Матч між харківським "Металістом" та донецьким "Металургом" видався дуже швидкісним. Обидві команди весь поєдинок провели у високому темпі, демонструючи класний технічний футбол.
Гості дуже впевнено розпочали матч, грамотно оборонялися, що і не давало можливості футболістам з Харкова відкрити рахунок. Десь хвилин двадцять п'ять - тридцять команди боролися в центі поля і показували рівну гру.
Ще одним доказом швидкісності цієї гри є голи, які команди забили. Приблизно через п'ять хвилин після голу Тайсона, Суарес зрівняв рахунок. Але все ж після закінчення першого тайму статистика була все таки на користь "Металіста".
Дуже вдало сьогодні відстояв голкіпер донецького клубу, який постійно рятував свою команду після небезпечних ударів Тайсона, Девіча та Валяєва. Але захисники "Металурга" у другому таймі настільки грубо помилялись, що врятувавти свою команду він не міг.
Мирон Маркевич вгадав із заміною, випустивши на поле Олійника, який вже через десять хвилин після виходу на поле, потужно пробив у дальній верхній від воротаря кут воріт. Після цього темп гри трошечки впав, але гравці "Металурга" все ще намагаючись щось зробити, йшли на ворота харків'ян, і тому хід гри змінився в інший бік - господарі більше оборонялися і відповідали контратаками. І дуже небезпено це робили.
А пожвавлення в гру приніс гол Пшеничних, який дуже схожий був на гол Олійника. "Металург" виглядав розгублено, а господарі чекали свистка арбітра, відчуваючи смак перемоги. І ледь не поплатилися за це. Мгуні, який вийшов на заміну, головою пробив і влучив у голкіпера, який падав. І чомусь гравцям "Металурга" здалося, що м'яч таки перетнув лінію воріт, але арбітр не зафіксував взяття і гра продовжилась.
І відразу дуже швидко "Металіст" мав нагоду ще збільшити розрив - Едмару не вистачило точності при ударі. Загалом, незважаючи на результат зустрічі, команди виглядали дуже пристойно і показали якісну, швидкісну гру, що не може не тішити тренерів і вболівальників.
