Для України проведення такого бою стало історичною подією. Уперше, українець відстоював свій титул у поєдинку на Батьківщині і Котельник зробив усе для перемоги, хоча вона й вийшла не такою легкою. Кімура, у своїх 36 поєдинках хоча й зазнав шести поразок, але остання з них прийшлася на березень 2002 року. У послужному списку Кімури,котрий виділявся зачіскою войовничого ірокеза, не було серйозних суперників і всі попередні поєдинки він провів в Токіо, де більшість його опонентів була його співвітчизниками.
Втім, це не завадило японцю вести бій агресивно і проти Котельника та ще й першим номером.
З перших раундів Кімура обрав атакуючу манеру бою, хоча це мало йому допомагало, оскільки більшість його ударів приходилася в захист Котельника. Андрій же був обережним і не йшов в обмін ударами, викидаючи лівий боковий та правий джеб.
Десь з 5 раунду Кімура почав ще більш активно пресингувати українця і Котельник почав пропускати. У сьомому раунді Кімура пропускає удар лівою і здавалося "поплив", але Котельник не зумів довести справу до нокауту.
З восьмого раунду українець продовжує громити японця своїми ударами, але той витримує і навіть сам інколи влучно б`є. У подальших раундах Котельник збільшує свою перевагу і йому лише трохи не вистачає для нокауту Кімури. У 12 раунді обидва боксери вчинили справжній "махач" і після гонгу Кімура, від втоми, впав в обійми свого тренера і ще довго не міг піднятися з кута, а Котельник, дякував глядачам, яких прийшло близько 3 тисяч на цей поєдинок.
