Без Ярмоленка, Луніна та Ваната, зате з гравцями Харкова й Монреаля. З ким Мальдера рятуватиме відбір
Аналізуємо вибір тренера збірної України.
Цукерково-букетний період спілкування Мальдери зі збірною минув, почалися суворі будні. Останні невдачі з угорцями (1:2) та північноірландцями (0:3) поставили "головну команду" на межу вильоту до третього дивізіону Ліги націй.
Потрібен позитивний результат у виїзному матчі в Белфасті та в умовно домашній грі з грузинами – і якщо його досягти не вдасться, Мальдері ніхто не згадає ані татуювання з тризубом, ані зборів на території України. Запам'ятають лише очевидний провал першого іноземного тренера в історії.
Андреа, мабуть, і сам це розуміє, тому список викликаних гравців вийшов максимально "робочим". Загалом 25 людей, нові імена є, але складається враження, що зараз ставку зроблено винятково на найсильніший склад тут і тепер, без "знайомств" і красивих акцій.
Воротарі: Анатолій Трубін (Бенфіка, Португалія), Дмитро Різник (Шахтар), Георгій Єрмаков (Харків).
Захисники: Микола Матвієнко, Валерій Бондар (обидва – Шахтар), Едуард Сарапій, Борис Крушинський (обидва – Полісся), Ілля Забарний (ПСЖ, Франція), Тарас Михавко (Динамо), Віталій Миколенко (Евертон, Англія), Ілля Крупський (Харків).
Півзахисники: Олег Очеретько, Єгор Назарина (обидва – Шахтар), Олександр Андрієвський (Полісся), Іван Варфоломєєв (Лінкольн, Англія), Єгор Ярмолюк (Брентфорд, Англія).
Нападники: Георгій Судаков (Бенфіка, Португалія), Олександр Назаренко, Ігор Краснопір (обидва – Полісся), Олександр Зубков (АЕК, Греція), Матвій Пономаренко (Динамо), Данило Сікан (Андерлехт, Бельгія), Роман Яремчук (Олімпіакос, Греція), Геннадій Синчук (Монреаль, Канада), Олексій Кащук (Карабах, Азербайджан).
Резервний список: Олександр Піхальонок, Володимир Бражко, Руслан Нещерет, Георгій Бущан (усі – Динамо), Артем Довбик (Болонья, Італія), Олександр Драмбаєв (ЛНЗ), Владислав Ванат (Жирона, Іспанія), Артем Бондаренко (Аль-Ахлі, Саудівська Аравія), Тимур Тутєров (Сандерленд, Англія).
Вартові воріт: Луніна знову немає
Україна, мабуть, найсильніша збірна світу – гравець Реала не потрапляє навіть до її резерву. Андрій Лунін, імовірно, буде єдиним учасником класико з обох команд, який не поїде до своєї національної команди. Мало грає? Навіть Бразилія викликала Ендріка та Вінісіуса, які останніми місяцями грали небагато.
Але якщо не жонглювати словами, а спробувати розібратися у виборі, Мальдеру можна зрозуміти. На Луніна складно розраховувати: він проводить один матч блискуче, а потім півроку не грає. Із цим можна було б миритися за умови дефіциту, але з воротарями, тьху-тьху, у головної команди все добре.
Трубін і Різник регулярно рятують свої команди, зокрема й на найвищому рівні, а Єрмаков видав чудову серію (лише три пропущені м'ячі в останніх восьми матчах, причому Харків виграв усі) – тут і Домчак, з дебютом у ЛЧ, програв конкуренцію.
Захист: не до кінця зрозумілий дефіцит на правому фланзі
В обороні у "головної команди" звичний склад – і, до речі, звичніший, ніж у попередніх матчах. Матвієнко та Миколенко відновилися – як наслідок, тому ж Драмбаєву місця в заявці вже не знайшлося. Відновився й Крушинський, який поки що жодного разу не грав за збірну, хоча його Полісся набрало такий темп, що це виглядає якоюсь нісенітницею.
Загалом стандартний набір захисників – з одним зауваженням. На правому фланзі лише Крупський, хоча Юхим Конопля вже відновився й дебютував за менхенгладбахську Боруссію. Дивно, пояснити це можна лише прихованою від нас інформацією, що рудий правий захисник поки не готовий до перельотів і насиченого графіка.
Дуже бідний центр поля
Найголовніше, що дивує у списку хавбеків, – сама кількість. За наявності щонайменше трьох вакансій в інфографіці збірної як півзахисників позначено лише п'ятьох людей. Причому один із цієї п'ятірки – Андрієвський, який до 32 років має лише один (!) матч за збірну, та й той у 2017 році.
Зрозуміло, що Судаков може й любить грати саме в центрі, але в "головній команді" його зміщують на фланг (та й недарма в офіційному повідомленні збірної його позначено як гравця атаки). Добре, що Назарина й Очеретько зараз регулярно грають в основі Шахтаря, а Ярмолюк узагалі доїхав до збірної, але загалом ще нещодавно найбагатша лінія команди стала найбільш обмеженою. Зінченко й Малиновський лікуються, Калюжний не підходить під стиль гри Мальдери, Ігнатенка навіть у Словані відправили до дубля.
Наддовіра до Яремчука, недовіра до Ваната, ризик зі Степановим
Натомість в атаці варіантів дуже багато – і тут хтось просто мусив опинитися поза списком. Якщо говорити про завершувачів, то вже можна зафіксувати: Яремчук може грати за клуби як завгодно – і все одно отримає виклик до збірної. Так, Роман забив Ягеллонії, але це єдиний гол у сезоні. У багатьох матчах його навіть на заміну не випускають, він не може відзначитися навіть у Кубку Греції, у єврокубках після Ягеллонії отримав місце в основі, але вже встиг його втратити…
Ванат тим часом уже отримав нагороду гравцеві місяця в Жироні. Є перший хет-трик, є постійна гра в основі – загалом, до Сегунди він пасує якнайкраще. А Тимур Тутєров після шести матчів за Сандерленд має два голи, навіть польському клубу вже встиг забити. Що сказати: за Яремчука говорить величезний досвід у збірній, коли цілі роки на клубних лавках запасних не заважали йому феєрити за "головну команду".
Артем Степанов, до речі, уже відновився після травми й поки нарощує ігровий час в Утрехті. Голів немає, і з Пономаренком, Краснопіром, Сіканом навіть не дорікнеш тренерові за те, що його проігнорували, але не можу не повторити: Україна зараз ризикує.
Артем переїхав до Німеччини у 14 років, він цілком може бути заграний за бундестім – і хоч яким неймовірним нині здається сценарій із його викликом Клоппом, той саме зараз шукає таланти й викликає до збірної по 44 людини. У Степанова зовсім недавно була серія з п'яти результативних матчів поспіль, а німцям дуже потрібні форварди – аби потім, коли ми не захочемо його заграти, не було запізно.
Ярмоленко не поб'є рекорд Шевченка?
Усе гаразд у збірної і з вінгерами: Назаренко та Зубков – зі старожилів; Кащук ще не грав за збірну, але давно час – гравець, який забивав Динамо в єврокубках, заслужив свій шанс не менше за українців Шахтаря. Цікаво буде подивитися на Синчука, якщо йому дадуть шанс: преса в нього чудова, але виїхав він так рано, що навіть в Україні його мало хто бачив.
Велетень не потрапив до списку, але він слабко грав за збірну в жовтневих матчах, а конкуренція, повторюся, висока. Про Гуцуляка, який сам себе викреслив із футболу на всю осінь, навіть не згадуємо… Утім, кого я обманюю. Головним інформаційним приводом у всьому списку стала відсутність не Велетня, а зовсім іншого вінгера. Справжнього велетня, якщо порівнювати внесок і досягнення в українському футболі з його партнерами по Динамо (та й збірній).
Андрій Ярмоленко днями побив один історичний рекорд, але, схоже, не поб'є іншого. Найближчі матчі – останні для "головної команди" у 2026 році, а наступного року Андрій навіть не факт, що залишиться на полі, не кажучи вже про відповідність рівню. До рекорду Шевченка йому залишився лише один м'яч – і хто б міг подумати, що незабитий Мальті пенальті коштуватиме так дорого…
Тим не менш, все правильно. Збірній найближчим часом не доведеться грати із суперниками рівня Епіцентра та Кривбасу – а проти сильніших команд Ярмоленко цього сезону не відзначався. Він повільний, не вписується в динамічний стиль гри Мальдери – і саме тому, що він великий спортсмен, йому не потрібні подачки з викликами "за заслуги".