Зіграно перший матч на оновленому головному стадіоні України - НСК "Олімпійський". Гостювали тут німці. Яке враження залишилося у них, ми не знаємо. Зате знаємо - яке у нас. Журналіст "Чемпіона" побував на відкритті та залюбки поділиться з вами тим, що побачив.
Питання про готовність НСК "Олімпійський" прийняти перший офіційний матч після реконструкції піднімалося ще до самого поєдинку з Німеччиною. У Федерації футболу України напередодні разом з акредитаціями видавали також і листки формату А4. На них з одного боку була схема головної арени Євро-2012, а також, як туди, власне, потрапити. З іншого боку можна було побачити історію протистоянь з німцями, останні результати збірної України.
Якби не одне "але"! Тут же, поряд зі статистикою, була примітка від ФФУ, як себе поводити на стадіоні під час гри. Описувати сенсу немає, єдине, що варто процитувати, так це наступне: "У зв'язку з тим, що на новому стадіоні "Олімпійський", ще НЕ пронумеровані сидіння у ложі преси, просимо займати вільні місця у 72 секторі (окрім 13 та 14 рядів)". Відразу виникало запитання, а чи пронумеровані сидіння для глядачів в інших секторах? Забігаючи наперед, зазначу, що інші місця були з номерками, тому в уболівальників проблем знайти своє місце не виникало.
Перед мачтем побував в одному із супермаркетів поблизу Бесарабської площі. Здивувало, що там не продавалося нічого у скляній тарі. На табличках повсюди так і було написано, що у зв'язку з проведенням гри магазин пішов на такий крок. Водночас на Лютеранській у гастрономчику заборон ніяких не було. Хоча відстань до стадіону приблизно однакова.
По дорозі наткнувся на китайців, один з яких ще і російськомовним виявився. Як не дивно, натовп їх не злякав, тому і відповіли, що все цілком чудово. І навіть вхід на стадіон... Як було до реконструкції, так є досі. До того ж зламалися турнікети на центральному вході, тому народ просто-таки не витримав і почав перелазити через огорожу...
На вході спеціально приховав свою перепустку, запитавши у стюарда, де вхід для представників преси. Відповідь отримав грубу... Після цього дістав перепустку. І, о диво, всі стали білими та пухнастими! Далі вирішив перейти на англійську та запитати у наступного стюарда, як пройти до вбиральні. Почувши знайоме слово, той, на секунду замешавшись, відповів: "Туалет - там" (вказавши пальцем у бік трибун). Далі більш-менш "народ у салатовому" знав, що у них запитують, тому проблем надалі не було. До одного моменту, про який наприкінці.
Дістався до вбиральні. Непогано зроблено - по-європейськи, так би мовити. Єдине, що залишало реальне питання - чи витримають туалети такий наплив?.. А народ усе йшов і йшов. Вийти у перерві туди ж - це був повний ж... Вибачте за надмірну емоційність, але простояти п'ять хвилин у черзі, коли звідусіль лунають крики: "Обережно, не затопчіть дітей!".. Згодом таки потрапити туди вдалося. Однак краще б не потрапляти - народу на один квадратний пісуар було у три рази більше, аніж бажаючих його "випробувати". І все це під скандування: "Євро! Євро! Євро!".
До початку матчу третина вболівальників так і не встигла. Тут усе дуже просто - тих турнікетів (а їх ще треба пройти) наклепано на кожному кроці. І тей натовп на вході, який ми мали на старому "Олімпійському", нікуди не подівся. Всі намагалися потрапити хоча б на територію стадіону, проте не могли зробити це доволі швидко.
Для тих, хто палить, вийти із секторів і, власне, піти покурити виявилося легше. Відразу стюарди показали де і як це зробити (хоч я сам взагалі-то не палю). Сказано було так: "Там є металеві урни, там і можна". За той час, доки чекав знайомого, який і курив, ніхто не підійшов і слова не сказав. А у цей момент народ усе ходив і шукав свої місця (йшла десята хвилина другого тайму).
Насамкінець, кілька слів як безпосередньо від журналіста. З прес-ложі все чудово видно, зроблені столи, тому можна одночасно і працювати, і дивитися футбол. Окрім того, й з інших місць, як мені розповідали, також усе добре проглядалося. Тому міф про те, що на "Олімпійському" є місця, звідки не видно футболу, можна зруйнувати. Здивувало місце перебування лав запасних - вони були просто неба. У тому сенсі, що не було звичного накриття. Стояло воно за метрів десять. До того ж заважали рекламні щити. Однак на це вже і сам Олег Блохін нарікнув.
Після фінального свистка знайти конференц-зал виявилося майже нереально (до цього на "Олімпійському" не доводилося працювати). Вибачте, чи то я дебіл якийсь, чи то лижі не їхали... Підійшов до одного зі стюардів біля прес-ложі, той пояснив, що потрібно вийти із самого стадіону, потім повернути направо та наліво, і там за скляними дверима я ніби все побачу. Натрапити я зміг тільки на недобудовані споруди (очевидно, там магазини будуть). Після цього я знову повернувся до того ж стюарда, "наїхавши" дещо на нього. Пощастило, що з ним був ще один, який і пояснив - спочатку повернути треба наліво, а потім направо. Тобто діаметрально протилежне він сказав, аніж перший, який також був дещо здивований обізнанням свого партнера.
Не один я був такий. По дорозі до конференц-холу до мене підійшов і закордонний журналіст, який також не знав куди прямувати. До речі, на щитах, які інформували де що є, був напис "Конференц-хол", але показаний він був стрілочкою вниз! Асфальт рити часу не було. Врешті-решт, спільними зусиллями вдалося знайти цей хол. У цей момент у залу входив Льов...
Усі світлини Дмитра Ларіна
