Безхребетні аутсайдери та ЦАРська Олександрія: підсумки 27 туру УПЛ

Щойно завершився 27 тур Української Прем'єр-ліги. До завершення чемпіонату залишилося всього 3 гри і Чемпіон вирішив розібратися, що сталося в одному із завершальних турів УПЛ, хто успішно подолав один з останніх поворотів перед фінішною прямою, а хто ризикує втратити свій успіх наприкінці гонки.

2 травня

Лівий Берег – Карпати 2:3
Рух – Кривбас 0:0

3 травня

Чорноморець – Шахтар 0:3
Інгулець – Динамо 0:4
Верес – Оболонь 0:2

4 травня

ЛНЗ – Зоря 1:1
Колос – Ворскла 0:0
Полісся – Олександрія 1:2

Тур, чесно кажучи, вийшов прохідним. Гранди без проблем розгромили аутсайдерів, а в більш-менш рівних матчах суперники думали радше про турнірну таблицю, ніж про гру. Про Колос із Ворсклою можна було до стартового свистка сказати, що вони зіграють 0:0 – одним цей матч допоміг відірватися від зони вильоту, іншим від зони "стиків"... Поговорити, втім, все одно є про що.

Час скорочувати лігу?

Ні фактор виїзду, ні кадрові проблеми (були відсутні Судаков, Матвієнко і Різник – мабуть, найбільш незамінні українці команди) Шахтаря не завадили йому розгромити Чорноморець.

Динамо виграло ще впевненіше: з парою м'ячів уже до перерви. Ба більше: можливо, на позитивний результат не розраховував навіть Інгулець. Олексій Паламарчук, який цього сезону переписав усі рекорди українського футболу, проти Динамо вперше в сезоні перемістився в запас – а грав Антон Жилкін, для якого це був дебют у вищій лізі.

Навіть на локальний спад Паламарчука не спишеш: він у середині тижня зіграв на нуль проти Зорі. І взагалі, склад вийшов напрочуд експериментальним: Волохатий, П'ятов, Малиш, які зазвичай виходять в основі, отримали час тільки в другому таймі. Схоже на бажання ділити матчі на важливі й неважливі – і це ще одна причина, чому такі команди в УПЛ бачити не хочеться.

Чорноморець проти Шахтаря випустив усіх найсильніших – але хто ці найсильніші? Люди, яких зібрав Вадим Шаблій, після того, як йому не вдалося їх працевлаштувати в більш забезпечену команду.

Аутсайдери УПЛ живуть сьогоднішнім днем, комплектуються менш статусними гравцями, ніж навіть дублі Динамо і Шахтаря. І, як наслідок, кияни, абсолютно нічого з себе не представляючи на європейській арені, вже пройшли 90% чемпіонату без жодної поразки.

Кривбасу єврокубки потрібні менше, ніж Карпатам

До звітного туру Кривбас відставав від четвертого місця всього на 4 очки, маючи матч із Лівим Берегом у запасі. Погодьтеся, не найгірший розклад, щоб боротися за єврокубки – але гра з Рухом вийшла з категорії тих, де треба було радіти і нічиїй.

Карабін у флешінтерв'ю просив у команди вибачення за промахи. Шанси були і у Кривбаса, але в тому й річ, що проблема з реалізацією у команди стала хронічною. З останніх шести матчів криворіжцям вдалося відзначитися тільки у двох – і, напевно, потрібно уточнити, що один із цих двох був дограванням торішньої гри з Шахтарем.

У "нормальних", стандартних умовах Кривбас забив тільки в одному турі з п'яти – і це була гра із Зорею, де дуже швидко отримав червону картку Башич.

Жоден форвард Кривбаса не забив понад два (!) голи. Даніель Соса багато працює на команду, але зовсім не забиває. Бомбардир у команди є, це Твердохліб – але його не просто можна закрити, на нього і розраховувати як на лідера якось дивно.

Другий сезон поспіль Кривбас перебивається без класних опцій в атаці: минулого сезону бомбардирську серію видав Кожушко, але після цього він встиг докотитися до Буковини, настільки сильно здав... Загалом, у команди Вернидуба занадто багато внутрішніх проблем.

Протилежним прикладом – того, як команда набирає впродовж сезону і розкриває внутрішні ресурси – можуть послужити Карпати. Уже на початку гри проти Лівого Берега львів'яни опинилися в меншості, але навіть так змогли вирвати перемогу.

Кумедно, що з бомбардиром у них теж величезні проблеми – але глибина складу набагато більша, і легіонери, на мій погляд, сильніші. І взагалі: у боротьбі за кожне очко вирішальною може стати кожна дрібниця, і перехід Стецькова з Кривбаса в Карпати може зробити цю різницю.

Цара – феноменальне трансферне влучання Олександрії

У січні Олександрія за 230 тисяч євро підписала албанського форварда в клубі Партизані. Це навіть не викликало великого інтересу: так, зміцнення лави, в атаці команди всі місця зайняті. Але Цара, по-перше, заграв із перших днів, витіснивши зі складу Ковальця. А потім, коли Безерра травмувався, і Теді Цара зміг себе показати, воістину, по-царськи.

Після травми бразильця Олександрія зіграла три матчі – і Цара забив у кожному з них. Ба більше: із шести голів, які Олександрія провела в цих матчах, Теді не взяв явної участі тільки в одному, який команда забила після кутового.

Дубль Ворсклі, переможний гол Інгульцю, гол і асист із Поліссям – Цара за один цей відрізок виконав річну "норму" середньостатистичного українського нападника. А ще ж вилучення суперника теж його заслуга: Майсурадзе обидві жовті картки отримав саме за фоли на Царі.

З такими вступними і Безерру можна продавати. Бразилець, безумовно, був винятково сильним, але інсайди кажуть, що гранди за нього обіцяють усі скарби світу – а Цара став набирати результативні бали саме після того, як зайняв позицію Безерри.

Загалом, така адаптація – приклад роботи здорового клубу. В Олександрії і зараз всього шість легіонерів, але троє з них цілком можуть вважатися трьома найкращими гравцями команди. Безерра, Цара – і Кампуш, як лідер оборони.

Безумовно, Олександрія не безгрішна (Ндіка, судячи з усього, буде великим промахом), але видно, як ця команда розвивається, як вона дозволяє рости гравцям. Цара і в Албанії так не голеадорив, але в команді з чітко поставленою моделлю гри він розкрився.

Олександрія класно використовує стандарти, розкриває недооцінених гравців (таких, як Калюжний), набуває гравців для зростання – і росте сама.

Водночас Полісся, яке за два сезони набрало гравців на чотири склади, не може Лівий Берег нормально обіграти – не кажучи про програш Олександрії очної гри, яка збільшила відстань між командами до 20 (!) очок.

Майсурадзе підвів команду так, що навіть Ашур на флешінтерв'ю його розкритикував – але важливіше, що Полісся набуває гравців десятками, ніби для кількості.

Гол туру

Оболонь досить несподівано обіграла Верес на виїзді – і цьому посприяв класний удар Таранухи після не менш класного пасу Устименка.