Скандал на польотному ЧС-2026, найкращий етап Шиффрін у сезоні. Підсумки лижного вікенду
Стрибки з трампліна
Старти тижня:
23-23 січня
Чемпіонат світу з польотів на лижах (Оберстдорф), особистий турнір
25 січня
Чемпіонат світу з польотів на лижах (Оберстдорф), командний турнір
Марусяк не зумів оновити рекорд України
Українські любителі стрибків з трампліна чекали на польотний чемпіонат світу в Оберстдорфі з нетерпінням. Ще би – лідер команди, Євген Марусяк, є знаним майстром стрибків саме з гігантських трамплінів, та й підходив до мундіалю в дуже непоганій формі. Були цілком реальні перспективи оновити національний рекорд на польотних чемпіонатах світу, яким було 27 місце того ж Марусяка два роки тому в Бад Міттерндорфі.
Проте виступ Євгена на нинішньому чемпіонаті залишив максимально суперечливе враження. З одного боку, Марусяк демонстрував дуже класні стрибки та тривалий час претендував на те, щоби дуже суттєво покращити особистий рекорд на польотних чемпіонатах світу – після трьох спроб українець ішов на 17 місці.
Євген стабільно демонстрував якісні стрибки, при чому, робив це в умовах доволі відчутного вітру, який панував на "Хайні Клопфер Шанце" в п'ятницю та суботу. Дуже важливий нюанс, враховуючи, що за Марусяком закріпилося реноме метеозалежного стрибуна, який при зустрічному вітрі видає значно кращі результати, ніж при попутному.
Проте завершив чемпіонат Марусяк не на мажорній ноті. В останній, четвертій спробі особистого турніру Євген відверто провалився. Дуже помітна асиметрія на початку польотної фази, величезна кількість компенсаційних рухів, щоби відновити рівновагу. А кожен цей рух – невблаганна втрата висоти та, відповідно, дальності стрибка.
Марусяк приземлився на позначці всього в 151,5 метри та, звісно ж, отримав низькі оцінки за стиль. Через це українець втратив одразу 12 позицій та фінішував на 29 місці – оновити рекорд так і не вдалося. Хоча слід зазначити, що перший тривожний симптом проявився ще у трайлраунді перед двома суботніми змагальними спробами.
Образливе завершення чемпіонату, проте воно не перекреслить весь той позитив, який був до провального заключного стрибка. Євген дійсно перебуває в хорошій формі, тому на Олімпіаду українські фанати стрибків можуть чекати з оптимізмом.
Що стосується партнера Марусяка по команді, Віталія Калініченка, то він також пройшов кваліфікацію, проте в першій спробі основного турніру посів останнє, 40 місце, і на цьому припинив боротьбу. І, відверто кажучи, Віталій показав свій максимум – жоден із його тренувальних чи змагальних стрибків не говорив про те, що Калініченко здатен показати щось більше та зачепитися за топ-30.
Скандал з лижами Превца: перемога бюрократії над здоровим глуздом
Збірна України в недільному командному турнірі участі не брала, а сам старт був затьмарений скандалом навколо Домена Превца. Перед стрибком норвежця Маріуса Ліндвіка в першій спробі з гори розгону з'їхали лижі словенця. Йому не встигли вчасно принести запасну пару, і права виконати свій стрибок у першій спробі йому так і не дали.
Збірна Словенії після цього подала протест, але він був відхилений. Словенська команда хотіла на знак протесту не вийти на фінальний раунд (до нього команда Роберта Хрготи пробилася навіть попри те, шо виконала лише три стрибки), проте в останній момент усе ж вирішила взяти участь у другій спробі.
Це те, що ми бачили та чули з телетрансляції. А далі – почалися пояснення того, що сталося. Версії різні, і на те є дві причини. Перша – це те, що достеменно ніхто не бачив, чому саме лижі Превца впали на лижню на горі розгону та поїхали донизу. Друга – це те, що кожна сторона намагається подати свою версію того, що трапилося, перекладаючи провину на інших.
Незацікавленою стороною в цьому питанні можна вважати польського стрибуна Віктора Фіцковскі, який працював на польотному чемпіонаті світу в Оберстдорфі в ролі прокладчика та знаходився на горі розгону в момент інциденту.
За його словами, Превц прийшов на передстартовий технічний контроль і спер свої лижі на кабінку, в якій відбувається сама процедура. І саме звідти лижі з'їхали на лижню та почали автономний політ без свого власника. З цією інформацією згодні й обидві сторони конфлікту.
А ось далі починаються розбіжності. Словенці стверджують, що лижі впали через те, що їх випадково зачепив один із працівників FIS. У самій FIS говорять, що немає жодних реальних свідчень того, що лижі хтось зачепив – мовляв, винен сам Превц, який залишив їх у ненадійному та нестійкому положенні. Згаданий вище Фіцковскі говорить, що самого моменту падіння лиж не помітив, тому не може підтвердити чи заперечити одну з версій.
Далі – ще один важливий момент. Під час змагань на горі розгону присутні спеціальні працівники FIS, чиє завдання якраз і полягає в тому, щоби тримати лижі спортсмена в той момент, коли він проходить перевірку костюму в кабінці. Словенці спершу стверджували, що в момент проходження Превцом контролю цього працівника не було на робочому місці, потім – що він не взяв лижі Домена, оскільки в той момент його руки були зайняті спорядженням іншого спортсмена. Версія FIS полягає в тому, що сперти лижі на кабінку, а не вручити їх працівникові, було рішенням самого Превца.
Версія словенців викликає багато запитань. По-перше – чому свідчення словенської сторони змінилися? По-друге – кабінка для проходження техконтролю зовсім невелика, два стрибуни одночасно поміститися там не можуть. Чиї ще лижі міг тримати працівник?
Правди ми не знаємо, та, ймовірно, вже ніколи не дізнаємося. Проте, навіть якщо вина за цей інцидент лежить на самому стрибуні, це не значить, що FIS повелася в цій ситуації правильно, не давши йому право стартувати.
Запасні лижі Превцу доставили досить оперативно, він отримав їх всього через 2-3 хвилини після останнього стрибка першої спроби у виконанні Яна Хьорля. Невже це така велика затримка, через яку варто було створювати такий скандал?
Слід зазначити, що тут ми потрапляємо на спірну територію. Так, формально привід не допускати Домена до старту був: він свою чергу на виконання стрибка пропустив. Проте ми неодноразово бачили, коли через якийсь форс-мажор із інвентарем стрибунів випускали на старт пізніше, ніж вони мали би стартувати. Хоча і зворотних ситуацій також було достатньо – ті ж поляки одразу пригадали ситуацію, коли Павелу Вонсеку не дали права на відтермінування часу старту в ситуації, коли він забув у командній кабінці своє стрибкове взуття.
Як би там не було, простір для маневру у FIS був. Вони цілком могли затримати на кілька хвилин підготовчі роботи на горі розгону після того, як лижі Превца самотужки по ній проїхалися. Все залежало від доброї волі FIS, проте Сандро Пертіле та компанія її не виявили.
Конспірологічних версій щодо того, що це була цілеспрямована антисловенська змова розглядати не будемо. Гадаю, проти Превца зіграли два фактори. Перший – це те, що його стрибок мав бути передостаннім у першій спробі. А це зменшувало ширину можливого маневру в плані того, щоби пропустити перед Доменом ряд стрибунів, які мали виходити на старт після нього.
Другий – це сильний снігопад, через який на лижню на горі розгону постійно налипав свіжий сніг. Лижню доводилося постійно продувати, а на перерву між спробами її накрили спеціальним полотном. І затягувати спробу в умовах сильного снігопаду, коли умови ковзання невпинно погіршуються, у FIS не захотіли.
Аргументи на користь такого рішення FIS є, проте чи достатні вони? Важко сказати. Все це більше схоже на ситуацію, коли бюрократія та буквоїдство перемогли здоровий глузд. Потім був відхилений протест від Словенії, який оперативно відхилили, демарш від команди Роберта Хрготи, яка хотіла знятися з фінального раунду та змінила рішення в останній момент, і плани подати ще один протест уже після змагань. Такий гучний скандал, якого так легко можна було уникнути, проявивши хоч трохи гнучкості та здорового глузду…
Домінація Превца, історичне золото Японії
Дуже шкода, що скандал навколо Превца затьмарив сам недільний командний турнір, оскільки він виявився дуже цікавим. На щастя, важко говорити про те, що недопуск Домена до старту вплинув на боротьбу за золото. У другому раунді лідер збірної Словенії у важких погодних умовах стрибнув на 228,5 метри та набрав 209,6 бала. Якби аналогічну суму він набрав за свій перший стрибок – Словенія все одно в підсумку фінішувала би четвертою з 20-очковим відставанням від бронзових призерів, Норвегії.
А ось за золото розвернулася неймовірно запекла боротьба між Австрією та Японією. Перед заключним стрибком підопічні Андреаса Відхьольцля випереджали азіатів усього на 0,4 бала. Сама присутність японців у боротьбі за золото була трохи несподіваною, не говорячи вже про те, що вони цю боротьбу в підсумку виграли.
Що ж дозволило Японії створити таку сенсацію? Перш за все, прогрес Томофумі Наїто, який у віці 33 років проводив свій перший у кар'єрі вікенд на польотному трампліні. Розпочинав він доволі скромно, тому здавалося, що у збірної Японії в командному турнірі буде яскраво виражена слабка ланка.
Проте по ходу вікенду Наїто невпинно додавав. У першій спробі особистого турніру він посів лише 29 місце, ледве пробившись до наступних трьох раундів. Проте після цього Томофумі лише додавав, і в підсумку фінішував 19-м. Той випадок, коли можна було наочно спостерігати за тим, наскільки важливою для стрибуна є наявність змагальної практики на гігантському трампліні.
У збірної Австрії ж слабкою ланкою був Мануель Феттнер, який у третій групі за два стрибки сумарно програв своєму візаві, Наокі Накамурі, 31,5 бала. Чи було рішення Відхьольцля виставити на командний турнір Феттнера помилковим? Та ні: Даніель Чофеніг виглядав ще гірше, при чому, по ходу вікенду якість його стрибків лише погіршувалася.
Як би там не було, Японія вперше в історії завоювала не лише золото, а й будь-яку медаль командного турніру на польотному чемпіонаті світу. На Кубку світу в командних турнірах японці не перемагають з 2001 року, тому цей успіх є історичним із будь-якої точки зору.
Ну а сам Наїто у віці 33 років став лише третім стрибуном в історії, який завоював медаль польотного чемпіонату світу, не маючи до цього за спиною жодного стрибка на гігантському трампліні за кар'єру. До нього це вдавалося лише Грегору Шліренцауеру та… Оллі Муотці, який в 2010 році був частиною фінської четвірки, яка завоювала бронзу командного турніру в Планіці.
Ну а особистий турнір завершився саме так, як усі й очікували – розгромною перемогою Домена Превца. Словенець у підсумку випередив свого найближчого переслідувача на 59,5 бала – другий найбільший розрив у історії польотних чемпіонатів світу. Всього на 1 бал менше, ніж виграв фін Ярі Пуйкконен у австрійця Арміна Коглера у 1981 році в тому ж Оберстдорфі.
Превц цілком міг побити цей рекорд, якби не перша спроба. Варто сказати, що протягом усього особистого турніру журі демонструвало особистий підхід до словенця. Перед його стрибками вони завжди опускали стартову лавку попри те, що ніяких об'єктивних причин цьому в вигляді покращення погодних умов не було.
В першій же спробі все було навпаки. Буквально перед стрибком Домена вітрові умови погіршилися (точніше – повернулися до того стану, в якому вони перебували протягом більшої частини першої спроби), проте на той момент журі вже ухвалило рішення опустити лавку одразу на 4 сходинки. Тренер збірної Словенії, Роберт Хргота, додав до цього ще й особистий запит на пониження ще на одну сходинку.
Рішення не спрацювало – Домен пролетів усього 204 метри та не отримав 4,3 бала компенсації за пониження стартової лавки за тренерським запитом. Для цього, нагадаємо, треба подолати 95% від потужності трампліну.
Як результат – після першої спроби словенець ішов лише другим, відстаючи від лідера на 1,4 бала. Звісно, всім було зрозуміло, що на дистанції чотирьох спроб словенець забере своє, проте ймовірного рекорду за перевагою над 2 місцем в історії польотних чемпіонатів світу ці маніпуляції з лавкою словенця позбавили.
Партнер Превца по збірній Словенії, Анже Ланішек, посів у підсумку 8 місце, хоча могло бути й гірше. Бодай прорватися в топ-10 допомогли хороші вітрові умови в другій спробі, завдяки яким словенець здійснив рейд на 7 позицій вгору. А ось Тімі Зайц розчарував: лише 20 місце в особистому турнірі та непереконливі виступи в команді. І це при тому, що Тімі вважається майстром польотів, а гігантський трамплін у Оберстдорфі – його улюблений. Із 5 своїх перемог на Кубку світу 4 Тімі здобув саме тут.
Ну а срібло в підсумку завоював Маріус Ліндвік. Збірна Норвегії приїхала на польотний чемпіонат світу без жодного подіуму на етапах Кубку світу в поточному сезоні, проте в Оберстдорфі взяла одразу дві нагороди – особисту та командну. Ось що значить опинитися в своїй улюбленій, польотній стихії.
Бронзовим призером став Рен Нікайдо. Так, можна говорити про те, що у першій спробі особистого турніру йому пощастило з вітровими умовами, проте японець втрутився у боротьбу за медалі та після цього уже не відступав. Показово, що партнеру Нікайдо по команді, Рьою Кобаясі, дісталися настільки ж вигідні вітрові умови в першій спробі, проте він із боротьби за медалі випав дуже швидко, посівши в підсумку лише 6 місце.
Четвертим став Ян Хьорль. Йому, як і Ланішеку, хороший вітер у другій спробі допоміг здійснити рейд на 8 позицій вгору, проте австрійцеві вдалося в підсумку показати значно вищий результат. П'ятим став інший австрієць, Штефан Ембахер – ось він якраз був одним із найбільш невезучих у плані вітрових умов, особливо в перший день особистого турніру.
7 місце посів Штефан Крафт. Нічого вражаючого, проте по ходу чемпіонату австрієць став новим рекордсменом за кількістю польотів за 200 метрів за кар'єру. У Крафта їх тепер 278, у Каміля Стоха залишилося 275.
Сам Стох на своєму прощальному польотному чемпіонаті світу виступив невдало, посівши 34 місце та вилетівши вже у першій спробі особистого турніру. Така ж доля спіткала і його партнерів по команді, Давіда Кубацкі та Александера Жніщоля. Від повного провалу збірну Польщі врятував лише Пьотр Жила, який посів 15 місце.
За великим рахунком, провалила домашній чемпіонат збірна Німеччини. Жоден із представників Бундестіму не потрапив у топ-10 особистого турніру, а в командному турнірі німці стали лише четвертими. Для головного тренера збірної Німеччини Штефана Хорнгахера це перший титульний турнір без медалі з 2016 року, коли він очолив збірну Польщі.
Фелікс Хоффманн, який після Турне чотирьох трамплінів пропустив етапи Кубку світу в Закопане та Саппоро через запалення коліна, повернувся зовсім не в тій формі, у якій був у першій половині сезону. Можливо, Фелікс просто не любить польотні трампліни, проте напередодні Олімпіади його форма не може не турбувати.
Тривалий час найкращим із німців був Карл Гайгер, який не потрапив до складу команди на Ігри-2026. За підсумками тренувань у четвер п'ятим зайвим у складі Німеччини на польотний чемпіонат світу виявився Андреас Веллінгер. Рішення на користь Гайгера було неочевидним, проте, якоюсь мірою Карлу намагалися компенсувати пропуск Олімпіади. Хтозна, як би виступив Веллінгер, проте вибір на користь Гайгера навряд чи можна назвати помилковим.
Гірські лижі
Старти тижня:
П'ятниця, 23 січня
Кітцбюель (Австрія), супергігант, чоловіки
Субота, 24 січня
Шпиндлерув Млин (Чехія), гігант, жінки
Кітцбюель (Австрія), швидкісний спуск, чоловіки
Неділя, 25 січня
Шпиндлерув Млин (Чехія), слалом, жінки
Кітцбюель (Австрія), слалом, чоловіки
Францоні підкорив "Штрайф", сотий подіум Одерматта
Найпрестижніша гонка гірськолижного сезону, швидкісний спуск у Кітцбюелі, завершилася перемогою Джованні Францоні. Ще два тижні тому це здалося би величезною сенсацією, проте за цей час у італійця трапився раптовий якісний прорив на топрівень.
Тижнем раніше він виграв обидва тренування у Венгені, тепер повторив це саме і на "Штрайфі. Втім, якщо на "Лауберхорні" після цього була перемога в супергіганті, то у Кітцбюелі Францоні п'ятничну гонку провів невдало – лише 12 місце. Втім, уже в суботу він реабілітувався за це повною мірою, випередивши на 0,07 секунди в боротьбі за перемогу самого Марко Одерматта.
Джованні не ідеально пройшов верхню ділянку траси, проте блискуче впорався із Хаусберг Канте та Траверсом, що і стало ключем до перемоги. Тепер Францоні їде на домашню Олімпіаду в статусі одного з головних фаворитів у швидкісних видах.
Сильно виглядала в Кітцбюелі вся збірна Італії. У швидкісному спуску четвертим став Флоріан Шидер, сьомим – Домінік Паріс, за крок від топ-10 зупинився Маттіа Кассе. У супергіганті у чільній десятці фінішували ті ж Кассе та Паріс, а також ветеран Крістоф Іннерхофер, який переживає свою чергову молодість.
Одерматт без своєї перемоги в Кітцбюелі також не залишився – саме він виграв п'ятничний супергігант. Він, до слова, був дуже коротким: час проходження переможця – лише 1:08,41. Коли в складних погодних умовах вдаються до скорочення супергіганту – це нормально, але коли таку коротку трасу пропонують у абсолютно нормальних умовах, та ще й на найпрестижнішому старті сезону – це викликає дуже багато запитань.
Завершуючи тему Одерматта – друге місце в швидкісному спуску стало для нього ювілейним, сотим подіумом у кар'єрі на Кубку світу. Слідом за Хенріком Крістофферсеном цю гросмейстерську позначку подолав ще одна жива легенда гірськолижного спорту.
В супергіганті всього 0,03 секунди Одерматту програв його партнер по команді, Франьо Фон Алльмен. Міг швейцарець потрапити на подіум і в швидкісному спуску, проте груба помилка в Траверсі відкинула його в підсумку аж на 16 місце.
Потішила своїх уболівальників у супергіганті збірна Австрії. Третє місце посів Штефан Бабінскі, четвертим став Рафаель Хаазер. А ось швидкісному спуску господарі провалилися: найкращий результат – 13 місце Вінсента Кріхмайра.
П'ятничний супергігант став першою гонкою після травми та місячної паузи для Фредріка Мьоллера. Повернення тріумфальним не назвеш – лише 24-й результат. Якщо Мьоллер із лазарету вийшов, то Александер Омодт Кілде туди повернувся – він пропустив другий поспіль культовий етап через проблеми зі спиною. Залишається лише сподіватися, що легендарний норвежець просто перестраховується перед Олімпіадою.
Міг приєднатися до Кілде в лазареті Адріан Смізет Сеєрштед. У п'ятничному супергіганті він просто дивом уникнув падіння та втримався на ногах. Більше того, норвежець і класний результат у гонці зумів показати, замкнувши топ-5.
Головною сенсацією швидкісного спуску стало третє місце Максенса Музатона. В той момент, як Францоні вже приймав привітання з перемогою, його ледь не засмутив француз, який стартував під №29. Музатон демонстрував феноменальний графік на першій половині дистанції, та випереджав італійця на 0,54 секунди. Проте нижню частину Максенс пройшов слабкіше, і фінішував у підсумку з третім часом.
Як би там не було, для нього це лише другий в кар'єрі подіум на Кубку світу. Перший датований ще січнем 2017 року, коли Максенс став третім у комбінації в Венгені. Відзначимо також прогрес у швидкісних видах талановитого французького гігантиста Альбана Елезі Каннаферіна, який у Кітцбюелі двічі фінішував у топ-15.
Марко Шварц, який пропускав етап у Венгені через хворобу, повернувся до змагань не надто вдало: лише 25 місце в супергіганті та схід із дистанції в слаломі. Попри невдачу Марко, австрійці в неділю святкували перемогу – слалом виграв Мануель Феллер. Перша перемога досвідченого австрійця на Кубку світу майже за два роки. Найближчими днями в Шладмінгу побачимо, чи не був цей успіх разовим і випадковим.
Феллер у другій спробі слалому прорвався з четвертого місця на перше. А лідерство не зумів втримати Лоїк Мейяр, який у підсумку фінішував другим. Компанію на подіумі їм склав Лінус Штрассер. Якщо Феллер здобув свою першу перемогу майже за два роки, то німець – свій перший подіум з березня 2024 року.
Другим після першої спроби йшов Едуард Халльберг, проте він відступив на 5 місце. Без третього подіуму в кар'єрі фіна залишила відчутна помилка на верхній частині траси, коли він погано впорався з "хвилею". Як би там не було, Халльбер поступово затверджується в статусі слаломіста елітного рівня.
Невдалим вийшов слалом для збірної Норвегії. Тімон Хауган і Хенрік Крістофферсен фінішували лише в кінці топ-10, а Атле Лі Макграт взагалі зійшов із дистанції в першій спробі, через що втратив червоний біб лідера слаломного заліку Кубку світу. Його перехопив найкращий друг Атле, Лукас Бротен, який у Кітцбюелі фінішував четвертим.
Невдало виступила в слаломі й збірна Франції. Клеман Ноель став лише восьмим, Пако Расса в другій спробі випав за межі топ-10, а Стівен Ам'єз зійшов із дистанції в першому заїзді.
Найкращий вікенд сезону для Шиффрін
Етап у Шпиндлерув Млині виявився найкращим у сезоні для Мікаели Шиффрін. В суботу американка вперше за два роки піднялася на подіум у гіганті, а в неділю виграла черговий слалом, достроково завоювавши Малий Кубок світу в цій дисципліні. При чому, Шиффрін у неділю не просто перемогла, а розгромила суперниць. Друга призерка, Каміль Раст, програла 1,67 секунди, решта суперниць – більше 2 секунд.
Останнім часом Мікаела в слаломі вже не виглядала настільки сильно, як на старті сезону, проте в Шпиндлерув Млині ми знову побачили Шиффрін зразка листопада-грудня, коли вона не знала собі рівних. Дуже важливі успіхи за два тижні до Олімпіади.
Чудово виступила в гіганті не лише Шиффрін, а й уся збірна США. Другою стала Пола Мольцан, якій не вистачило всього 0,18 секунди до першої в кар'єрі перемоги на Кубку світу. Топ-5 замкнула Ніна О'Браєн, 8 місце посіла Ей Джей Харт.
Міг стати настільки ж успішним для американок і недільний гігант, проте Харт, О'Браєн і Мольцан зійшли з дистанції в другій спробі. При тому, що Ніна та Пола посідали 7 і 4 місця відповідно після першого раунду. Як би там не було, очевидно, що американки на пологій трасі в Шпиндлерув Млині почувалися чудово. Втім, немає ніякої гарантії того, що траса в Кортіні буде для них настільки ж підходящою.
Виграла суботній гігант Сара Хектор, для якої це перша перемога в поточному сезоні. До слова, інтрига в заліку Кубку світу в цій дисципліні загострилася. А все тому, що Юлія Шайб зійшла з дистанції в другій спробі, хоча після першого раунду йшла третьою та претендувала на перемогу. Каміль Раст, яка в суботу стала четвертою, тепер програє австрійці лише 89 очок.
Продовжує сипатися Еліс Робінсон, яка на старті сезону боролася на рівних із Шайб і навіть претендувала на загальний залік Кубку світу. Новозеландка в Шпиндлерув Млині посіла 37 місце, і це при тому, що грубих помилок у її виконанні не було – просто дуже повільний темп. Раптовий та дуже глибокий спад форми у Еліс, і в дуже непідходящий момент.
Продовжує занурюватися на дно і Зрінка Лютіч, яка у Шпиндлерув Млині двічі зійшла з дистанції. При чому, якщо у Робінсон бодай були топові результати на старті сезону, то хорватці похвалитися взагалі нічим. Як і її партнерці по команді Леоні Попович, яка показала лише 39-й результат у слаломі.
Через схід Шайб збірна Австрії суботній гігант провалила – жодної людини в топ-10. Найкращою стала Ніна Астнер, яка в другій спробі прорвалася з 23 місця на 13-те. В недільному слаломі все було значно краще: 4 і 7 місця посіли Катаріна Труппе та Катаріна Хубер відповідно. Для Труппе це вже сьоме поспіль потрапляння у топ-10 у слаломі в поточному сезоні – феноменальна стабільнність у такий потрібний для команди момент, коли травмувалася Катаріна Лінсбергер.
У гіганті небачену для себе стабільність продовжує демонструвати Лара Делла Меа, яка не випадає з топ-10 уже 6 стартів поспіль. А ось у слаломі вона навіть не пробилася в другу спробу – 33 місце. Створила сенсацію в гіганті Сью Піллер. 20-річна швейцарка замкнула топ-6, хоча до цього на Кубку світу жодного разу не піднімалася вище за 20 місце.
Хороший командний рівень у слаломі продемонструвала збірна Швеції. У топ-10 фінішували Анна Свенн-Ларссон, Корнелія Елунд і переможець гіганту, Сара Хектор. Третьою в слаломі стала Емма Айхер. Вона собі етап у Шпиндлерув Млині в цілому може занести в актив. У гіганті, своїй найслабкішій дисципліні, вона замкнула топ-10 – це її особистий рекорд на Кубку світу.
21 місце у домашньому слаломі посіла Мартіна Дубовска. Для неї це перші набрані очки у поточному сезоні. Ще однією зірковою спортсменкою, яка зараз перебуває на спаді форми, можна назвати Лару Кольтурі. В слаломі вона зійшла з дистанції ще у першій спробі, а в гіганті в другій спробі піднялася з 21 місця на 12-те.
Загальний залік Кубку світу (чоловіки):
Загальний залік Кубку світу (жінки):
Лижні гонки
Старти тижня:
П'ятниця, 23 січня
Гомс (Швейцарія), командний спринт, вільний стиль
Субота, 24 січня
Гомс (Швейцарія), спринт, класика
Неділя, 25 січня
Гомс (Швейцарія), масстарт, 20 км, класика, жінки
Гомс (Швейцарія), масстарт, 20 км, класика, чоловіки
Перші перемоги Сван і Матінтало
У лижників-гонщиків етап у Гомсі був останнім перед Олімпіадою-2026. Локація для останньої проби сил перед Іграми була підібрана дуже вдало: спринтерське коло в Гомсі за своєю складінстю дуже нагадує те, на якому розігруватимуться медалі майбутньої Олімпіади. Два важких підйоми, сумарна дистанція проходження кола майже в 4 хвилини – все це мало нагадувало спринт у початковому сенсі цього слова.
На додачу до схожого рельєфу, на етапі в Гомсі командний і особистий спринти розігрувалися тими ж стилями, що і на майбутній Олімпіаді – вільним і класикою відповідно. Попри таку релевантність етапу в Гомсі в плані підготовки до Ігор-2026, далеко не всі лижниці спокусилися на можливість спробувати свої сили у максимально схожих умовах за два тижні до Олімпіади – склад учасників етапу був далеким від бойового.
Командний спринт виграла збірна Німеччини в складі Лаури Гіммлер і Колетти Ридцек. Наступного дня Лаура піднялася на подіум у особистому спринті, а ось Ридцек несподівано вилетіла вже у чвертьфіналі. Як би там не було, німкені зробили вагому заявку на медалі в командному спринті. Нагадаємо, що вони є чинними олімпійськими чемпіонками в цьому виді програми, хоч і в зовсім іншому складі.
Ну а виграла особистий спринт Лінн Сван, для якої ця перемога стала першою в поточному сезоні. До етапу в Гомсі шведка провела лише одну гонку на Кубку світу в поточному сезоні – грудневий спринт у Тронхеймі. Втім, враховуючи слабкий склад учасників етапу в Гомсі, не варто поспішати вішати на Лінн ярлик головного фаворита спринта на Олімпіаді. Втім, не можна не відзначити, що саме такі, важкі за рельєфом спринти, їй чудово підходять. У недільному масстарті Сван тривалий час зубами чіплялася за хвіст групи лідерів, проте на останньому колі все ж відстала, фінішувавши в підсумку сьомою.
Третьою в спринті стала Надін Фендріх, яка в боротьбі за подіум випередила Майю Дальквіст. Поруч вони фінішували і в масстарті, і там швейцарка знову обіграла Майю, посівши 9 місце. У півфіналі спринта вилетіла Ясмі Йонсу – слабкий результат, враховуючи, що їй як спринтеру-темповику важкі за рельєфом спринти підходять краще. Трьома тижнями раніше на схожій трасі у Валь ді Ф'ємме вона здобула свою першу та поки що єдину перемогу на Кубку світу.
Що стосується недільного масстарту, то в ньому свою першу в кар'єрі перемогу на Кубку світу здобула Йоханна Матінтало. В минулому десятиріччі вона вважалася однією з найталановитіших лижниць свого покоління, проте до першої перемоги на Кубку світу дісталася лише в 29-річному віці. Днем раніше фінка дісталася фіналу в спринті, та посіла в підсумку 5 місце. Втім, до вирішального забігу вона буквально доповзла – і чвертьфінал, і півфінал вона пройшла в якості лакі-лузера.
У фінішному спринті масстарту Матінтало випередила Джессіку Діггінс і Астрід Слінд. На першій половині гонки вони затіяли парну атаку та в певний момент вигравали в пелотону більше 10 секунд. Проте основна група цю атаку нейтралізувала, при чому, як не дивно, зусиллями Дар'ї Нєпряєвої. Втім, на всю гонку сил "нейтральній" росіянці не вистачило, і в підсумку вона фінішувала лише восьмою.
Днем раніше Діггінс вилетіла в півфіналі спринта. Втім, для американки великою проблемою з точки зору боротьби за загальний залік це не стало, оскільки її головна конкурентка, Моа Ілар, припинила боротьбу на тій же стадії. В масстарті ж шведка стала лише 12-ю, що дозволило Діггінс збільшити свою перевагу.
В півфіналі припинила свою боротьу й італійка Іріс Де Мартін Пінтер. Як і минулого тижня в фіналі спринта в Оберстдорфі, вона впала – схоже, у італійки є проблеми з координацією в напруженій позиційній боротьбі.
Четвертою в масстарті стала Кертту Нісканен. Фінська ветеранка все ще далека від пікової форми, хоча до Олімпіади залишилося вже менше двох тижнів. Все дуже погано у Розі Бреннан, яка посіла в масстарті лише 40 місце.
Переможний дубль Клебо
У чоловіків етап у Гомсі став бенефісом Йоханнеса Клебо. Він пропустив п'ятничний командний спринт, після чого оформив дубль в особистих гонках. При чому, в спринті він просто декласував своїх суперників – його перевага у фіналі була колосальною.
У масстарті все починалося приблизно так само, як і у жінок. У ранню атаку пішло норвезьке тріо – Клебо, Еміль Іверсен і Харальд Остберг Амундсен. Проте, якщо у жінок Слінд і Діггінс наздогнали, то норвезьке тріо втекло назавжди. На останньому колі Клебо впевнено розправився зі своїми попутчиками, хоча міг зробити це значно раніше. Після гонки Іверсен, який у підсумку виграв спринт за друге місце у Амундсена, зізнався, що просив Клебо збавити темп, щоби їхнє тріо не розпалося надто швидко.
Сам Амундсен у п'ятницю виграв командний спринт у парі з Айнаром Хедегартом. Ексбіатлоніста випробовували як можливу опцію на перший етап командного спринта на Олімпіаді, і випробування виявилося успішним. Норвежці довели, що цілком можуть виграти командний спринт на Іграх навіть без Клебо. Інша справа, що сам Йоханнес навряд чи захоче відмовлятися від майже гарантованого олімпійського золота.
В особистому спринті компанію Клебо на подіумі склали Гас Шумахер і Едвін Ангер. Американець днем раніше побував на п'єдесталі й у командному спринті в парі з Беном Огденом. Відзначимо четверте місце в особистому спринті Сімоне Мочелліні. Для нього це найкращий результат на Кубку світу за останні три роки. Схоже, що за два тижні до домашньої Олімпіади італієць нарешті набрав оптимальну форму, залишивши за спиною численну чорну смугу з багатьох важких травм.
Відзначимо провал у особистому спринті Еріка Вальнеша, який вилетів у півфіналі внаслідок падіння. Звісно, немає ніяких сумнівів, що Ерік увійде до складу збірної Норвегії на особистий спринт на Олімпіаді, а ось його шанси виграти боротьбу в Амундсена та Хедегарта за місце в парі з Клебо на командний спринт виглядають мізерними.
Що стосується недільного масстарту, то в ньому збірна Норвегії тотально домінувала, посівши перші 7 місць. Лише сьомим став Маттіс Стенсхаген – у своїй першій гонці після Тур де Скі віцечемпіон багатоденки не вразив. Провалився Калле Халварссон, який посів лише 56 місце з 66 учасників. Куди поділася та непогана форма, яку шведський ветеран продемонстрував тижнем раніше в Обергофі?
Загальний залік Кубку світу (чоловіки):
Загальний залік Кубку світу (жінки):
