Звичний кошмар Баварії, диво Райса та лють Барселони: що подарувала нам Ліга чемпіонів
Є турніри погані, є середні, є хороші, є дуже хороші, а є Ліга чемпіонів. Чотири матчі чвертьфіналів подарували нам величезне різноманіття сюжетів, історій і хайлайтів. "Чемпіон" спробував розповісти про найцікавіше.
8 квітня
9 квітня
Барселона – Боруссія Дортмунд 4:0
Баварія та її злі генії
Баварія підходила до ремейку фіналу ЛЧ-2010 покаліченою травмами. Ноєр, Упамекано та Іто – цілком можливий оптимальний склад її гравців у штрафному майданчику, але до вирішального матчу виявилися не готові всі троє. Примітно, що Нойєр травмувався, відзначаючи гол у ворота Байєра на попередній стадії плейоф. В інших лініях усе було не краще: Мусіала надірвав підколінне сухожилля за кілька днів до гри, Девіс травмувався у збірній, Коман – усе з тим самим Байєром.
Довелося ліпити склад із того, що було: номінальний правий захисник Рафа Геррейру, наприклад, отримав позицію "десятки". Місце у воротах зайняв зовсім молодий воротар Урбіг – але ж його візаві був одночасно і "криптонітом", і колишнім гравцем Баварії.
Ян Зоммер багато років грав у менхенгладбаській Боруссії. Грав, чесно кажучи, дуже по-різному, але матчі з Баварією постійно ставали його зоряним часом. У 2022 році, наприклад, швейцарець встановив рекорд Бундесліги за сейвами в одному матчі: 19 порятунків дозволили менхенгладбахцям здобути нічию 1:1. Загалом, у 18 матчах за Боруссію проти Баварії у Зоммера вісім перемог і 4 нічиї, що для воротаря середняка Бундесліги просто фантастичні цифри. Для порівняння: дортмундські тезки, з їхнім статусом і можливостями запрошувати то Беллінґема, то Голанда, в останніх 18 матчах здобули проти Баварії лише три перемоги та дві нічиї.
Можна сказати, що Баварія тому й купувала Зоммера у 2023-му, щоб він їй не псував життя. Ноєр тоді зламав ногу під час катання на лижах, і Ян половину сезону відіграв за них. Але потім Мануель відновився, і Зоммер пішов в Інтер. Ну а тепер Ноєр отримав нову дурну травму, і за його відсутності грав відвертий юніор. До зимового переходу в Баварію Урбіг сидів у запасі Кельна...
Зоммер провів звично відмінний матч проти Баварії – при цьому цього разу він зміг ще й допомогти атаці. Фраттезі був щасливий провести переможний гол на останніх хвилинах, але його атака почалася з тонкого пасу (в ситуації, де багато воротарів би тупо винесли м'яч подалі) Яна. Інтер оборонявся більшу частину матчу, але зміг класно реалізувати свої атаки – і виграв, по ідеї, найскладнішу частину плейоф.
При цьому Зоммер Зоммером, але все ж дуже багато чого Баварія упустила сама. Навіть із дуже неоптимальним складом мюнхенці створили більш ніж достатньо моментів для перемоги – але у вирішальний момент промовчав Кейн. Гаррі не реалізував явні моменти, причому в найбільш ключовий відрізок – і зайвий раз підкреслив статус гравця, який забиває, коли могли б обійтися і без нього, але розчиняється у вирішальний момент.
Плюс до цього сама Баварія, на мій погляд, загралася в "команду Кейна". Ерік Даєр і в Тоттенхемі дійшов до статусу "не потрібен клубу, потрібні більш талановиті захисники", як раптом ним зацікавилася сильніша й амбітніша команда. Даєр з Кейном 9 років разом грали за Тоттенгем (і навіть 7 за збірну Англії!), і Ерік, напевно, допомагає Гаррі адаптуватися до Німеччини – але у вирішальний момент сезону Даєр вийшов в основі й не витримав лінію офсайду під час голу Інтера.
Залишила Баварію в грі людина, яка за кілька днів до цього написала прощального листа. Томас Мюллер, людина, яка придумала позицію "раумдойтер", вже офіційно оголосив, що влітку залишає Баварію. Він мало грає в новому сезоні, Баварія намагається робити ставку на перспективу – але у вирішальний момент Інтеру забив саме він. Забив, як уміє: знайшовши вільний простір, вбивши м'яч у сітку саме в тому єдиному місці, де не було жодного захисника Інтера. За 15 років після фіналу ЛЧ-2010 Баварія так і не знайшла лідера, рівноцінного йому за статусом.
Перша асоціація з матчами Інтера і Баварії – це, звісно, той фінал, але взагалі "нерадзуррі" вибили німців в 1/8 вже наступної Ліги чемпіонів. Так от, і тоді й зараз вирішальний гол у ворота Баварії влетів в один і той самий час, в одну й ту саму секунду! 87:28 – зараз футболку зірвав із себе Фраттезі, тоді Горан Пандев.
Чудо Деклана Райса
Якщо програш Баварії можна розкласти на складові та знайти якісь закономірності, то провал Реала неможливо відокремити від ірраціонального чинника футбольного дива.
Чи може футболіст забити зі штрафного? Звичайно, може. А чи може він забити зі штрафного вперше в кар'єрі в плейоф Ліги чемпіонів? Може. А чи може він забити воротареві, який вочевидь спіймав кураж і відбиває все, що летить? Може. А чи може він забити розкішним ударом у дев'ятку? Може. А чи може він виконати цей трюк двічі поспіль? Ну...
Деклан Райс зробив заявку на перетворення всього сезону Арсенала з пересічного на хороший однією грою. До квітня він був для Арсенала валізою без ручки: і на лавку посадити шкода (сто мільйонів же заплатили), і життя ускладнює. Для "вісімки" він занадто обмежений півзахисник, опорник сучасного топклубу теж має більше допомагати атаці.
Але проти Реала зійшлося все. Райс, перш за все, і як чистий руйнівник став у пригоді проти команди таких майстрів. Арсенал добре проводив гру, виграв центр поля – і Куртуа доводилося здійснювати фірмові суперсейви. Щоправда, до певного часу це все одно виглядало несерйозно: за грою Реал міг і РБ Лейпциг минулого сезону поступатися, це абсолютно не завадило йому виграти турнір.
Вирішальним стало саме осяяння (інакше такі поцілунки футбольного бога складно назвати) Райса під час штрафних. Неможливо навіть якось звинуватити Куртуа за пропущені: ніхто не витягнув би ці удари в дальню дев'ятку. Так вийшло, що вперше за понад 300 ігор на професійному рівні голи зі штрафних вдалися Райсу саме в грі з Реалом. Меріно оформив розгром класним ударом низом.
Тепер від "бланкос" потрібен подвиг на замовлення – і на тлі величезної кількості проблем. Уже очевидно, що без правого захисника у Реала немає порядку в обороні. Карвахаль травмований, Анчелотті зміщує туди Вальверде – але без нього і центр поля набагато слабший. Тобто забити три неймовірна атака "бланкос" може, але щоб така команда не пропустила – дуже сумнівно.
З іншого боку – хто, як не Реал, в змозі творити в ЛЧ чудеса?
Париж – місце, де творять шедеври
Унаї Емері працював у Парижі два роки. Працював добре, але запам'ятався насамперед жахливими 1:6 від Барселони. І жодні помилки арбітра в тому матчі не зняли з іспанця клеймо невдахи та боягуза. Якщо згадати, що Емері ще й один чемпіонат із двох програв, зрозуміло, що розставання було не дуже теплим – і обидвом командам було що доводити один одному. А Емері вміє творити сенсації: колись він із Вільярреалом вибивав Ювентус і Баварію, з "вілланами" теж обіграв мюнхенців у групі.
Астон Вілла і до цього бою підготувалася чудово – відкрила рахунок, якісно оборонялася. Але... Тим, напевно, і відрізняється Енріке від Емері, що він ставить свою схему і при цьому не закріпачує гравців. У нього і Барселона була яскравою і при цьому ефективною, а Унаї, найімовірніше, в Барсу ніколи не покличуть. Чудові прориви Кварацхелії та Нуну Мендеша з обіграшами один в один перетворили 1:1 на 3:1. ПСЖ у першому ж матчі з Астон Віллою зробила величезний доробок – у цьому немає подвигу, але свої подвиги французи здійснили на минулій стадії.
"Блаугранас": просто фаворити
Барселона, тим часом дуже буденно зняла всі питання щодо переможця своєї пари вже в першому матчі. Боруссії, звісно, в принципі нема чого робити у вісімці найкращих команд Європи (вона у вісімку найкращих команд Німеччини ледве вміщується), але та легкість, з якою Барса здобула черговий розгром, захоплює.
І Ла Масія Ла Масією, але в матчі на виліт своє слово сказали легіонери. Левандовський оформив дубль, Рафінья – 1+2 за системою "гол плюс пас". Справжні битви на цю команду чекають далі, але в тому й річ, що така Барселона може заходити в півфінал Ліги чемпіонів на одній нозі.