О'Салліван у гонитві за рекордом, чемпіон проти двох проклять: прев'ю чемпіонату світу зі снукеру
Завтра, 18 квітня, стартує чемпіонат світу зі снукеру – найважливіша подія в цьому виді спорту.
Сезон-2025/26 вийшов украй непередбачуваним. Жоден гравець не може похвалитися стабільністю. Цю нестабільність підкреслює й промовистий факт: за 22 турніри ми отримали 16 різних переможців. Кайрен Вілсон виграв два турніри, Марк Селбі – три, а Чжао Сіньтун – чотири.
Чинний чемпіон світу особливо яскраво провів другу половину сезону, що ще більше закріпило за "Циклоном" статус головного фаворита майбутнього World Snooker Championship.
Далі розберемося з історією чемпіонату світу, результатами українців у кваліфікації, сенсаціями "Судного дня" та, звичайно, виділимо головних претендентів на перемогу.
Турніру майже 100 років, але є нюанси
Вперше чемпіонат світу відбувся майже 100 років тому – у 1927 році. Переможцем став Джо Девіс. Символічно, що саме він переконав Billiards and Snooker Control Council проводити ЧС паралельно з англійським більярдом (поєднання карамболю та пулу), який стабільно проводився ще з 1870 року.
Він же виграв і наступні 13 чемпіонатів поспіль – унікальне досягнення навіть за мірками тієї епохи. У період 1928-1932 років Девіс також домінував і в англійському більярді.
Можливо, його серія в снукері тривала б і далі, але втрутилася Друга світова війна. Втім, Девіс довів свій клас, коли став чемпіоном у 1946 році – на першій світовій першості після війни. Легендарний гравець завершив кар'єру, хоча йому навіть за сучасними мірками було небагато – лише 45 років.
Його справу продовжив молодший брат – Фред Девіс, який з 1948 по 1956 рік вісім разів вигравав титул. На відміну від старшого брата, Фред не поспішав завершувати кар'єру і навіть застав епоху "Крусібла".
У 1978 році 65-річний (Ронні, Джон і Марк ще "молодняк"!) Девіс дійшов до півфіналу чемпіонату світу, де зустрівся з Перрі Манс. Під час цього матчу на трибунах стало зле Джо Девісу. Лікарям вдалося стабілізувати його стан, і його навіть виписали з лікарні, але через два місяці 15-разовий чемпіон помер.
Ймовірно, Фред також міг би замахнутися на 15 титулів, як і його брат, але чемпіонат світу взагалі не проводився з 1957 по 1965 роки. Причиною став конфлікт між PBPA (профсоюзом гравців) та BACC (Billiards and Snooker Control Council): перші наполягали на фінансовій складовій, другі – на збереженні "чемпіонства як справи честі".
Конфлікт розпочався ще у 1952 році, але певний час гравці самостійно організовували турніри, які кочували між Блекпулом, Манчестером, Лестером, Лондоном і знову Блекпулом.
Чемпіонат відновився у 1964 році, але це був радше формат "виклику", де претендент домовлявся про матч із чинним чемпіоном.
І лише з 1969 року стартував формат, наближений до сучасного – із системою плейоф (хоча в окремі роки використовувалися і групові етапи). У 1971 році (Сідней) та 1975 році (Мельбурн) турнір проходив в Австралії, але з 1977 року він осів у Шеффілді, у легендарному "Крусіблі".
Символічно, що до того часу столиця графства Саут-Йоркшир ніколи не приймала чемпіонат світу, але сьогодні це місто – справжня "мекка" снукеру.
Оскільки "сучасну еру" відлічують із 1969 року, саме Ронні О'Салліван і Стівен Хендрі (по 7 титулів) вважаються найтитулованішими гравцями. Перемоги братів Девісів часто розглядають крізь призму слабшої конкуренції та специфічного формату турніру.
Про найпам'ятніші чемпіонати світу та легендарні події "Крусібла" поговоримо вже під час самого турніру, а зараз повертаємося у 2026 рік.
Мінорне завершення мажорного сезону
За останній рік українські снукеристи принесли більше радості, ніж розчарувань: Юліан Бойко зробив вагомий крок до закріплення в мейн-турі, Михайло Ларков виграв юнацький чемпіонат світу, а Антон Казаков став чемпіоном Європи серед молоді, а згодом тріумфував і в дорослій категорії.
Тому очікування перед кваліфікацією були стримано оптимістичними – не обов'язково вихід до "Крусібла", але щонайменше один мав проходити до третього раунду. Це була не максималістина, а цілком реалістична ціль.
Михайло розпочав матч проти Росс М'юїр з рахунку 2:0. Антон Казаков вів 4:1, а Юліан Бойко – 2:1. Однак на дистанції шотландець, Ділан Емері та Ван Сіньбо виявилися витривалішими, краще діяли у позиційній боротьбі та серійній грі, тож українці вибули вже після перших поєдинків.
Чи є це приводом для паніки? Ні. Чи залишає це певний присмак розчарування? Безумовно, так. На молодіжному рівні українці виглядали не гірше за Стена Муді, Ліама Пуллена та Антоні Ковальського...
Переможці та ті, хто розчарував у кваліфікації
…Але ці троє молодих гравців – дебютанти чемпіонату світу, тоді як наші земляки не дійшли навіть до "Судного дня".
Ліам Пуллен узагалі пройшов усі чотири раунди кваліфікації. Стен Муді за день до вирішального матчу був госпіталізований із тонзилітом, але сам попросив виписати його, щоб зіграти (поки що) найважливіший поєдинок у житті.
Антек Ковальські опинився в ситуації "все або нічого". Для збереження місця в мейн-турі поляку потрібно було виходити до "Крусібла" – і він це зробив.
Поляк уперше зіграє у фінальній частині ЧС. Географія Крусібл розширилася до 21 країни. Востаннє нову країну додав Хоссейн Вафаеї, коли у 2022 році Іран уперше отримав представника в основній сітці.
Список країн виглядає так: Англія, Шотландія, Уельс, Китай, Канада, Ірландія, Північна Ірландія, Австралія, Таїланд, ПАР, Мальта, Бельгія, Кіпр, Фінляндія, Гонконг, Ісландія, Нова Зеландія, Норвегія, Швейцарія, Іран та тепер Польща.
Окремо варто відзначити Алі Картера. Дворазовий фіналіст World Snooker Championship програвав Ентоні Макгіллу 5:7, але зумів виграти п'ять фреймів поспіль. Ось що означає прізвисько "Капітан".
Не обійшлося і без втрат серед фаворитів. Тепчайя Ун-Ну за тиждень до старту кваліфікації приголомшив усіх, яскраво вигравши World Open. Але недарма жартують, що таєць на азійських турнірах і поза ними – це два різні гравці. Ун-Ну поступився Пуллену (7:10).
Не впорався із завданням і Джек Лісовські. У снукері немає таймера, але для нього та Тепчаї типовою є надзвичайно швидка гра – 13-15 секунд на удар. Втім, швидкість не дорівнює якості. Кривдником "Джекпота" став Хе Гоцян.
Провалив свій матч і Стівен Магвайр. Колишня головна надія Шотландії 2000-х виступає дедалі слабше, хоча іноді все ще здатен "запалити" – щоправда, частіше емоціями, ніж грою.
Не вистачатиме і Лука Бреселя. Втім, тут немає нічого дивного: бельгієць то має проблеми зі здоров'ям, то пропускає турніри за власним бажанням, то перемикається на інші виклики – наприклад, тріатлон. Його б талант – та в більш сконцентровану голову…
Ронні у погоні
Ронні О'Салліван знову підходить до чемпіонату світу в статусі головної інтриги. Торік, попри пропуски турнірів, він дістався півфіналу.
Цього сезону все знову неоднозначно: з одного боку – нестабільність, з іншого – два максимуми в одному матчі та легендарний брейк у 153 очки. "Ракета" все ще здатен вмикатися у вирішальні моменти.
Його гра залишається інтуїтивною та небезпечною для будь-кого, хоча психологічної стабільності бракує. Попри це, досвід робить О'Саллівана одним із фаворитів. Погоня за восьмим титулом – це вже не просто спортивна мета, а питання спадщини. Сам Ронні неодноразово підкреслював, що мріє про восьмий тріумф у "Крусіблі".
Два прокляття проти Чжао
Чжао Сіньтун підходить до турніру в статусі чинного чемпіона, але історія – не на його боці. "Прокляття Крусібла" досі переслідує дебютантів-чемпіонів – ще ніхто не захистив титул із першої спроби. До цього додається і "прокляття" Tour Championship – переможці цього турніру в сезоні також не виграють чемпіонат світу.
Сам Сіньтун виглядає дуже впевнено і демонструє майже "роботизований" снукер, однак психологічний тиск буде колосальним. Якщо він зможе впоратися з очікуваннями – має всі шанси переписати історію.
Втім, йому лише нещодавно виповнилося 29 років. Якщо не цього разу – ще буде достатньо можливостей стати королем шеффілдського театру.
Under Pressure і Джадд Трамп
Хто знає, яку композицію обере "Туз" для walk-on, але хіт Queen "Under Pressure" ідеально описує стан Джадд Трамп.
Він перебуває під серйозним тиском. Трамп проводить один із найнестабільніших сезонів за останні роки: яскраві перемоги змінювалися ранніми вильотами, а впевненість за столом часто хиталася. У його активі лише German Masters – і це замало для гравця такого рівня.
Попри це, Трамп залишається одним із найталановитіших і найнебезпечніших представників туру. Його атакувальний стиль здатен зламати будь-яку оборону, якщо він "ловить хвилю". Головне питання – чи витримає він тиск довгого формату чемпіонату світу. Недарма він ставав чемпіоном лише раз – у 2019 році.
Якщо Трамп знайде баланс між ризиком і сейфті-грою, він цілком здатен дійти до фіналу, а там уже – як піде.
Селбі – тіньовий фаворит
Марк Селбі традиційно підходить до "Крусібла" без зайвого шуму, але з дуже серйозними шансами. Його виступи свідчать, що він поступово повертає свою найкращу форму: дисципліна, витримка і вміння ламати гру суперника нікуди не зникли. А його відіграші – це окремий вид мистецтва.
Селбі особливо небезпечний у довгих матчах, де його тактична майстерність виходить на перший план. Він не завжди виглядає ефектно, але майже завжди – ефективно. Саме тому його варто вважати претендентом на титул.
Все ще топи, але нестабільні
Ніл Робертсон – надзвичайно технічний гравець, але, окрім перемоги на Saudi Arabia Masters ще в серпні 2025-го, похвалитися особливо нічим. Хто знає, можливо, ті £500 000 призових і справді дещо розслабили "Центуріона".
Марк Аллен, попри прізвисько "Пістолет", нині більше нагадує анаконду, яка затягує суперника в повільну та виснажливу гру. Іноді це працює, іноді – ні. Втім, не дивуйтеся, якщо його фрейми триватимуть по 50-60 хвилин чи більше.
Вони залишаються серед топів, але навіть півфінал із їхнього боку виглядатиме певною несподіванкою.
Шанси "ветеранів"
Джон Хіггінс та Марк Вільямс продовжують доводити, що досвід у снукері має колосальне значення.
Хіггінс залишається еталоном тактичної гри та витримки, тоді як Вільямс компенсує вік невимушеністю, легкістю у прийнятті рішень і все ще фантастичним відчуттям удару.
У довгому форматі чемпіонату їхній досвід може стати вирішальним фактором. Недооцінювати "ветеранів" – велика помилка для будь-кого з фаворитів.
Китайська експансія
Одразу 11 представників Китаю – новий рекорд. За всієї поваги до Діня Джуньху, Сяо Годуна та інших із Піднебесної, окрім Сіньтуна реальним кандидатом хоча б на півфінал виглядає У Іцзе.
21-річний гравець уже встиг "зняти скальпи" з багатьох титулованих суперників, але досвід і стабільність залишаються проблемою. Чого варта хоча б недавня поразка від Кріса Вейкліна, де після 6:2 він програв вісім фреймів поспіль.
Формат і призові
Формат чемпіонату світу залишається незмінним: матчі першого раунду триватимуть до 10 перемог, другого раунду та чвертьфінали – до 13, півфінали – до 17, а фінал – до 18.
Призові основної стадії:
- Чемпіон – £500 000
- Фіналіст – £200 000
- Півфіналісти – £100 000
- Чвертьфіналісти – £50 000
- Учасники 1/8 фіналу – £30 000
- Учасники 1/16 фіналу – £20 000
- Найвищий брейк – £15 000
- Максимальний брейк – £40 000
Де дивитися чемпіонат світу зі снукеру в України
Матчі будуть доступні на телеканалах Eurosport1/Eurosport2, які є в списку каналів медіасервісу MEGOGO та стрімингової платформи HBO MAX.
Старт – 18 квітня. Чемпіон світу визначиться 5 травня.