Як збірна України може вийти на перші в історії Олімпійські ігри
Головний тренер збірної України з волейболу – аргентинець Рауль Лосано – знаний майстер своєї справи.
Перед тим, як очолити "синьо-жовтих", він працював з Іраном, а після нього – з Китаєм. І обидві країни запрошували Лосано з однією метою – вийти на Олімпійські ігри.
За всю історію збірна України ще жодного разу не виходила на Олімпіаду, але була дуже близькою у 2023-му. Тоді, завдяки сенсаційному 7-му місцю на чемпіонаті світу-2022, команда суттєво піднялася в рейтингу та потрапила у кваліфікацію ОІ-2024.
У групу A, де суперниками були Куба, Італія, Бразилія, Німеччина, Катар, Іран та Чехія. 5-те місце – ніби й непогано, але на Олімпіаду проходили лише дві найкращі збірні…
Вже невдовзі Федерація волейболу України запросила Лосано. Досвідчений тренер не приховував мету – вийти на Олімпійські ігри. Тоді його досвід вселяв надію на успіх.
Зараз же, після двох років роботи, невихід можна буде вважати провалом…
Що змінилося після приходу Лосано
Система відбору
Мабуть, це найголовніше. Якщо ще на Олімпіаду-2024 можна було відібратися через кваліфікаційний турнір, то тепер його просто не існує.
Точніше, відібратися через турніри можна, але лише якщо виграти континентальну першість, або потрапити у топ-3 команд чемпіонату світу, які ще не мають ліцензій.
Чемпіонат Європи вже завершився, і Україна, попри чудовий старт, провалилася у плейоф. У третє місце ЧС віриться насилу, за наявності Польщі, Італії, Бразилії, США, Японії, і нашому невезінню на жереби.
Відтак найімовірнішим варіантом залишається лише рейтинг FIVB, за яким після попереднього етапу Ліги націй 2028 запрошення отримають ще три команди – найкращі з тих, хто не пройшов за результатами попередніх турнірів.
Прямо зараз путівки вже мають Польща (1 місце рейтингу), США (4), Японія (5), Бразилія (6) та Куба (13 місце). Ще є Туніс, але він у рейтингу так низько, що в контексті України ваги не має.
*Збірна Росії після скасування відсторонення наразі перебуває на 3 місці рейтингу та вже заявила, що пропустить чемпіонат світу 2027, який пройде у Польщі. Причина – бояться за свою безпеку. Відтак, країна-агресор буде прямим конкурентом України в боротьбі за ліцензію.
Логічно припустити, що на чемпіонаті світу-2027 путівки отримають ще три команди з топу рейтингу (ліцензії дадуть трьом найкращим збірним серед тих, в кого їх немає). Відтак, одразу 8 місць з верхівки рейтингу кваліфікуються через турніри.
Тому для України критично важливо втриматися у топ-10 світу – путівку гарантує мінімум 11 місце, і лише за умови, що не буде жодної сенсації на чемпіонаті світу, а Куба повернеться в десятку. Тому краще опинитися трохи вище.
Але це вкрай важко – рейтинг оновлюється після кожного матчу. "Синьо-жовті" вже кілька разів підіймалися у десятку найкращих, але щоразу миттєво з неї випадали.
Буквально кілька тижнів тому команда після групового етапу Євро-2026 була в топі – зараз же на 12 місці.
Вихід один – перемагати в кожному матчі. А чи під силу це підопічним Рауля Лосано?
Команда
На перший же турнір під керівництвом Лосано до збірної відмовилося приїхати одразу 9 гравців – серед них зіркові Олег Плотницький та Василь Тупчій. По суті, з усього "золотого покоління" залишився лише Юрій Семенюк, який і став капітаном.
Аргентинському наставнику довелося дебютувати експериментальним складом. І знаєте що? Він виграв Золоту Євролігу 2024! Лише вдруге в історії України.
Ба більше, Лосано ще й вивів "синьо-жовтих" до Ліги націй – чи не найпрестижнішого міжнародного турніру. Дебютний виступ, коли майже всі лідери команди вже повернулися, теж видався феєричним.
У першому ж матчі Україна розгромила світового гранда – США. За кілька днів перемогла Кубу, а з Бразилією та Іраном дійшла до тайбрейків. На другому тижні були тріумфи в іграх з Японією, Туреччиною та Болгарією.
Команда-дебютант йшла у зоні плейоф, маючи в активі перемоги над фаворитами турніру. Так, суперники економили сили та грали без лідерів, але зазвичай їм цього вистачає, аби перегравати слабших.
Тобто Україна слабкою не була. Однак і не мала запасу – третій тиждень видався провальним, і плейоф залишився у кроці…
Але це був сигнал – збірна України може бути серед найкращих.
Хоча й одразу ж нас поставили на місце – команда не вийшла з групи на чемпіонаті світу 2025. Правда, із суперниками теж не пощастило – майбутній чемпіон Італія та чвертьфіналіст Бельгія.
Перед початком Ліги націй 2026 до збірної України, після другої поспіль перемоги в Лізі чемпіонів, повернувся ще й Олег Плотницький. Водночас, на тлі попереднього сезону, гранди до нас теж змінили ставлення – тепер жодних недооцінок.
Але Україні було байдуже: перемога над третьою командою світу Бразилією, наступного дня тріумф над чинними чемпіонами світу італійцями. Здолали міцних Кубу, Китай, Канаду, Іран та Німеччину.
Ще й вийшли у плейоф, де нав'язали серйозну боротьбу абсолютному гегемону – Польщі.
Якби не єдиний провальний матч Євро-2026 – проти Румунії в 1/8 фіналу – то Україна так і залишалася б у десятці найкращих. А так, нас випередили сенсаційна Фінляндія (виграла "бронзу") та Німеччина (чвертьфіналіст).
Що може завадити Україні вийти на Олімпіаду-2028
Команда. Так, з одного боку наш старт виглядає надзвичайно сильним:
- Є 29-річний Олег Плотницький, який примудрився стати із запасом найкращим гравцем Євро-2026 за кількістю ейсів. При тому, що вилетів ще в 1/8 фіналу.
- Є 27-річний Дмитро Янчук, якого, до речі, відкрив у збірній саме Лосано. Він також має надпотужну подачу та був лідером за ейсами в Лізі націй.
- Є 34-річний Василь Тупчій – лідер збірної України за очками в Лізі націй. Саме його роль була ключовою в перемогах над Бразилією та Італією.
- Є українська стіна 32-річний Юрій Семенюк, чий блок міг би підсилити чи не кожну команду світу.
- Є один з найкращих ліберо Євро-2026 Олександр Бойко, який нарешті повернувся після травми.
- Натомість травму отримав 30-річний Ілля Ковальов, теж один з лідерів команди, якого дуже не вистачало у сумнозвісному матчі проти Румунії.
Але далі у заявці гравців такого рівня немає і близько. Від того майже всі матчі підопічні Рауля Лосано грають одним складом. В України немає такої розкоші, як у тієї ж Польщі, де багаторазовий переможець ЛЧ Каміль Семенюк сидить на лавці, бо є вибір краще…
Відтак і довга турнірна дистанція – явна слабкість України. Два роки поспіль це було помітно в Лізі націй, де третій ігровий тиждень завжди складався невдало. Попереду ще два.
Друга слабкість команди – її вік. Більшість наших лідерів вже перетнули 30-річний рубіж, або близькі до того. На чемпіонаті Європи наша збірна була однією з найстарших.
Олімпійські ігри будуть майже за два роки, коли Тупчію, наприклад, буде вже 36. Відтак перша проблема нашої збірної буде ще відчутнішою.
Так, у нас є молоді Тонконог чи Бойко, які новий сезон розпочнуть в одному з найкращих чемпіонатів світу (Італії), але зараз обидва – нестабільні. Та й їх лише двоє, хто вже стукає до основного складу збірної.
То як Україні вийти на Олімпійські ігри 2028
Через чемпіонат Європи вже не вдалося. Через чемпіонат світу навряд вийде – потрібно дивитися саме на рейтинг.
Прямо зараз нашими прямими конкурентами є Болгарія (яку ми обіграли на Євро-2026, але якій програли в Лізі націй 2026), Німеччина, Фінляндія – вище за нас. Туреччина, Канада та Аргентина поруч, але вже за нами.
Однак рейтинг занадто живий, і в будь-який момент рандомна Фінляндія, якої й близько не було серед конкурентів, може залетіти у топ. Власне, як свого часу це зробили ми.
Тому завдання в України просте й очевидне – як мінімум триматися на тому рівні, який команда показувала у 2026-му – грати у плейоф усіх турнірів. Зайдемо якнайдалі – ідеально. Вилетимо на початку – боляче, але втрачені бали можна відіграти.
У нас залишився чемпіонат світу 2027 та два сезони Ліги націй. І головне – не повторити результат ЧС-2025, коли навіть з групи не вдалося вийти.
Україна своїми попередніми результатами вже суттєво допомогла собі – все ж, 2027 рік команда почне впритул до чільної десятки. Потрібно лише зробити цей останній крок. Щоб не повторилася історія Ліги націй 2025.