Власне, розповідь про цей матч ризикує звестися до однієї - двох простих думок. Щось на кшталт, "гравці "Реала" сильніше за візаві з "Тоттенхема". Додати сентенцію на кшталт, "Результат матчу зумовило раннє вилучення" - і міні-звіт готовий.
Чи так це? Давайте розбиратися. Вилучення Крауча і справді було швидким, не минуло й чверті години, як довготелесий форвард лондонців залишив партнерів у меншості, виконавши два, м'яко кажучи, необов'язкових фоли От тільки до цього моменту іспанський гранд вже встиг повести в рахунку - Адебайор після подачі з кута поля виявився найбільш стрибучим, а Гомес зіграв не найкращим чином.
Як не дивно, але перевага, яку зі старту зустрічі захопив "Реал" почала випаровуватися саме після червоної картки Краучу. Спрацював відомий закон про те, що в меншості практично будь-який колектив високого рівня починає діяти більш зібрано. У тому, що хлопці Харрі Реднаппа відноситься до команд згаданої категорії, сумнівів немає. Не вірите - спитайте у будь-якого з міланських клубів, там видадуть рекомендації.
Тренер гостей перебудував гру мінімально - якщо до того довгими подачами "шпори" шукали Крауча, то тепер такі передачі адресувалися Бейлу. Швидкісні якості останнього дозволяли йому з успіхом зображати щось на зразок швидкісного форварда з помітним креном вліво (у дужках відзначимо, що рішення Харрі про те, що Гарет починає гру правим хавом, себе не виправдало).
Бейл і справді хвилин 20-25 тримав оборону "бланкос" у досить помітного напрузі. Найкращий момент у нього виник після довгої діагоналі Доусона, але відірвавшись від Рамоса з Пепе, і знайшовши момент для удару, у ворота валлієць не потрапив. В цей же час гравці групи атаки господарів всіляко розминали Гомеса, завдаючи удари в різні кути, але незмінно не надто сильні.
Тотальної переваги команда Моуріньо не мала, але пару переконливих моментів все ж у другій половині тайму створила, додавши у швидкості. Спочатку Адебайору не вдалося замкнути пас Рамоса вздовж лінії воріт, коли тоголезцю залишалося лише переправити м'яч головою у порожні ворота. А вже під саму завісу тайму Доусон лише за допомогою руки зупинив м'яч, що летів у бік воріт Гомеса. Німецький суддя Брих пенальті відверто прогавив.
Доусон взагалі був найпомітнішою фігурою у захисті своєї команди - капітанська пов'язка зобов'язувала і наприкінці першого - початку другого таймів він обзавівся колекцією блок-шотів, якій позаздрили б багато форварди Суперліги. Та все-таки під кінець старту другої 45-хвилинки лондонці пропустили.
Цьому передувала просто тотальна облога воріт Гомеса. Те, що відбувалося нагадувало хокейний матч і реалізацію більшості в ньому - "галактікос" кружляли-кружляли навколо чужих воріт, намагаючись завести м'яч у них, потім били, а зрештою пройшла комбінація, швидше, вже з баскетболу. Після розіграшу кутового Марсело м'яко накинув м'яч, а Адебайор, котрий не використав до того низку непоганих моментів, прийняв своєрідний алей-уп на голову і скинув м'яч у ворота.
І на це вже Реднапп нічого відповісти не зміг. Фактично весь другий тайм його команда тільки й робила, що відбивалася. Бейла тримали вдвох, Дефо, який вийшов замість інертного ван дер Варта, зайвий раз показав, чому в цьому сезоні протирає штанці на лаві запасних, а інших лідерів у гостей не знайшлося.
Перераховувати всі моменти у володіннях Гомеса, що змінювали один одного, як на карнавалі, немає сенсу. Наприкінці матчу показали фантастичний показник Роналдо - тринадцять ударів, що навіть для завжди зарядженого на удар португальця є деяким перевищенням норми. Забити могли майже всі мадридці, але вдалося це лише ді Марії (Гомес парирував удар Езіла, але менш ніж через хвилину схожий постріл аргентинця змусив його капітулювати) і Роналдо (класна подача Кака і удар з літа, в якому можна звинуватити Гомеса, але краще пошкодувати бідолаху).
Разом - 4:0 і "Реалу" залишилася формальність у вигляді візиту ввічливості. Ні, команда в "Тоттенхема" хороша, та індивідуально гравці там непогані, не настільки - до різниці в чотири голи - гірше, ніж в "Реалі". Але от вміння тримати удар - в меншості, проти зібраного і мотивованого супротивника - їм поки що бракує. Тому й дива на зразок майже вдалого камбек з 0:4, як це сталося в міланському матчі з "Інтером" сьогодні не відбулося, і не могло статися. І в здатності передати це вміння, і перебудувати свою команду (в тисячний раз варто згадати торішній матч "Барселона" - "Інтер") тренеру Моуріньо тренер Реднапп програє. Як буде в наступному раунді - побачимо, думаю, Гвардіола з Луческу з задоволенням спробують довести свою майстерність сеу Жозе. Поки ж саме він і виглядає тим головним козирем, за рахунок якого "Реал" неймовірно близький до першого з 2003 року півфіналу головного єврокубкового турніру.
