Чому ван Гаал? Причини на поверхні, і це не той випадок, коли можна пояснювати поразку у вже фактично виграному матчі збігом обставин. Матч, котрий і без цього мав стати окрасою всього турніру, помилки нідерландця, звичайно, прикрасили та додати яскравих фарб у сприйняття гри, але - і фани мюнхенців мають погодитися - без них можна було б і обійтись.
Проблема номер один виникла ще до гри. Ван Гаал вирішив, що центр захисту ван Буйтен-Брено зможе впоратися з Ето'О, при цьому наказав оборонцям грати не "регресивну" "персоналку", а зонний захист. Контраст із першою грою, де Тимощук був фактично тінню камерунця просто безмежний. Анатолій тоді, хоч і не зумів зовсім виключити Семмі з гри, але свою справу все ж зробив, перервавши безліч атак від найкращого форварда опонентів.
Після того матчу "Баварія" видала два провальних матчі - проти дортмундської "Боруссії" та "Ганновера". Обидві команди (лідери першості, між іншим) забили мюнхенцям по три голи, і ван Гаал вирішив відмовитися від центру захисту Тимощук-Бадштубер, котрий награв фактично останні кілька місяців. "Ефект нового" ніби спрацював у матчі проти "Гамбурга", котрий "Баварія" виграла 6:0, от тільки і "Гамбург" зараз у ямі (теж тренер йде), і центр захисту у тій грі склали суперуніверсал Луїс Густаво та ван Буйтен. Чому ван Гаал вирішив відмовитися і від цього варіанта - питання.
Питання ще й тому, що і Брено "поки" не дотягує за рівнем гри до "основи" "Баварії", і ван Буйтен, котрого тренер у цьому сезоні списав, здається, "вже" не дотягує. Грати проти форвардів "Гамбурга", котрі зараз у фізичній ямі зовсім не те саме, що протистояти швидким ртутним Ето'О та Пандєву. Обидва з самого початку гри почали проявляти активність, і досить швидко македонець знайшов пасом камерунця, котрий був щонайменше на межі офсайду. Проте свистка не було і гості повели в рахунку.
Після цього "Баварія" пішла уперед і видала чи не найкращий свій тайм у сезоні - якщо, звичайно, брати матчі з більш-менш рівними суперниками. Роббен, Рібері, Гомес, Мюллер - усі були небезпечні по-різному. Перша пара вибухала на обох флангах, особливо провалювався правий, де найкращий захисник минулої Ліги Майкон просто не міг нічого вдіяти проти Рібері. Француз провів матч на рівні свого першого року в "Баварії", коли ще не було травм та фантастичного Роббена, котрий трохи відсунув Франка на другий план.
Але, за іронією долі, до обох м'ячів, котрі до перерви побували у сітці воріт Жуліо Сезара, приклався не Франк, а трохи менш помітний Арьєн. Спочатку він вистрелив після традиційного проходу правим флангом, Сезар припустився першої - і, забігаючи наперед, останньої - помилки в цій грі, і Гомес технічно скористався цим, перекинувши воротаря. А потім Роббен вже з лівого флангу пішов у центр, неточно віддав, але рикошет та доля вже вкотре за ці дві гри зіграли за німців, і Мюллер дуже спокійно реалізував своєрідний "булліт", не залишивши Сезару жодного шансу.
В проміжку між голами та після них у перші 45 хвилин моментів більш ніж вистачало. То Пандєву не вистачить сантиметрів, щоб занести м'яч вже майже в порожні ворота, то Рібері не реалізує вихід сам-на-сам після фантастичною за красою атаки "Баварії" у кільканадцять пасів, де останні 5-6 віддавалися в дотик. Потім був момент, коли Крафт зачепив Станковіча, а суддя вирішив, що нехай гра йде як йде. Роббен розстрілював після ще одного рикошету ворота з 5 метрів, але не зміг поцілити у рамку. Наостанок, вже перед самою перервою, спочатку Лусіо обікрав Рібері, що вже тікав на побачення з Сезаром, а потім Франк запресингував бразильця і примусив того помилитися біля власних воріт. Щастя "Інтера", що він не пропустив третій гол до перерви.
Після відновлення гри ситуація не надто змінилася. Обопільні атаки з певною перевагою "Баварії" в гостроті. Луїс Густаво, який волоідє надпотужним ударом, метрів з 20 не зміг прикластися як слід, коли йому ніхто не заважав і Сезар врятував. Рібері не "виконав" удар з льоту, коли вже майже втік від опонента. Нарешті все той самий Франк втік від двох, навісив на Гомеса, а Маріо, поклавши корпуса, щосили пробив метрів з 13 прямо у Сезара. Той врятував, але якби удар йшов в кут... І тут спрацювало банальне правило "не забиваєш ти...". Далі ви знаєте.
Діагональний пас від Коутіньо, який вийшов на заміну (і, чесно кажучи, нічого вдалого окрім цього пасу і не зробив, відкидка від Ето'О (привіт, пане Луї!) і точний діагональний удар Снейдера. Веслі взагалі провів другий тайм на дуже високому рівні, нагадавши самого себе взірця річної давнини. Незабаром він навісив на Раноккіа з кутового, але Андреа не зміг пробити як вміє і захисники розібралися. А коли розібралися м'яч підхопив Роббен і почав обігрувати суперника на виході з оборони. Ті його зупинили, і...
Тут настає другий ключовий промах ван Гаала. Він вирішив замінити свого найкращого гравця. Чому? Складно сказати, чи то його розлютило намагання Роббена вийти із захисту з допомогою дриблінгу, чи просто вирішив, що той втомився/справу зроблено/Алтинтоп не гірший. Але факт, що Арьєн був готовий грати і задоволення від заміни він не показував. Таку саме заміну ван Гаал виконав у все тому ж матчі з "Гамбургом". От тільки там вона відбулася за рахунку 4:0 на користь "Баварії". 4:0 з "Гамбургом" та 2:2 з "Інтером", котрий спіймав кураж і якого влаштовує лише перемога - дещо різні ситуації, чи не так?
Висновок, що мюнхенцям зараз доведеться складно, напрошувався. І - диво, диво - так і вийшло! Пандєв дальнім ударом ледве не влучив у кут воріт Крафта, Ето'О ледве не втік з центра поля, але потрапив-таки у офсайд. Нарешті, Снейдер після відкидки Ето'О бив у кут і вже ніхто не міг врятувати "Баварію", але на шляху стояв Пандєв! У відповідь команда ван Гаала видала взірцеву контратаку 3 в 2, але Гомес думав півгодини кому ж віддати, і Раноккіа встиг відібрати в нього м'яч. Останній шанс забити втратив Алтинтоп, якому Рібері після чергового проходу лівим флангом виклав передачу, немов на блюдечку, але турок примудрився замість удару в напівпорожні ворота підіграти собі рукою.
Після цих двох спалахів відбувся справжній вибух. Вибух від гостей. І символічно, що почав його, без сумнівів, найкращий гравець матчу і всього сезону в "Інтера" Ето'О. Він у, здавалося б, безнадійній ситуації запресингував суперника, видряпав м'яч та відкотив на Пандєва. А македонець вклав в удар всю злість за нереалізовані моменти і виконав усе за найвищим розрядом - в Крафта не було шансів.
Туше для ван Гаала і туш для Леонардо. Перший може тепер лише сам дивуватися, як віддав програну гру. Екстрений вихід на поле Крооса замість Брено був, що мертвому припарки. "Інтер" не без нервів, але дуже впевнено довів гру до перемоги та й лишалися лічені хвилини. Леонардо - молодий тренер, але якщо він вміє вчитися на помилках суперників, то не зможе не побачити гулю, яку його опонент набив сам собі. І дуже цікаво, з ким далі зустрінеться ця вольова команда із справжніми лідерами на полі. "Барселона"? "Манчестер"? "Шахтар"? Останній варіант - не подарунок для міланців, але ще більшим "неподарунком" він стане для донеччан.
