Динамо грає внічию – і наближається до Шахтаря. Підсумки 8-го туру УПЛ
Чемпіонат України можна критикувати за безліч нудних матчів – але він заслуговує на захоплення за інтригу в турнірній таблиці. Жодна команда не виграла навіть шести матчів із восьми, а перше і сьоме місця розділяють лише два пункти.
І, звісно, інтрига б так не панувала, якби не синхронні осічки двох грандів.
3 жовтня
Колос – Рух 0:2
Епіцентр – Зоря 1:2
4 жовтня
Олександрія – Карпати 0:2
Оболонь – Верес 1:1
Полісся – Полтава 4:0
5 жовтня
Кривбас – Кудрівка 3:1
Динамо – Металіст 1925 1:1
Шахтар – ЛНЗ 1:4
Матч туру
Гра на стадіоні імені Лобановського очікувалася з величезним інтересом. Уперше після більш ніж десятирічної перерви футбольний Харків знову переслідує Київ: до гри (як, утім, і після) команди розділяло лише одне очко.
Бартуловичу і його команді знадобилося буквально кілька турів, щоб адаптуватися один під одного і під реалії УПЛ. Зараз це вже дуже сильна команда: з Варакутою, Шабановим, Калюжним та Ібодо, які складають центральну вісь рівня топ-5 ліги. Динамо ж осічками з Олександрією та Оболонню підпустило до себе суперників на зовсім близьку відстань.
Дуже легко за методом підгонки під результат прирівняти цю гру до чергової невдачі, продовження кризи. Але кожен, хто дивився матч, погодиться, що щонайменше перший тайм кияни провели відмінно: з тонкими комбінаціями, великою кількістю моментів, імпровізацією в атаці.
Єдиними факторами, завдяки яким харківський клуб у принципі залишився у грі, були самовіддана гра Варакути та власні промахи динамівців. Про головний із них нижче, але Герреро не реалізував жодного з виходів один на один, а Буяльський міг забивати бісіклетою (!), але теж невдало. Проте, коли Волошин прекрасним ударом завершив комбінацію, це виглядало символом одужання. Караваєв, зокрема, дає дуже велику допомогу в атаці, його підключенням більшість оборон просто не знають, що протиставити.
Але все ж пацієнт, навіть якщо близький до одужання, ще сильно хворий – і навіть такий матч Динамо мало не програло. Після ганьби з Крістал Пелес Захарченко замінив Біловара просто моментально – але швидкість виходу на заміну одне, а суто за грою цей захисник зовсім не вселяє довіри.
Напевно, без трьох (!) головних центрбеків важко буде будь-якій команді – і вболівальникам Динамо залишається тільки засмучуватися через промахи попереду. Литвиненко зрівняв рахунок після типової авантюрної гри Динамо біля своїх воріт, і в кінцівці Динамо ще й доводилося бути обережним: Захарченко на тлі Ібодо був схожий на дитину, залишати його сам на сам було небезпечно.
Але навіть це не скасовує факту, що до 50-ї хвилини Динамо могло вести м'ячів у п'ять і давно "закрити" гру. Прогрес порівняно з матчами проти Олександрії, Оболоні, Карпат все одно очевидний, і на місці Шовковського я б засмучувався, що перерва на збірні настала тільки зараз.
До речі, одна з непомітних просто зараз, але фундаментальних для, вибачте за пафос, історії українського футболу речей, що нещодавно сталися: Ярмоленко вже не потрібен не тільки збірній, а й Динамо. Динамо виглядало класно через швидкі атаки, Андрій би гру гальмував. А ось Буяльський, повернувшись в основу, її явно посилив.
Промах туру
Ближче до середини першого тайму Динамо могло відкривати рахунок, але Волошин не забив у порожні ворота.
Цитата туру
"Відсутність Андрія Ярмоленка в заявці? Це треба запитати в самого Андрія. Після матчу з Крістал Пелес він підійшов, сказав, що в нього сімейні проблеми, і вимушено залишив розташування команди. Подробиці мені невідомі. Хоча, на мій погляд, це дивно", – висловився Шовковський про причини відсутності Ярмоленка.
Про такі речі важко говорити по гарячих слідах (не виключено, що вже завтра Ярмоленко з Шовковським публічно помиряться), але важливіше те, що Ярмоленко суто по грі команді не дуже потрібен. З ним немає підключень Караваєва, які раптово стали козирем, а одноосібно користі принести Андрій може все менше і менше.
Розгром туру
Матч Шахтаря з ЛНЗ розглядався як прохідний. Команда з нижньої половини таблиці (була), Шахтар пішов штампувати перемогу за перемогою, ще й грає вдома – здавалося б, сили зовсім нерівні. Але Віталій Пономарьов, м'яко кажучи, нагадав, у яких компонентах гри особливо гарний.
Він і в Руху виділявся класною постановкою гри другим номером. Пресинг, руйнування, перехоплення – це був хліб львів'ян за цього тренера, які минулого сезону відібрали в Шахтаря чотири очки. Тоді могла напружувати мала кількість моментів у Климчука, Квасниці, Карабіна – але тепер, у ЛНЗ, найсильніші сторони Пономарьова стали виглядати органічніше.
Цікаво, Туран узагалі знав про такий стиль суперника? Може, так, може, ні – але проти черкаського клубу "гірники" вийшли абсолютно не готовими. Марлон, Очеретько і Бондаренко повністю програли центр поля, молоді бразильці в атаці Шахтаря просто не дочекалися моментів.
З іншого боку, Туран і в ресурсах обмежений. Чому Шахтар не купує опорника? Калюжний влітку був без контракту, його можна було взяти після Олександрії за пару відсотків від вартості трансферу умовного Кевіна – але клуб замість цього вважає за краще грати в "щирий футбол". І, як бачимо, дуже боляче отримує: ЛНЗ просто зламав "гірникам" хребет у центрі поля, завдавши першої розгромної поразки в УПЛ за 8,5 років.
При цьому опорна зона – не єдина проблема команди. Динамо і Шахтар мало в чому схожі зараз, але один зі збігів: проблеми з головними старожилами. Про Ярмоленка вже сказано вище, а у "гірників" зовсім втратив форму Матвієнко. Втратив украй невчасно, у момент, коли Марлона пробують у півзахисті, Бондар теж помиляється – і взагалі, Микола капітан... Але, думаю, з такою грою біля своїх воріт жодні аргументи на захист довго діяти не будуть: Проспер робив із ним усе, що хотів.
Сейв туру
В останні перед перервою секунди Шахтар міг зрівняти рахунок. Мейреліш бив у дотик, сильно, у площину – але не врахував одного. Він бив зовсім поруч із точкою пробиття пенальті – а нинішній воротар ЛНЗ такі удари, здається, просто не вміє пропускати.
Олексій Паламарчук минулого сезону встановив рекорд УПЛ: відбив шість (!) пенальті поспіль. Це було в складі Інгульця, влітку він перебрався до Черкас – і виграв конкуренцію у Ледвія. За всієї поваги до молодого голкіпера, він на "стрічці" так не панує.
Полісся включається в чемпіонські перегони
Важкий старт заважав про такі речі думати, але навіть тоді житомирці пройшли двох суперників у єврокубках і показували класні відрізки з Фіорентиною. Зараз, коли два їхні головні опоненти зайняті в єврокубках, саме Полісся виглядає найсильнішою командою України. Перемога над Полтавою стала для житомирян четвертою поспіль, причому забили вони за цей час 11 (!) м'ячів.
Легкий календар? Та не сказав би: Верес удома відбирав очки і в Шахтаря, і в Динамо, Кривбас у принципі одна з найсильніших команд ліги. Склад житомирян став дуже сильним: запросивши за перші три трансферні вікна близько 30 (!) гравців, Буткевич промив достатньо піску, щоб знайти золото. Тепер у Полісся серйозна конкуренція: у завершенні, наприклад, змагаються Філіппов із Гайдучиком, а у воротах – Бущан із Кудриком і Волинцем. Не дивно, що полтавців такий клуб просто не помітив.
Сенсацій стало менше
Зрозуміло, що після таких результатів ЛНЗ і "двадцять п'ятих" такий підзаголовок звучить дивно, але саме кількісно несподіванки й справді скоротилися. Полісся розгромило Полтаву, Зоря навіть на виїзді обіграла Епіцентр, Кривбас обіграв Кудрівку. Навіть у дуелі двох команд на піку кризи Карпати обіграли Олександрію, бо мали більше козирів і менше проблем.
Попереду два тижні збірних, і щонайменше цей час у зоні вильоту пробудуть СК Полтава та Епіцентр. За ці 8 турів так низько опускалися і Олександрія (віцечемпіон!), і Рух, який ще в минулому сезоні вирішував зовсім інші завдання, і Карпати зі своїм шаленим бюджетом, але зараз дно таблиці виглядає максимально передбачувано.
Кудрівка, звісно, йде вище, але 6 очок із десяти, які вона набрала, взяті в домашніх матчах саме з Полтавою та Епіцентром. Додати ще перемогу в першому турі над Олександрією, яка явно не чекала на такий "теплий прийом" – і буде майже все, що в неї є. Новачки, звісно, цього сезону завітали цікаві, але дуже слабкі – і, думаю, найближчим часом і Кудрівка опуститься нижче.
Провал туру
Кампуш перетворив інтригуючу, загалом, дуель Олександрії та Карпат на легку перемогу. Пенальті за недбалу гру рукою, автогол – і львів'янам виявилося достатньо втримати перевагу у два м'ячі.
Як тут не згадати, що в минулому сезоні Мігель був одним з найкращих захисників ліги – і частиною команди, яка мало не стала чемпіоном. Ось тільки з оптимального складу тієї Олександрії пішли ледь не всі 10 партнерів Кампуша по основному складу. Кампуш теж хотів, але пережив відправку в дубль – і ось, повернувся так, що краще б не повертався.
Можна запідозрити саботаж – а може, Кампушу суто з ігрового погляду складніше грати не з Шабановим і Мартинюком, а з Огарковим і Беіратшем. Але зафіксуємо, що навіть ті деякі представники Олександрії, які залишилися, грають не так, як рік тому – і, звісно, завдання команда вирішує зовсім інші.
Гол туру
Оболонь не програла Вересу завдяки гарматному удару Василя Курка. Це вже четвертий гол Оболоні з-за меж штрафного майданчика в сезоні, вони лідери за цим показником. Непогано для команди, яка за загальною результативністю йде на 13-му місці!
