Гордість краю простих трударів і майданчик для блокбастера. За яку команду АПЛ забиває Тимур Тутєров
Жовтень 2026 року подарував українським уболівальникам несподівано приємну новину. Вихованець Колоса Тимур Тутєров, який ще три роки тому підписав контракт з англійським Сандерлендом, нарешті дебютував за команду.
Спочатку він сенсаційно вийшов у стартовому складі на матчі проти португальського Торренсе та англійського Борнмута, а потім і відзначився голом у грі проти Леха у Лізі Європи.
Саме час познайомитися з клубом, командою та, так би мовити, обстановкою, в якій опинився один із найперспективніших футболістів України.
Місце подій: суворий англійський північ, минуле краще за сьогодення
На самому півночі Англії, практично "під" Шотландією, розкинулося місто Сандерленд. Воно існує вже давно: перші відкриті поселення датуються VII століттям, тобто ще переживали навали вікінгів. І місто, треба сказати, становило очевидну цінність: мало хто міг поєднувати цінність і для торгівлі, і для видобувної промисловості.
Простіше кажучи, Сандерленд розташований на березі моря, але водночас поруч із вугільними шахтами. Це сприяло припливу робітничого населення в будь-які часи – і, скажемо прямо, попри все. Навіть влітку і навіть зараз, в епоху глобального потепління, у Сандерленді температура рідко піднімається вище 20 градусів, а дощі йдуть через день.
Це сформувало очевидний соціальний устрій: суворий, жорсткий, готовий важко працювати місцевий народ. Сандерленд має дуже гучного конкурента у всіх галузях: Ньюкасл розташований лише за 20 кілометрів, що призвело до вічної ворожнечі. Були часи, коли ворожнеча призвела до справжнього кровопролиття – в епоху Карла I Ньюкасл підтримав короля, а його сусід – Кромвеля. В інші періоди суперництво було м'якшим, але лише трохи.
Дербі називається "тайн-вірським" за назвами річок, на яких розташовані Ньюкасл і Сандерленд відповідно – і були часи, коли мешканці Ньюкасла блокували роботи з поглиблення дна річки Вір, які могли б дати сусідам можливість активніше торгувати вугіллям. Це могло завадити Ньюкаслу виглядати головним містом регіону – уявляєте, наскільки сильна була неприязнь у людей, які й так кожен фунт заробляли важкою працею?
Після 1980-х років, коли Англія, м'яко кажучи, втратила позиції в промисловості, ця боротьба здавалася програною. Ньюкасл отримує чималі прибутки як у внутрішньому туризмі, так і як логістичний центр, а Сандерленд – це порт, який зараз мало кому потрібен, та шахти, які Маргарет Тетчер позакривала.
У місті почало зростати безробіття, зменшуватися кількість молоді – але зовсім недавно ситуацію тут виправило відкриття представництва компанією Nissan.
Так, ми дожили до того моменту, коли вже азіати відкривають представництва у Британії, наче в відсталих регіонах.
Клуб: славна історія, депресивне (але з проблисками надії) недавнє минуле
Саме те, що Сандерленд був місцем для важкої промисловості, дозволило місцевому футбольному клубу написати велику історію в перші ж роки існування.
У це важко повірити, але в перші роки існування чемпіонату Англії в ньому не було жодного (!) лондонського клубу. Футбол взагалі з'явився як гра робітників – і в перші десятиліття грандами були представники таких простих робітничих міст, як Шеффілд, Престон, Бірмінгем. І Сандерленд, який здобув п'ять чемпіонських титулів ще до 1913 року.
Були часи, коли саме Сандерленд був найтитулованішим клубом Англії – мабуть, у цьому випадку можна додати "і світу". До 1895 року "чорні коти" були триразовим чемпіоном країни – тоді ніхто не мав більше титулів. Потім їх за кількістю титулів обійшла Астон Вілла, але коли в 1936-му Сандерленд завоював шосте чемпіонство, ніхто в Англії не мав більше перемог.
Звісно, у периферійному вже тоді місті клуб здобув культовий статус, яким користується й досі. Мало на світі міст, у яких серед головних визначних пам'яток згадується футбольний стадіон: Сандерленд не соромиться включати його до числа головних символів навіть на рівні Вікіпедії, не кажучи вже про популярність серед туристів.
Напевно, це справедливо: наприклад, старий сандерлендський "Рокер Парк" приймав матчі чемпіонату світу 1966 року, і саме на ньому голи київського динамівця Віталія Поркуяна допомогли збірній СРСР обіграти чилійців та угорців.
Те, що "чорні коти" – символ Сандерленда, можна навіть не писати. Це вже банальність: будь-який поважаючий себе англійський футбольний клуб є символом, якщо не міста, то місцевого району.
Але в цьому конкретному випадку спільність особливо сильна. Тут і місто є символом футбольного клубу: мешканці обгортають у полотнища сандерлендських кольорів труни перед останньою дорогою, а за життя відвідують церкву у футболках Сандерленда.
Стадіону, на якому забивав Поркуян, вже немає – його знесли в дев'яностих роках. А біля нового вирішили встановити пам'ятник винаходу, який врятував тисячі життів шахтарів: лампі Деві.
Англійський хімік Хемпфрі Деві в XIX столітті виявив, що метан набагато щільніший за повітря – і винайшов шахтарську лампу з дуже дрібною металевою сіткою. Повітря, необхідне для горіння, проникало в лампу, а метан – ні, і це врятувало покоління шахтарів від загибелі внаслідок вибухів.
Більше того, стадіон навіть назвали "Естадіум оф Лайт", Стадіоном Світла. Дехто скаржився, що це калька з назви арени Бенфіки, але це ні на що не вплинуло. Усі розуміли, що у Сандерленда є вагомий привід так назвати арену.
Клуб в останні десятиліття користувався безкорисливою любов'ю вболівальників, як міг: вже дуже, дуже давно Сандерленд не претендує на високі місця. Нинішня участь у єврокубках – друга в історії клубу, а перша була після сенсаційної перемоги в Кубку 1973 року, коли клуб виступав у Другому дивізіоні. При цьому дещо золоте й надзвичайно престижне все-таки траплялося в Сандерленді.
Ті, хто пам'ятає АПЛ дев'яностих, пам'ятають і Кевіна Філліпса: бомбардира з підвалу, який умів боротися за золоту бутсу, граючи навіть за аутсайдерів. У Сандерленді Філліпс утворив дует із Найлом Квінном, який прийшов догравати сезон після Арсенала та Манчестер Сіті, – і почав тероризувати суперників, незалежно від їхніх імен.
У сезоні 1997/98, граючи у Другому дивізіоні, "Супер-Кев" забив 29 голів. У наступному сезоні, коли команда вийшла до АПЛ, – 23, а в дебютному сезоні в АПЛ – неймовірні 30. Більше ніхто не забив не те що в Англії, а в усій Європі – тож Філліпс отримав "Золоту бутсу".
Він так і не зіграв за топклуб, чимало наступних років провів у Чемпіоншипі, але його статус в англійському футболі просто неймовірний.
Останні роки: вільне падіння, місце для футбольного "Титаніка" і... порятунок
Навіть з Філліпсом "коти" встигли вилетіти до Чемпіоншипу – а загалом, аж до самого останнього часу їхнє життя повністю відповідало атмосфері Сандерленда: тобто депресивного, вимираючого, похмурого міста.
Сандерленд, насамперед, вилітав і з АПЛ, і навіть з Чемпіоншипу – але й коли вигравав боротьбу за виживання, робив це максимально безрадісно. Його стилем було накупити зіркових новачків, запросити нового тренера, до середини сезону вигнати його через поточне останнє місце, героїчно врятуватися – і влітку почати все спочатку.
У клубі грали такі зірки, як Джибріль Сіссе, Даррен Бент, Джермейн Ленс, Аднан Янузай, а натомість виходили лише відверті "бий-біжи" та боротьба за виживання.
Однією з небагатьох сильних сторін були чудові воротарі: через "Стадіон світла" пройшли Пікфорд, Міньоле, Манноне. Були й гідні послідовники Філліпса, але все одно козирів було замало – що й призвело до вильоту у 2017-му, попри 14 голів Джермейна Дефо. Що й призвело до... максимальної уваги за всю історію клубу.
Саме після вильоту Сандерленд почав співпрацювати з Fulwell 73 – провідною продюсерською студією, яка знімала документальні фільми про Усейна Болта, Манчестер Юнайтед та низку зірок, що не належать до світу спорту.
Чому ж вони зацікавилися невдахами з Чемпіоншипу, запитаєте ви?
Справа в тому, що навіть "73" у назві студії означає не просто щось там, а рік тієї самої перемоги в Кубку. "Fulwell" – назва трибуни на старому стадіоні. Загалом, продюсерами були вболівальники Сандерленда, і їм вдалося переконати сам Netflix, що після солодкуватих документальних фільмів найкраще підійде історія команди з "болота" – та й потім, "Сандерленд рознесе Чемпіоншип, що теж є історією успіху".
Що ж, у плані культовості ці панове мали рацію щодо серіалу: про "Сандерленд до гробу" згадують через роки навіть футболісти, які дивилися його в дитинстві. Ось тільки знімати їм довелося зовсім не те, що очікувалося: "коти" вилетіли з впевненого останнього (!) місця вже до третього дивізіону.
З точки зору медіапродукту вийшло навіть краще: справжня драма, такий собі футбольний "Титанік", тільки документальні зйомки. Але з точки зору спорту Сандерленд, здавалося б, назавжди був викреслений зі списку великих команд. Місто вимирає, конкуренція з різними Брайтонами та Борнмутами неймовірна – на жаль, сумний фінал історії.
Тут і зараз: французький чудотворець, "бий-біжи" найвищого рівня – і Тутєров
Ви вже розумієте, що пішло не так. З третьої ліги "коти" вибралися завдяки своєму класу: зрештою, "Стадіон світла" на тлі багатьох суперників виглядав як Маракана.
У Чемпіоншипі довелося боротися аж до 2025 року, у цей час дуже скромну роль відіграв і Назарій Русин – і все виглядало досить безрадісно, поки новим месією для міста не став маловідомий французький тренер Режис ле Брі.
Француз, який і на батьківщині нічого надзвичайного не показував (так, пара хороших сезонів у Лор'яні), зміг за два сезони змінити реальність, в якій живуть "коти".
У першому повернув клуб із Чемпіоншипу, у другому – вивів у єврокубки. Сандерленд, треба віддати йому належне, відповідає чудотворцю: після виходу в Прем'єр-лігу виклав фантастичні 160 мільйонів євро – але й тренер чудово адаптувався, показавши найкращий за пів століття результат із фактично новою командою.
Тутєров, повторюся, підписав контракт із "котами" ще три роки тому. За цей час відбулася вдала оренда в третьоліговий Ексетер, але був і феноменальний ривок у класі його постійного роботодавця. Думаю, Тимур, якщо й думав у 2023-му про єврокубки, то хіба що після відходу з Сандерленда.
Хто такий пан Тутєров?
Це гравець атакувальної ланки, про якого й раніше говорили як про майбутнє збірної – але в Сандерленді він не виблискує в тій ролі, в якій його чекали в "основній команді".
Простіше кажучи, Тимур зарекомендував себе як лівий вінгер, на цій позиції грав раніше – але зараз, коли у ле Брі травмувалися два центрфорварди, тренер використовує українця саме в ролі нападника. Що ж, один гол у трьох матчах (нехай і після явного подарунка від польської оборони) є.
Серіал найвищого рівня про Сандерленд став несподіванкою, але зараз виглядає вкрай символічно. Вболівальники вже давно стали головною гордістю клубу – і тоді вони змогли надати йому особливу підтримку.
Криза останніх років лише згуртувала клуб і вболівальників: відомо, що виліт з АПЛ у середині 2010-х змусив "котів" скоротити 85 працівників – і, відповідно, нові успіхи дають шанс знайти роботу. Можливо, саме тому в грі Сандерленда, одного з останніх у Прем'єр-лізі, можна вбачити єдність із уболівальниками.
Опорник Лі Каттермол в АПЛ боровся в підкатах проти Роналду та Азара так само самовіддано, як ультраси підтримували "котів" з трибун.
Поки інші англійські клуби запрошували Анчелотті, Бенітеса, Гвардіолу, Сандерленд найняв Паоло ді Каніо, який не шкодував костюма, роз'їжджаючись на колінах після голів своєї команди. І, звичайно, дербі: як би погано не грав Сандерленд загалом, у матчах проти Ньюкасла він регулярно давав жару і з останніх десяти матчів виграв вісім.
Успіх і сотні мільйонів не змусили Сандерленд відмовитися від філософії, яку навіть ніяково називати таким пафосним словом – скоріше, від принципів.
Новий Каттермол, який пройшов модернізацію у всіх навичках, – це Граніт Джака, мабуть, найкращий випалювач центру поля у світі. Новий монстр штрафного майданчика – Браян Броббі, який вміло поєднує бомбардирські навички з видатною чорновою роботою. Там, де він ставить корпус, іншим нічого робити.
Інші деталі успіху Сандерленда: новий Пікфорд в особі голландського воротаря Робіна Руфса; "мотор" у центрі поля з чудовим дальнім ударом Енцо ле Фе; гравець, що забиває головою, Норді Мукіеле, який звик у Лейпцигу, ПСЖ та Баєрі вирішувати серйозні завдання.
Тутєров, будемо чесними, безмежно відстає від партнерів за статусом, але вже показав, що може використовуватися як додаткова опція. Зрештою, він абсолютно не схожий на Бента, Броббі, але навіть вищий за Кевіна Філліпса.
Навіть у найкращі часи "коти" грали в "бий-біжи" – просто виконавці для підкатів і боротьби у нього були підібрані ідеально. При цьому клуб невдало розпочав новий сезон, і лі Брі потрібні нові варіанти в атаці – тим більше з огляду на гру на два фронти, про яку навряд чи хтось навіть думав рік тому.
Наразі "коти" виглядають не просто символом, а візитною карткою Сандерленда. Мало де Англія має таке привабливе обличчя, як у футболі – і, мабуть, ні в чому іншому депресивна провінція не має можливості так регулярно і явно нагадувати про себе всьому світу.
Тутєров після лічених матчів у кар'єрі (і тих на дуже скромному рівні) потрапляє в те, що англійські вболівальники називають "чортовим міксером": місце, де не шкодують ані себе, ані інших.
Втім, навряд чи українця в наші дні можна чимось в Англії налякати.