Епохальна перемога Андерссон, золотий дубль Ріібера. Підсумки лижного тижня
Стрибки з трампліна
Старти тижня:
П’ятниця, 28 лютого
ЧС-2025, жінки, нормальний трамплін HS 105, особистий турнір
Субота, 1 березня
ЧС-2025, жінки, нормальний трамплін HS 105, командний турнір
Неділя, 2 березня
ЧС-2025, чоловіки, нормальний трамплін HS 105, особистий турнір
Марусяк не реалізував свій потенціал на нормальному трампліні
Стрибуни з трампліна на першому тижні чемпіонату світу змагалися на нормальному трампліні (К 94, HS 102). Збірну України представляв звичний дует – Євген Марусяк і Віталій Калініченко. Результат обох у недільному особистому турнірі залишив відчуття не до кінця реалізованого потенціалу, хоча Калініченка це стосується меншою мірою.
У трьох тренувальних сесіях у п’ятницю Віталій показав 47-й, 62-й і 56-й результати. Проте тут слід було враховувати, що топові збірні на тренування могли заявити розширену квоту, після чого тренерам команд потрібно було відсіяти по одному спортсмену при формуванні заявки на кваліфікацію. Це означало, що в тренуваннях Калініченко програвав 5-6 суперникам, з якими змагатися у кваліфікації не доведеться. І це помітно підвищувало шанси другого номера збірної України пробитися до основних змагань.
Вже у суботу Віталій помітно додав у плані результатів, і одним тільки скороченням квот для топ-збірних цього не поясниш. У трайл-раунді перед кваліфікацією Калініченко показав 45-й результат, у в самій відбірковій спробі – 43-й.
Аналогічний результат українець видав і у першій спробі основних змагань, не зумівши відібратися до фінального раунду. Хоча за годину до цього в трайлраунді Калініченко посів 30 місце. І цей його виступ дає підстави говорити про нереалізований потенціал, проте слід визнати, що саме результат недільного трайл-раунду випадає із загального ряду стрибків Віталія на нормальному трампліні. Калініченко скоріше стрибнув вище голови в пробному раунді, ніж не реалізував свій потенціал в основних змаганнях.
Марусяк свій найкращий стрибок на нормальному трампліні в Тронхеймі також видав у недільному трайл-раунді – 17 місце. Що цікаво, саме на цій позиції він фінішував два роки тому на нормальному трампліні на мундіалі в Планіці. Втім, у першому тренуванні в п’ятницю Євген показав 21-й результат, у другому – 30-й, а в кваліфікації посів 24 місце. Після цього в основних змаганнях Євген посів найобразливіше, 31 місце, не відібравшись до фінального раунду та втративши можливість здійснити у другому раунді рейд нагору, а такі прориви в змаганнях на 90-метрових трамплінах – явище цілком звичне.
В контексті Марусяка розмови про нереалізований потенціал на нормальному трампліні звучать ще більш переконливо, ніж стосовно Калініченка – Євген дійсно за своїм рівнем був цілком готовий потрапляти в другу спробу та посідати там далеко не останнє місце. Можливо, психологічно лідеру збірної України завадила доволі тривала пауза перед його стрибком і скорочення розгону через зміну вітрових умов – за таких обставин стрибуни часто перегорають і не показують усього, на що здатні.
Якщо відволіктися від цифр, то що приємно вразило у стрибках обох українців – так це техніка стрибка із дуже якісним приземленням, хоча і у Марусяка, і у Калініченка із цим компонентом по ходу сезону часто виникають проблеми. І тішить, що якість виконання телемарку оцінили й судді – українці отримували незвично високі як для себе оцінки за стиль.
Якщо проблеми з приземленням вирішити вдалося, то зі швидкостями на розгоні все й надалі дуже погано. І Марусяк, і Калініченко стабільно були серед найгірших у цьому компоненті, при чому, в абсолютно різних погодних умовах. Недільний турнір відбувався під доволі відчутним дощем, у п’ятницю та суботу опадів не було, проте результат однаковий: дуже помітне відставання від більшості суперників у плані швидкостей. Наскільки далі могли би літати українці за співставних швидкостей на розгоні – можна лише здогадуватися.
Несподіваний титул Ліндвіка, Хорнгахер знову з медаллю
З трьох дисциплін чемпіонату світу в Тронхеймі шанси збірної Норвегії оцінювалися найнижче саме у стрибках з трампліна. Втім, вже перший тиждень мундіалю приніс господарям одразу два золота. Спершу норвезькі дівчата виграли жіночий командний турнір, а в неділю Маріус Ліндвік несподівано став чемпіоном світу на нормальному трампліні. Новий рекорд трампліна (108 метрів) у першій спробі, два бездоганних з технічної точки зору стрибки – назвати цю перемогу Маріуса незаслуженою язик ні в кого не повернеться.
Таким чином, у послужному списку Ліндвіка вже є перемоги в особистих турнірах на всіх найпрестижніших одноденних турнірах – класичному та польотному чемпіонаті світу, а також на Олімпіаді. Ось так класний, проте, здавалося б, не видатний стрибун пройшов уже більше половини шляху до "кар’єрного великого шолома". Не вистачає лише перемог у загальному заліку на Турне та в Кубку світу. При цьому, на Турне Маріус уже двічі ставав віце-чемпіоном.
Результати в тренуваннях і кваліфікації у Ліндвіка були непоганими та дозволяли заносити його до розширеного списку претендентів на медалі, проте ніяк не робили головним фаворитом у боротьбі за золото. Норвежець вкотре продемонстрував здатність мобілізовуватися та у вирішальний момент витискати з себе максимум. Вміння, притаманне лише по-справжньому великим стрибунам.
Маріус приніс Норвегії перше особисте золото чемпіонату світу з 2015 року, коли у Фалуні також на нормальному трампліні Руне Велта всього на 0,4 бала випередив Зеверіна Фройнда. Цього разу срібло також завоював представник Німеччини, Андреас Веллінгер, який програв Ліндвіку 2,3 бала. На тренуваннях і кваліфікації Анді з феноменальною стабільністю видавав топові стрибки, і до основних змагань підходив у статусі одного з двох топ-фаворитів.
Долі Ліндвіка та Веллінгера у поточному сезоні були багато в чому схожими. Перед стартом Кубку світу саме їх вважали двома головними претендентами на перемогу в загальному заліку, обидва такого високого рівня очікувань не виправдали та підійшли до чемпіонату світу, маючи за плечами лише по одному подіуму на Кубку світу в поточній зимовій кампанії. І синхронно вистрелили в Тронхеймі, немов би із запізненням виправдовуючи усі ті величезні аванси, які видавалися їм перед стартом сезону.
Безумовно, враховуючи, в якій формі Веллінгер підходив до чемпіонату світу, таким результатом він може бути задоволений. Проте Анді вже вчетверте завойовує срібло в особистому турнірі на чемпіонаті світу, а золота й досі не має. При чому, тричі німець ставав віцечемпіоном саме на нормальному трампліні – у 2017, 2023 і 2025 роках.
Четвертим став його партнер по збірній Німеччини Карл Гайгер, який два роки тому в Планіці на аналогічній споруді завоював бронзу. Друге і четверте місця після провального січня та лютого на Кубку світу – невже Штефан Хорнгахер зумів витягнути команду з кризи та вивести на пік форми до чемпіонату світу? Складно сказати.
Все ж, нормальний трамплін – дисципліна дуже специфічна. На таких спорудах стрибуни практично не виступають у рамках Кубку світу та мають мізерну змагальну практику на аренах такої потужності. А Веллінгер і Гайгер за багато років заробили собі реноме майстрів саме 90-метрових трамплінів.
Саме тому, є підстави вважати, що такий виступ зіркового німецького дуету зумовлений саме прекрасними базовими навиками на нормальних трамплінах, а не класною поточною формою. І тому, навряд чи хтось здивується, якщо на великому трампліні німці знову будуть далеко від боротьби за медалі та виявиться, що ніяка криза Бундестіму позаду не залишилася. І скромні результати Філіппа Раймунда та, особливо, П’юса Пашке цю теорію лише підтверджують.
Як би там не було, одна медаль у скарбничці чоловічої збірної Німеччини на нинішньому чемпіонаті світу вже є. А це значить, що феноменальна серія Хорнгахера триває: від початку його самостійної тренерської кар’єри в 2016 році він завойовує щонайменше одну медаль на кожному чемпіонаті світу та Олімпіаді – що зі збірною Польщі, що з Німеччиною. Звісно, це не перекреслює усіх тренерських провалів Хорнгахера останніх кількох років, проте важко заперечувати, що це дуже круте досягнення.
А ось збірна Австрії, яка домінувала протягом усього поточного сезону, на чемпіонаті світу опинилася на других ролях, і на нормальному трампліні була змушена задовольнитися лише бронзою Яна Хьорля. Доволі блідо виглядав у тренуваннях Штефан Крафт, проте легендарний австрієць в основних змаганнях зумів додати та у підсумку замкнув топ-6.
А ось лідер Кубку світу, Даніель Чофеніг, просто провалився. Він взагалі не без проблем потрапив у другу спробу, показавши лише 28-й результат у першому раунді. Невеликі розриви на нормальних трамплінах зазвичай дають багато можливостей для здійснення рейдів нагору в другій спробі, проте Чофеніг виправити ситуацію не зумів і піднявся лише на 21 місце. Так, Даніель не виблискував і в тренуваннях, проте такого провалу точно не очікував ніхто.
Топ-5 замкнув ще один господар чемпіонату, Йоханн Андре Форфанг, який у суботу виграв кваліфікацію зі стрибком на 106,5 метра – рекорд трампліну, який, втім, протримався менш ніж добу. В цілому варто зазначити, що після реконструкції нормальний трамплін в Тронхеймі дає змогу якісно приземлятися навіть далеко за хіл-сайзом. Це дало змогу журі недільного турніру виставити явно завищені ворота та не понижати їх навіть після рекордного стрибка Ліндвіка.
При цьому, ні сам Маріус, ні його суперники, не відчули ніяких проблем із приземленням на великих дальностях, хоча у першій спробі одразу 9 спортсменів стрибнули за хіл-сайз. Саме тому, хоч рішення журі багатьом і не сподобалися, якогось впливу на підсумкові результати вони не мали, тому критикувати членів журі не варто. Також варто зазначити, що змагання на нормальному трампліні часто бувають лотерейними, особливо при завищених стартових воротах, проте цього разу результати були цілком закономірними та заслуженими.
Перед стартом особистого турніру поряд із Веллінгером головним фаворитом вважався Анже Ланішек, який виграв два тренування та недільний трайл-раунд. Проте словенець явно перегорів, і в першій спробі показав лише десятий результат, викресливши себе з числа претендентів на золото. Ланішек далеко не вперше демонструє відсутність психологічної стійкості та не дотягує до свого тренувального рівня у вирішальний момент. Аналогічна ситуація була два роки тому на домашньому для словенців мундіалі в Планіці.
Провалився Тімі Зайц, який, як і норвежець Крістоффер Еріксен Сундал, навіть не пробився в другу спробу. Хоча, на відміну від Ланішека, Тімі в тренуваннях не виблискував. А ось 13 місце Ловро Коса можна назвати стрибком вище голови, беручи до уваги його результати в тренуваннях.
Рьою Кобаясі перед чемпіонатом світу налякав усіх суперників, оформивши переможний дубль на домашньому етапі в Саппоро. Проте на нормальному трампліні лідер збірної Японії не вразив – лише сьоме місце. Це краще, ніж його середній рівень по сезону, проте точно не те, на що японці розраховували після Саппоро.
Головною сенсацією недільного турніру стало дев’яте місце Давіда Зографскі. До цього болгарський ветеран на чемпіонатах світу жодного разу не піднімався вище за 30 місце. Пьотр Жила захист свого чемпіонського титулу провалив, посівши лише 20 місце. Найкращим з поляків укотре став Павел Вонсек, який замкнув топ-10. Зазначимо, що вперше в історії чемпіонатів світу в десятці кращих не було жодного стрибуна у віці менш ніж 25 років – чергова демонстрація того, настільки "подорослішали" стрибки за останнє десятиліття.
Гірські лижі
Старти тижня:
П’ятниця, 28 лютого
Квітф’єлл (Норвегія), швидкісний спуск, жінки
Субота, 1 березня
Краньска Гора (Словенія), гігантський слалом, чоловіки
Квітф’єлл (Норвегія), швидкісний спуск, жінки
Неділя, 2 березня
Краньска Гора (Словенія), слалом, чоловіки
Квітф’єлл (Норвегія), супергігант, жінки
Перша перемога Айхер, Бріньоне збільшує відрив
Напевно, головною подією жіночого етапу в Квітф’єллі стали успіхи Емми Айхер. Німкеня вже давно вважалася однією із найталановитіших гірськолижниць нового покоління, і у Квітф’єлі у п’ятничному швидкісному спуску вперше в кар’єрі піднялася на подіум на Кубку світу, посівши друге місце. На цьому 21-річна спортсменка не зупинилася, і в суботу взагалі здобула свою першу перемогу.
На ранніх стадіях кар’єри Айхер була, перш за все, слаломісткою, проте незабаром почала ходити абсолютно всі дисципліни. І це було проявом радше не універсалізму, а того, що сама Емма не могла визначитися зі своєю спеціалізацією. Можливо, саме такі успіхи в швидкісному спуску допоможуть їй зробити остаточний вибір. Проте потенціал Айхер у слаломі надто високий, щоби так легко відмовитися у виступів у ньому.
Проблемою німкені є той факт, що найкращі результати вона демонструє у полярно протилежних дисциплінах, швидкісному спуску та слаломі, у той час як слабко ходить суміжні – гігант і супергігант. Доволі рідкісна ситуація, яка значно ускладнює прийняття остаточного вибору.
Ще однією героїнею даунхілів у Квітф’єллі стала Корнелія Хюттер, яка перемогла в п’ятницю та посіла третє місце в суботу. Ще зовсім недавно здавалося, що після сильного стартового відрізку сезону форма австрійки остаточно пішла на спад, проте у Норвегії Хюттер зуміла зламати цю негативну тенденцію. Трасу в Квітф’єллі можна назвати улюбленою для Корнелії: це перша локація, у якій вона перемагала на Кубку світу більше одного разу.
Обидва рази компанію Айхер і Хюттер на подіумі швидкісного спуску складали представниці збірної США. У п’ятницю це була свіжоспечена чемпіонка світу Брізі Джонсон, у суботу – Лорен Масуга. У суботу Жаклін Вайлз йшла навіть за переможним графіком, проте дуже багато програла на вирішальному нижньому відрізку, і у підсумку стала лише 14-ю.
Італійки в жодному з швидкісних спусків до подіуму не дісталися: Соф’я Годжа, Федеріка Бріньоне та Лаура Піровано і в п’ятницю, і в суботу посідали 4-6 місця, тільки в різному порядку. Перші двоє отримали сатисфакцію в неділю: Бріньоне перемогла, а Годжа стала третьою. Соф’я в цілому йшла не за призовим графіком, проте в одному з найскладніших віражів на другій половині дистанції максимально ризикнула і завдяки цьому відіграла декілька дуже важливих десятих долей секунди.
Що стосується Бріньоне, то для неї головне – те, що вона тричі обіграла свою найближчу переслідувачку в загальному заліку Кубку світу, Лару Гут-Бехрамі. У недільному супергіганті швейцарка завдяки геніальному нижньому відрізку стала другою, програвши усього 0,06 секунд Бріньоне та компенсувавши помарку в середині дистанції. У двох швидкісних спусках Лара посіла лише 12 і 8 місця, її відставання від італійки наразі досягло уже 251 очка – відіграти таке буде вкрай важко.
Що стосується господарок, то лідер збірної Норвегії, Кайса Вікхофф Лі, замкнула топ-5 недільного супергіганта, проте невдало виступила в обох швидкісних спусках – 20 і 16 місця. У суботу сьомою стала Марте Монсен. Для неї це другий найкращий результат у кар’єрі на Кубку світу. Вище вона піднімалася лише у паралельному виді в Лех/Цюрсі в листопаді 2021 року, коли замкнула топ-6.
Четвертою в суперіганті стала Еліс Робінсон. Для новозеландки це повторення найкращого результату в кар’єрі у цій дисципліні. Вперше вона заїхала у топ-5 ще у грудні 2021 року в Санкт-Моріці.
Зазначимо, що постановка воріт у недільному супергіганті була дуже підступною, що завжди шкодить раннім стартовим номерам, які не знають, як проходити на високій швидкості складні комбінації воріт. У неділю від цього постраждали Марта Бассіно та Емма Айхер, які зійшли з дистанції, а також Мішель Гізін, яка припустилася грубої помилки, практично зупинилася в середині дистанції та у підсумку програла більше 7 секунд.
Переможний дубль Крістофферсена
Чоловічий етап у Краньській Горі приніс золотий дубль Хенріку Крістофферсену. Дивувати такий результат нікого не повинен, місцева траса "Подкорен" – одна із улюблених для норвежця. Гігант він виграв уже вчетверте, при чому, всі ці перемоги були здобуті за останні 6 років.
Якщо у гіганті Крістофферсен зберіг лідерство після першої спроби, то у слаломі в другому раунді здійснив рейд з шостого місця. В неділю в Краньській Горі було доволі тепло, траса в другій спробі була розбитою, і Хенрік вкотре проявив себе майстром їзди по такому покриттю.
Повертаючись до гіганту, в усіх чотирьох переможних гонках Крістофферсена у Краньській Горі поруч із ним на подіумі стояв Марко Одерматт. При чому, третє місце в березні 2019 року стало для швейцарця першим в кар’єрі подіумом на Кубку світу. Минулої суботи Одерматт піднявся на подіум в 84-й раз за кар’єру. За цим показником він випередив свого легендарного співвітчизника Пірміна Цурбріггена та став рекордсменом Швейцарії.
Шостим у гіганті став Лоїк Мейяр. Він цілком міг потіснити Одерматта з подіума, якби не доволі відчутна помилка в першій спробі. Схожа ситуація трапилася і в недільному слаломі. Мейяр лідирував після першої спроби, проте помилився в другому раунді та фінішував у підсумку четвертим.
Компанію Крістофферсену та Одерматту на подіумі суботнього гіганту склав Лукас Бротен. Четвертий подіум бразильця на Кубку світу після повернення у спорт під бразильським прапором. Утім, стабільності Лукасу й надалі бракує, і в недільному слаломі він зійшов із дистанції вже у першій спробі.
Найкращим із австрійців у гіганті став Штефан Бреннштайнер – четверте місце. Свіжоспечений чемпіон світу в цій дисципліні, Рафаель Хаазер, посів лише сьоме місце. Топ-5 замкнув Марко Шварц. Найкращий результат зіркового австрійця на Кубку світу після травми, хоча на чемпіонаті світу в гіганті він показав аналогічний результат.
Третім після першої спроби йшов Жоан Верду, проте андорець відступив аж на дев’яту позицію. Провалив домашній етап зірковий Жан Краньєц – скромне 16 місце.
Що стосується недільного слалому, то збірна Норвегії в ньому оформила переможний дубль: другим став Тімон Хауган. Утім, далеко не всі норвежці можуть занести етап у Краньській Горі собі в актив. Александер Стеен Ольсен провалив другу спробу гіганту, відступивши з четвертого місця на 19-те, після чого в неділю у вирішальному раунді взагалі зійшов із дистанції. Атле Лі Макграт у неділю відступив з четвертого місця на восьме, а у суботу взагалі не пробився в другий раунд, показавши 31-й результат.
Найкращим із французів у недільному слаломі несподівано став не Клеман Ноель і не Стівен Ам’єз, а Віктор Муффа-Жанде. Ветеран повною мірою скористався тим, що в другій спробі траса розбивалася, і здійснив рейд з 26 місця на шосте, показавши найкращий чистий час раунду. Для нього це найкращий результат з березня 2021 року, коли в тій же Краньській Горі Віктор став другим.
Що стосується Ноеля, то він вкотре мав проблеми з проходженням слалому по розбитій трасі – його ризикований стиль в таких умовах не працює як слід. У підсумку Клеман у другому раунді відступив з п’ятого місця на десяте. Ам’єз замикав топ-10 після першого раунду, проте в другій спробі втратив одразу 13 позицій.
Лінус Штрассер після бронзи чемпіонату світу знову провалився, зійшовши вже у першій спробі. А ось Тангі Неф продовжує серію вдалих результатів, і в Краньській Горі він замкнув топ-5.
Лижні гонки
Старти тижня:
Субота, 1 березня
ЧС-2025, скіатлон 10+10 км, чоловіки
Неділя, 2 березня
ЧС-2025, скіатлон 10+10 км, жінки
Перше дистанційне золото Клебо
Чотири чемпіонати світу та дві Олімпіади знадобилося Йоханнесу Клебо для того, щоби завоювати своє перше золото титульного турніру в дистанційній гонці. Трапилося це на очах у домашньої публіки, в Тронхеймі, де норвежець виграв скіатлон.
Факторів, які сприяли перемозі Клебо, було декілька. Перший – це скорочення дистанції чоловічого скіатлону за 30 до 20 км, другий – не надто складний рельєф кола в Тронхеймі. Класична частина дистанції виявилася доволі селективною та просіяла пелотон до менш ніж 20 гонщиків. Проте на коньковій половині селекція була мінімальною, і до фінішу дісталася група з 12 гонщиків. Виграти спринт із такої групи для Клебо було справою техніки.
Допомогла Йоханнесу здобути перемогу і далеко не ідеальна готовність Сімена Хегстада Крюгера. Норвежець, який захищав свій чемпіонський титул дворічної давнини, зумів вижити на класичній половині дистанції, після чого намагався просіяти групу на коньковій. Проте нічого не вийшло: і рельєф був занадто простим, і форма самого Сімена, схоже, зовсім не така, як два роки тому. У підсумку Крюгер, який не володіє потужним спринтом, фінішував лише 12-м.
На класичній половині дистанції просіювати пелотон намагався Мартін Льовстрьом Ньєнгет. Він виглядав значно переконливіше, ніж Крюгер, проте втекти від прямих конкурентів так і не зумів. На коньковій половині Ньєнгет уже діяв від оборони, зумів зберегти сили та у фінішному спринті завоював срібло. Прекрасний результат, особливо враховуючи, що по ходу сезону здавалося, що форма Мартіна йде на спад.
Взагалі спринт за срібло та бронзу виявився надзвичайно напруженим, лише фотофініш дозволив визначити третього зайвого у протистоянні Ньєнгета, Харальда Остберга Амундсена та Яна Томаса Єнссена. Без медалі залишився саме останній. Що стосується Амундсена, то бронза – гідний результат, але те, як блідо і пасивно провів гонку один із головних універсалів сучасного лижного спорту, розчарувало.
Топ-5 доволі несподівано замкнув Федеріко Пеллегріно. Італійський ветеран дуже гідно витерпів усю дистанцію, включно з її класичною половиною, та цілком міг завоювати медаль, проте трохи загубився у позиційній боротьбі в останньому підйомі. Так чи інакше, враховуючи срібло в особистому спринті, можна говорити, що до чемпіонату світу Пеллегріно підвівся блискуче. І це при тому, що етапів Кубку світу, за виключенням Ле Русс, він не пропускав. Хороший приклад для того ж Іво Нісканена чи Лінн Сван, які поставили все на мундіаль у Тронхеймі та у підсумку залишилися ні з чим. Стосовно фіна – у суботу стало відомо, що він на ЧС-2025 через хворобу так і не зможе взяти участь у жодній гонці.
Що стосується Еріка Вальнеша, який пропускав особистий спринт через болі в спині, то він зуміє відновитися до командного спринта і виступити в парі з Йоханнесом Клебо. Більше того: Ерік розраховує виступити навіть у розділці класикою, яка відбудеться у вівторок, 4 лютого.
Непогано виглядала в скіатлоні збірна Франції в особі Матеса Деложа та Уго Лапалю. Останній був більш активним протягом гонки, проте фінішував лише 11-м, у той час як Делож замкнув топ-6. Розчарував Міка Вермюлен. Австрієць, який зазвичай дуже активно і агресивно веде контактні гонки, постійно знаходився у хвості пелотона, намагаючись виживати, та просто став на останньому колі дистанції, у підсумку фінішувавши 13-м із майже хвилинним відставанням.
Невдало виступила збірна Швеції. Єнс Бурман боротьбу за високі місця припинив уже на самому початку, впавши на спуску та зламавши лижу. Калле Халварссон випав із пелотону практично зразу після зміни лиж у середині гонки, а Едвін Ангер – на початку передостаннього кола. У підсумку найкращим із шведів став Вільям Поромя – восьме місце.
Андерссон виграла битву в Йохауг
Жіночий скіатлон вийшов ще цікавішим та непередбачуванішим, ніж чоловічий, навіть попри те, що за найвищі місця боролися представники лише двох команд – Швеції та Норвегії. Справа в тому, що в неділю в Тронхеймі панувала дуже погана погода, падав дощ, який перетворював трасу на кашу. В такій ситуації ще вагомішим ставав фактор якості підготовки лиж, і, склалося враження, що окрім шведської та норвезької команд, зі змазкою не вгадав більше ніхто.
Ще на першій, класичній половині дистанції від пелотону раз і назавжди відірвалися шість спортсменок: норвежки Тереза Йохауг, Астрід Слінд і Хейді Венг, а також шведки Фріда Карлссон, Ебба Андерссон і Йонна Сундлінг. При цьому саме норвежки діяли з позиції сили та намагалися втекти від суперниць.
І наприкінці класичної половини дистанції їм це майже вдалося: лише краща робота лиж на спуску допомогла Сундлінг і Андерссон не втратити контакт із норвежками перед піт-стопом. Карлссон із шведського тріо виглядала найгірше, і наприкінці класичної половини дистанції таки відстала від групи лідерів. На коньковій половині Фріда відчайдушно намагалася перекластися, довго трималася на розриві у 5-6 секунд, проте так не змогла повернутися до Йохауг і компанії.
Під час піт-стопу виникли проблеми виникли у Астрід Слінд, вона також відстала від групи лідерів і другу половину дистанції починала пліл-о-пліч із Карлссон. Втім, шведка доволі швидко скинула свою суперницю, в той час як Слінд почала різко відставати і в підсумку фінішувала лише восьмою. Як склалася би гонка для досвідченої норвезької класистки, якби не заминка на піт-стопі – одного Богу відомо.
При виході на останнє коло дистанції трапився ще один форс-мажор, який скоротив число претенденток на перемогу до двох лижниць. В повороті впала Йонна Сундлінг, через яку перечепилася і Хейді Венг. У цьому повороті ми бачили чимало падінь ще у спринті в четвер, стан снігового полотна там справді далеко не найкращий. Проте впала в ньому саме Сундлінг, яка, на відміну від усіх своїх суперниць по скіатлону, брала участь в спринті, і ще до недільної гонки чотири рази проходила цей поворот у змагальному режимі.
В цілому Йонна проводила просто блискучий скіатлон. Вона цілком могла всидіти в лідируючій групі на останньому колі, після чого, можна не сумніватися, взяла би золото на фініші – як спринтер вона на дві голови вища за усіх своїх прямих конкуренток. Проте у підсумку Йонна була змушена задовольнитися лише бронзою, завойованою в запеклій боротьбі з Карлссон. Венг те падіння також вибило з число претенденток на перемогу, проте Хейді довела, що готова до чемпіонату світу прекрасно, і може завойовувати медалі в наступних дистанційних гонках.
Йохауг і Андерссон на останньому колі залишилися сам-на-сам, норвежка відчайдушно намагалася скинути свою суперницю, навіть попри те, що їхні шанси в фінішному спринті на папері здавалися абсолютно рівними. Втім, через недостатньо складний рельєф траси в Тронхеймі скинути шведку Терезі так і не вдалося, і в фінішному спринті вона програла Еббі лічені міліметри.
Андерссон захистила свій чемпіонський титул дворічної давнини та нанесла Йохауг першу поразку в дистанційних гонках на титульних турнірах з чемпіонату світу 2015 року в Фалуні. Після того Йохауг пропустила ЧС-2017 і Олімпіаду-2018 через допінгову дискваліфікацію, зробила дистанційні хет-трики на чемпіонатах світу 2019 і 2021 років, а також на Олімпіаді-2022, після чого завершила кар’єру, не виступивши на попередньому чемпіонаті світу в Планіці. Без будь-яких перебільшень, епохальна перемога шведки.
Протягом багатьох років говорилося про те, що зі шведського дуету Андерссон/Карлссон остання більш талановита та володіє більшим максимальним потенціалом. Проте Ебба завоювала уже третє особисте золото на чемпіонатах світу, у той час, як у Фріди досі жодного – що на чемпіонатах світу, що на Олімпіадах. Карлссон у поточному сезоні пожертвувала Кубком світу та Тур де Скі заради підготовки до чемпіонату світу, проте, схоже, так і не змогла підійти до турніру в Тронхеймі на піку форми.
Головною сенсацією скіатлону стала Надя Келін. На коньковій половині дистанції маловідома 23-річна швейцарка обійшла Слінд і фінішувала в підсумку шостою. Ще декілька тижнів тому її найкращим результатом на Кубку світу було 15 місце, проте напередодні чемпіонату світу вона стала восьмою в 20-кілометровому масстарті вільним стилем у Фалуні. Як виявилося, це було передвісником доволі гучного успіху на чемпіонаті світу. Залишається лише зрозуміти, чи будуть поточні успіхи Келін мати довгострокове продовження, бо поки що дуже напрошуються аналогії з героїнею ЧС-2023, італійкою Франческою Франкі.
Окрім Келін, обійти Слінд на коньковій половині дистанції змогла також Кріста Пармакоскі, яка в підсумку стала сьомою. Лідер фінської збірної, Кертту Нісканен, скіатлон пропускала. Ні з якими проблемами зі здоров’ям це не пов’язано: Кертту просто ставить усе на свій коронний вид програми, розділку класикою, яка відбудеться у вівторок, 4 березня.
Провалила скіатлон Джессіка Діггінс, яка відстала доволі далеко на класичній половині дистанції та не змогла відігратися на коньковій, у підсумку фінішувавши 13-ю. Так, можна говорити про те, що розбита та м’яка траса заважала доволі важкій порівняно з іншими топ-фаворитами американці, проте, враховуючи її відверто слабкий виступ і в спринті, можна просто говорити про те, що Джесс підійшла до мундіалю в далеко не оптимальній формі. Ставка на загальний залік Кубку світу має свою ціну.
Розчарувала і Тереза Штадлобер. Австрійка, яка любить контактні дистанційні гонки, фінішувала лише 16-ю. 11 місце посіла Емма Рібом, яка багато попрацювала на команду, задаючи темп на чолі пелотону на перших кілометрах дистанції. Емма явно "продавала" себе як потенційну учасницю естафети – після струсу мозку Лінн Сван одне місце стало вакантним.
Двоборство
Старти тижня:
П’ятниця, 28 лютого
ЧС-2025, змішаний командний турнір, нормальний трамплін HS 105
Субота, 1 березня
ЧС-2025, чоловіки, HS105/7,5 км, компакт
Неділя, 2 березня
ЧС-2025, жінки, HS105/5 км, особистий Гундерсен
Золотий дубль Ріібера
У чоловіків-двоборців перший тиждень чемпіонату світу приніс золотий дубль Ярлу Магнусу Рііберу. Спочатку норвежець разом із Єнсом Луросом Офтебро, Ідою Марі Хаген і Гідою Вестфолд Хансен впевнено виграв мікст.
Втім, наступного дня у компакті легко життя норвежцеві ніхто не обіцяв. Перш за все, просто тому, що цей формат в принципі не дає можливості здобути легку та впевнено перемогу. Хоча варто також зазначити, що на тренуваннях на трампліні Ріібер не домінував і не привозив суперниками величезні розриви, хоч і виграв усі три тренувальні сесії.
Змагальну спробу компакту Ярл Магнус виграв, і на руку йому був той факт, що друге місце посів слабкий бігун Рьота Ямамото, який у підсумку фінішував лише 11-м. Ріібер, розуміючи, що його бігові кондиції зараз не пікові, провів гонку дуже грамотно з тактичної точки зору. Він ішов із запасом, свідомо підпускаючи суперників, проте зберіг достатньо свіжості для фінішного спринту, де виконав усе бездоганно. Золотий дубль для Ріібера на першому тижні чемпіонату – поки що "останній танець" норвежця виглядає як справжній бенефіс живої легенди.
Срібло завоював його партнер по команді, Єнс Лурос Офтебро, який прорвався аж з 16 місця після стрибка. А ось Йорген Гробак, хоч і наздогнав групу лідерів у середині гонки, очевидно, заліз занадто глибоко в борг власному організму, і буквально став на останньому колі дистанції, програвши 25 секунд і фінішувавши лише шостим. Після гонки чотириразовий олімпійський чемпіон скаржився на підготовку своїх лиж.
Старший з братів Офтебро, Айнар, також видав дуже сильну гонку, проте провалився на трампліні (34 місце), і у підсумку піднявся лише 16 позицію. Ще один сильний бігун, Андреас Скоглунд, виглядав слабко і на трампліні, і на трасі. Тренерському штабу збірної Норвегії є над чим поламати голову в питанні вибору четвертого номера на чоловічий командний турнір на великому трампліні.
Збірна Німеччини на першому тижні дещо розчарувала. Вінценц Гайгер на трампліні був не настільки сильним, як два тижні тому на етапі Кубку світу в Отепя, проте шосте місце за підсумками стрибків, здавалося б, залишало йому хороші шанси на золото. Проте у розв’язці німець виявився не здатен продемонструвати свій коронний фінішний ривок, і у підсумку був вимушений задовольнитися лише бронзою. Звичайно, у Вінценца буде шанс реабілітуватися в Гундерсені на великому трампліні. Проте для Гайгера, як для двоборця з ухилом у бік лижної гонки, головним медальним шансом був саме компакт.
Його партнер по команді, Юліан Шмід, провів гонку не надто вдало з тактичної точки зору. Показавши третій результат на трампліні, він одразу кинувся наздоганяти Ріібера, і, схоже, потратив на це забагато зусиль, особливо враховуючи, що під кінець темп у групі впав, і лідерів наздогнала ще одна група суперників. Перекластится до норвежця можна було ціною значно менших зусиль.
Можливо, саме тому Шміду не вистачило різкості на фініші та у підсумку він фінішував четвертим. Хоча недостатньо різкий фінішний ривок – це проблема, з якою Юліан перманентно стикається протягом усієї своєї кар’єри. Ще один німець, Йоханнес Ридцек, фінішував сьомим. Стосовно вибору четвертого номера на командний турнір, то тут Німеччина може зіткнутися з тією ж проблемою, що і Норвегія. Так чи інакше, у обох топ-фаворитів буде по одному слабкому етапі, що дає шанс менш зірковій, проте більш збалансованій збірній Австрії.
Лідер австрійців, Йоханнес Лампартер, у особистому турнірі фінішував п’ятим, проте днем раніше опинився в епіцентрі скандальної ситуації. На фініші міксту він боровся за бронзу з Рьотою Ямамото, і пересік траєкторію руху японця, який намагався його обійти. Виглядало як явне та навмисне блокування. Японці подали протест, журі розбирало ситуацію більш ніж годину, не проголошуючи Австрію бронзовим призером.
Довелося навіть звертатися за порадою до колег із лижних гонок. У підсумку бронзу в австрійців таки не відібрали. Лампартера і компанію врятувало те, що свій маневр Йоханнес провів до позначки в 75 метрів до фінішу, коли на трасі з’являється розмітка, яка ділить її на три коридори. І починаючи з цього момент такі різкі маневри уже строго заборонені. Ситуація чимось схожа на знамениту дуель Олени Підгрушної із Лаурою Дальмаєр на естафеті в Рупольдингу в 2016 році, з тією тільки різницею, що маневр Лампартера був різкішим і небезпечнішим.
Приємно здивував француз Лоран Мюлеталер, який замкнув топ-10. На Кубку світу до чільної десятки він не потрапляв з березня 2023 року. А ось лідер збірної Естонії, Крістьян Ілвес, продовжує розчаровувати: він виглядає вкрай блідо і на трасі, і на трампліні. Здається, процес перетворення на універсала із сильною лижною гонкою зайшов у глухий кут. Та й в цілому перехід до тренувань зі збірною Норвегії поки що себе не виправдовує.
Виступила в компакті й збірна України у звичному складі – Дмитро Мазурчук і Олександр Шумбарець. Порівняно з виступами на Кубку світу принципово нічого не змінилося. Шумбарець краще виглядав на трампліні, проте відверто повільно пробіг гонку і у підсумку став 39-м. Мазурчук посів 37 місце, хоча за Кубку світу за такого рівня результатів вони були би нижче, оскільки на чемпіонатів світу у топових збірних квота становить лише чотири спортсмени.