такої дальності приземленням.
Але те, що трапилося в першій спробі основних змагань у суботу, перекреслило весь попередній оптимізм. Євген стрибнув на 133 метри і впав, втративши контроль над лижами на приземлення. Марусяк покидав трамплін у супроводі лікарів, і одразу після стрибка відправився до лікарні.
При падінні українець полетів головою вперед, проте, як виявилося, головною проблемою стала травма ноги: у Марусяка – розтягнення зв’язок гомілкостопу. Виступ на фіналі Кубку світу в Планіці на момент написання цього матеріалу під питанням, проте сам факт того, що виступ Євгена у Словенії не виключається та розцінюється як можливий, уже говорить про те, що нічого страшного із лідером нашої команди не трапилося.
Стрибки з трампліна – вид спорту небезпечний, падіння – невід’ємна його частина, і кожен стрибун вимушений впродовж кар’єри проходити через такі неприємні моменти. На щастя, падіння Євгена не було жодною мірою катастрофічним – ні в плані травм, ні в плані можливих психологічних наслідків. Перш за все, бажаємо Марусяку якнайшвидшого одужання та сподіваємося побачити його у Планіці, якщо виступи на "Летальніці" не нестимуть загрози здоров’ю нашого спортсмена.
Загальний залік Кубку світу:
Кубок націй:
Гірські лижі
Старти тижня:
Субота, 22 березня
Сан Веллі (США), швидкісний спуск, чоловіки – скасовано
Сан Веллі (США), швидкісний спуск, жінки – скасовано
Неділя, 23 березня
Сан Веллі (США), супергігант, жінки
Сан Веллі (США), супергігант, чоловіки
Повернення Вонн на подіум, Малий Кубок світу для Гут-Бехрамі
Фінал сезону в Сан Веллі вийшов скомканим – швидкісні спуски як у чоловіків, так і у жінок були скасовані через складні погодні умови. Вони панували на американській трасі не лише у суботу – перші тренування у четвер також не відбулися. Залишається лише задатися запитанням: невже не можна було перенести даунхілли на понеділок? Адже цей день був вільний.
У жінок скасування швидкісного спуску на фіналі сезону позбавило нас неймовірно цікавої розв’язки у боротьбі за Малий кришталевий глобус (МКГ). Федеріку Бріньоне, Корнелію Хюттер і Соф’ю Годжу розділяло всього 34 очки. У підсумку статус-кво був збережений, і трофей дістався Бріньоне, яка завдяки скасуванню швидкісного спуску ще й де-юре оформила перемогу в загальному заліку.
Таким чином, швидкісна частина фіналу в Сан Веллі у жінок складалася з одного лише супергіганту, проте ця гонка подарувала стільки вражень та історичних подій, що про скасування даунхіллу зараз якось уже і згадувати недоречно. Але про все по порядку.
Траса супергіганту в Сан Веллі була дуже специфічною та аритмічною, чимало віражів були більш схожими на гігант. І найкраще до такої траси зуміла пристосуватися Лара Гут-Бехрамі, яка видала просто космічний заїзд і здобула перемогу з перевагою в 1,29 секунди над найближчою переслідувачкою.
Федеріка Бріньоне стартувала після неї, проте не зуміла нічого протиставити такому геніальному заїзду суперниці. Італійка показала третій результат, а Гут-Бехрамі втретє поспіль та сумарно вшосте завоювала МКГ у супергіганті.
Проте головною подією супергіганту стала не вражаюча перемогу Лари і навіть не розв’язка у боротьбі за МКГ. Справа в тому, що другою несподівано стала Ліндсі Вонн. Для легендарної американки це перший подіум на Кубку світу після повернення у великий спорт. Попереднього разу Ліндсі фінішувала у топ-3 ще 15 березня 2018 року в супергіганті в Оре. Так, після цього була бронза ЧС-2019 у швидкісному спуску в тому ж Оре, проте на Кубку світу на п’єдестал пошани вона не піднімалася більше семи років.
Травми коліна, операція, в ході якої Вонн фактично встановили протез колінного суглоба – на шляху до цього подіума 40-річна американка пройшла через величезну кількість труднощів, випробувань і болю. Тому її сльози після фінішу цілком зрозумілі.
І те, що Вонн піднялася на цей подіум на такій складній з технічної точки зору трасі, дивувати не повинно – після повернення у спорт саме на трасах такого характеру Ліндсі почувалася краще. Втім, сказати, що цей подіум назрівав, не можна. Після повернення у великий спорт Вонн несподівано двічі фінішувала у топ-6 в січні у Санкт-Антоні, проте після цього рівень її результатів помітно знизився, і американка міцно застрягла у другому десятку.
Переоцінювати такий результат точно не варто. По-перше, фінали сезону часто дарують сенсаційні результати, по-друге – ну дуже вже специфічна траса у Сан Веллі. Втім, з психологічної точки зору цей успіх – це просто неймовірний заряд мотивації на наступний, олімпійський сезон.
Четвертою стала гігантистка Марта Бассіно, і це – найкраща ілюстрація того, наскільки технічно складною є ця траса. Для італійки це найкращий результат у поточному, провальному для неї сезоні. До цього вона тричі фінішувала шостою, при чому, всі три рази – у супергіганті, а не в її коронному гіганті.
Її зіркова партнерка по команді Соф’я Годжа гонку провалила. Вона грубо помилилася в середині траси та у підсумку показала 19-й результат – останній серед усіх, хто дістався фінішу. В даному випадку це не принесло їй жодного очка в загальний залік – нагадаємо, на фіналах очки набирають 15 кращих. У тому ж місці, де помилилася Годжа, зійшла з дистанції господарка змагань Лорен Масуга.
У чоловіків складний з технічної точки зору характер траси супергіганту проявився ще яскравіше. Перемогу здобув Лукас Фойрштайн, другим став Рафаель Хаазер – два австрійських спортсмени, які є спеціалістами суміжних дисциплін, супера та гіганта, і при цьому не ходять (або майже не ходять) швидкісний спуск.
Для Фойрштайна цей сезон виявився проривним. У першому супергіганті Кубку світу-2024/25 у Бівер Кріку він вперше в кар’єрі піднявся на подіум, а заключному в іншій американській локації – здобув першу першу перемогу.
Третім став Франьо Фон Алльмен, і такого успіху він добився не завдяки характеру траси, а наперекір: все ж швейцарець – яскраво виражений чистий швидкісник. Лише п’яте місце посів Марко Одерматт, який достроково забезпечив собі МКГ у супергіганті. Можливо, це питання нестачі турнірної мотивації, проте тенденція зберігається: зірковий швейцарець слабко виступає на фіналах сезону.
Доволі прогнозовано нічого не вийшло у Домініка Паріса – для такого габаритного гонщика траса в Сан Веллі занадто складна технічно. Італієць зійшов із дистанції в середині траси, хоча і до цього йшов за відверто слабким графіком.
Дуже неприємна для гірськолижного спорту новина з’явилася минулого вікенду, при чому, прийшла вона не з США, де змагаються спортсмени, а з Європи. Петра Влхова через 13 місяців після розриву хрестоподібних зв’язок перенесла ще одну операцію на коліні, оскільки весь цей час не могла нормально тренуватися. Травма виявилася значно складнішою, ніж "звичайний" розрив хрестоподібних зв’язок. Коли зіркова словачка зможе повернутися в спорт (і чи зможе взагалі) – не знає ніхто. Хоча сама спортсменка заявила, що її метою є Олімпіада-2026.
Загальний залік Кубку світу (чоловіки):
Загальний залік Кубку світу (жінки):
Лижні гонки
Старти тижня:
П’ятниця, 21 березня
Лахті (Фінляндія), спринт, вільний стиль, чоловіки/жінки
Субота, 22 березня
Лахті (Фінляндія), командний спринт, вільний стиль, чоловіки/жінки
Неділя, 23 березня
Лахті (Фінляндія), марафон, 50 км, класика, жінки
Лахті (Фінляндія), марафон, 50 км, класика, чоловіки
Перша перемога для Ридцек, остання – для Йохауг
Особистий спринт на фінальному етапі Кубку світу в Лахті подарував сенсацію: свою першу в кар’єрі перемогу на Кубку світу здобула Колетта Ридцек. Дуже несподіваний успіх німкені, проте якщо десь він і мав трапитися, то саме в Лахті.
Два роки тому на цій трасі вона вперше в кар’єрі піднялася на подіум на Кубку світу, посівши третє місце в командному спринті в парі з Лаурою Гіммлер. Минулого року в тому ж Лахті Ридцек вперше піднялася на подіум у особистих гонках: друге місце позаду Крістін Шістад. І ось тепер – перша перемога, і також в Лахті.
На п’ятничному успіху Колетта не зупинилася, і в суботу виграла ще й командний спринт у парі з тією ж Гіммлер. Обидві перемоги, 4 із 5 подіумів на Кубку світу саме в Лахті – ця траса для неї точно щаслива. І це при тому, що трасу в Лахті не можна назвати якоюсь специфічною – знайти якесь раціональне пояснення цьому феномену Ридцек важко.
Лахті – щасливе місце для всієї сім’ї Ридцек. Старший брат Колетти, легендарний двоборець Йоханнес, у 2017 році саме тут став абсолютним чемпіоном світу, вигравши усі чотири медальних старти. Сам Йоханнес, до речі, одним із перших вибіг вітати свою сестру з п’ятничною перемогою прямо у фінішній зоні.
Шістад, яка минулого року виграла спринт у Лахті, цього разу фінішувала другою – кінцівка цього сезону для норвежки вийшла значно гіршою, ніж у попередні два роки. Третьою стала Надін Фендріх, яка за два дні до цього виграла спринт у Таллінні. Без подіуму в спринті залишилася збірна Швеції. Лінн Сван і Йонна Сундлінг завершили сезон достроково, а Майя Дальквіст несподівано вилетіла уже у півфіналі. У підсумку найкращою зі шведок стала Йоханна Хагстрьом – четверте місце.
Дуже незрозумілу стратегію вибрала на етап у Лахті Емма Рібом. Вона пропустила обидві спринтерські гонки, після чого вийшла на старт недільного марафону, де у підсумку посіла 11 місце. Невже Емма вирішила перелаштувати свою спеціалізацію під дистанційні гонки?
Ясмі Йонсу так і завершила свій "кришталевий сезон" без перемоги, вилетівши у півфіналі. На тій же стадії припинила боротьбу і ще одна "королева кваліфікацій", італійка Федеріка Кассоль.
Що стосується недільного марафона, то там більш ніж переконливу перемогу здобула Тереза Йохауг. Залишається лише зрозуміти, чи була ця гонка для неї останньою в кар’єрі на Кубку світу. Про своє остаточне рішення легендарна норвежка досі не повідомила та заявила, що ухвалить його лише після Пасхи.
Йохауг більш ніж на хвилину випередила свою партнерку по команді Астрід Слінд. З урахуванням боніфікаційних очок за проміжні фініші, вона мала шанси перехопити у Джессіки Діггінс Малий Кубок світу в дистанційних гонках. Проте американка піж кінець зуміла обійти Надю Келін та врятувала своє перше місце в заліку: Слінд не вистачило всього 2 очок.
Третьою стала Ебба Андерссон, яка в боротьбі за подіум випередила Терезу Штадлобер. Спочатку шведка намагалася чіплятися за атаку Йохауг і Слінд, проте не витримала їхнього темпу та була поглинута пелотоном – боротьбу за третє місце потрібно було починати з нуля.
Як і Андерссон, спершу намагалася зачепитися за Йохауг і Слінд Нора Саннесс. Проте вона явно не розрахувала свої сили та у підсумку фінішувала сьомою з відставанням у майже 5 хвилин. В цілому, збільшення дистанції жіночого марафону з 30 до 50 км особливого сенсу не має: гонка виходить ну дуже селективною, і контактної боротьби майже немає: спортсменок розкидує на величезні розриви одна від одної, після чого кожна, по суті, йде розділку на великій відстані одна від одної.
Переможний хеттрик Клебо
У чоловіків сезон завершився переможним хеттриком Йоханнеса Клебо, який виграв як особистий і командний спринти, так і марафон. Хоча розпочиналося усе для норвежця із лише третього місця в кваліфікації спринта – обіграти його зуміли Люка Шанава і Едвін Ангер. Втім, на стадії плейоф обидва провалилися: Шанава разом із партнером по команді Рішаром Жувом вилетів у чвертьфіналі, Ангер – у півфіналі. У недільному марафоні швед фінішував 14-м, разом із Федеріко Пеллегріно, якого обіграв на фініші.
Сам італієць зумів добратися до фіналу та став у підсумку третім. На фініші Федеріко зіткнувся лижами із Валеріо Грондом. Швейцарець через цей контакт впав і перетинав фінішну лінію головою вперед, проте судді вирішили Пеллегріно не карати. Як і двома днями раніше у Таллінні, другим став Жюль Шаппаз – 25-річний француз зараз перебуває в найкращій формі в кар’єрі.
У недільному марафоні Клебо доволі впевнено витерпів усю дистанцію – сказати, що Йоханнес чіплявся за хвіст групи лідерів із останніх сил, точно не можна. Після цього у фінішному спринті норвежець випередив двох партнерів по команді – Мартіна Льовстрьома Ньєнгета та Сімена Хегстада Крюгера. Останній міг би поборотися хоча б за друге місце, проте здійснив технічну помилку на спуску.
Четвертим став одне із головних відкриттів нинішнього сезону, Андреас Фьорден Реє. Найкращим не із норвежців став швед Вільям Поромя – п’яте місце. Топ-10 замкнув Ендрю Масгрейв, який на першому колі дистанції двічі впав.
12-м перетнув фінішну лінію 23-річний норвежець Йонас Віка, який проводив лише четверту в кар’єрі гонку на Кубку світу (і першу – за межами Норвегії, не як представник національної групи) і раніше жодного разу не потрапляв навіть у топ-20. Пол Гульберг у своїй прощальній гонці фінішував лише дев’ятим, хоча у марафоні класикою від ветерана можна було чекати і чогось більшого.
Сповненою пригод була гонка для Іво Нісканена. Фін вийшов на домашню гонку на далеко не ідеально готовій парі лиж, і зважився на зміну лиж уже після 21 км дистанції, що зайняло у нього цілих 20 секунд. На нових лижах Іво доволі швидко зумів наздогнати основну групу, а коли на наступному колі на піт-стоп зайшли усі його прямі конкуренти, Нісканен навіть вийшов у лідери із 10-секундною перевагою.
Проте суперники на швидших лижах у свою чергу також доволі швидко не просто наздогнали Іво, а й пройшли його наскрізь. У підсумку Іво фінішував лише шостим із відставанням у 2 хвилини та 37 секунд – остання третина дистанції далася йому вкрай важко, та й втрата шансів на подіум позначалася на мотивації.
Загальний залік Кубку світу (чоловіки):
Загальний залік Кубку світу (жінки):
Двоборство
Старти тижня:
П'ятниця, 21 березня
Лахті (Фінляндія), HS 130/10 км, особистий Гундерсен
Субота, 22 березня
Лахті (Фінляндія), HS 130/10 км, особистий Гундерсен
Переможний дубль Лампартера в Лахті
Головною турнірною інтригою фінального етапу Кубку світу в Лахті була боротьба між Йоханнесом Лампартером і Юліаном Шмідом за третє місце в загальному заліку. І австрієць цю боротьбу впевнено виграв, оформивши переможний дубль на Лахтинських іграх. При чому, обидва рази Лампартер переміг у сольному стилі, випередивши найближчого суперника на більш ніж 20 секунд. Прекрасне завершення сезону, який для Йоханнеса складався не надто вдало: у Лахті він приїхав лише з одною перемогою за плечами.
Шмід у Лахті двічі піднявся на подіум, проте цього виявилося недостатньо. Німець дуже класно виглядав на трампліні, проте відверто слабко за своїми мірками – у гонці. Особливо це стосується п’ятничного старту. Стрибкова спроба була скасовано, для формування стартового протоколу гонки довелося використовувати PCR, який Шмід виграв. Проте у гонці Юліан показав лише 34-й результат, пропустивши Лампартера та Ілкку Херолу та ледь не втративши призове місце.
Що стосується фіна, то він видав просто блискучу кінцівку сезону. Після довгоочікуваної першої у в кар’єрі перемоги на Кубку світу в Холменколлені на домашньому етапі він посів друге та четверте місця.
А ось свіжоспечений володар Кубку світу Вінценц Гайгер у Лахті, таке враження, уже не міг психологічно налаштуватися на серйозну боротьбу. Особливо це стосується виступів на трампліні, де німець двічі показав результати в кінці третього десятка. У п’ятницю він після цього видав блискучу гонку та піднявся на четверту позицію, а у суботу лише замкнув топ-15. Хоча за чистим ходом суботня гонка в його виконанні також була сильною – другий результат.
5 і 9 місця у його партнера по команді Венделіна Таннхаймера, який лише зараз, у 25 років, почав виправдовувати усі ті аванси, які видавалися йому в тінейджерському віці. Добре проявило себе у Лахті й молоде покоління німців у особі триразового чемпіона світу серед юніорів у командних турнірах Ріхарда Штенцеля. 19-річний спортсмен посів 19 і 13 місці, двічі оновивши свій особистий рекорд на Кубку світу.
Невдало провів етап у Лахті Йорген Гробак, у якого зовсім не йшли стрибки. У п’ятницю він із 31-ї позиції на старті прорвався на 17-те підсумкове місце. У суботу стрибкову спробу норвезький ветеран узагалі провалив, і після 50-го результату на трампліні вирішив на старт гонки взагалі не виходити. Слабко стрибав у Лахті й Єнс Лурос Офтебро – 33 і 29 місця, після чого він жодного разу не зумів прорватися у топ-10 в гонках.
У суботу третім несподівано став Лоран Мюлеталер, який потрапив на подіум вперше за два роки. Цей успіх француза не можна назвати випадковістю – тижнем раніше у Холменколлені він замкнув топ-5. Здивував у останній день сезону на трампліні і його партнер по команді Марко Ейніс, який показав п’ятий результат. Утім, в гонці він відступив аж на 21-шу позицію.
Здивував у Лахті Акіто Ватабе. Японський ветеран, який протягом усієї кар’єри вважався двоборцем із явним ухилом у бік стрибків, на трампліні двічі показував 22-й результат, після чого у гонці проривався на підступи до топ-10. У суботу Акіто в гонці взагалі показав п’ятий чистий час.
Загальний залік Кубку світу:
Кубок націй:
