Джерело - Чемпіон.
Сьогодні, 2 липня, в світі відзначають Міжнародний день спортивного журналіста.Наш сьогоднішній герой - Олексій Маргієв. Українець багато років керував "Спорт-репортером" - так називалася спортивна редакція Нового каналу. 6 років тому Маргієв переїхав в Таллінн. На Євро-2020 він коментував всі матчі збірної України на естонському телебаченні. У відвертій розмові з Максимом Розенком Олексій розповів про бюджети естонських клубів, масовість любительського спорту та інтеграцію, яку місцева влада запроваджує для російськомовного середовища в Естонії.
Естонські призові
- Пане Олексію, ви єдиний український спортивний журналіст, який працює на естонському телебаченні?
- Принаймні, про інших не чув. Державний холдинг, в якому працюю, включає в себе три телеканали кілька радіостанцій та інтернет порталів. Два телеканали - ЕТВ-1 ЕТВ-2 - віщають на естонській мові. У 2015 році холдинг запустив російськомовний канал ЕТВ+, на який мене з дня його заснування і запросили.
- Ви працюєте в Таллінні вже майже 6 років. Естонську вивчили?
- Американський інститут, який займається вивченням проблем мов, прийшов до висновку, що естонська входить до п'ятірки найбільш складних мов світу. Це мене трохи заспокоює. Для того, щоб вільно спілкуватися естонською потрібен рівень B1. У мене рівень трохи вищий за A2, але все ж ще не В1. З розмовами естонською мовою ще є проблеми. А ось з друкованими текстами можу достатньо легко працювати, використовуючи словники для тих слів, яких не знаю.
- Найдивовижніше слово на слух естонською?
- “Iluvõimlemine” (читається ілувиїмлеміне) — художня гімнастика. "Tere hommikust" - "Доброго ранку", “öö” - ніч, “töööö” - нічна робота, “võrkpall” (читається виркпаль) — волейбол. Вони всі незвичайні, не схожі на будь-яку іншу мову. Дуже багато схожих по вимові слів, різниця тільки в одній літері, але значення зовсім інше. Наприклад “keel” — мова, а "kell" - дзвінок. Над естонцями сміються, що вони повільні. Насправді це ілюзія, яка виникає через те, що вони дуже чітко промовляють подвійні літери. Тому що це різні слова.
- Зарплата у естонського експерта телеканалу вище, ніж в українського?
- Якщо порівнювати з зарплатами, які були на українських комерційних телеканалах 10 років тому, за тим курсом валюти - суми схожі. Якщо порівнювати зарплати на державних телеканалах, більше в Естонії. Але зарплати не фантастичні. Цієї суми вистачає просто для того, щоб підтримувати нормальний рівень життя. Для мене це не бізнес-проект, не поїздка на заробітки.
- Чому поїхали? Не були затребувані на українському телебаченні?
- На момент мого від'їзду зі спортивною журналістикою, особливо телевізійною, були великі проблеми. Майже на всіх провідних українських каналах спортивні редакції закрилися. Шукав для себе реалізацію. Знайшов її в Естонії. У нас чимало трансляцій з різних видів спорту, які коментуємо. Перед великими спортивними подіями організовуємо студії. Дуже багато контенту. Ти відчуваєш, що твоя робота потрібна. Це важливо. Іноді важливіше, ніж отримувати багато грошей. Або потрібно отримувати стільки грошей, щоб тебе взагалі не хвилювало, чим ти займаєшся. Або все-таки займатися тим, що тобі цікаво.
- Топ-5 найпопулярніших видів спорту в Естонії?
- Футбол, баскетбол, волейбол, фехтування і легка атлетика. Зараз ще дуже популярний автоспорт - після того, як естонець Отть Тянак став чемпіоном світу з авторалі. З зимових видів спорту фрістайл – завдяки чемпіонці світу і призерці останньої зимової Оліміпади Келлі Сільдару.
- У нас влада ще перед Іграми-2016 підвищила призові для олімпійських чемпіонів і призерів. Україна увійшла в топ-10 країн по величині преміальних. Які олімпійські преміальні в Естонії?
- У Ріо-де-Жанейро естонці отримали бронзову нагороду в академічному веслуванні. У "четвірці". Згідно із законом повинні були отримати 45 тисяч євро за цю медаль. Але, оскільки медаль виявилася єдиною в Естонії, порахували, якщо поділити цю суму на п'ятьох (разом з тренером) - зовсім мало виходить. Збільшили до 90 тисяч євро. Було спеціальне розпорядження уряду. А за командне золото у фехтуванні на Олімпіаді в Токіо естонська четвірка отримала 200 тиясяч євро призових від держави.
Бюджети естонських клубів
- Назвіть п'ять плюсів і п'ять мінусів життя в Таллінні. У порівнянні з Києвом.
- Всі мешканці Таллінна безкоштовно користуються громадським транспортом, який ходить ідеально, за чітким розкладом. Для тих же, хто користується автомобілем, пробок в місті практично немає. Найбільший плюс Естонії, що це цифрова держава. Всі документи ти можеш оформити, не відходячи від свого робочого місця або вдома. По суті, естонці практично не ходять в державні установи. Майже все вони роблять в інтернеті зі своїми ID-картами. І так було вже 6 років тому, коли тільки приїхав до Таллінна. Ще один великий плюс — безпека. І поліція, яка прагне тобі допомогти, а не шукає причини, щоб тебе покарати за вигадані речі. Щоб спробувати на тобі заробити. П'ятий плюс - гарні умови для дітей. У всіх дворах дитячі майданчики високої якості: огороджені парканом, з пісочком або прогумовані. На цих майданчиках в основному діти, а не так, як в Києві буває, що роблять дитячі майданчики - а там алкогольні компанії більшу частину часу проводять. І батьки туди з дітьми бояться зайти.
Мінус, про який мені говорили з самого початку, здавався мені перебільшеним: "Наша погода жахлива, вона тебе вб'є, ти через якийсь час не захочеш тут жити. Холодно, сиро". Спочатку для мене глобально погода не відрізнялася від київської. Але вже за рік я все-таки почав розуміти, що дійсно клімат трохи інший.
- Свого часу багато й естонської молоді поїхало працювати в Західну Європу. Це проблема для країни?
- У Таллінні немає відчуття, що тільки пенсіонери ходять по вулицях. Представлені всі покоління. Абсолютно повноцінне місто. Якщо говорити про регіони - напевно, чим далі від столиці, тим менше економічний потенціал. У період, коли відкрилися кордони і люди отримали можливість вільно мігрувати, думаю, багато хто цим скористалися. Але з цим зіткнулися всі країни Східної Європи та Балтії. Багато молодих людей виїхало до Німеччини, Англії й інших країн. Де більше зарплати і можливості реалізувати себе. Коли я приїхав, вже не було масового від'їзду. Зарплати в Естонії зросли – порівняно з тим періодом, коли була масова еміграція.
У Великої Британії, куди їхали естонці, після "брексіта" ситуація довгий час була непрогнозованою. Молодь вже туди не рветься. В інших країнах Європи теж є свої нюанси, в тому числі пов'язані з міграційним кризою. В Естонії, можливо, зараз набагато безпечніше і комфортніше жити, ніж у Франції чи Німеччині.
- Цитата з вашого інтерв'ю українському журналісту Олександру Даниленко в 2016 році: "Україна випереджає Естонію в спорті поки тільки за результатами. За багатьма іншим параметрам ми вже дуже далеко позаду". Можете конкретизувати?
- Ця фраза була трохи вирвана з контексту, але суть вона відображає. Мав на увазі, що для дитячого спорту в Естонії створені гарні умови. Комфортні зали, де не провалюються дошки, сучасні роздягальні, душові, весь сервіс. Все створено для того, щоб діти комфортно займалися спортом. Це не безкоштовно. Але, коли батьки платять гроші за заняття своїх дітей в цих спортивних секціях, - зрозуміло, за що ці гроші платяться. Там не нечувані суми, тому більшість дітей в Таллінні і в багатьох інших регіонах Естонії займаються спортом. Спортивний рух потужний. Масово займаються і діти, і дорослі. Хтось вибирає волейбол, хтось баскетбол, хтось футбол, хтось бігає, хтось стає на лижі. Регулярно проходять марафони: легкоатлетичні, лижні, вело. Спорт - це частина життя Естонії. Я сам зараз збираю своїх друзів і знайомих пограти в баскетбол чи волейбол, організую маленькі турніри. В майбутньому після закінчення війни планую залучати до цих змагань і аматорські команди з України, якщо у них буде таке бажання. Естонія - це реально спортивна країна. Наприклад, майже весь Таллінн має систему якісних велодоріжок. А якщо ввечері вийти на місцеву набережну, то, здається, що всі займаються спортом. Хтось їде на велосипеді, самокаті чи роликах, хтось біжить. Як жартують місцеві: “Не місто, а олімпійське селище”. Мені здається, що в Україні масовий спорт не настільки популярний.
- Наскільки розвинений в Естонії професійний спорт?
- Почнемо з волейболістів. На початку сезону вони проводять медіа-конференцію для журналістів та вболівальників, де збираються всі команди. Роблять манекени з формами всіх команд, проводять гарну презентацію. Обов'язково присутні тренери, капітани, керівники клубів - і кожна команда офіційно озвучує свій бюджет. Бюджети волейбольних клубів - від 100 до 300 тисяч євро на рік. Ці клуби грають в національному чемпіонаті, в Балтійській лізі, деякі з них - в єврокубках.
У баскетболі ситуація така, що різниця між найбіднішими і найбагатшими клубами більше – бюджети від 100 до 700 тисяч євро. Наскільки я знаю, то клубів-мільйонерів немає. І в баскетболі, і в футболі. В баскетболі і в волейболі є кілька професійних клубів. Є студентські - реальні команди університетів, в які запрошуються легіонери, досить якісні. Аматорські клуби є скрізь. Якщо говорити саме про футбол, для естонських команд потрапити в єврокубки - головна мрія. Навіть участь в одному кваліфікаційному раунді Ліги Європи забезпечує їм, по суті, річний бюджет. Ті, хто пройшов три або чотири кола, або як талліннська “Флора” в минулому сезоні грала в гркповому турнірі Лгіи Конференцій, то це вже можливість на кілька років забезпечити команду.
- В Ісландії, Норвегії та Фінляндії високий рівень життя, але слабкі футбольні чемпіонати. Для кращих гравців стимул - показати себе і виїхати в англійську прем'єр-лігу. Естонські футболісти користуються попитом в Європі?
- Захисник Рагнар Клаван два сезони виступав за Ліверпуль, ставав чемпіоном Нідерландів в складі АЗ. За збірну Естонії провів 127 матчів. А його дві сестри виступали за збірну Естонії з флорболу. Багато естонців грають в Фінляндії, Норвегії, Польщі. Півзахисник Костянтин Васильєв був зіркою польського чемпіонату, за збірну Естонії зіграв більше 120 матчів. Сергій Зеньов шість з половиною років відіграв за львівські Карпати, а зараз захищає кольори “Флори”. Естонські клуби зацікавлені продавати своїх гравців, тому що бюджети маленькі. Продаж гравця - хороше фінансове вливання в клуб. Цікава деталь: в чемпіонаті Естонії в протоколі на кожен матч вказується, хто вихованець клубу. Дивишся протокол матчу, в одній команді сім вихованців клубу, в другій - шість. Дитячі футбольні школи працюють професіонально. Великих стадіонів немає. Але тренувальних полів багато, і вони гарної якості. І, до речі, останніми роками в естонському чемпіонаті грають чимало українських футболістів.
- Троє українців стали призерами Олімпіади в Ріо-2016 в складі збірної Азербайджану. У збірної Естонії є натуралізовані українці?
- Натуралізованих немає. Можливо, є українського походження або ті, хто має далеких родичів з України. Але мені такі факти невідомі. В Естонії система спорту така, що естонці дуже пишаються своєю країною. Тому питання натуралізації ніколи не було на порядку денному. Зовсім інша філософія, інший підхід. Перед від'їздом на Олімпіаду в Бразилію 5 роки тому всі бажали збірній максимально високих результатів. Яке б місце ти не зайняв - ти все одно герой. Ти пробився на Олімпіаду, представляєш країну. Кожен намагався зробити все, що в його силах. Зрозуміло, якщо ти за рівнем на 64 місці - ніхто тебе не осудить, якщо ти з цим 64 місцем і повернешся додому. Ніхто від тебе не вимагає посісти перше місце, яке ти і в теорії не можеш зайняти. Але якщо став першим, то це однозначно буде національний герой.
- Пригадую епізод з Олімпіади в Ріо. Телетрансляція турніру зі стрільби з лука, жінки, кваліфікація, українка і естонка. Може, дивилися? За кого вболівали?
- Під час Олімпіади в Ріо зловив себе на думці, що мене більше цікавлять виступи українських спортсменів. Хоча зрозуміло, що саме по роботі насамперед стежу за естонськими. Але, коли відкривав новини - насамперед дивився виступи українців, а далі переключався безпосередньо на роботу. Більш щільно візуально стежив за виступами естонських спортсменів, а за покликом серця - більше за українських. Був цікавий епізод, не пов”язаний з Олімпіадою. Коли Дмитро Підручний став чемпіоном світу з біатлону, то всі мої естонські колеги зі спортивної редакції цілий день поздоровляли мене з досягненням співвітчизника.
Естонія - політичний друг України
- Як естонці ставляться до анексії Криму, збройної агресії Росії по відношенню до нашої країни?
- Естонія, як держава, в політичному плані однозначно є другом України. У 2015 році, коли я приїхав, інтерес до України і української проблематики був набагато більше, ніж зараз. Потім почала спостерігатися втома від української теми. Поступово з естонських медіа пішли українські новини. Залишилися тільки глобальні речі. Коли в 2016 році приїжджав тодішній міністр закордонних справ України Павло Клімкін, з ним видали велике інтерв'ю. І на естономовному каналі, і на каналі, на якому я працюю - ЕТВ+. Естонці теж мають свою проблему з Росією - у них досі не ратифікований договір про спільний кордон. Напевно, з цим теж пов'язано, що деякого публічного висловлювання з приводу української кризи до війни було менше, і вони були м'якшими щодо Росії. Але після війни ситуація радикально змінилася. Вся естономовна частина країни і більша частина російськомовних мешканців зараз однозначно на боці України. І мені здається, що зараз політично Естонія найсміливіше за усі інші країни підтримує Україну. Що стосується місцевого телебачення, то зараз дуже багато контенту прсвячено саме України і її боротьбі. І зараз мені дуже часто доводиться допомагати колегам і перекладати важливі висловлювання українських політиків, військових чи простих людей з української мови.
- Створення російськомовних телеканалів в Естонії - це політика холдингу або політика держави?
- Думаю, це спільна політика держави і холдингу. Що таке естонське телерадіомовлення? Це суспільне телебачення в класичному розумінні. Незалежні канали, які фінансуються з державного бюджету, а також від коштів європейських і світових медіаорганізацій. Є наглядова рада, до якої входять представники політичних партій, що входять до парламенту. При цьому наглядова рада може впливати тільки на виділення фінансування і на певний його розподіл серед різних продуктів, які робить холдинг. Але вони ніяк не впливають на редакційну політику. Принаймні, я навіть натяку на такий вплив не бачив. Редакційна політика залишається винятковою прерогативою творчого колективу, редакції. Я можу зі стовідсотковою гарантією сказати, що за шість років, які я тут працюю, не було жодного випадку, коли б журналісту, який виїжджав на якийсь сюжет, сказали б, як його потрібно написати.
- Стикалися з подібним в "Спорт-Репортері", працюючи на "Новому каналі"?
- Так. Наприклад, були випадки коли якусь піар-акцію проводили деякі футбольні клуби або інші організації, то отримували від керівництва наполегливе "прохання" показати це. Бували випадки, коли навпаки говорили, що небажано ставити фрагменти інтерв'ю тієї чи іншої особи в ефір.
- У 2007 році почали закриватися спортивні редакції провідних українських телеканалів. Зараз з топ-каналів залишилися тільки спортивні новини на ICTV і нещодавно з’явилися на 1+1 хронометражом 90 секунд. В Естонії інша тенденція?
- Там всі основні канали мають спортивні редакції, спорту приділяється дуже велика увага. У нашому холдингу на всіх трьох каналах спортивного контенту дуже багато. Зрозуміло, що бюджети не гумові, адже всі права коштують грошей. Намагаються комбінувати, заощадити на одному, щоб показати щось інше. Охоплення спортивного мовлення широке. Коли ми говорили про популярні види спорту, зрозуміло, що, наприклад, вітрильний спорт не входить до топ-п'ятірки. Але він також дуже популярний в Естонії. Взагалі концепція така, що намагаються показувати всі міжнародні спортивні події, де естонські спортсмени претендують на високі місця.
- Читав інтерв'ю вашого естонського колеги Ігоря Савельєва. Він говорив, що краще ми в Естонії створимо російськомовний канал, ніж російськомовні естонці будуть дивитися російські телеканали. Чи варто цей посил переймати Україні?
- Чим відрізняється канал ЕТВ+, наприклад, від НТВ і інших російських каналів? Тут немає політичного підґрунтя. На цьому телеканалі показується естонське життя: спорт, культурні події. Канал дає людям можливість пишатися тим, що є в країні. Він не закликає телеглядачів міняти своє мислення, сприйняття світу або політичної ситуації. Завдання каналу, щоб люди любили ту країну, в якій вони живуть. Щоб проблема, яка в Естонії існує, між російськомовною та естонськомовною громадами, зійшла нанівець. Щоб комунікація та інтеграція проходили швидше. І люди стали по-справжньому однією нацією. Все одно, об'єктивно кажучи, ще існують відмінності, історичні образи один на одного у людей. Уряд намагається питання інтеграції вирішувати. Вони вважають, що в тому числі питання інтеграції - це створити якісний російськомовний продукт. Свій, національний. Для того, щоб російськомовні люди могли через цей продукт отримувати інформацію. У каналу не стоїть завдання політично або психологічно зламати людей, переконати.
В Україні вже є державний російськомовний канал, який було створено декілька років тому.
- За шість років, які працюєте в Естонії, не було пропозицій з України?
- Після того, як пішов зі "Спорт-репортера" працював одним з керівників і редакторів проектів на "Першому Національному". Були проекти під Євро-2012 та чемпіонат світу-2014. Спробував себе навіть в якості одного із засновників туристичного агентства. Але в підсумку переїхав в Естонію і повернувся в спортивну журналістику, де завжди відчував себе комфортно. Тому що ще з дитинства спорт — улюблена справа мого життя.
Максим Розенко, Чемпіон
