Можна скільки завгодно говорити про вибудувану тренером стратегію, класний захист, вміння витиснути максимум можливого з мінімуму моментів, але загальне враження від першого півфіналу між "Челсі" та ""Барселоною" можна описати одним словом. ПОЩАСТИЛО.
"Барселона" не мала програвати цей матч. Вона створила моментів чи не більше, ніж, наприклад, у домашній зустрічі з "Міланом". Однак Фортуна була римською богинею, а Роберто ді Маттео переїхав до Англії саме з Вічного міста. І хтозна, можливо, саме ця зустріч стане вирішальною цеглинкою до його затвердження на посаді головного тренера "Челсі".
Звичайно, у першому абзаці не було згадано ще один фактор - гру Петра Чеха. Та й чи знайдуться у фанів "Челсі" слова, аби описати її? Скажімо прямо, на такому рівні голкіпер не виступав вже кілька років - з часу, коли зазнав знаменитої травми, що назавжди "подарувала" йому шолом танкіста. Один лише сейв на 88-й хвилині вартий того, аби претендувати на звання найкращого порятунку сезону, а було ще чимало моментів, коли здавалося, що гол неминучий, а воротар рятував.
"Барселона" не зрадила собі від початку і до кінця. Традиційні "кішки-мишки", тиск на ворота, приховані передачі, дриблінг Мессі - все, чим славетна нинішня каталонська команда вона показала на "Стемфорд Брідж", але так і не отримала від цього жодних дивідендів. Просто перерахуємо зовсім вже критичні для "Синіх" моменти:
1) Санчес перекидає Чеха і влучає у поперечину;
2) Іньєста після пасу Мессі бив з кількох метрів, Чех відбив, а у Фабрегаса замість добивання з кількох метрів вийшло бозна що;
3) Фабрегас з кількох метрів прицільно бив у кут воріт - Чех;
4) Мессі бив головою так саме, як у гольовому епізоді фіналу ЛЧ-2009, однак Чех на відміну від ван дер Сара виловив м'яч у кутку воріт;
5) Фабрегас пробив повз Чеха, жодна поперечина вже не могла завадити, однак м'яч полетів слабко і Коул вибив його з лінії воріт;
6) Адріано пробивав у дальню "дев'ятку" - Чех у неймовірному польоті відбив;
7) Санчес з пари метрів не влучив у порожній кут воріт, щоправда, йому завадив відчайдушний підкат Террі, котрий, як і Чех, відіграв немов у старі добрі часи;
8) Хаві та Мессі не реалізовували стандарти фактично з лінії штрафного майданчика;
9) згаданий момент з ударом Пуйоля. Ще раз - це фантастика. Вершиною воротарської майстерності на Заході вважається сейв Гордона Бенкса у матчі Англія - Бразилія на ЧС-1970, подивіться цей момент, здається, у нього з'явився конкурент;
10) на останній хвилині Педро прошив низовим ударом весь захист "Челсі", але поцілив у стійку, а Бускетс на добиванні... Дивіться опис дій Фабрегаса з другого пункту списку.
Повторюся, ця "гаряча десятка" - лише верхівка айсберга. Моментів, коли Террі або Кехілл в останній момент кидалися під удар Мессі, або Чех все ж встигав видряпати м'яч у ногах суперника було дуже багато. Великий англійський режисер Хічкок вигадав термін "саспенс" для позначення тривоги, що збільшується під час тріллера. Так от, протягом цих 97 з доданим часом хвилин - стандартна довжина фільму, в принципі - саспенсу було не менше, ніж в знаних "Птахах" або "Псіхо".
Ви запитаєте: "А як же "Челсі" примудрився забити?". Дуже просто, як і все геніальне - Лампард у центрі поля обікрав мрійника Мессі, відразу віддав довгий пас на Раміреса, а той прострілив на Дрогба. Дідьє був холоднокровним, немов вбивця з фільмів того ж Хічкока. Було це перед самою перервою, коли гравці "Барселони" вже, певно, думали, що зараз їм підкаже Гвардіола.
Не знаю, що він сказав їм після гри, але навряд чи дорікнув в чомусь. Бувають такі дні, коли ти можеш бігати хоч дев'ятсот хвилин, але все одно не заб'єш. І недарма після матчу камера схопила Мессі, котрий обійняв штангу воріт Чеха та щось їй шепотів, з трудом приховуючи сльози...
