Мальдера – новий тренер збірної України: культова футбольна родина, робота з Шевченком та татуювання з тризубом
Те, про що так давно говорили інсайдери, здійснилося: тренером збірної України став Андреа Мальдера. "Чемпіон" знайомить з особистістю італійця.
Якщо всі попередні наставники збірної приходили на цей почесний пост зірками – хтось, як Шевченко, став нею в статусі гравця, хтось, як Маркевич, тренером, а Ребров, хоч би як дико це зараз звучало, в обох якостях – то Андреа Мальдері тільки належить завойовувати увагу і любов українських уболівальників.
Частина "клану": батько брав Кубок чемпіонів, ім'ям дядька названо вулицю
І це не той випадок, коли ми не знаємо чогось відомого. Навпаки, Мальдера – людина, про яку з усіх можливих Вікіпедій сторінка поки що є лише в українській.
Щоправда, тут треба уточнювати: Андреа Мальдера. Інші Мальдери вписали своє ім'я в історію як кальчо, так і одного з найвидатніших клубів в історії футболу. Стали різними, але все ж легендами, без жодних застережень.
Нашому герою на роду було написано присвятити себе футболу: адже він народився в тій рідкісній сім'ї, в якій цілих три брати стали професійними футболістами. Шанувальники Серії А шістдесятих-вісімдесятих називали їх, як пап римських: "Мальдера I", "Мальдера II", "Мальдера III".
Мальдерою Першим у віках залишився батько нашого героя, на ім'я Луїджі. І хоча народився він у містечку Корато, поряд із "каблучком" італійського чобота, уся сім'я дуже скоро після цього переїхала до Ломбардії. Переїхала, щоб торгувати овочами – але дуже скоро виявилося, що її діти знадобляться великому Мілану.
Епітет, якщо що, повністю заслужений. Мілан під керівництвом великого Нерео Рокко потроху перетворювався з просто хорошої команди на світову величину. У сезоні-1962/63 "россонері" виграли Кубок чемпіонів – і цей же сезон став для Луїджі першим у молодіжній команді "россонері".
Мілан Рокко став однією з перших команд в історії, які робили акцент на ешелоновану оборону. Синьйор Нерео народився і виріс у Трієсті, одному з головних портів Середземномор'я – і багато разів спостерігав за місцевими рибалками. Одного разу він помітив, що для збереження улову вони використовують страхувальну сітку: у неї потрапляла риба, яка минула основну.
Рокко вирішив застосувати цей принцип у захисті своїх команд. Місцева Трієстіна під його керівництвом дісталася до другого місця в Серії А – немислимих для неї висот у будь-які часи до і після.
Незабаром гра з ліберо, захисником-чистильником, стала основоположною для всіх сучасних команд покоління: у Баварії суперзіркою на цій позиції став Франц Беккенбауер, у кількох командах на ній блищав Лотар Маттеус, а в Динамо на ній сконцентрувався Сергій Балтача.
Природно, в Мілані Рокко були потрібні сильні захисники. Одним із них став Луїджі: на ті часи дуже високий (186 сантиметрів), із дальнім ударом і хорошим стрибком. Він дебютував у сезоні-1968/69, у грі з дуже сильним тоді Кальярі: сарди закінчать той сезон на другому місці, а за рік стануть чемпіонами і відправлять на ЧС шістьох гравців до збірної Італії.
Мальдера-старший добре відіграв проти Кальярі, допоміг здобути нульову нічию – і надалі, протягом трьох років, був важливою частиною команди. Місце в основі в команді мрії гарантоване йому все-таки не було, але в першому сезоні на Сан-Сіро він зіграв у 12 матчах Серії А, у другому – у 15, у третьому – у 20. За цей час у складі "россонері" він виграв Кубок чемпіонів і Міжконтинентальний кубок, обидва – у 1969-му.
Брат Луїджі, "Мальдера Другий" на ім'я Альдо провів на Сан-Сіро ще більше часу. Він дебютував за "россонері" тільки після відходу брата: мабуть, щоб партнери не плутали Мальдер – адже Альдо теж був гравцем оборони. В активі дядька нашого героя 10 з половиною сезонів у червоно-чорній формі, по одному виграному чемпіонству і кубку Італії.
"Малувато", подумали ви? Дійсно, від "россонері" в принципі заведено чекати великих досягнень, а вже "історія Мілана" стала поняттям, яке сприймають винятково з благоговінням. Але не кожен етап цієї історії був великим: були такі періоди, порівняно з якими і нинішні часи здадуться раєм.
Досить сказати, що Альдо Мальдері довелося пограти з Міланом і в Серії Б. "Россонері", в сімдесяті, по-перше, в принципі проводили слабкі сезони (десяте місце в сезоні-1976/77), а по-друге, були спіймані на скандалі з договірними матчами та заслані в нижчу лігу (так, така пляма є в біографії не тільки Юве).
Якостей Альдо, втім, це не стосувалося: він був однозначно головною зіркою в родині. Якщо Луїджі, за всієї до нього поваги, більшу частину кар'єри провів у Серії Б, то "Мальдеру II" запрошували до збірної, він грав на чемпіонаті світу, був беззаперечним гравцем основи у своїх клубах. Коли стало зрозуміло, що на Сан-Сіро ловити нічого, він перейшов до Роми – і виграв чемпіонат і Кубок ще й із нею!
Нарешті, "Мальдера Третій" на ім'я Аттіліо провів кар'єру в нижчих лігах, погравши за Чезену, Алессандрію і Барі. Півтора місяця тому мерія міста Корато (того самого, біля "каблучка") ухвалила рішення назвати одну з вулиць на честь Альдо Мальдери. Ех, а на честь трьох Мальдер було б красивіше!
Шлях у футбол: міланська сім'я, дзвінки з Шевченком ночами, командування Шовковським
Мальдери зберегли зв'язки з Міланом і після того, як повісили бутси на цвях. Іронічно, що той, хто більше за всіх грав, якраз став винятком: Альдо тренував молодь у Ромі, добирався кар'єрними лабіринтами до Греції, але в Мілан так і не повернувся.
Натомість батько Андреа Мальдери присвятив "россонері" 17 (!) сезонів як тренер та інструктор молодших команд, там же працював і Аттіліо.
Є підозра, що багато хто недооцінює сімейність Мілана. Усі знають про три покоління Мальдіні, але вже багато хто забув, що навіть великий Карло Анчелотті отримав можливість тренувати дрімтім саме в якості колишньої легенди клубу, людини, яка перемагала з "россонері" у двох Кубках чемпіонів.
Капелло теж грав за Мілан до тренерства, Зеєдорф, Індзагі та Гаттузо, напевно, в принципі сприймаються на Сан-Сіро більше як колишні гравці.
При цьому жодної халяви: у того ж Капелло між завершенням кар'єри гравця і початком роботи головним тренером минуло 12 років. Цей час він працював із молоддю, асистентом, інколи виконував обов'язки головного – і, загалом, чекав шансу без будь-яких гарантій.
Мауро Тассотті 14 років працював на Сан-Сіро асистентом. Тому й опинився в певний момент у збірній України – у Мілані великому в минулому захиснику, частині, можливо, найсильнішого захисту в історії футболу, не запропонували стати головним.
Усе заради спільної мети. Коли усвідомлюєш такі принципи, розумієш, чому Мілан, по-перше, один із найуспішніших клубів в історії, а по-друге, в змозі виховати для одного покоління Барезі, для іншого Мальдіні, а для третього Доннарумму.
Ну і заодно перестає дивувати, чому Шевченко, кар'єра якого на Сан-Сіро майже повністю помістилася між кар'єрами двох Мальдер, все одно в певний момент повірив у молодшого.
Справді. Луїджі Мальдера покинув Мілан у 1997-му – за два роки до доленосного трансферу. Андреа став працювати в першій команді Мілана в 2009-му – якраз після відходу форварда, який дійшов до другого місця в рейтингу бомбардирів великого клубу.
Але в такому клубі всі знають усіх, особливо найкращих і найперспективніших. Той самий Тассотті, як помічник тренера, працював і з Шевою, і з Мальдерою – тому в 2016-му, до штабу тренера-початківця Шевченка, увійшли обидва.
Італієць у збірній займався тактико-технічним аналізом. Часто про таких людей кажуть, що їм бракує авторитету під час самостійної роботи, але в цьому випадку це, здається, не так. Не кожен асистент тримав у підпорядкуванні "Вічно першого"!
Розповідаючи в інтерв'ю про відеоаналіз, про можливість збірної вже в перерві гри демонструвати ключові моменти першого тайму, Мальдера говорив:
"На трибунах працює Олександр Шовковський із комп'ютером, який одразу відправляє певні відеофрагменти... У мене є айпад, на якому я відразу розбираю моменти, які треба показати команді в перерві. Сумарно відео на 2 хвилини, моменти по 15-20 секунд".
Що це дало? Ну, в конкретний момент – перемогу над іспанцями. Про той матч Мальдера розповідав:
"Після першого тайму ми показали Пятову відео... і сказали, щоб вони не втрачали бажання виходити з оборони. Якщо вони опускаються нижче, то ми спокійно виходимо з оборони. Ми розуміли, що отримуємо цю проблему, тому що нечасто граємо проти суперників такого рівня. Хлопці молодці, бо швидко відреагували на проблему й адаптувалися до неї".
Після тієї гри Мальдера, можливо, вперше опинився в центрі уваги. Саме він виклав у своєму інстаграмі фото тактичної дошки, з автографами тренерів – і підписав фото:
"За кожним успіхом завжди стоїть спільна робота з персоналом і тренером, який бере на себе відповідальність. Спасибі гравцям за їхню готовність і відданість".
Така діяльність допомогла збірній України обіграти не тільки Іспанію. У відборі на Євро "головна команда" перемогла Португалію (2:1) і просто винесла Сербію (5:0), завдяки чому вийшла з першого місця.
На самому турнірі був чвертьфінал з епічною перемогою над шведами, у Лізі націй – перемога і нічия з "фурією рохою", перемоги над чехами, словаками, швейцарцями. І якби не ковід, який приніс технічні 0:3 від швейцарців – може, наші футболісти зараз були б в елітному дивізіоні, так само як хокеїсти.
При цьому було відчуття, що всередині команди нарешті з'явилася хімія. Знову слово Мальдері:
"Ми переживали щодо плану на гру. Я не міг спати. О третій годині ночі я встав, переглянув матч Іспанія – Португалія, який проходив нещодавно. Португалія грала 4-3-3, які схожі на наші 4-3-3. Шева на вечері сказав: у нього переживання, що в такому форматі буде простір на флангах – і він мав рацію. О 5 ранку я відправив Шеві SMS: "Перед сніданком є пропозиція переговорити".
Я думав, він спить – а він за хвилину передзвонив мені! І ми годину спілкувалися, з п'ятої до шостої ранку. І потім на сніданку показали гравцям, як хочемо діяти у фазі оборони. Потім пішли на поле і спробували ризикнути. Я зробив свою роботу: подумав, проаналізував, вибирав варіанти. Шева наважився – і в нього була ця сміливість. Він був дуже сильний у тому, що передав нашу ідею гравцям. Він передав їм упевненість. Тактичний аспект важливий, але те, як команда доходить до цього, ще важливіше".
Плюс до цього, не вважайте це сентиментальністю: є надія, що за цей час Андреа став для України своїм. Він не українець, але, ймовірно, перший тренер в історії збірної, у якого є тату з українською символікою. Під час відбору на Євро він пообіцяв нанести на своє тіло зображення нашого прапора з гербом – і виконав цю обіцянку.
Принципи: видовищна гра, відкритість на полі та за межами
А потім усе закінчилося. Шевченка навіть не звільнили – з ним не продовжили контракт, зганьбившись на весь світ історією з контрактом на емейл. Далі вони працювали один без одного: Шевченко в Дженоа, Мальдера – у тренерському штабі Де Дзербі. І все, здавалося б, логічно – Шева взяв із собою в Геную Тассотті, Мальдера вибрав одного з найпрогресивніших тренерів світу – але...
Провал Шевченка в Дженоа вийшов оглушливим. Єдиний за 20 років сезон "грифонів" у Серії Б – наслідок його роботи, коли команда в низці матчів виглядала просто безпорадною.
Мальдера, звісно, попрацював у Брайтоні та Марселі, але де Дзербі, як мені здається, бракує саме розуміння, що футболісти живі люди, а не фішки. Він занадто часто конфліктує з гравцями, керівництвом, вказує на двері важливим активам – і цим зумовлені останні невдачі.
Тепер Шевченко і Мальдера починають співпрацювати на рівень вище: як президент федерації та головний тренер збірної. Безумовно, таким призначенням Андрій Миколайович бере на себе велику відповідальність – але зараз, завдяки цьому, "головна команда" отримує тренера з найбільшим поєднанням тактичних знань і авторитету, який тільки може бути.
Циганков, Шапаренко, Судаков, Забарний, Матвієнко, Миколенко, Довбик, Яремчук були і в заявці збірної Шевченка з Мальдерою на Євро-2020. Вони зустрічають не просто старого знайомого, а старого доброго знайомого: Андреа приніс часи, які зараз здаються казкою. При цьому і сам Мальдера ці п'ять років не втрачав даремно: він працював у топ-лігах і з топ-гравцями, розвивався, багато чого міг почерпнути і від Де Дзербі.
Основні ідеї Мальдери – динамічний футбол. Він прямо говорив:
"Схема – не головне. Важливіше займати зони на полі", "Наш принцип – знайти простір і чисельну перевагу".
Команди Мальдери, всупереч ідеям катеначчо, де колись припав до двору його батько – зобов'язані високо пресингувати, швидко переходити з оборони в атаку і повертатися назад.
Ту перемогу над іспанцями вдалося здобути багато в чому завдяки пресингу Рамоса Яремчуком, величезній участі Шапаренка і Ярмоленка – тобто тому тренерському штабу вдалося розкривати в гравцях якості, які від них і в клубах бачили рідко.
До речі, десь тут уже треба зазначити: так багато цитат я можу навести тому, що Мальдера давав за мірками своєї посади навіть напрочуд багато інтерв'ю. По-італійськи товариський, емоційний, такий, що вміє гарно формулювати свої думки, тренер відвідував наші футбольні програми та блогерів, розповідав про свою концепцію, та й узагалі був відвертим. Мало хто розповідатиме журналістам про діалоги з начальником посеред ночі!
Результат, звісно, у спорті визначає все, але будемо сподіватися, що в компоненті взаємодії зі ЗМІ з новим головним тренером теж буде прогрес. За попереднього в цьому плані іноді було просто соромно.
