Кривбас згадує вбитих рашистами, Динамо творить красу, Ракицький відмовляється старіти: підсумки 23 туру УПЛ
Черговий тур, з одного боку, вийшов буденним. Уся трійка лідерів виграла свої матчі, не пропустивши та наростивши відрив від інших. Результативністю тур теж не відзначався: всього 14 голів на вісім матчів, і тільки десять команд змогли забити.
Цікавого, тим не менш, було дуже багато.
04.04.2025
05.04.2025
06.04.2025
07.04.2025
Пів року погана погода
Головне враження від туру: як же багато зіпсували дощ, сніг і холод. Зі стартом УПЛ тягнули до кінця лютого, а Першої ліги – взагалі до квітня, намагаючись дочекатися кращої погоди. В підсумку у квітні глядачів та гравців зустріла така погода, що в деякі дні січня грати було б зручніше.
З цим нічого не зробиш, такі речі просто треба вміти прийняти. Єдине – можливо, на майбутнє не потрібно ділити сезон на дві частини такою величезною перервою. Люті морози Україну давно обходять стороною, а просто дощ і бруд можуть бути хоч у травні. Єврокубки з 2025 року стали зачіпати й січень – треба до цього якось адаптуватися.
Акція туру
Почати треба з того, що саме проведення туру в повному обсязі було під питанням через атаку росіян по Кривому Рогу. 6 квітня було оголошено національним днем жалоби, і чи проводити в такий день матчі – питання спірне. Але вирішили за краще проводити з хвилиною мовчання перед стартовим свистком – а гравці Кривбаса ще й вийшли на матч із табличками, на яких були написані імена загиблих дітей.
Олександрія розірвала Кривбас...
... Але не вважайте це дієслово одним із синонімів розгрому. Ні, гра двох претендентів на єврокубки була гранично щільною, рівною – і щоб впоратися з Кривбасом, Олександрії треба було в буквальному сенсі дещо порвати.
Мендосі та Кузику під час другого тайму відірвали ті частини принтів із футболок, які відповідали за номери. Як тут не згадати, що "Кривбас" – один із небагатьох клубів світу, який не співпрацює з глобальним екіпірувальником на кшталт Nike/Adidas/Puma, а замовляє форму в місцевих. Колаборація з криворізьким брендом Skidan дала змогу реалізувати такі фішки, як слова з присяги українського солдата на внутрішньому боці, шрифт "Рутенія", який створений на основі козацьких скорописів, знамените "РУСНІПІЗДА"... Загалом, не критикуємо за один дрібний факап.
За допомогою тактики дрібного фолу і дощу Олександрія зберегла черговий "нуль", реалізувавши одну класну комбінаційну атаку. У кожній із шести останніх ігор перший же м'яч визначав переможця, а в чотирьох із них одним м'ячем справа й обмежувалася. Тричі Олександрія 1:0 виграла, один раз програла, ще по разу справа дійшла до розгрому в кожну зі сторін – але найважливіше, що перший гол у матчах Олександрії вирішує все. Відбивається ця команда добре – і, загалом, за рахунок цього катеначчо б'ється за титул, Шахтар уже точно повинен нервувати.
Але і за подвиг вважати гру на нуль проти Кривбаса все складніше. З п'яти офіційних матчів року підопічні Вернидуба відзначилися тільки у двох. Гаразд Олександрія, але з Вересом та Інгульцем зіграли за сумою матчів 0:5 (а ось із Шахтарем, як не смішно, 1:1). Соса гарний у підіграванні, але з ним у лінії атаки потрібен бомбардир – а його у Кривбаса просто немає. Твердохліб проводить прекрасний сезон, але без нього атака має слабкий вигляд – та й узагалі, дивно з усією серйозністю чекати від півзахисника голів на регулярній основі.
І тут доводиться згадувати, що у Кривбаса несподівано слабкий як для "президентського" клубу ресурс. Кожушко провів чудовий минулий сезон: був найкращим бомбардиром не те що команди – він у всій УПЛ тримався в бомбардирському топі дуже високо. І він пішов... у Буковину. Щонайменше дивний хід від клубу – хоча, звичайно, ніколи не можна забувати про фактор війни. У Кривому Розі особливо чітко пам'ятають про щоденну ракетну загрозу, і Кожушко міг просто вибрати Чернівці, нехай і в комплекті з Першою лігою.
Шахтар виграв завдяки глибині складу
Пора вже остаточно зафіксувати в пам'яті Верес у статусі одного з найбільш незручних суперників у лізі. Були відрізки, коли "гірникам" із Динамо було грати простіше, ніж із нинішнім Вересом. Команда з Рівного класно пресингує, не дає суперникам навіть сподіватися на спокійний розіграш атак – і Шахтарю, який любить комбінації, з ним непросто. Очки з рівнянами втрачав і в минулому сезоні, і в цьому, та й у неділю мучилися з ним понад годину.
Виручив "гірників" той козирний туз, який формує десятикратно (якщо не більше) більший бюджет. І Шахтар, і Верес у середу грали матч Кубку – навіть в овертайм синхронно пішли. Пушич, попри виняткову значущість обох матчів, провів велику ротацію: у "старті" на обидві гри вийшли тільки Різник, Матвієнко, Вінісіус Тобіас, Судаков, Кевін і Марлон. Навіть Бондаренко та Аліссон проти Олександрії вийшли лише на заміну, а проти Вереса настала черга сидіти вже Егіналду.
Шандрук же обмежився двома змінами в стартовому складі: тільки Протасевич і Кльоц замінили Кучерова і Куцію. Не кажучи про те, що і рівень основи Вереса набагато слабший, порівняно з Шахтарем, прірва між гравцями найближчої підміни у тих та інших ще більша. Верес довго бився проти чемпіона, але через годину все-таки зупинився. Енерговитратний стиль гри зіграв проти рівнян: зіграти два дуже складних матчі за п'ять днів вони не змогли, і в кінцівці гри Шахтар навіть розгром встиг оформити.
Гол туру
За всієї поваги до різних дальніх ударів – приємно, що в чемпіонаті України ще не до кінця вимерли комбінації. Наші тренери люблять скаржитися на погану реалізацію, але Динамо розкреслило атаку так, що навіть удар Кабаєва в стійку зі стовідсоткової позиції не врятував Лівий Берег від гола.
Святкування туру
Контратаки проти Лівого Берега Динамо отримало можливість проводити, тому що під кінець першого тайму відкрило рахунок. Комбінація Буяльський – Ванат – Ярмоленко теж була симпатичною, але ще більше запам'яталося святкування. Андрій оригінально відповів на проводи на пенсію:
Асист туру
Пам'ятаєте, після попереднього туру я писав, що Ярослав Ракицький – символ провальної роботи Чорноморця, що він, як якір, потягне клуб на дно? Забудьте. Ракицький розвіяв найгірші побоювання – і якщо і стане якорем, то тільки як невід'ємна частина одеського корабля.
ЛНЗ, напевно, заслуговує на критику за провал, але це не скасовує класної гри Ракицького в обороні – і тонкої передачі на переможний гол. Навіс на голову Скибі був начебто і звичайним, але людей із такою культурою роботи з м'ячем в Україні (тим паче в командах, що нижчі за третє місце) зараз мало.
Передасист туру
Нарешті, закінчився тур у Житомирі. Карпати не соромилися часом відбиватися в 11 осіб – і, загалом, за це поплатилися (Ян Костенко привіз дуже дурний пенальті, йому забракло оборонних навичок), але перед цим шикарно спіймали суперника на контратаці.
Краснопіра не даремно переманювали в Руха: Ігор еталонно протягнув м'яч через усе поле, після чого Очеретько і Чачуа повинні були всього лише виконати обов'язкову програму. Прекрасні дії, хоча було б краще, якби їх же гравці Карпат виконали червоним м'ячем. Житомир уже засипало снігом, і стандартний м'яч було все складніше розрізнити навіть на телекартинці, не кажучи про трибуни.