Успіхи Марусяка на польотах, чеська гірськолижниця у комі. Підсумки лижного тижня
Стрибки з трампліна
Старти тижня:
Субота, 25 січня
Оберстдорф (Німеччина), HS 235, особистий польотний турнір
Неділя, 26 січня
Оберстдорф (Німеччина), HS 235, особистий польотний турнір
Марусяк знову виблискує на польотах
Першого польотного етапу сезону в Оберстдорфі українські шанувальники стрибків з трампліна очікували з нетерпінням. Лідер команди, Євген Марусяк, зарекомендував себе як прекрасний майстер стрибків саме з гігантських трамплінів, і тому були небезпідставні сподівання на хороші результати у його виконанні. І ці сподівання повністю виправдалися.
Хоча розпочиналося все тривожно: у першому тренуванні українець показав останній, 58-й результат. Проте Марусяку дуже не пощастило з погодними умовами: під час його стрибка вітер змінився з зустрічного на попутний – найгірша ситуація, яка тільки може виникнути для стрибуна.
В цілому етап у Оберстдорфі відбувався за дуже непростих погодних умов: вітер був доволі сильним, і при цьому дуже різко та радикально змінював свій напрямок. Це дуже непроста ситуація для будь-яких стрибкових змагань, а тим більше для польотів: стрибки на гігантських трамплінах найбільш чутливі до вітру.
Повертаючись до Марусяка, він у подальшому зумів довести випадковість своєї невдачі в першому стрибку: 40-й результат у другому тренуванні та 22-й – у кваліфікації. У суботніх основних змаганнях усе було ще краще. Після першої спроби Євген зі стрибком на 215,5 метри та дуже непоганою технікою ішов 11-м і мав шанси оновити особистий рекорд на Кубку світу, вперше фінішувавши у топ-10. Проте було зрозуміло, що навіть зберегти свої позиції буде складно. Занадто вже сильні люди розташовувалися одразу за ним: Штефан Крафт, Міхаель Хайбьок, Грегор Дешванден, Ян Хьорль, Карл Гайгер.
Друга спроба у виконанні Марусяка була дуже гідною, проте 5 позицій у підсумку він все ж втратив. Втім, 16 місце – прекрасний результат для Євгена. Лише тричі у своїй кар’єрі на Кубку світу він фінішував вище.
Неділя для українця розпочалася приблизно так само, як і п’ятниця: з необхідності стрибати в дуже непростих погодних умовах. Під час кваліфікаційного стрибка Євгену дістався сильний попутний вітер, і пробитися до основних змагань вдалося не без проблем: 36-й результат із 40 прохідних. Нагадаємо, на польотних змаганнях, на відміну від етапів Кубку світу на звичайних, 120-метрових трамплінах, кваліфікацію проходять не 50, а лише 40 кращих.
В основних змаганнях Марусяку вже не довелося боротися із настільки несприятливим вітром, і українець впевнено пробився у залікову зону, фінішувавши у підсумку 22-м. Черговий дуже солідний виступ лідера збірної України на гігантському трампліні.
Євген вкотре підтвердив своє реноме яскраво вираженого польотчика. Статистика більш ніж красномовна: Марусяк за свою кар’єру 8 разів стартував у основних змаганнях на гігантських трамплінах на Кубку світу, і щоразу пробивався до залікової зони – стовідсотковий показник. Для порівняння: на 120-метрових трамплінах Євген фінішував у топ-30 лише 4 рази у 26 стартах, на 90-метрових – 1 раз у 4 стартах.
Так, на зорі своєї кубкової кар’єри українець у двох своїх перших стартах на гігантських трамплінах не проходив кваліфікацію, проте після проривного недільного старту в Бад Міттерндорфі наприкінці січня 2023 року – 8 фінішів у топ-30 у 8 стартах. Якщо враховувати ще й минулорічний чемпіонат світу з польотів у тому ж Бад Міттерндорфі, то отримаємо взагалі серію із 9 поспіль потраплянь до 30 кращих.
При цьому залишилося повне враження, що Марусяк свій потенціал не розкрив повною мірою. Складається воно, перш за все, коли дивишся на швидкості Євгена на горі розгону – своїм суперникам у цьому компоненті він поступається дуже суттєво. Для прикладу: у першій спробі суботнього турніру (11-й результат) Євген стартував з 23-ї сходинки на горі розгону і набрав швидкість у 101,7 км/год. Максімільян Ортнер, який розташувався одразу перед українцем (10 місце), стартував з 21-ї сходинки, отримав за це +8,5 бали компенсації, і все одно набрав суттєво вищу швидкість – 102,4 км/год.
У чому причина таких проблем Марусяка зі швидкостями на розгоні – у техніці чи у змащуванні лиж? Здається, це комбінація двох факторів. У іншого українця, Віталія Калініченка, проблеми зі швидкостями на розгоні також періодично виникають, тому питання до роботи сервісу точно є. Як би там не було, стримуючий фактор, який не дозволяє Марусяку боротися за більш високі місця, очевидний. А виявлення проблеми – це уже перший крок до її вирішення.
Що стосується Калініченка, то він повернувся на Кубок світу після пропуску етапу в Закопане. Віталій також зазвичай непогано почувається на гігантських трамплінах, проте цього разу двічі не зумів пройти кваліфікацію, обидва рази посівши 52 місце.
Бенефіс Словенії на польотах
Як і очікувалося, перший польотний етап сезону помітно перетрусив розстановку сил у верхівці Кубку світу зі стрибків з трампліну. Тиждень тому ми писали про те, що у першій половині сезону перемоги здобували представники лише двох збірних – Австрії та Німеччини. Проте вже у Оберстдорфі у двох особистих стартах вони на двох завоювали всього один подіум.
Як і завжди на гігантських трамплінах, на перший план вийшли представники Словенії та Норвегії. В Оберстдорфі сильнішими були саме словенці, які забрали перемоги в обох особистих стартах. Суботній турнір виграв Тімі Зайц, для якого трамплін імені Хайні Клопфера є улюбленим: саме тут він здобув 4 із 5 своїх перемог на Кубку світу – прекрасна статистика для словенця, враховуючи, що вже за рік Оберстдорф прийме польотний чемпіонат світу. При цьому Тімі вкотре проявив свою нестабільність, і в неділю став лише 12-м без будь-яких об’єктивних причин для такої невдачі.
Домен Превц у суботу замкнув топ-3, а в неділю здобув перемогу. Попри те, що словенець вважається яскраво вираженим польотчиком, для нього недільна перемога стала лише другою в кар’єрі на гігантських трамплінах – факт, у який важко повірити.
Дві перемоги, подвійний подіум у суботу – етап у Оберстдорфі можна назвати словенським бенефісом. Проте, якщо винести за дужки Зайца та Превца, то вікенд для підопічних Роберта Хрготи склався не так і вдало. Рок Облак двічі навіть не пройшов кваліфікацію і, схоже, в основі команди надовго не затримається. Анже Ланішек і Ловро Кос у суботу посіли 8 і 23 місця відповідно, після чого в неділю обоє отримали дискваліфікації вже у першій спробі. При чому, якщо Ланішек у ній показав 11-й результат, то Кос на високі місця не претендував. Недільна дискваліфікація Анже означає, що він уперше в поточному сезоні залишився без очок у особистому старті на Кубку світу.
Головним суперником Словенії став Йоханн Андре Форфанг, який двічі фінішував другим. Дуже сильний вікенд у виконанні норвежця, проте водночас він претендує і на звання одного із головних невдах етапу. І справа у тому, що на трампліні імені Хайні Клопфера він мав великі проблеми з приземленням при здійсненні наддалеких стрибків.
Усе почалося уже в п’ятницю. Форфанг у кваліфікації полетів на 236 метрів, у той час як окрім Міхаеля Хайбьока ніхто не стрибнув далі, ніж на 225 метрів. Але при цьому норвежець провалив приземлення. Це був навіть не "горщик": Йоханн нижньою частиною спини проїхався по снігу та закономірно отримав низькі оцінки за стиль. Проте вражаючої дистанції вистачило для того, щоби виграти кваліфікацію з перевагою в 0,1 бала над Доменом Превцом.
Ситуація повторилася у суботньому особистому турнірі. Форфанг у другій спробі летить на 235 метрів, і знову погано приземляється. Контакту тіла зі сніговим покриттям цього разу не було, проте "горщик" дуже глибокий, і як наслідок – оцінки у 15,5 та 16 балів. Сумарно на оцінках у другій спробі норвежець програв Зайцу 8,5 балів, а у підсумку відстав від переможця на 5,1 бала: саме невдале приземлення у другій спробі позбавило Йоханна перемоги.
В неділю головний тренер збірної Норвегії Магнус Бревіг врахував проблеми Форфанга з приземленням і змінив тактику, в обох спробах запрошуючи пониження стартової лавки для свого підопічного. Проте і ця тактика не спрацювала: у першій спробі Йоханн з пониженої лавки не подолав необхідних 95% відсотків від потужності трампліну (треба було пролетіти щонайменше 223 метри) та не отримав 4,2 бали компенсації за скорочення розгону. В підсумку Форфанг знову став другим, програвши Домену Превцу 3,6 бала.
Йоханн провів блискучий вікенд, міг виграти обидва особистих старти, проте у підсумку не переміг у жодному. У суботу – через низькі оцінки за стиль, в неділю – через тактику, яка не спрацювала. Так чи інакше, першопричина невдач була одна – проблеми з приземленням на великих дальностях. Форфангу є про що шкодувати, проте краще зосереджуватися на позитиві: чудова форма, три других місця поспіль в особистих стартах на Кубку світу та попереду етап у Віллінгені, який минулого року приніс Йоханну першу перемогу на Кубку світу з 2018 року.
Що стосується решти збірної Норвегії, то тут похизуватися нічим. Халвор Егнер Гранеруд двічі фінішував у кінці третього десятка. Дуже неоднозначний виступ видав Маріус Ліндвік: у п’ятницю він навіть не пройшов кваліфікацію, після чого навіть почали ходити розмови про те, що він випаде з основи збірної Норвегії. Проте в неділю він раптово ожив і став сьомим. До речі, кваліфікацію на Кубку світу Ліндвік не пройшов вперше із березня 2022 року, тоді Маріус провалився на цьому ж трампліні в Оберстдорфі.
Ну а збірна Австрії, як уже було сказано вище, відійшла у тінь. У суботньому особистому турнірі підопічні Андреаса Відхьолцля сумарно набрали "лише" 166 очок – це їхній найгірший результат у поточному сезоні. Даніель Чофеніг у Оберстдорфі посів лише четверте та шосте місця, проте навіть закріпив своє лідерство у загальному заліку – його конкуренти виступили ще гірше.
Для Штефана Крафта етап у Оберстдорфі став найгіршим у сезоні. В неділю він лише замкнув топ-10, а в суботу отримав дискваліфікацію за те, що матеріал, із якого був виготовлений його костюм, не відповідав нормам регламенту в частині його повітропроникності. Для Крафта ця дискваліфікація стала першою на Кубку світу аж із листопаду 2013 року. І отримав її Штефан у той день, коли і так не претендував на найвищі місця.
Це зразу породило конспірологічну теорію про те, що є каста "недоторканих" стрибунів, яких можна дискваліфіковувати лише тоді, коли ця DSQ не стане для них великою проблемою – та й те лише для того, щоб розвіяти підозри щодо особливого статусу цього стрибуна. Так чи інакше, Крафт у Оберстдорфі виглядав слабко, як і тижнем раніше. І це вже підстава задати питання – а чи не почався у багаторічного лідера збірної Австрії спад форми?
Найближчий переслідувач Чофеніга у загальному заліку, Ян Хьорль, в Оберстдорфі також не вразив: 12 і 5 місця. При чому, двічі австрієць провалював першу спробу та був змушений робити рейди з глибини у другому раунді.
Міхаель Хайбьок вкотре проявив себе сильним польотчиком, замкнувши топ-3 у неділю. Призовий потенціал у нього був помітний ще у суботу, проте тоді він невдало виконав перший стрибок, показавши лише 13-й результат.
Дуже неоднозначне враження залишив виступ Максімільяна Ортнера, який до етапу в Оберстдорфі мав за спиною лише один старт на польотних трамплінах за кар’єру – не пройдена кваліфікація в Бад Міттерндорфі у січні 2023 року. Доволі несподівано у суботу він замкнув топ-6, проте в неділю провалився, посівши 31 місце.
Збірна Німеччина на домашньому етапі не змогла вийти із кризи, у яку потрапила ще під час Турне чотирьох трамплінів. Головний тренер команди Штефан Хорнгахер переглянув свої плани та вирішив не заявляти на етап у Оберстдорфі національну групу. Очевидно, це право він приберіг до наступного етапу у Віллінгені, який для Бундестіму стане останнім домашнім у сезоні.
Двічі найкращим із німців став Карл Гайгер, проте це лише 10 та 11 місця. Хоча другий стрибок Карла у суботу був дійсно класним, і дозволив йому зробити рейд із 17-ї позиції у топ-10. П’юс Пашке та Філіп Раймунд у тренуваннях демонстрували обнадійливі результати, проте в основних змаганнях виступили помітно слабкіше. Андреасу Веллінгеру в неділю двічі дуже не пощастило з вітровими умовами, і у підсумку він став лише 19-м.
Вдало повернувся на Кубок світу після пропуску етапу в Закопане та невеличкого тренувального збору Рьою Кобаясі, який замкнув топ-5 у суботу. В неділю японець виступив дещо слабкіше – 13 місце. Проте, враховуючи результати Рьою в першій половині сезону та той факт, що він ніколи не тяжів до польотів, можна констатувати, що перерва в змаганнях пішла йому на користь. У суботу несподівано дев’ятим став Наокі Накамура – для нього це перше потрапляння у топ-10 у поточному сезоні.
Новий лідер збірної Польщі, Павел Вонсек, приїхав у Оберстдорф, маючи за плечами не надто вдалий бекграунд на польотних трамплінах: найкращий результат – скромне 24 місце. У п’ятницю та суботу у поляка не вдавалося нічого, у суботньому турнірі він посів лише 35 місце. Проте в неділю Вонсек раптово ожив і став четвертим – новий особистий рекорд на Кубку світу. Перший подіум Павела назріває – а, можливо, навіть перша перемога.
У суботу найкращим з поляків став Пьотр Жила, який фінішував одразу за Марусяком – на 17 місці. При цьому, включити Жилу в склад команди на етап у Оберстдорфі замість Давіда Кубацкі головний тренер збірної Польщі Томас Турнбіхлер вирішив лише в останній момент. Сам же Кубацкі повернеться в Кубок світу вже наступного тижня у Віллінгені – він замінить іншого легендарного ветерана, Каміля Стоха. Останній вікненд у Оберстдорфі провалив, хоча у минулому сезоні цей етап став для нього найкращим у сезоні. Стох став 32-м у суботу, а в неділю взагалі не пройшов кваліфікацію. Каміль заявив, що пропустить два наступних етапи Кубку світу у Віллінгені та Лейк Плейсіді, і повернеться в Саппоро (14 – 16 лютого).
Загальний залік Кубку світу:
Кубок націй:
Гірські лижі
Старти тижня:
П’ятниця, 24 січня
Кітцбюель (Австрія), супергігант, чоловіки
Субота, 25 січня
Гарміш-Партенкірхен (Німеччина), швидкісний спуск, жінки
Кітцбюель (Австрія), швидкісний спуск, чоловіки
Неділя, 26 січня
Гарміш-Партенкірхен (Німеччина), супергігант, жінки
Кітцбюель (Австрія), слалом, чоловіки
Одерматт вперше підкорив "Штрайф"
Чоловічий Кубок світу приїхав на найпрестижніший етап сезону, в австрійський Кітцбюель. Програму відкривав п’ятничний супергігант, який приніс Марко Одерматту першу в кар’єрі перемогу на легендарному "Штрайфі".
Траса супергіганту була не дуже довгою, проте складною з технічної точки зору. Особливо це стосується верхньої частини траси, де помилявся дуже багато хто. Проте Одерматт всі підступні зв’язки наверху пройшов бездоганно, і саме це у підсумку принесло йому перемогу, навіть попри те, що декілька наступних секторів у його виконанні були не ідеальними.
Втім, наступного дня виграти головний старт сезону, швидкісний спуск на "Штрайфі", він не зумів, лише замкнувши топ-6. Як і днем раніше у супергіганті, Марко мав певні проблеми з проходженням середньої частини траси.
Супергігант взагалі перетворився на бенефіс збірної Швейцарії. Третім став Стефан Рогентен, який у поточному сезоні блискуче виступив у супергіганті на усіх найскладніших трасах календаря. Тижнем раніше у Венгені він також замкнув топ-3, а наприкінці грудня у Борміо став четвертим. А ось від Франьо Фон Алльмена після блискучих виступів на "Лауберхорні" чекали чогось більшого, ніж четверте та дев’яте місця.
Міг закінчитися перемогою Швейцарії і швидкісний спуск. Тривалий час лідирував сенсаційний переможець даунхіллу в Борміо Алексіс Монне. Проте вже після того, як відстартувала червона група, його несподівано зумів випередити на 0,08 секунди Джеймс Кроуфорд. Чинний чемпіон світу в супергіганті в 27-річному віці добрався до своєї першої в кар’єрі перемоги на Кубку світу – і одразу на найпрестижнішій гонці сезону!
Канадець не найкращим чином виглядав на старті сезону через падіння у Бівер Кріку, проте зумів повернути собі найкращу форму дуже вчасно, принісши своїй країні першу перемогу в швидкісному спуску на "Штрайфі" за більш ніж 40 років. Перемогою Кроуфорда успіхи Канади в суботу не обмежилися: третім став Кемерон Александер.
Зірка збірної Австрії Вінсент Кріхмайр таки не зумів вийти на старт супергіганта, проте господарі за відсутності свого лідера виступили дуже гідно. Рафаель Хаазер став другим у супергіганті, а Даніель Хеметсбергер зупинився за крок від подіуму швидкісного спуску. Десятим у п’ятницю сенсаційно став 30-річний швед Фелікс Монсен, для якого це перше в кар’єрі потрапляння у топ-10 на Кубку світу.
П’ятим у даунхіллі став Міха Хробат – черговий успіх словенця, який проводить свій найкращий сезон у кар’єрі. Міг поборотися за подіум у суботу Максенс Музатон. Француз прекрасно пройшов верхню половину траси, проте помилився по траєкторії перед виходом на Хаусберг Канте. Як підсумок – лише сьоме місце.
12-м у супергіганті став Крістоф Іннерхфер. Такий результат 40-річного італійського ветерана дивувати не має: у нього були непогані контрольні тренування. А ось Домінік Паріс на трасі, на якій він перемагав тричі, розчарував: схід у супергіганті та лише 12 місце в швидкісному спуску.
"Штрайф" – найскладніша та найбільш небезпечна траса світу, і, на жаль, щороку тут не вдається обійтися без травм. Цього разу постраждала збірна Франції: під час супергіганта впали Алексіс Пінтуро та Флоріан Лорьо. В останнього виявили струс мозку, що стосується Пінтуро, то у нього пошкодження та забої коліна, проте найважливіше, що вдалося уникнути розриву зв’язок. Суботній швидкісний спуск, до речі, обійшовся без важких падінь, та й сумарно до фінішу дісталися 50 із 55 учасників – дуже високий відсоток як для "Штрайфу".
Недільний слалом традиційно сприймається як афтепаті після гучної суботньої вечірки. І він подарував перемогу та своєрідну сатисфакцію за п’ятничні травми збірній Франції. Клеман Ноель виграв свій четвертий слалом у поточному сезоні – рівно половина з уже проведених. У другій спробі олімпійський чемпіон Пекіна здійснив помітну помилку в середині траси, але навіть попри це зумів прорватися на вершину з четвертого місця, яке він посідав після першого раунду.
А ось для його партнера по команді Стівена Ам’єза прокляття других спроб нікуди не поділося. Він ішов другим після першого раунду, проте в другому зробив грубу помилку, фактично зупинився та показав у підсумку 27-й результат – останній серед усіх, хто дістався фінішу. Ам’єзу явно потрібно попрацювати з психологом – із навиками та технікою в нього повний порядок.
Завдяки суботній перемозі Ноель повернув собі червоний біб лідера слаломного заліку Кубку світу. Французу вдалося це зробити багато в чому завдяки невдачам двох головних конкурентів – Хенріка Крістофферсена та Лоїка Мейяра. Норвежець у цьому сезоні був дуже стабільним і не випадав із топ-6 у слаломі, проте у Кітцбюелі зійшов із дистанції у першій спробі.
Мейяр на старті поточного сезону також був дуже стабільний, проте останнім часом почав збоїти. Спочатку він зійшов у Адельбодені, потім – показав лише 24-й результат у першій спробі у Венгені. Тоді він зумів врятувати високий результат у другій спробі, здійснивши рейд на 5 місце. У Кітцбюелі швейцарець у першій спробі грубо помилився і показав лише 25-й результат. Лоїк явно мав намір у другій спробі повторити свій трюк тижневої давнини, проте у другому раунді зійшов з дистанції.
На цьому список зіркових невдах не закінчується. Після перемоги у Венгені Атле Лі Макграт повернувся до своїх старих проблем і знову зійшов із дистанції. Заспокоювати норвежця може лише те, що цього разу він після першої спроби не лідирував, як у Мадонна ді Кампільо, а йшов лише 10-м. А ось Тімон Хауган якраз повторив "подвиг" Макграта зразка Мадонни: лідерство після першої спроби та схід у другому раунді.
У підсумку другим став Алекс Вінатцер, який здійснив рейд із 11 місце після першої спроби. Третій подіум в кар’єрі талановитого, але нестабільного італійця на Кубку світу, і особистий рекорд: у попередніх двох випадках він фінішував третім. Дуже важливий успіх для Вінатцера, який, здавалося, почав змінювати свою спеціалізацію в сторону гіганта.
Ще один надзвичайно нестабільний слаломіст із великим потенціалом, Крістоффер Якобсен, у другій спробі ризикнув по максимуму, і при цьому уникнув помилок: найкращий чистий час другого раунду і прорив з 16 місця на четверте підсумкове.
Ну а третім став Лукас Бротен, для якого це третій подіум на Кубку світу після повернення у великий спорт під бразильським прапором. Відзначимо також сьоме місце Тангі Нефа – третє поспіль потрапляння у топ-10 для швейцарця, який протягом більшої частини кар’єри був лише міцним середняком.
Італійські успіхи на "Кандахарі", перша перемога Гут-Бехрамі
Жінки, в свою чергу, приїхали на швидкісний етап у Гарміш-Партенкірхені, головними героїнями якого стали італійки. Суботній швидкісний спуск виграла Федеріка Бріньоне, яка всього на 0,01 секунди випередила свою партнерку по команді Соф’ю Годжу. Остання поплатилася за надто обережне проходження верхньої половини траси.
У супергіганті обидві зіркові італійки також виступили гідно, і не тільки вони: у топ-6 також потрапили Марта Бассіно та Лаура Піровано. Проте усі вони опинилися в тіні Лари Гут-Бехрамі, яка нарешті дісталася до першої перемоги в поточному сезоні. Постановка супергіганту була дуже підступною, і швейцарка стала, за великим рахунком, єдиною, кому вдалося пройти всю трасу без відчутних помилок або перестраховок.
У суботньому швидкісному спуску Лара стала лише п’ятою, тому її відставання від Бріньоне в загальному заліку навіть дещо збільшилося – до 70 очок. Усе очевиднішим стає те, що саме ці дві спортсменки і розіграють Великий кришталевий глобус (ВКГ).
У швидкісному спуску збірна Швейцарії без свого подіуму також не залишилася – вдруге поспіль у топ-3 фінішувала Корінн Сутер. На відміну від Бріньоне чи Годжі, вона, навпаки дуже сильно пройшла швидкісну верхню половину дистанції та відчувала проблеми на більш технічно складних нижніх ділянках "Кандахару". Тому закономірно, що у супергіганті вона виступила невдало – лише 14 місце.
Випередити італійську армаду в неділю вдалося не лише Гут-Бехрамі, а й Кайсі Вікхофф Лі, яка стала другою. Враховуючи, наскільки додала норвежка останнім часом у гіганті, її успіх на такій технічно складній трасі супергіганту дивувати не повинен.
Для Ліндсі Вонн після несподівано сильного повернення на Кубок світу, схоже, наступили суворі трудові будні. У швидкісному спуску в Гарміші вона зійшла з дистанції, а наступного дня в супергіганті посіла лише 13 місце.
Хоча вцілому збірна США виступила дуже гідно. У суботу в топ-6 потрапили Брізі Джонсон і Лорен Масуга. Для першої це четверте місце стало найкращим результатом на Кубку світу з грудня 2021 року. Після цього був тривалий спад форми і 14-місячна дискваліфікація за пропуск допінг-тестів. У недільному супергіганті шостою стала Кілі Кешмен, для якої це особистий рекорд на Кубку світу.
Етап у Гарміші вцілому став невдалим для збірної Австрії: жодного потрапляння у топ-6 за два дні плюс перелом ноги Ніни Ортліб під час суботнього швидкісного спуску. Етап у Гарміш-Партенкірхені цього року взагалі став незвично травматичним. Через отримане на тренуванні пошкодження пропустила обидві гонки Естер Ледецка.
А ось для її маловідомої партнерки по команді Терези Нови все складається значно гірше та тривожніше. У другому тренуванні вона дуже неприємно впала та отримала травми голови, через що втратила свідомість. У неї сильний крововилив у мозок. Лікарі ввели її у стан штучної коми, наразі стан спортсменки оцінюється як важкий.
Загальний залік Кубку світу (чоловіки):
Загальний залік Кубку світу (жінки):
Лижні гонки
Старти тижня:
П’ятниця, 24 січня
Енгадін (Швейцарія), змішана естафета, 4х7,5 км
Субота, 25 січня
Енгадін (Швейцарія), спринт, вільний стиль
Неділя, 26 січня
Енгадін (Швейцарія), масстарт, 20 км, вільний стиль, чоловіки
Енгадін (Швейцарія), масстарт, 20 км, вільний стиль, жінки
Переможний дубль Клебо в Енгадіні
Кубок світу з лижних гонок приїхав на етап у швейцарському Енгадіні. Через свою висоту в 1700 метрів над рівнем моря він відлякав багатьох зірок, які боялися нашкодити своїй підготовці до чемпіонату світу.
Йоханнес Клебо після пропуску попереднього етапу в Ле-Русс в Енгадін приїхати не побоявся, і прогнозовано оформив переможний дубль в особистих гонках. Хоча не можна сказати, що шансів у суперників не було. Наприклад, спринт був доволі простим за рельєфом, в той же час траси Silvaplana Nordic Arena доволі вузькі. В таких умовах фактор вибору позиції стає надзвичайно важливим.
І у своєму півфінальному забігу Клебо загубився в глибині групи, у підсумку встигнувши вибратися лише на друге місце. Безумовно, ймовірність того, що ситуація повториться у фіналі існувала. Проте Йоханнес – гонщик дуже розумний, думаючий. Він зумів зробити висновки зі своєї невдачі, і фінальний забіг провів з тактичної точки зору просто зразково, здобувши впевнену перемогу над Едвіном Ангером, якому і програв у півфіналі.
Не обійшлося в спринті й без міні-скандалу. Третім фінішував Федеріко Пеллегріно, судді релегували його на останнє, шосте місце через занадто агресивну позиційну боротьбу під час вирішального забігу. Завдяки цьому на подіум піднявся Люка Шанава. Його партнер по збірній Франції Рішар Жув припинив боротьбу на стадії півфіналу. Хоча були і більш гучні невдачі серед сильних спринтерів. Наприклад, Ансгар Евенсен вилетів у чвертьфіналі, а ще один норвежець, Евен Нортуг, навіть не зумів подолати кваліфікацію.
Перша половина недільного масстарту проходила не стандартними колами по стадіону, а на відкритій місцевості, трасами відомого марафону серії Ski Classics Ла Діагонела, який відбувся лише тижнем раніше. У підсумку недільна гонка перетворилася на одну із найбільш мальовничих у сезоні.
Попри те, що перша половина дистанції була простою в плані рельєфу, в підсумку гонка вийшла доволі селективною. Хоча відчепити Клебо не вдалося, і лідер Кубку світу оформив дубль, обігравши у фінішному спринті партнерів по команді, Івера Тільдхейма Андерсена та Дідріка Тонсета. Для останнього цей подіум став першим з грудня 2023 року.
В цілому масстарт перетворився на бенефіс збірної Норвегії, яка посіла перших шість місць. Слідом за призерами на відставанні у 8 секунд фінішували Пол Гульберг, Мартін Кіркеберг Мьорк і Андреас Фьорден Рее. Для 24-річного Мьорка це особистий рекорд і сумарно лише сьома гонка в кар’єрі на Кубку світу.
Слідом за 6 норвежцями фінішували три представники збірної Франції: Жюль Лап’єр, Клеман Парісс і Уго Лапалю. Лише замкнув топ-10 Міка Вермюлен, хоча від австрійця багато хто очікував реальної боротьби за подіум.
Також більшого, особливо після другого місця в суботньому спринті, очікували від Едвіна Ангера. Проте у підсумку він фінішував лише 24-м із відставанням більш ніж у півтори хвилини. На 34 місці завершив масстарт ветеран збірної Швеції Калле Халварссон, який досі жодного разу не потрапив навіть у топ-10 у поточному сезоні.
18-м став Іво Нісканен. Здивувала сама його поява на етапі в Енгадіні: обидві особисті гонки вільним стилем плюс висота – здавалося б, усі умови для того, щоб фін відмовився від поїздки у Швейцарію. Тим більше, що мова йде про знаного "бункериста", тобто гонщика, який часто пропускає рядові кубкові етапи заради підготовки до чемпіонатів світу чи Олімпіад.
Перемога Слінд, невезіння Діггінс
У жінок в суботньому спринті всі очікували на дуель Йонни Сундлінг і Крістін Шістад – двох головних фаворитів спринта на майбутньому чемпіонаті світу в Тронхеймі. У підсумку вони посіли перше та друге місця, проте дуелі, відверто кажучи, не вийшло: шведка була значно сильнішою за свою суперницю.
Розпочала Сундлінг з розгромної перемоги в кваліфікації: 4,33 секунди переваги над другою Ясмі Йонсу і більше 7 секунд – над рештою суперниць. Шістад у кваліфікації показала лише 19-й результат, проте було зрозуміло, що на стадії плейоф, у контактній боротьбі, вона буде значно конкурентоздатнішою. Так воно і сталося, проте протиставити Сундлінг їй все одно нічого не вдалося: шведка дуже впевнено обіграла Крістін на фінішній прямій у фіналі.
Компанію на подіумі їм склала ще одна зіркова шведська спринтерка, Майя Дальквіст. Вона брала участь і у п’ятничній змішаній естафеті, та за дві гонки поспіль настільки втомилася, що не вийшла на недільний масстарт. А ось ще одна шведська зірка спринту, Емма Рібом, у суботу провалилася, навіть не пройшовши кваліфікацію – 39 місце. Це її найгірший результат у кар’єрі в спринтах на Кубку світу. При цьому, днем раніше Рібом класно пробігла змішану естафету, зробивши вагомий вклад у перемогу збірної Швеції. Проте, очевидно, з відновленням у Емми не все гаразд, і два гоночних дні поспіль на висоті для неї – перебір.
До етапу в Енгадіні на рахунку Йоханни Хауге Харвікен було лише п’ять (і жодної за межами Норвегії) гонок на Кубку світу. Проте 27-річна норвежка зуміла здивувати в спринті, ставши третьою в кваліфікації та діставшись до півфіналу на стадії плейоф. До цього вона на Кубку світу жодного разу не потрапляла навіть у топ-30. Ще однією сенсацією спринта стала 22-річна канадка Соня Шмідт, яка посіла четверте місце – також особистий рекорд на Кубку світу.
Простий рельєф – не найкращий варіант для Джессіки Діггінс, яка звикла вести спринти в ролі темповика з позиції сили, влаштовуючи максимальну селекцію на ранніх стадіях плейоф. Незважаючи на це, американка до фіналу таки дісталася, і там могла боротися за подіум. Проте не пощастило: у вирішальному забігу Джессі впала та зламала палицю, фінішувавши у підсумку шостою.
До речі, згадана вище Шмідт у момент падіння Діггінс ішла за нею та змушена була притормозити та обганяти свою суперницю. Якби не цей інцидент – хтозна, можливо канадка би навіть поборолася з Дальквіст за третє місце. У недільному масстарті Діггінс стала п’ятою, а топ-3 замкнула Сундлінг – блискучий вікенд у виконанні зіркової шведки, яка завдяки невдачі Ясмі Йонсу (виліт у півфіналі) перехопила у фінки червоний біб лідера спринтерського заліку Кубку світу.
Як і у чоловіків, масстарт перетворився на бенефіс збірної Норвегії. Перемогу здобула Астрід Слінд, яка не побоялася атакувати ще в середині дистанції, за 10 км до фінішу, коли пелотон ще був не дуже просіяним і втомленим. При чому, мова йшла саме про атаку у велосипедному сенсі цього слова, а не про розвал пелотону з позиції сили та втечу від втомлених суперниць.
Після атаки Слінд до неї несподівано зуміла перекластися Нора Саннесс, яка у підсумку фінішувала другою – перший подіум на Кубку світу в кар’єрі 24-річної норвежки. Нагадаємо, дебютувала вона лише у березні 2023 року, і одразу заявила про себе, замкнувши топ-5 холменколленського марафону.
Четвертою стала Анне К’єртсті Кальво, яка після провального старту поточної зимової кампанії в Енгадіні проводила свої перші гонки на Кубку світу в поточному сезоні. Втім, прокинулася 32-річна норвежка занадто пізно – шансів потрапити до складу команди на домашній чемпіонат світу в Тронхеймі у неї вже немає. Ще одна норвежка, Хелен Марі Фоссесхольм, фінішувала сьомою.
Топ-6 замкнула француженка Флора Дольсі, яка вважається вузькоспеціалізованим гірником. Рельєф масстарту в Енгадіні був не надто складним, проте фактор висоти зіграв на користь Флори. А ось Тереза Штадлобер після блискучого етапу в Ле-Русс розчарувала, лише замкнувши топ-10.
Не вразили і лідерки збірної Фінляндії, Кертту Нісканен і Кріста Пармакоскі – 13 і 21 місця відповідно. Поява Нісканен, як і її брата Іво, на етапі з двома коньковими особистими гонками, трохи здивувала. Хоча все ж меншою мірою, враховуючи, що Кертту менш схильна до пропусків рядових етапів Кубку світу.
Загальний залік Кубку світу (чоловіки):
Загальний залік Кубку світу (жінки):
