Король пав, поразки Барселони та ПСЖ на шляху до півфіналу: що нам подарувала 1/4 Ліги чемпіонів
Чвертьфінали Ліги чемпіонів відгриміли: у півфіналах Барселона зіграє з Інтером, а Арсенал – з Парі Сен-Жермен.
Одні з чвертьфінальних дуелей тримали в напрузі до останніх секунд, а в інших усе було зрозуміло після першої гри, але гарних історій і яскравих моментів усі вони подарували багато. "Чемпіон" вирішив розповісти про найцікавіше.
15 квітня
Боруссія Дортмунд – Барселона 3:1 (за сумою матчів 3:5)Астон Вілла – ПСЖ 3:2 (за сумою матчів 4:5)
16 квітня
Інтер – Баварія 2:2 (за сумою матчів 4:3)Реал – Арсенал 1:2 (за сумою матчів 1:5)
Драма імені Мюллера
Матч із Баварією очікувався важким випробуванням для Інтера – навіть у рідних стінах. Баварія з великою перевагою провела перший матч чвертьфіналу, не вигравши більшою мірою через проблеми з реалізацією.
Кумедно, що і про 2:2 у Дер Класікер можна сказати те ж саме – Боруссія відбивалася весь матч. Ба більше, осічка з Дортмундом начебто підказала для Компані і компанії шлях до розв'язання проблеми.
Томас Мюллер і Інтеру забив після виходу на заміну. Проти Боруссії він відіграв просто чудово – і саме заміна Геррейру на нього стала єдиною зміною Баварії в стартовому складі порівняно з першою грою.
Томас після закінчення сезону залишає клуб, обидві сторони вже навіть домовилися про прощальний матч – але за місяць до кінця сезону він у чудовій формі і заряджений на боротьбу. Після першої гри він навіть поправив журналіста, який почав говорити про символічні речі, скандування його імені, і нагадав, про який важливий турнір йдеться.
На початку гри Мюллер чудовим пасом віч-на-віч виводив Олісе, але загалом, саме йому судилося стати головним антигероєм матчу. При тому, що Баварія з великою перевагою провела і другий поєдинок чвертьфіналу, вона знову не змогла перемогти. Цьому завадили три промахи Мюллера – і, звісно, класна реалізація від італійців.
Цілих 20 голів у поточному сезоні Серії А Інтер забив після стандартів – він лідирує ще й за цим показником. При цьому з пенальті було забито тільки шість із них – "нерадзуррі" сильні саме після штрафних і кутових.
І якщо цього разу штрафні не вдалися (Чалханоглу одного разу пробив так, що влучив би у ворота хіба що в американському футболі), то після корнерів прийшов одразу дубль. Даєр перед одним із них героїчно врятував від гола, але лише на хвилинку відтермінував неминуче. Інший символізм, що автором одного з м'ячів став Бенжамен Павар, який до Інтера грав саме за Баварію та виграв із нею Лігу чемпіонів.
Здається, на такому рівні Компані не вистачає досвіду управління командою. За рахунку 1:0 сума двох зустрічей ставала рівною – тут би взяти паузу і дотискати в кінцівці, може, навіть в овертаймах, користуючись тим, що суперник втомився (в Інтера найвіковіший склад на всі топліги). Але Баварія, свідомо чи ні, продовжила грати дуже активно вперед – і швидко отримала у відповідь на свій гол ще два.
І все ж на такому рівні все вирішують епізоди. Якби Мюллер пробив краще хоча б на 95-й хвилині, це із запасом виправдало б його вихід. Але Зоммер чудово провів і другий матч. До речі, він теж до Інтера грав за Баварію – і теж послужив нагадуванням, що мюнхенці, можливо, розлучилися (і розлучаються!) не з тими, з ким треба.
Астон Вілла не може без пригод
Після перемоги в рідних стінах 3:1 матч у Бірмінгемі здавався для ПСЖ залагодженням формальностей. Так, "віллани" дуже гідно впиралися, але три голи-шедеври, здавалося б, продемонстрували різницю в класі. Ну, зовсім інша майстерність у парижан, та й просто пощастило, врешті-решт – десь на рівні 1/4 зухвалі середняки повинні складати зброю.
І все ж значущість цього чвертьфіналу для Астон Вілли була занадто великою, щоб вони не дали бій. На обидва матчі приїжджав сам спадкоємець британської корони – і це не була якась торгівля обличчям. Принц Вільям давно вболіває за Астон Віллу, відвідував її матчі навіть у Чемпіоншипі – і, звісно, не міг пропустити головний європейський похід команди в його житті. У парижан таких героїв немає: всіх стратили.
Якщо на початку матчу про якусь інтригу ще можна було говорити, то в першому таймі Вілла, здавалося б, виявилася просто не готовою. Хакімі після дитячого ляпу в захисті, Мендеш після зразкової контратаки забили по м'ячу. Гімн Ліги Європи, який на початку гри увімкнули помилково, наче показав справжнє місце "вискочки", небезпечні контрвипади Вілли виглядали дрібницею життя.
Але потім "леви" пішли ва-банк, а ПСЖ виявився до цього не готовий. Тілеманс забив після рикошету, розкішний дальній удар Макгінна зрівняв рахунок – і вже на 58-й хвилині, після класного розіграшу кутового другим темпом, "віллани" опинилися в одному м'ячі від овертайму. І скільки ж ще в другому таймі не забила Астон Вілла!
Виходить, що на двох стадіях плейоф поспіль парижан з англійським клубом витягнув Доннарумма. Його порятунки після ударів Рашфорда й Асенсіо – справжній майстер-клас, причому для першого воротар виступив справжнім злим генієм. Адже саме Рашфорд був одним із тих, чиї удари потягнув Доннарумма в серії пенальті фіналу Євро-2020...
Загалом, ПСЖ пройшов далі, але отримав урок, що на такій стадії розслаблятися не можна ніколи. При переможному голі Вілли Вітінья зіграв в обороні просто надпасивно, негідно для такої стадії.
Статистичне досягнення 1/4
Якщо матч у Бірмінгемі тільки до певного моменту нагадував товарняк, то гра в Дортмунді такою була від першої до останньої хвилини. Флік залишив на лавці цілу низку лідерів (Педрі, Мартінеса, Ольмо), і без них Боруссія, звісно, змогла нав'язати свою гру. Коли рахунок став 2:0, Барса дуже швидко один м'яч відіграла – і в підсумку, звісно, програла, але вийшла до півфіналу без зайвих сил і нервів.
На тлі цього Серу Гірассі увійшов до елітного клубу, на мій погляд, навіть якось надмірно легко. Гвінеєць став лише п'ятим гравцем, який оформив хет-трик Барселоні в ЛЧ. Попередніми були Андрій Шевченко, Фаустіно Аспрілья (Динамо і Ньюкасл, обидва – у 1997 р.), Кіліан Мбаппе (ПСЖ, 2021 р.) і Вангелас Павлідіс (Бенфіка, 2025 р.). Що ж, аплодисменти Серу – навіть у дуже кризовій команді в дебютний сезон він забив 28 м'ячів у сорока матчах.
Сейв 1/4 фіналу
Матч, у якому найбільше чекали на камбек – або, виходячи з місцевості, ремонтаду – виявився найменш інтригуючим. Усі так звикли говорити про "ген переможців" Реала, наче ця ж команда в нульові не могла шість разів поспіль пройти рівень 1/8 Ліги чемпіонів. Тоді вона була не готова до боротьби на топрівні – не готова (нехай і меншою мірою) зараз.
Тому замість штурму воріт Арсенала в спробах відіграти 0:3 вийшов пшик. Рауль Асенсіо вже в першому таймі привіз пенальті, і єдиний, хто хоч якось утримував Реал у грі – Тібо Куртуа. Бельгієць парирував пенальті, який Сака вирішив пробити знущально, паненкою. Цікаво, що до удару м'яч довго тримав і крутив у руках Мартін Едегор – треба було, напевно, бити колишньому клубу.
Цього дня у колишніх виходило добре.