Наскільки ж виправданий цей оптимізм? На наші запитання відповідає головний тренер збірної України з біатлону Євген Колупаєв.
"Переконалися: тренуємося правильно"
- Євгене Федоровичу, Олімпіада-2006 у Турині допомогла визначити якісь недоліки у попередньому тренувальному циклі та внести певні корективи в підготовку?
- Насамперед, ми переконалися, що до підготовки до Ігор-2010 слід залучити максимальну кількість спортсменів, кожному надати шанс пробитися до основного складу національної збірної. Тож уже в сезоні 2006-2007 років переглядали по 10-12 чоловіків та жінок. Сьогодні ж, коли минуло три роки, можна з упевненістю стверджувати, що визначилися із шістками справді найсильніших.
У суті підготовчого процесу істотних змін не сталося, адже ми давно переконалися у правильності тренувальної системи. Інколи, правда, виникали сумніви стосовно готовності чоловіків, але нині тренерський штаб збірної працює максимально продуктивно.
Приємно, що виправдали наші сподівання кілька молодих біатлоністів. Нині ні для кого не є секретом можливості Сергія Седнєва, Олега Бережного, Валі та Віти Семеренко... Серед інших, вони також вважаються претендентами на олімпійські медалі у Ванкувері.
- Чи є де знаходити талановиті резерви надалі?
- Питання актуальне. Попри позитивні зміни, у збірній України досі нема тієї конкуренції за місце в основі, як, скажімо, в командах Німеччини, Росії, Норвегії, Франції... Це, звичайно, добре, що у Сумах з лижних гонок до біатлону зважилися перейти сестри Семеренко та Інна Супрун. У Чернігові працює спеціалізована дитячо-юнацька школа, але там відчувається дефіцит кваліфікованих тренерів - двох спеціалістів, зрозуміло, замало. Проте приємно, що ставлення до біатлону в місті уважне, і діти охоче йдуть до секції.
Останнім часом відчувається поживлення у Тернополі, де хороші організаторські здібності виявляє Ігор Починок. Цікаві юніори, зокрема Віталій Кильчицький і Віталій Кожушко, з'явилися у Новояворівську на Львівшині. Вони готувалися разом із спортсменами першої збірної і виявили себе дуже перспективними. Це не може не радувати, оскільки нашим нинішнім лідерам - Андрію Дериземлі, В'ячеславу Деркачу та Олександру Біланенку - вже за 30 років. Не виключено, що після Ігор-2010 хтось із них завершить виступи.
Ймовірно, після Олімпіади у Ванкувері свою спортивну кар'єру можуть завершити Оксана Хвостенко, Лілія Єфремова, Оксана Яковлєва... Залишаться в «обоймі» нині 23-річні сестри Семеренко, талановита 21-річна Олена Підгрушна. Хто ще? Інна Супрун, Ніна Карасевич? Про їхні перспективи щось казати важко. Не бачу поки і юних "зірочок". Хіба що Юлія Беган із Новояворівська? На неї слід звернути серйозну увагу, а спортсменки 1992 року народження - то ще далека перспектива...
- Наскільки можна зрозуміти, проблема тренерських кадрів існує не тільки в Чернігові?
- Це так. Якщо працювати з першими командами у чоловіків та жінок є кому, то хто зможе якнайкраще готувати юніорські команди - навіть не знаю. Приємно, що з ними взялася працювати досвідчена Олена Петрова - срібна призерка Олімпіади-1998 у Нагано. Проте два роки не той термін, щоб дати її роботі належну оцінку. Олена дуже старається - і це вже добре.
Найбільше від нестачі кваліфікованих майстрів потерпають дитячо-юнацькі школи. Дітей багато, а працювати з ними майже нема кому.
"Наші спортсмени конкурентоспроможні"
- Хто сьогодні працює з чоловічою та жіночою збірними? Як ви оцінюєте результати їхньої роботи в нинішньому сезоні?
- За результати жіночої національної збірної відповідають Григорій Шамрай та Роман Зубрилов. Цей тандем працює вже протягом чотирьох років, і до їхньої діяльності особисто в мене претензій нема.
Що ж до чоловіків, то тут усе значно складніше. В олімпійському 2006 році з ними працював російський спеціаліст Анатолій Хованцев, але очікуваних результатів ми не дочекалися. Потім протягом двох років чоловічу збірну очолював Костянтин Вайгін - особистий тренер бронзової призерки Турина-2006 Лілії Єфремової. Проте і до нього були претензії, тож із нинішнього сезону його функції виконує досвідчений Микола Зоц, який у роботі зі збірною мав, так би мовити, трирічну відпустку. Разом із ним працює Вілліс Репшис - кваліфікований спеціаліст із Латвії, в якого є чого повчитися. Біатлон - справа всього його життя. Колись він виступав у складі збірної СРСР, причому відзначався відмінними показниками у стрільбі, а потім перейшов на тренерську роботу.
Оцінювати роботу наставників поки що зарано, це можна буде зробити у березні, після завершення останнього етапу Кубка світу. Але те, що наших дівчат сьогодні вважають цілком конкурентоспроможними, а естафетну команду за потенціалом деякі фахівці ставлять одразу за Німеччиною та Росією - факт. Та й від хлопців завжди очікуємо націленості на п'єдестал.
- Чи не відчуваєте проблем із технічним забезпеченням?
- Окремо хотів би подякувати нашій групі змащувальників лиж, яка складається з чотирьох молодих людей. Дехто з них кілька років тому ще виступав на етапах Кубка світу, а тепер знайшов себе у цій нелегкій справі. Без перебільшення заявляю: цього сезону вони працюють краще за тих же німців чи росіян! Не сумніваюся: у подальшому наші змащувальники також не підведуть.
Якісними лижами всі спортсмени забезпечені повною мірою. Хіба що Андрій Дериземля, оскільки він - чоловік фактурний, дещо потерпає в залежності від погоди. А загалом, Оксана Хвостенко, Віта Семеренко, той же Дериземля своїми результатами змушують фірми-виробники лиж бути зацікавленими робити для них ще кращі моделі.
Усе гаразд у нас з гвинтівками. Не відчуваємо і нестачі змагальних патронів, оскільки, завдяки Федерації біатлону України на чолі з Володимиром Бринзаком, закупили їх близько 150 тисяч. Це приблизно 5--6 тисяч для кожного спортсмена на сезон - цілком достатньо. Восени ми їздили до керівництва фірми-виробника, де у спеціальній морозильній камері - там внутрішня температура приблизно така, за якої зазвичай відбуваються офіційні змагання - робили контрольні постріли, а потім замовили для кожної гвинтівки свою партію набоїв. Отже, до старту сезону мали найкраще технічне оснащення.
"На кожний старт з оптимізмом!"
- Чим можна пояснити той факт, що на перших етапах Кубка світу краще проявили себе наші чоловіки, а вже потім - жінки?
- Підготовка була спланована таким чином, щоб напередодні старту жінки отримали більше навантаження. Саме через це справи спочатку краще складалися в чоловіків. Але в цьому нема якогось непорозуміння: на пік форми, за нашими сподіваннями, всі біатлоністи мали вийти якраз до лютневого чемпіонату світу в корейському місті Пйончхан. Останні тести й аналізи показали, що з цим ми не помилилися. Втім, біатлон - такий вид, де не все залежить од фізичної готовності. "Завалив" одну стрільбу - далі всі старання можуть бути марними.
Іноді можуть стати на заваді специфічні кліматичні умови. Іноді - зміна часового поясу. Саме тому ми вирушимо на чемпіонат світу до Кореї (наша розмова відбувалася за кілька днів до від'їзду української збірної - авт.) за 12 днів до старту першої гонки. Цього часу має вистачити, щоб пристосуватися до місцевих умов.
Траса там знаходиться на висоті 850 метрів - як на нашій тренувальній базі "Тисовець". Вона досить складна, бо має чимало крутих спусків та різких підйомів, проте до подібного українцям не звикати. До речі, траса дещо нагадує туринську, де Лілія Єфремова здобула "бронзу". От якби в неї ще й зі стрільбою було все гаразд...
Нам повідомили, що на 95 відсотків сніг буде штучним, але і до цього наші спортсмени готові, оскільки подібне частенько трапляється на етапах Кубка світу.
- Чим можна пояснити нестабільність Лілії Єфремової?
- Я знаю її з 18-річного віку. Вона завжди відзначалася чудовою функціональною готовністю, і я хотів запросити її в Україну ще тоді. Але стрільба!.. Скільки разів через «бублики» її виключали зі складу російської збірної - не злічити. Втім, незабаром запрошували знову.
Чим можна пояснити її провали на вогневому рубежі? Бувають біатлоністи, яким важко контролювати подих. Найчастіше зриви трапляються через це. Та все ж Єфремова - дівчина з характером, і у вирішальні моменти вміє концентруватися. Саме так сталося у Турині-2006.
- Оксана Яковлєва в полі вашого зору?
- Так. Прикро, що через хворобу ця здібна спортсменка втратила дуже багато часу і вперше у цьому сезоні стартувала лише в спринті на останному етапі Кубка світу в Антхольці. Ще є час, тож спробуємо підтягнути її фізичну готовність. А снайпер вона хороший і стабільний.
- Головні надії, певно, все ж покладаєте на естафетні гонки?
- Звичайно! Чоловікам, зважаючи на серйозну конкуренцію, боротися за медалі важче, тому місце в провідній шістці вважаємо хорошим результатом. Хоча на етапі Кубка світу в австрійському Хохфільцені В'ячеслав Деркач, Андрій Дериземля, Сергій Седнєв та Олег Бережний зуміли вибороти бронзові нагороди, пропустивши вперед лише росіян та австрійців. Можливо, у подальшому Бережного замінить Олександр Біланенко чи Роман Прима. Здорова конкуренція за місце в естафетній команді всім йде тільки на користь.
А ось жінки, на мій погляд, завжди мають боротися за місце на п'єдесталі пошани. Нагадаю, на етапі Кубка світу в німецькому Оберхофі Олена Підгрушна, Валя і Віта Семеренко, а також Оксана Хвостенко пропустили вперед тільки росіянок, відтіснивши на третє місце титулованих німкень. Сильні команди мають Франція, Білорусь, Норвегія. Та все ж українські біатлонистки не раз доводили спроможність перемагати їх. Місце Хвостенко та сестер Семеренко в естафетній команді нині сумнівів не викликає. У Кореї нам слід буде визначитися на подальше з останньою кандидатурою - Олена Підгрушна чи Оксана Яковлєва.
Утім, розумію, що більшість спортсменів уже марять Олімпіадою-2010. Можливо, дехто планує "вистрілити" не у Пйончхані, а на черговому етапі Кубка світу, що відбудеться 6-16 березня на щойно збудованій суперсучасній олімпійській трасі в канадському Вістлері (за 120 км від Ванкувера). Тобто схоче перевірити власні сили й можливості там, де за рік відбуватиметься турнір Олімпіади, і підійти до цього "у всеозброєнні".
Заради тріумфу на Іграх-2010, на нинішньому чемпіонаті світу дехто може вдатися до тактичних хитрощів. Мовляв, медалі світової першості не йдуть у порівняння з олімпійськими нагородами. Тож ними можуть пожертвувати багато фаворитів. Але не наші спортсмени. Усі ми теж мріємо про сходження українських біатлоністів на олімпійський п'єдестал. Мріємо і віримо у це! Та все ж чемпіонат світу - не менш чудовий шанс вписати своє ім'я в літопис сучасного біатлону.
