Бостон без Тейтума, оновлена Індіана, Нікс змінюють вектор: прев’ю Східної конференції НБА
Кожен зіштовхувався з цим відчуттям: коли тривалий час через роботу чи інші справи не вдавалося нормально поїсти – а потім навіть шмат хліба здається делікатесом із ресторану.
Міжсезоння було активним, потім – Євробаскет, а вже кілька тижнів триває Суперліга України й матчі Євроліги. Але для багатьох фанатів баскетболу все це – лише антре. Легке очікування на основну страву.
НБА – це не шмат хліба для поціновувача баскетболу. Це – справжній сніданок, обід і вечеря, якими можна смакувати цілих сім місяців. А на десерт – плейоф. І фінал – мов вино, передане буржуа з Франції.
Але щоб краще смакувалось – треба ж ознайомитися з меню. Сьогодні вивчаємо Східну конференцію.
"Чемпіон" розповість вам про перспективи Бостона і Максима Шульги, чому минулорічний фіналіст Індіана може взагалі не вийти до плейоф, а також про муви Нікс і Мілвокі. І не лише про це.
Індіана без "мозку" і головного рім-протектора
"Роккі Бальбоа" чи "Попелюшка"? Обидва епітети прекрасно пасують Індіані Пейсерс минулого сезону. Міцний горішок, що загартовувався впродовж усього сезону. Або ж скромна команда, яка в найважливіший момент перетворилася на королеву. Що вам більше до душі – те й обирайте.
Але щасливого фіналу ця історія не мала. Та що там – казка перетворилася на хорор. Поразка в сьомому матчі фіналу – це завжди подвійний біль. А якщо твоя головна зірка ще й серйозно травмується… Цитата Михайла Кополовця – про Бога, який десь за щось наказує, ідеально описує стан, в якому тепер організація.
Тайріз Халібертон вибув на весь сезон. Його роль зростала не лише в Індіані – в усій лізі він почав вибудовувати власну спадщину. Баскетбол – це про цифри, які, як і м’яч, не брешуть.
З кожним сезоном Тайріз додавав: у скорингу, плеймейкінгу, персональному захисті. Йому дуже допомагали нетипові для першого номера 196 см зросту і розмах рук у 203 см.
Але найбільше – він вражав холоднокровністю.
Ось так він вибив землю з-під ніг Клівленда.
Потім змусив мовчати легендарний Madison Square Garden.
А у першій грі фіналу подарував жителям Індіанаполіса надію.
І тепер – увесь сезон без нього.
Уявіть, що вас просять розвести багаття без запальнички і сірників. Можна – але доведеться попотіти. І запастися терпінням.
До плейоф Тайріз, можливо, повернеться. Але є два питання:
- Чи буде взагалі постсезон без нього?
- І чи буде Тайріз – тим самим Халібертоном? Особливо під час перших місяців після тривалої відсутності.
Шанси на плейоф і так мізерні ще й тому, що не буде вірного Робіна цього Бетмена – Майлза Тернера.
Тернер – не дуже типовий бігмен. Він слабко ставив бокс-аути, тому міг десь прогавити підбір під своїм кошиком. Але компенсував це неймовірним таймінгом у захисті – як в опіці свого візаві, так і на підстраховці. Результат – найкращий блокуючий ліги в сезонах 2018/19 та 2020/21.
За десять років в Індіані він запам’ятався і своїм умінням грати в нападі. Підходив не лише для пік-н-ролу чи пік-н-попу – він сам "розтягував" захист. Це звільняло простір для проходів Халібертона або нестримного "живчика" Ті Джея Макконнелла. Покарати суперника міг і дальнім кидком – 36,2% з-за дуги за кар’єру.
Рік Карлайл завжди працював з командами, наближеними до лідерів – і виводив їх на ще вищий рівень. Це було в Детройті, де після нього всі "вершки" зняв Ларрі Браун. Це було в Далласі, де доля таки подарувала Ріку Кубок Ларрі О’Браєна. І це сталося в Індіані, коли після двох років перебудови команда знову стала грізною силою Сходу.
Симпатична команда. Культовий тренер. Але надій на щось глобальне – обмаль.
Враховуючи "групу здоров’я" у Східній конференції – на самому дні Індіана не буде. Можливо – плей-ін. Але плей-оф? Лише якщо Пейсерс знову видадуть подвиг рівня новогоГеракла.
Міцного господарника змінив творчий фахівець
Мені здається, що моя мама могла б працювати в штабі Тома Тібодо. Вона дуже прискіплива до прибирання – любить ретельно змітати пил. Підхід Тома був не менш дотошний: у нього навіть 8-й гравець ротації міг припасти пилом на лаві, а третій юніт – покритися павутиною. Мама без роботи не залишалася б.
Оця обмеженість призводила до того, що "свіжість" стартових виконавців просто зникала. І добре, що у складі є два термінатори – Джош Харт і Мікал Бріджес. Перший, здається, має два серця, а другий – просто не ламається. Наразі форвард провів 556 матчів поспіль – найдовша активна серія в НБА. І що важливо – Бріджес не якийсь там рольовик, а стартер, який минулого сезону проводив у середньому 37,0 хвилини за гру.
Схоже, він забрав усю стаміну Мітчелла Робінсона. Із цим центровим захист Нью-Йорка, і без того добротний, стає ще універсальнішим. Так, у нападі Робінсон – слабка ланка, але на щиті він просто звір: 3,7 підбирання в атаці проти 4,2 на своєму за кар'єру – статистика вражає. І загалом 7,9 підбирання за 24 хвилини – гросмейстерський рівень. Але… здоров’я.
Карл-Ентоні Таунс – гравець із широким арсеналом: прохід, середній, фейдевей, дальній – все це в нього є. Але що до захисту… Не знаю, яка найбільша чорна діра у всесвіті, але в обороні КАТ – приблизно така ж. Його скіл у дефенсі – ледь не найстійкіший мем ліги.
При Робінсоні це ще якось можна нівелювати. Але ж, як ми вже згадували – Мітчелл "живий" не дуже часто.
У нашому політикумі є поняття "міцний господарник". Саме таким був Том Тібодо. Але його вже немає. На заміну прийшов Майк Браун – фахівець, який двічі вигравав нагороду Найкращому тренеру НБА. Є надія, що він подивиться на цей склад під іншим кутом.
Дасть повну свободу нестримному Джейлену Брансону, розв’яже руки резервістам (а там справді є кого діставати з глибини). Єдине побоювання є в тому, що в Сакраменто він так і не навчився перекривати дірки в захисті Домантаса Сабоніса. А тепер – пацієнт зі ще гіршим діагнозом.
Браун добре працював з Клівлендом у перші роки Леброна, вивів Сакраменто в плейоф уперше за 17 років. Його "королі" входили в топ-3 за ефективністю атаки. А ще – чимало хто відзначає великий вплив Брауна на чемпіонство Голден Стейт у сезоні 2021/22.
Враховуючи критичну ситуацію в Індіані, проблеми Бостона, потенційний синдром "другого сезону" у Клівленда, турбулентність Мілвокі та вічне "ми все ще віримо в процес" у Філадельфії – Нікс, особисто для мене, фаворити Східної конференції.
Після марафону – вимушена пауза. Не ребілд, а піт-стоп. Що чекає Бостон Селтікс?
"Кельти" не пропускають постсезон вже 11 років поспіль. Ба більше – за цей час вони стали чемпіонами, зіграли у фіналі, тричі дійшли до фіналу конференції.
Грамотний менеджмент, продумана контрактна політика для гравців старту, влучні драфти – чого варті лише Маркелл Фульц і Лонзо "рік поза грою" Болл, яких обрали перед Джейсоном Тейтумом і Джейленом Брауном. Дякуємо, суперники.
Ймовірно, Бостон і в цей сезон входив би до клубів "tier-1". Та, як не крути, травми й професійний спорт – завжди поруч. На жаль. Ось така іронія.
У травні, під час серії з Нікс, Джейсон Тейтум порвав ахіл. Розуміючи, що без головної зірки шанси на щось серйозне є, але не 100%, клуб прийняв рішення – піт-стоп, а не глобальна перебудова.
Перший крок – відмова від ще одного "травмата" Крістапса Порзінгіса. Віддали його практично за безцінь – Джордж Ньянг і драфт-пік. Але головна мета – звільнити $30 млн у платіжці – досягнута.
Далі – трейд Джру Холідейя. Важливий елемент чемпіонського складу-2024. У червні йому виповнилося 35, і ще торік було помітно, що швидкість, і фізична, і ментальна – вже не та. А зарплатний чек – $32,4 млн. Натомість отримали Анферні Саймонса – снайпера, якому лише 26, хоча це вже буде його восьмий сезон у НБА.
Не буде в команді й "татуся Ембіда та Адетокумбо" – Ела Хорфорда. Ветеран вирішив, що останній (а може й ні) похід за "гайкою" хоче здійснити в Голден Стейт.
Очікувана стартова п’ятірка "Селтікс": Пейтон Прітчард, Деррік Вайт, Джейлен Браун, Сем Хаузер та Неміаш Квета.
М’яко кажучи – не для великих амбіцій. Навіть на не найсильнішому Сході. Але й глобального провалу не буде. Є ким підсилити лавку (Саймонс, Корнет, Тіллман), є молодь. Є система.
Це точно не перебудова. Це – легкий піт-стоп. І коли повернеться Тейтум – це буде геймчейнджер, який усе може змінити.
Якщо говорити про шанси для молодих, варто згадати й Макса Шульгу. Українець мав чудові показники в NCAA, йому вже 23, тобто є певний досвід, добре проявив себе в Літній лізі, мав хвилини в товариських матчах.
Звісно, навіть у "пошарпаному" Бостоні його роль буде обмеженою. Але – свій шанс він отримає.
Все для Янніса
Мілвокі зараз нагадує 15-річного хлопця, який вперше закохався й робить усе, аби об’єкт його симпатії не втік. Навіть коли логіка кричить: "Зупинись!"
Спочатку підписали одного брата. Зараз ще одного. Костас грає за Фенербахче, але якби був вільним агентом – щось би точно придумали.
Ліллард вилетів на рік через травму: Окей, ріжемо по живому – відрахований. Це рішення виливається в 22 мільйони "по стречу" на найближчі три роки в платіжку.
Зате це рішення розчищає простір тут і зараз, щоб підписати Майлза Тернера й зі спокійною душею відпустити Брука Лопеса, який вже далеко не той, який був під час чемпіонського сезону-2021.
Залишаємо Боббі Портіса. Добираємо рольовиків. Вкидаємо в медіа чергові інсайди про "вічну любов" до Янніса.
А сам Адетокумбо – також клянеться у взаємності. Але з натяками. Типу: "помирати в один день" – це красиво лише в кіно. Душою я з вами в Вісокнсіні, але тілом, ймовірно, захочу бути в контендері.
Проблеми Бостона, травма Халібертона, нестабільність у Філадельфії та експерименти Нікс – здавалося б, подарунок із небес. Але в самих Бакс – не все райдужно.
Ідеї Дока Ріверсa скінчилися ще тоді, коли EA Sports випускала кращі NBA-ігри, ніж 2K – десь у 2009-му. Відтоді – одне й те саме: сильні склади, дитячі помилки. Два роки в Мілвокі тільки підтвердили, що час Ріверса – давно минув.
Що буде тепер? Чесно – нічого вже не здивує. За іменами Бакс однозначно у топ-4 Сходу. А от за грою – суцільне "але".
І не дивуйтесь, якщо Янніс стомиться. І попросить трейд. Олені й так з рогами, але тепер ймовірність, що їх "наставлять" – дуже висока.
"Іду на ви" Кавальєрс
У Клівленда є купа причин для оптимізму. Лідерам (Мітчелл, Гарленд, Моблі, Аллен) ще нема 30-ти. Колектив, який росте на очах, і може "вистрелити" у будь-який момент.
У "Кавс" цілий набір джокерів: Де’Андре Хантер, Макс Струс, навіть Лонзо Болл минулого року кілька разів "воскресав". Сем Мерілл і Дін Вейд, можливо, не рівень старту топкоманди, але в лізі, де триочковий – ходова валюта, вони точно знадобляться.
Кенні Аткінсон – як енергетик Red Bull: дав крила, додав шарму, накачав вірою. Результат – 64-18. Навіть за часів Леброна клуб з Огайо таких цифр не бачив.
Але… У плейоф пальне закінчилось. Індіана "вигризала" кожен матч, а Клівленд вилетів 1-4. І через п’ять років мало хто згадає, як саме – будуть пам'ятати лише рахунок.
Тож цього сезону – треба грати в довгу. Не женіться за рекордами. "Віддайте" 2-3 матчі, щоб спробувати нову схему. Краще програти у січні, ніж захлинатися в травні, коли "план А" не спрацював, "план В" теж не зайшов, а "план С"... А він у нас взагалі був?
У команди є енергія, молодість, нахабність. Але є й потенційна проблема – "синдром другого сезону". У колективах, де багато "альф", це трапляється часто. Згадайте яскраву Атланту Буденхольцера сезону-2015/16, кілька версій Маямі різних років, або ж умовну Юту, коли Донован Мітчелл грав саме там. І наче все чудово, і наче присутній потенціал, але чемпіонством і не пахло. Тому Клівленд, краще "Йдіть на ви" допоки кується, інакше доедеться "Йти на х..".
У Філадельфії (не) завжди сонячно
Як і серіал, Сіксерс – місцями абсурдні, місцями смішні, але чим далі – тим більше це вже не комедія, а фарс.
Кожен новий крок на папері виглядав логічно. Але в реальності – все тільки гірше.
Джиммі Батлер – не вписався.
Бен Сіммонс – деградував (так-так. ще в Пенсильванії, а зараз це ще більш атрофована версія).
Джеймс Харден – став асистентом, а не скорером, і навіть так примудрився пересваритися з Морі.
Пол Джордж – остаточно перекваліфікувався у подкастера.
А Джоел Ембіід усе ще "вірить у процес". Хоча, здається, вже забув, який рік. 2025, Джоеле, алло. Ти легітимна зірка ліги, а не амбіційний новачок. Пора б уже мати щось більше, ніж кілька виходів у другий раунд.
І, відверто, до лідерства Ембііда теж є питання. Навіть молодий Тайріз Максі у певний момент не побоявся "напихати" MVP. І мав рацію.
За іменами у Ніка Нерса є ким грати. І якщо не буде хвилі травм – місце в топ-6 їм світить цілком реально. Але далі – все або нічого. Бо ще один виліт у першому/другому раунді має завершитись за класикою: "Згоріла хата – гори й сарай."
Процес не спрацював? Час запускати новий. Гнути далі свою лінію – безглуздо.
Другий ешелон
Орландо – як приклад для наслідування для 76ers. Набирали молодь, грали з нею роками, і тепер маємо результат. Банкеро, Вагнер, новачок Десмонд Бейн – компанія, яка цілком може повторити шлях минулорічних "Кавс". Можливо, не аж так яскраво, але топ-4 – не виглядає фантастикою. І так – вони тепер №1 у Флориді.
Маямі – списувати рано. Це ж Маямі. Є впевненість, що цього року черговий "г-лігер" знову "вистрілить" у цьому колективі. Ерік Споельстра завжди знайходив спосіб стрибнути вище голови. Так, цього разу доведеться почати "магiю" ще в регулярці, і бажано відразу. Але в плей-ін вони мають пролізати.
На рівні з Орландо "темна конячка" – Атланта. І справа не лише в Крістапсі Порзінгісі (зважаючи на його медичну картку – ще подивимось, чи підсилення це).
"Яструби" підписали Нікейла Александера-Вокера – не рівень свого родича Шея з Оклахоми, але захищатися вміє, любить і робить це якісно. Бо коли єдиний, хто "потіє" в захисті – це Дайсон Деніелс, то далеко не заїдеш.
Трей Янг – геній атакуючого баскетболу. Візуал, бачення, триочкові з логотипу. В окремий вечір він може все. Серійності "вбивці" не було. Часто це "ховало" Гокс.
Інша вада – захист. Ні для кого не секрет, що Трей – баласт. Він і сам не горить викладатися, насідати на опонента. До того ж, 185 см – це чудово для дівчини, яка шукає собі обранця. Для НБА - це "малюк" через якого можна "насипати".
Тепер, коли Квін Снайдера більше варіантів для побудови діфенс-плеїв, можливо, вдасться вибудувати баланс. А там і виступи будуть кращі, ніж 50% перемог.
Детройт здивував. Здивував приємно. Прорвався, зробив це красиво. Із пішака в дамки. Можете апелювати, що перебільшую. Мовляв, ну хіба 44 перемоги за чемпіонат – це круто. Звичайно! Особливо, якщо за попередні 5 років їх набралося лише 94.
Тепер головне – втриматися. Ставка "молодь + ветерани" лишились. Так, суперники вже підготовлені, але місце в десятці їм цілком під силу. І окремо – Айзея Стюарт. Тафгай до мозку кісток. Свої 10 флегрантів за сезон точно заробить.
Репторз – три роки без плей-оф. Але нова п’ятірка: Квіклі, Барретт, Барнс, Інгрем, Пельтль – виглядає перспективно. .Із лави – Грейді Дік, який виріс за літо на 5 см. Плей-ін має бути, а далі – все можливо.
Буллз? Можуть комусь надерти зад, а потім злити матч, де цього ніхто не очікував. 30–35 перемог, втішне 11–12 місце. Коло замкнене.
Клієнти для підняття самооцінки
Шарлотт, Бруклін, Вашингтон – це як молодший брат у компанії старшого. Наче й незручно брати з собою, але без нього – буде "нагайка" від батька.
Так і ці франшизи. Нецікаві. Програватимуть. Але вони є. І це – вже не змінити.
Де дивитися НБА в Україні
В Україні змінився офіційний транслятор матчів Національної баскетбольної асоціації. Починаючи з сезону-2025/26 дивитися поєдинки найкращої баскетбольної ліги світу можна буде на Maincast.TV.
З 2019 року трансляції матчів були доступні на Setanta Sports.