Дебют Марусяка у Лейк Плесіді, бенефіс швейцарців на гірськолижному ЧС. Підсумки лижного тижня
Стрибки з трампліна
Старти тижня:
Субота, 8 лютого
Лейк Плесід (США), HS 128, особистий турнір
Неділя, 9 лютого
Лейк Плесід (США), HS 128, змішаний командний турнір
Лейк Плесід (США), HS 128, особистий турнір
Успішний дебют Марусяка в Лейк Плесіді
Лідер збірної України Євген Марусяк відправився на етап у Лейк Плесід. Для 24-річного українця це був перший в кар’єрі заокеанський вояж в рамках Кубку світу і, відповідно, перший виступ на трампліні у Лейк Плесіді. І дебют можна вважати вдалим.
Марусяку знадобилося декілька тренувальних стрибків для того, щоби адаптуватися до нової споруди: 40-й результат у першому тренуванні, 38-й – у другому та 32-й – у п’ятничній кваліфікації. А вже у трайл-раунді перед першим особистим стартом у суботу Євген показав 22-й результат. Поступовий, стійкий прогрес очевидний.
У основних змаганнях він продовжився: у першій спробі Євген показав 15-й результат. Як і тиждень тому у Віллінгені, він опинився у групі, де результати були дуже щільними та був великий ризик втратити багато позицій у другому раунді. У фінальній спробі Марусяк дещо відступив, проте 18 місце – блискучий результат.
Лише одного разу в своїй кар’єрі на Кубку світу українець посідав більш високе місце на великому, 120-метровому трампліні на Кубку світу. Було це на початку поточного сезону в Тітзеє-Нойштадті, де Євген став 12-м. Попри любов Марусяка до гігантських трамплінів, саме той результат залишається для нього найкращим у нинішній зимовій кампанії.
Неділя видалася для українця менш вдалою: розділене з Юкія Сато 29 місце в кваліфікації та 33-тє – в основних змаганнях. Для потрапляння у другу спробу не вистачило лише 0,6 бала – Євгену дуже не пощастило. Втім, враховуючи 18 місце у суботу, вікенд у Лейк Плесіді Марусяк точно може занести собі в актив. І не тільки з огляду на місця та набрані очки, а й з точки зору якості стрибків.
У Євгена часто виникають проблеми з технікою приземлення, через що він отримує низькі оцінки за стиль. Проте у Лейк Плесіді стрибки Марусяка були дуже чистими та якісними технічно. Дуже важливо систематично видавати такі стрибки, бо, що би там не говорили про об’єктивність, але фактор репутації на оцінки суддів впливає. "Спочатку ти працюєш на заліковку, потім – заліковка на тебе".
Зазначимо, що партнер Марусяка по збірній України, Віталій Калініченко, до США не полетів. Він залишився у Європі та виступив на етапі Континентального кубку в Крані. Попередній візит Віталія до другого дивізіону завершився невдачею – 38 і 45 місця у Бішофсхофені три тижні тому. Проте у Крані Калініченко виступив значно сильніше. У суботу він став 28-м, а у неділю взагалі показав дев’ятий результат – особистий рекорд для Віталія на Континентальному кубку. Важливий заряд впевненості перед чемпіонатом світу.
Наступний етап Кубку світу в Саппоро, який стане останнім перед мундіалем у Тронхеймі, збірна України пропускає. Марусяк і Калініченко присвятять час тренуванням у Словенії.
Довгоочікувана перемога Форфанга
Суботній особистий турнір у Лейк Плесіді приніс довгоочікувану перемогу Йоханну Андре Форфангу, який у попередніх п’ятьох особистих стартах чотири рази фінішував другим. П’ятий подіум для Форфанга у поточному сезоні – стільки ж, скільки у нього було у попередніх шести зимових кампаніях разом узятих. У неділю Йоханн додав до перемоги четверте місце та піднявся на аналогічну позицію у загальному заліку Кубку світу, скориставшись відсутністю П’юса Пашке.
Для його партнера по команді Халвора Егнера Гранеруда минулий тиждень виявився сповненим пригод. Спершу він не зміг вилетіти з командою в США через те, що зробив помилку в номері паспорта при заповненні документів. Норвежець майже на добу застряг у Парижі, після чого був змушений летіти через Монреаль.
У підсумку Гранеруд пропустив обидва п’ятничних тренування та прибув на трамплін буквально перед стартом кваліфікації. Проте на цьому пригоди не завершилися. Сам Халвор-то у Лейк Плесід прибув, а ось його багаж – ні. У підсумку зі всієї екіпіровки Гранеруда він стрибав лише у своєму костюмі – все інше довелося позичати у колег. І за таких обставин сьоме місце у неділю – прекрасний результат. У суботньому турнірі Халвор після першої спроби замикав топ-20, проте провалив другий стрибок і відступив на останнє, 30 місце.
Крістоффер Еріксен Сундал у неділю замкнув топ-6, проте у суботньому турнірі посів лише 21 місце. Враховуючи, що у двох п’ятничних тренуваннях у нього були другий та перший результати, можна говорити про те, що він свій потенціал у Лейк Плесіді повною мірою не реалізував. Маріус Ліндвік чи не вперше у цьому сезоні в неділю виступив гірше, ніж у суботу: 4 місце проти 20-го. Що не завадило норвежцям у неділю видати один із найкращих виступів у сезоні: 4 людини серед сімки кращих.
Недільний особистий турнір виграв Даніель Чофеніг, який нокаутував своїх суперників геніальним другим стрибком, навіть попри те, що через важкі погодні умови йому тривалий час не давали дозволу на старт. Двічі другим у Лейк Плесіді став Ян Хьорль, що дозволило йому не відстати від Чофеніга у загальному заліку. Хоча як відігрувати більш ніж 200 очок відставання – не зрозуміло.
У будь-якому випадку, нинішній сезон уже беззаперечно можна назвати найкращим у кар’єрі Хьорля. На його рахунку 12 подіумів у 21 старті на Кубку світу – більше, ніж за усю попередню кар’єру (11 подіумів у 131 старті).
А ось криза Штефана Крафта триває. Після програного Турне чотирьох трамплінів у нього жодного подіуму та лише одне потрапляння у топ-6. Невже Штефана так підкосило те драматичне фіаско у Бішофсхофені? У будь-якому випадку, за такої динаміки Крафт ризикує втратити третє місце в загальному заліку: Форфанг відстає всього на 65 очок і перебуває у значно кращій формі. Цілком імовірно, що перестановка у генеральній класифікації відбудеться уже в Саппоро.
Не може бути задоволена своїм виступом у Лейк Плесіді збірна Словенії. Анже Ланішек у неділю фінішував третім, проте мав усі шанси поборотися за подіум і у суботу. Але у першій спробі йому дуже не пощастило з вітровими умовами, і навіть попри другий чистий результат другого раунду він прорвався з 21-го місця лише на сьоме.
Домен Превц виграв обидві кваліфікації, проте в основних змаганнях показав лише 14-й і 8-й результати. У суботу словенці вважалися чи не головними фаворитами міксту, проте у підсумку стали лише четвертими. Підвели дівчата, особливо Ніка Превц. В особистих змаганнях вона оформила переможний дубль, проте провалила командний турнір, ставши баластом для команди.
Ловро Косу минулорічний етап у Лейк Плесіді приніс першу в кар’єрі перемогу на Кубку світу, проте цього разу – лише 10 і 14 місця. Втім, форма словенця напередодні чемпіонату світу в Тронхеймі рухається у вірному напрямку.
Якщо для збірної Словенії дівчата стали могильниками шансів на перемогу, то збірну Німеччини саме представниці прекрасної частини людства витягнули до несподіваної перемоги. Особливо це стосується Селіни Фрайтаг.
Ну а в особистих стартах чоловіча команда знову провалилася: як і тиждень тому в Віллінгені, жодного потрапляння у топ-10 за два дні. Найкращим обидва рази був Андреас Веллінгер, проте це лише 16 і 11 місця.
Філіпу Раймунду етапу в Лейк Плесіді торік приніс перший і поки що єдиний особистий подіум на Кубку світу. Цього разу призовий потенціал у Філіпа знову був, він виграв перше тренування, проте в обох особистих турнірах провалився – 21 і 28 місця. При чому, впродовж останнього місяця із ним це трапляється систематично – тут питання до психології. А ось у міксті Філіп виступив значно краще – втім, як і Веллінгер, для якого вирішальний стрибок у другій спробі став найкращим за останні декілька тижнів.
Непоганий етап видав другий номер збірної Японії Рен Нікайдо – 8 і 10 місця. При чому, в неділю після першої спроби він ішов у кроці від подіуму. Специфіка трампліну в Лейк Плесіді явно сприяла для стрибуна з таким силовим стилем, як Нікайдо.
А ось лідер японської збірної, Рьою Кобаясі, провів максимально неоднозначний вікенд. У п’ятницю він не пройшов кваліфікацію, в якій відсіювалися лише 5 стрибунів. Попереднього разу Кобаясі-молодший не проходив у основні змагання ще на старті свого тріумфального сезону-2021/22 – 21 листопада 2021 року в Нижньому Тагілі. Проте в неділю Рьою більш ніж переконливо реабілітувався, замкнувши топ-5. При чому, після першої спроби він узагалі йшов другим.
У п’ятничній кваліфікації з чужим інвентарем довелося стрибати не лише Гранеруду, а й Наокі Накамурі. При чому, якщо у норвежця хоча б комбінезон був свій, то японцеві довелося позичати у колег абсолютно все.
Грегор Дешванден у суботу вперше з третього етапу Турне в Інсбруку фінішував у топ-5, проте в неділю несподівано провалився, посівши лише 21 місце. Його 20-річний партнер по команді Яннік Вассер у суботньому турнірі набрав свої перші в кар’єрі очки на Кубку світу – 28-й результат. Він став уже третім швейцарцем, народженим у ХХІ столітті, який набирав очки на Кубку світу. Це, наприклад, більше, ніж у поляків – статистика, яка чудово ілюструє стане справ із підростаючим поколінням у наших сусідів. Щоправда, тут слід врахувати, що один із цієї швейцарської трійці, Домінік Петер, уже встиг завершити кар’єру.
Загальний залік Кубку світу:
Кубок націй:
Гірські лижі
Старти тижня:
П'ятниця, 7 лютого
Чемпіонат світу-2025, Заальбах-Хінтерглемм (Австрія), супергігант, чоловіки
Субота, 8 лютого
Чемпіонат світу-2025, Заальбах-Хінтерглемм (Австрія), швидкісний спуск, жінки
Неділя, 9 лютого
Чемпіонат світу-2025, Заальбах-Хінтерглемм (Австрія), швидкісний спуск, чоловіки
Провал зірок у швидкісному спуску
У жінок швидкісний спуск на чемпіонаті світу подарував, на перший погляд, сенсаційні результати. Золото завоювала Брізі Джонсон, яка стартувала під №1, і після не надто вражаючого розгону видала геніальну другу половину дистанції. Перша медаль чемпіонатів світу для американки, яка на Кубку світу так досі й не здобула жодної перемоги.
Шлях до цього тріумфу був непростим. Джонсон вистрелила у постковідному сезоні-2020/21, чотири рази піднявшись на подіум у швидкісному спуску на Кубку світу та завершивши кампанію четвертою в заліку даунхілу. Наступний, олімпійський сезон Брізі розпочала настільки ж сильно, проте у січні у її кар’єрі розпочалася чорна смуга.
Спершу – травма, яка не дозволила виступити на Іграх у Пекіні та вимусила пропустити решту сезону. Після повернення – результати, далекі від пікових, а потім – ще й річна дискваліфікація за прогул трьох поспіль допінг-тестів. Результати Джонсон протягом більшої частини поточного сезону також не вражали, проте четверте місце на останньому швидкісному спуску в Гарміш-Партенкірхені, як виявилось, були першим тривожним дзвіночком для суперниць: Брізі повернулась. Повернулась для того, щоби досягти найгучнішого успіху в своїй кар’єрі.
Срібло завоювала господарка змагань, Мір’ям Пухнер. Взагалі, виступ жіночої збірної Австрії на домашньому мундіалі в швидкісних видах можна вважати блискучим. До чемпіонату команда підходила не в найкращому стані: травма Ніни Ортліб, спад форми у лідера, Корнелії Хюттер. Золото Стефані Венір у супергіганті та срібло Пухнер у швидкісному спуску за таких обставин – це дуже суттєве перевищення передстартових очікувань. Тим більше, що і Хюттер у швидкісному спуску ледь не дотягнулася до медалей – четверте місце.
На шляху Корнелії до подіуму стала Естер Ледецка. Чешка ще у супергіганті була готова боротися за подіум, проте слабкий проїзд нижньої, технічно складної частини дистанції, відкинув її на шосте підсумкове місце. Проте у швидкісному спуску зіркова сноубордистка таки взяла своє, і принесла Чехії першу в історії медаль чемпіонатів світу в швидкісних видах.
Подіум Джонсон – Пухнер – Ледецка – зовсім не те, чого всі очікували перед стартом чемпіонату. Проте чи можна назвати успіх цього тріо випадковим чи незаслуженим? Точно ні, особливо, якщо подивитися на результати трьох контрольних тренувань. У Джонсон у трьох тренуваннях – два других і одне шосте місце, у Пухнер – другий та перший результати у двох останніх тренуваннях, а Ледецка останнє виграла.
Не можна назвати випадковим і 6 місце Емми Айхер. По-перше, німкеня двома днями раніше замкнула топ-6 і у супергіганті, по-друге, в тренуваннях швидкісного спуску вона також була в повному порядку: 4,8 і 3 місця. П’ятою в даунхілі стала Лорен Масуга, яка завоювала бронзу супергіганту – ніякими випадковими успіхами тут і не пахне.
Повинні дивувати, скоріше, невдачі признаних грандів, які не змогли знайти себе на специфічній трасі у Заальбаху. Лара Гут-Бехрамі на тренуваннях виглядала непогано, перше з них взагалі виграла, проте у медальному старті зійшла з дистанції наприкінці траси, хоча і до цього йшла за графіком, далеким від призового. У підсумку найкращою зі швейцарок стала Корінн Сутер, але це лише сьоме місце.
Провалилась і збірна Італії. Соф’я Годжа показала лише 16-й результат, програвши 0,01 секунди Ліндсі Вонн. Італійка була не схожа сама на себе: не було звичної агресії та швидкостей. Можливо, справа в певному страху після неприємного падіння в останньому тренуванні. Хоча ще зовсім недавно складалося враження, що поняття страху Годжі просто не відоме. Так чи інакше, Соф’я залишається невдахою чемпіонатів світу, де досі не завоювала жодного золота.
Лише замкнула топ-10 срібна призерка супергіганту, Федеріка Бріньоне. Втім, у неї буде ще один вагомий шанс на золото – гігант. Хоча і Годжа буде там серед небезпечних темних конячок. Ну а найкращою з італійок у підсумку стала Ніколь Делаго – восьмий результат.
Бенефіс Швейцарії у швидкісних видах
У чоловіків перший тиждень чемпіонату світу перетворився на бенефіс збірної Швейцарії, яка у двох швидкісних видах завоювала два золота та одну бронзу. В супергіганті розгромну перемогу здобув головний фаворит, Марко Одерматт, який був просто в іншій лізі та випередив усіх свої суперників на секунду та більше.
Лише вдруге в історії перевага чемпіона світу в супергіганті над срібним призером склала секунду та більше. Що цікаво, вперше це трапилося у 1991 році, коли мундіаль також приймав Заальбах-Хінтерглемм. Тоді Штефан Еберхартер випередив К’єтіля Андре Омодта аж на 1,54 секунди.
Одерматт приніс Швейцарії перше золото чемпіонату світу в супергіганті з 2009 року, коли у Валь д’Ізері переміг Дідьє Кюш. Таким чином, Марко став лише четвертим гірськолижником у історії, який за кар’єру брав золото чемпіонатів світу в швидкісному спуску, супергіганті та гіганті. До нього це вдавалося Пірміну Цурбріггену, Херманну Маєру та Боде Міллеру.
А ось захистити чемпіонський титул у швидкісному спуску Одерматту не вдалося – лише п’яте місце. Що цікаво, Марко втратив медаль саме на технічно складному передостанньому секторі, де, за логікою речей, повинен був би мати перевагу над більшістю прямих конкурентів.
А переміг у швидкісному спуску його партнер по команді Франьо фон Алльмен, який за останній календарний рік здійснив стрибок у своєму статусі від молодого та невідомого широкому загалу таланту до зірки першої величини. Перший настільки гучний успіх у кар’єрі Франьо, проте, якщо його кар’єра розвиватиметься такими ж темпами, то можна бути впевненим, що далеко не останній.
При цьому, варто зазначити, що проїзд фон Алльмена був далеко не ідеальним, і на верхній частині траси у нього двічі виникали проблеми з контролем над веденням лиж. Проте на специфічній трасі у Заальбаху вирішальною все ж є нижня частина дистанції.
Бронзу завоював ще одне швейцарське молоде відкриття нинішнього сезону, Алексіс Монне. Він у поточному сезоні зарекомендував себе майстром саме найскладніших швидкісних спусків: перемога у Борміо та друге місце в Кітцбюелі.
Як і у жінок, господарі, збірна Австрії, підходили до швидкісних видів на домашньому чемпіонаті світу не в найкращому стані. І чоловіки також зуміли виступити дуже гідно. Лідер команди, Вінсент Кріхмайр, двічі посів найбільш образливі місця – четверте у супергіганті та друге в швидкісному спуску. Прекрасний результат, враховуючи, що Вінс виступав на домашньому мундіалі на знеболювальних препаратах із недолікованою травмою зв’язок коліна, яку він отримав менш ніж місяць тому у Венгені.
У супергіганті срібло завоював його партнер по команді Рафаель Хаазер. За день до цього рідна сестра Рікарда у жіночому супергіганті впала та порвала хрестоподібні зв’язки коліна. Топ-6 супергіганту замкнув ще один представник Австрії, Штефан Бабінскі.
Бронзу в супергіганті несподівано завоював Адріан Смісет Сеєрстед, який, до того ж, стартував під найбільш незручним у супергіганті першим номером. Найгучніший успіх у кар’єрі 30-річного норвежця, який після цього ще й замкнув топ-6 у швидкісному спуску. За відсутності Александера Омодта Кілде якщо від когось зі скандинавів і чекали таких високих результатів, так це від Фредріка Мьоллера. Проте одне із відкриттів нинішнього сезону в своєму улюбленому супергіганті лише замкнув топ-5.
Після блискучого виступу в швидкісних видах на минулому чемпіонату світу цього разу збірна Канади провалилась. Бронзовий призер швидкісного спуску дворічної давнини Кемерон Александер у другому тренуванні отримав пошкодження коліна та полетів додому лікуватися, так і не вийшовши на старт жодної з гонок. Джеймс Кроуфорд провалив як захист титулу чемпіона світу в супергіганті, так і швидкісний спуск – 27 і 23 місця відповідно.
Попри перемоги в перших двох тренуваннях, лише 13-м у даунхіллі став Раян Кокран Зігле. В цілому, у чоловіків результати тренувань були значно менш релевантними, ніж у жінок, і це типова ситуація: чоловіки часто йдуть контрольні тренування не в повну силу.
Четвертим у швидкісному спуску став Домінік Паріс – гідний результат як для слабкого сезону у виконанні зіркового італійця. Швидкісна та досить специфічна траса у Заальбаху з мінімальною кількістю технічно складних віражів зіграла на руку Домініку, який навіть у далеко не оптимальній формі залишається одним із найкращих у світі в умінні ковзати на довгих прямих. Словенець Міха Хробат, який проводить свій найкращий сезон у кар’єрі, чемпіонат світу провалив, зійшовши з дистанції в обох швидкісних видах.
Двоборство
Старти тижня:
П'ятниця, 7 лютого
Отепя (Естонія), масстарт, 10 км/HS 97
Субота, 8 лютого
Отепя (Естонія), Гундерсен, HS 97/10 км
Неділя, 9 лютого
Отепя (Естонія), компакт, HS 97/7,5 км
Гайгер двічі обіграв Ріібера в Отепя
Для двоборців етап Кубку світу в Отепя став останнім перед чемпіонатом світу в Тронхеймі, відбулися старти в усіх трьох особистих видах – Гундерсені, масстарті та компакті. П’ятничний масстарт став останньою гонкою в такому форматі в поточному сезоні.
Головною сюжетною лінією етапу стала дуель між Ярлом Магнусом Ріібером і Вінценцом Гайгером. П’ятничний масстарт вийшов не надто селективним: до фінішу дісталася група з 12 спортсменів. По-інакшому, напевно, не могло і бути: траса в Отепя – найпростіша за рельєфом на Кубку світу. Ріібер втримався у пелотоні, фінішував другим, після чого розгромив суперників на трампліні, вигравши у другого місця більше 10 балів.
Проте для норвежця ця перемога так і залишилася єдиною на етапі. Вінценц Гайгер у Отепя демонстрував, напевно, свою найкращу стрибкову форму в кар’єрі. У п’ятницю він став третім, після чого у суботу взагалі виграв стрибкову спробу. Перед стартом гонки німець випереджав Ріібера на чотири секунди. Всю дистанцію вони подолали разом, займаючись тактичними іграми, після чого Вінценц впевнено здобув перемогу в парному фінішному спринті.
В неділю Гайгер видав ще один блискучий стрибок: другий результат і всього 6 секунд відставання від Ріібера перед стартом гонки. При чому, таке мале відставання було зумовлене не лише форматом компакту. Вінценц програв своєму супернику всього 1,8 бала: навіть якби в неділю вони змагалися у традиційному Гундерсені, відставання німця перед стартом гонки становило би всього 7 секунд.
Недільну дистанцію в 7,5 км дуелянти знову долали разом, проте цього разу Гайгер вирішив не доводити справу до фінішного спринта і видав результативну атаку заздалегідь, на останньому колі дистанції. Попри дві перемоги, скоротити відставання від Ріібера у загальному заліку Кубку світу Вінценцу за підсумками етапу в Отепя не вдалося: все той же 81 бал, який розділяв двох дуелянтів і після багатоденки в Зеєфельді. Попереду – лише чотири особистих старти в березні у Осло та Лахті.
В Отепя сильно виглядав не лише Гайгер, а й уся збірна Німеччини. Особливо це стосується недільного компакта. Третім став Юліан Шмід, а четвертим – Венделін Таннхаймер, для якого це особистий рекорд на Кубку світу.
Збірна Австрії на етапі в Отепя була в тіні: єдиний подіум – друге місце Йоханнеса Лампартера в п’ятницю. Незвично слабко як для себе стрибав Франц-Йозеф Рерль. А ось результати Фабіо Обермейра тренерський штаб команди не можуть не тішити. У суботу він став десятим: талановитий австрієць на другому етапі поспіль потрапляє у топ-10.
У Ілкки Хероли якість стрибків по ходу вікенду падала, і в неділю він на трампліні уже повернувся на звичний для себе рівень середняка. А швидкості на трасі у лідера збірної Фінляндії зараз далекі від пікових. Його партнер по команді Еро Хіровнен у п’ятницю з незрозумілих причин зійшов із дистанції гонки, після чого посів 33 і 20 місця у суботу та неділю відповідно.
Розчарував домашню публіку Крістьян Ілвес. Естонець у попередні роки вдома неодноразово піднімався на подіум, проте цього вікенду жодного разу не потрапив навіть у топ-6. Сам Ілвес стверджує, що його слабкі результати пов’язані не з технікою чи фізикою, а з психологічною скутістю. Тижнем раніше по одному очку на Континентальному кубку в Ліллехаммері заробили молоді естонці – Рууберт Тедер і Карел Пастарус. Це давало їм право заявитися на етап у Отепя, проте тренер Андрус Ілвес (батько Крістьяна) вирішив, що поспішати з дебютом на Кубку світу не варто.
Нарешті відновився після важкої травми єдиний представник збірної Швейцарії, Паскаль Мюллер, для якого етап у Отепя став першим у сезоні. Повернення вийшло непоганим: класні стрибки та три фініші в заліковій зоні у підсумку.
Виступила в Отепя й збірна України у звичному складі – Дмитро Мазурчук і Олександр Шумбарець. Останньому простота естонської траси давала шанси поборотися за очки. Проте Шумбарець цим шансом не скористався, навіть попри дуже непогані результати на трампліні – 18 і 20 місця у суботу та неділю відповідно. Занадто вже слабко виступає українець у лижній гонці. А ось Мазурчук у неділю провів дуже солідну гонку, і вже вшосте у поточному сезоні набрав очки – 37 місце.
Загальний залік Кубку світу:
Кубок націй:
