Бенефіс Швейцарії на ЧС, невдача Шиффрін у слаломі. Підсумки лижного тижня
Стрибки з трампліна
Старти тижня:
Субота, 15 лютого
Саппоро (Японія), HS 137, особистий турнір
Неділя, 16 лютого
Саппоро (Японія), HS 137, особистий турнір
Переможний дубль Рьою Кобаясі в Саппоро
Кубок світу зі стрибків з трампліна відправився на етап Кубку світу в Саппоро, який став останнім перед чемпіонатом світу. І вікенд у Японії подарував дуже несподіваний результат – переможний дубль оформив господар змагань, Рьою Кобаясі.
Зірковий японець проводить відверто невдалий сезон. Так, після пропуску етапу в Закопане та тренувального збору в себе вдома Рьою дійсно домігся певного прогресу, проте такого перфомансу, який Кобаясі-молодший видав у Саппоро, не очікував ніхто. Тим більше, що у суботу він не просто переміг, а розгромив суперників: 19,7 бала переваги над найближчим переслідувачем. Недільна перемога стала для японця 34-ю в кар’єрі на Кубку світу. За цим показником він обійшов Єнса Вайссфлога та вийшов на сьоме місце в історії.
У будь-якому випадку, такий виступ Кобаясі дуже суттєво змінює передстартові розклади на чемпіонат світу в Тронхеймі. В чому секрет такого домінування Рьою – домашній трамплін чи різкий прогрес? Оскільки етап у Саппоро був останнім перед чемпіонатом світу, відповідь ми дізнаємося уже безпосередньо у Тронхеймі. Хоча той факт, що Кобаясі потрапляє на подіум уже у восьми особистих стартах Кубку світу в Саппоро поспіль, дозволяє вважати, що фактор домашнього трампліну тут точно присутній.
Суботній старт у Саппоро виявився успішним не лише особисто для Кобаясі, а й для усієї збірної Японії. Окрім Рьою, в топ-10 потрапили також Рен Нікайдо та Наокі Накамура. Трьох японців у десятці кращих на одному старті Кубку світу не бувало з 20 листопада 2021 року (Нижній Тагіл).
Дуже багато уваги було приковано до легендарного Норіакі Касаї – 52-річний ветеран потрапив у національну групу збірної Японії та вкотре оновив власний рекорд як найбільш вікового учасника Кубку світу в історії. На відміну від минулого року, цього разу Касаї розчарував. У п’ятницю він навіть не зумів пройти кваліфікацію, а в неділю посів скромне 45 місце.
Такі результати позбавляють Норі шансів на виступ на чемпіонаті світу та березневих етапах Кубку світу. Попри це, в інтерв’ю польським ЗМІ Касаї заявив, що завершувати кар’єру не планує та ставить собі за мету виступити на Олімпіаді-2026.
Свій найкращий вікенд у сезоні видав Маріус Ліндвік, якому в поточному сезоні дуже бракує стабільності. У спарених етапах Кубку світу він зазвичай в неділю виглядає значно краще, ніж у суботу. Проте у Саппоро він двічі виступив дуже вдало: 5 і 2 місця. Недільний подіум став для норвежця першим у поточному сезоні.
А ось Йоханн Андре Форфанг після дуже сильної серії виступів у останні півтора місяці в суботу в Саппоро припустився першого збою за тривалий час – лише 27-й результат у першій спробі. У другому раунді норвежець піднявся на 14 місце, проте такий результат все одно незадовільний з точки зору боротьби за топ-3 загального заліку Кубку світу. Ну а збій у першій спробі частково можна пояснити несприятливими вітровими умовами, особливо з урахуванням того, що вітрові поправки у Саппоро дуже часто не відображають реально стану речей.
Наробив шуму в Саппоро Робін Педерсен, який у п’ятницю виграв перше тренування, стрибнувши на неймовірні 152,5 метри – неофіційний рекорд "Окураями". Невипадковість того стрибка Педерсен довів у суботу, посівши 12 місце. Для 28-річного норвежця це найкращий результат на Кубку світу з березня 2020 року.
Полюбляє трамплін у Саппоро Домен Превц, який торік здобув тут перемогу. Цього разу словенець став третім у суботу, аналогічну позицію посідав і після першої спроби недільного турніру. Проте в другому раунді Домен відступив аж на восьме підсумкове місце.
Невдало повернувся на Кубок світу після пропуску етапу в Лейк Плесіді Тімі Зайц – лише 39 місце у суботньому турнірі. В неділю словенець показав другий результат у кваліфікації та замкнув топ-10 основних змагань, проте такий результат не дає відповіді на запитання про те, навіщо Тімі брав паузу у виступах та чи пішов йому на користь пропуск етапу в Лейк Плесіді.
Збірна Австрії в неділю залишилася без подіуму – в поточному сезоні таке трапилося лише вдруге. Даніель Чофеніг двічі фінішував четвертим, а єдиний подіум за два дні команді Андреаса Відхьольцля приніс Ян Хьорль – друге місце у суботу. Так чи інакше, за підсумками етапу в Саппоро офіційно стало відомо, що володарем Великого кришталевого глобусу цього сезону стане австрієць. Чофеніг, Хьорль і Штефан Крафт посідають перші три місця, а решта суперників уже втратили навіть математичні шанси наздогнати поточного володаря жовтого бібу.
Триває криза збірної Німеччини. Андреас Веллінгер своїм дев’ятим місцем у неділю перервав жахливу серію Бундестіму з шести поспіль особистих стартів на Кубку світу без потраплянь у топ-10, проте в суботу жоден із німців не потрапив навіть у топ-20! У цьому старті підопічні Штефана Хорнгахера набрали в Кубок націй менше очок, ніж такі збірні як Франція чи Естонія.
Повернення П’юса Пашке після пропуску етапу в Лейк Плесіді вдалим не назвеш. Так, у тренуваннях у нього були непогані стрибки, проте 23 і 31 місця в основних змаганнях – це провал. Щоправда, слід визнати, що суботнє фіаско німців можна пояснити тим, що і Пашке, і Веллінгеру двічі відверто не пощастило з погодними умовами. Хоча це не скасовує того факту, що збірна Німеччини підходить до чемпіонату світу в дуже глибокій кризі.
Не все гаразд і у збірній Польщі. Під час етапу в Саппоро спортивний директор стрибкового та двоборського відділу Польського лижного союзу Александер Штокль в інтерв’ю норвезьким ЗМІ заявив про те, що покидає свою посаду. Австрієць стверджує, що причина такого рішення – погані стосунки з головою Союзу, легендарним Адамом Малишем. Штокль стверджує, що поза очі Малиш регулярно висловлював невдоволення роботою Александера, проте так жодного разу і не наважився зробити це в обличчя.
Повернувся на Кубок світу після тритижневої перерви Каміль Стох. Легендарний поляк виступив непогано (22 і 16 місця), проте його потрапляння до складу команди на чемпіонат світу досі під великим питанням.
З пригод розпочався етап у Саппоро для збірної Швейцарії. Під час перельоту весь багаж команди чомусь опинився у Гельсінкі, тому в перші два дні команді Руне Велти довелося виступати на чужому інвентарі: лижі позичали у японців, кріплення – у поляків. Лідер команди, Грегор Дешванден, на фоні такої стресової ситуації етап у Саппоро провалив: лише 17 і 28 місця.
11-м у суботу став Артті Айгро. Від другого в кар’єрі потрапляння у топ-10 на Кубку світу естонця відділили всього 0,2 бала. Після провальної першої половини сезону повертає собі минулорічну форму Алекс Інсам. У Саппоро на рахунку італійця 15 і 19 місця.
Загальний залік Кубку світу:
Кубок націй:
Гірські лижі
Старти тижня:
П’ятниця, 14 лютого
ЧС-2025, Заальбах-Хінтерглемм (Австрія), гігантський слалом, чоловіки
Субота, 15 лютого
ЧС-2025, Заальбах-Хінтерглемм (Австрія), слалом, жінки
Неділя, 16 лютого
ЧС-2025, Заальбах-Хінтерглемм (Австрія), слалом, чоловіки
Бенефіс Швейцарії у слаломі, Шиффрін без медалі
У жінок програму чемпіонату світу закривав слалом, головною інтригою якого був стан Мікаели Шиффрін. До мундіалю зіркова американка підходила всього з однією гонкою на Кубку світу після травми – 10 місце в слаломі у Куршевелі 30 січня. Безпосередньо у Заальбаху Шиффрін змінила свої плани на ходу, відмовившись від гіганту на користь командної комбінації, яку вона їхала у парі з Брізі Джонсон.
І виступ Мікаели у вівторок залишив максимально суперечливе враження. З одного боку, вона разом із партнеркою по команді завоювала золото, з іншого – слалом у виконанні Шиффрін був відверто непереконливим: технічний брак кидався в очі, було зрозуміло, що американка не в оптимальній формі.
Час показав, що до суботи набрати оптимальні кондиції Мікаела не встигла. Вона залишилася без медалі, посівши п’яте місце. Проте і цей виступ Шиффрін залишив двояке враження. До подіуму їй не вистачило всього 0,05 секунд. І якби американка, враховуючи всі обставини, заїхала в медалі – її виступ сприймався би зовсім по-іншому.
У слаломі було помітно, що Шиффрін далека від оптимальної форми не лише в плані техніки, а й фізичних кондицій. У другій спробі вона багато програла саме на нижній ділянці траси, хоча потужний накат на фініш завжди вважався її фірмовим знаком.
Обставини обставинами, але факти невблаганні: Шиффрін залишається без золота уже на трьох останніх чемпіонатах світу та двох Олімпіадах поспіль. При цьому, лише останню невдачу в Заальбах-Хінтерглеммі можна пояснити об’єктивними факторами. У попередніх випадках Мікаела підходила до змагань в оптимальній готовності.
Без медалі у слаломі залишилася і її партнерка по команді Пола Мольцан, якій до потрапляння у топ-3 взагалі не вистачило всього 0,02 секунди. Втім, вона на невезіння скаржитись точно не може: двома днями раніше в гіганті вона у боротьбі за бронзу випередила Теа Луїзу Стьєрнесунд всього на 0,01 секунди.
Ну а завершився слалом бенефісом збірної Швейцарії, яка забрала золота та срібло. Перемогу здобула Каміль Раст: головний успіх у кар’єрі 25-річної спортсменки та закономірний підсумок блискучого сезону в її виконанні. Вона видала фантастичну першу спробу та вже там забезпечила собі комфортну перевагу. Це перше золото швейцарок у жіночому слаломі на чемпіонатах світу за останні 34 роки. У 1991 році перемогти зуміла легендарна Врені Шнайдер, при чому, золото вона здобула на цій же трасі в Заальбаху.
Срібло завоювала Венді Холденер. Вона видала найкращий чистий результат другої спроби, прорвавшись із четвертого місця, проте програла занадто багато в першому раунді. А ось Мелані Мейяр підтримати почин своїх партнерок по команді не зуміла. Після першої спроби вона замикала топ-10, проте у другому раунді зійшла з дистанції. Протягом усього поточного сезону Мейяр у слаломі була дуже стабільною, проте, на жаль, невдача спіткала її саме на чемпіонаті світу. Що цікаво, попередній її схід з дистанції у слаломі трапився на цій же трасі в Заальбаху, на фіналі минулого сезону.
Ну а випередити двох американок у боротьбі за бронзу зуміла Катаріна Лінсбергер. Медаль домашнього чемпіонату світу – прекрасний результат, враховуючи загалом не надто вдалий сезон австрійки. Попри те, що третє місце від п’ятого відділили всього 0,05 секунди, в цілому розриви, як і двома днями раніше в гіганті, були великими. Наприклад, топ-30 помістилася аж у 7,35 секунди розриву – аномальний показник як для Кубку світу, де у топових збірних ширші квоти. Хоча і в десятці кращих розриви також були дуже великими – тільки квотами все не пояснити.
Ще однією характерною рисою гонки було те, що навіть у другій спробі траса трималася дуже добре. Лідерки після першої спроби показали хороші чисті результати й у другому раунді, а якихось вражаючих рейдів було обмаль. Розчарувала Зрінка Лютіч, яка, враховуючи всі проблеми Шиффрін, підходила до гонки у статусі головного фаворита, проте посіла лише дев’яте місце, не зумівши піднятися ні на одну позицію вгору після невдалої першої спроби.
Зазнали невдачі й лідерки збірної Швеції. Анна Свенн Ларссон зійшла з дистанції вже у першій спробі, Сара Хектор – у другій, посідаючи після першого раунду скромне 12 місце. У підсумку найкращою зі скандинавок стала Корнелія Елунд, яка у другому раунді піднялася з 18 місця на 11-те. До числа іменитих невдах потрапили також Лара Кольтурі, Емма Айхер і Лоранс Сен-Жермен, яка захищала свій сенсаційний титул дворічної давнини. Всі вони зійшли вже у першій спробі.
Мейяр став головним героєм чемпіонату світу
Технічні види у чоловіків, як і швидкісні, пройшли під знаком домінування збірної Швейцарії. Головним героєм чемпіонату світу можна назвати Лоїка Мейяра. Три медалі, дві з яких – золоті: такого в Заальбаху не вдалося досягти більше нікому. У це важко повірити, проте в недільному слаломі Лоїк приніс Швейцарії перше золото чоловічого слалому на чемпіонатах світу аж з 1950 року! На такому фоні 34-річна чорна серія, яку в суботу перервала Каміль Раст, виглядає дрібницею.
У гіганті Мейяр завоював бронзу. Взагалі швейцарці в п’ятницю посіли друге, третє та четверте місця. Від другого повністю швейцарського подіуму на цьому мундіалі врятував Рафаель Хаазер, який сенсаційно до свого срібла в супергіганті додав ще й золото. Чемпіонати світу часто дарують нам несподіваних героїв, і в Заальбаху ним став саме Рафаель. 27-річний гонщик всього з 4 подіумами на Кубку світу за кар’єру (при цьому, жодного з них – у гіганті) бере золото+срібло – дуже гучна сенсація.
Срібло гіганту завоював Томас Тумлер. Останні півтора роки, безумовно, стали найкращими у кар’єрі 35-річного ветерана, і це срібло можна назвати заслуженим і закономірним підсумком цього відрізку. Проте здавалося, що свою найкращу форму Томас залишив у першій половині поточного сезону, тому його срібло все ж стало несподіваним.
А без медалі гіганту залишився сам Марко Одерматт – лише четверте місце. Прекрасна ілюстрація того, що у поточному сезоні у гіганті зірковий швейцарець, навіть попри три перемоги, далекий від того космічного рівня, на якому він був у попередній зимовій кампанії.
Друга спроба гіганту перетворилася на крах збірної Норвегії. Тімон Хауган втратив своє лідерство після першого раунду та відступив аж на сьоме місце. Александер Стеен Ольсен ішов четвертим, проте в другому заїзді зійшов із дистанції. Цей чемпіонат він взагалі захоче якомога швидше забути: в недільному слаломі він не дістався фінішу вже у першій спробі.
Хауган після фаско в гіганті у слаломі замкнув топ-5. Від провалу команду врятував Атле Лі Макграт, який завоював срібло. Провалив чемпіонат лідер команди, Хенрік Крістофферсен. У гіганті він став лише восьмим, після чого провалив захист чемпіонського титулу в слаломі – 13 місце.
Розв’язка слалому вийшла не менш драматичною, ніж у гіганті. Якщо Хауган, лідируючи після першої спроби, відступив на сьоме місце, то Клеман Ноель взагалі зійшов із дистанції. У це важко повірити, проте зірковий француз досі не має у своєму активі жодної медалі дорослих чемпіонатів світу. Його партнер по команді, Стівен Ам’єз, підстрахувати також не зумів: блідий виступ і сьоме підсумкове місце.
Бронзу в слаломі завоював Лінус Штрассер. Німець зумів врятувати провальний для себе сезон, у якому він досі жодного разу не піднявся на подіум на Кубку світу. Розчарував своїми виступами в Заальбаху Лукас Бротен: 14 і 13 місця в двох технічних видах. При цьому, грубих помилок у виконанні бразильця норвезького походження не було: складається враження, що у нього просто наступив спад форми.
Міг врятувати провальний для себе сезон Мануель Феллер, проте він залишився без медалі в слаломі – четверте місце. Теж саме можна сказати і про його зіркового партнера по команді Марко Шварца, який став п’ятим у гіганті, після чого зійшов із дистанції в слаломі. Хоча його невдачам у поточному сезоні є цілком об’єктивні причини – травми коліна та спини, з якими він боровся протягом останнього року.
Лижні гонки
Старти тижня:
П’ятниця, 14 лютого
Фалун (Швеція), спринт, класика, чоловіки/жінки
Субота, 15 лютого
Фалун (Швеція), розділка, 10 км, класика, жінки
Фалун (Швеція), розділка, 10 км, класика, чоловіки
Неділя, 16 лютого
Фалун (Швеція), масстарт, 20 км, вільний стиль, чоловіки
Фалун (Швеція), масстарт, 20 км, вільний стиль, жінки
Проблеми зіркових норвежців перед чемпіонатом світу
У Кубку світу з лижних гонок останнім перед чемпіонатом світу був класичний етап у Фалуні. З трьох гонок у чоловіків дві виграли представники збірної Норвегії, проте у фанатів команди є приводи для тривоги. Справа в тому, що одразу три зіркових норвезьких дистанційники – Харальд Остберг Амундсен, Сімен Хегстад Крюгер і Мартін Льовстрьом Ньєнгет – виглядали у Фалуні не найкращим чином.
Амундсен вирішив пропустити п’ятничний спринт, проте у суботу провалив розділку на 10 км класикою – свіжість після відпочинку напередодні не допомогла. У недільному масстарті Харальд замкнув топ-3, проте, враховуючи той факт, що така гонка йому підходила ідеально, а Йоханнес Клебо її пропускав, такий результат навряд чи можна вважати успіхом.
Якщо Амундсен у Фалуні піднявся на подіум хоча б одного разу, то Крюгеру та Ньєнгету не вдалося зробити навіть цього. Крюгер у розділці розділив восьме місце з Калле Халварссоном, а у неділю став лише п’ятим у масстарті, який підходив йому ідеально: улюблений вільний стиль та важкий рельєф із легендарним підйомом Мордербаккен. Сімен пробував атакувати у цей підйом на останньому колі дистанції, проте вийшло не дуже переконливо, після чого норвежцеві не вистачило свіжості у розв’язці гонки.
Ньєнгет у розділці фінішував четвертим, після чого провалив недільний масстарт – лише 13 місце. Не найкращий результат для гонщика, який на стартовому відрізку сезону буквально не злазив з подіуму. До старту домашнього чемпіонату світу ще 10 днів, проте форма зіркових дистанційників напередодні домашнього мундіалю викликає запитання.
Втім, у збірної Норвегії є величезна перевага, яка називається потужна лава запасних. Це дозволяє команді демонструвати блискучі результати, навіть коли визнані лідери не в найкращому стані. Недільний масстарт доволі несподівано виграв Пол Гульберг, який проводить один із найслабкіших сезонів у кар’єрі. Перемога ветерана відверто здивувала, особливо враховуючи, що у суботу в розділці своїм улюбленим класичним стилем він лише замкнув топ-10.
Міг виграти масстарт Андреас Фьорден Реє, проте йому трішки не вистачило дистанції для того, щоби остаточно скинути своїх суперників у Мордербаккені. Його атака виглядала значно переконливіше, ніж потуги Крюгера.
Йоханнес Клебо виграв п’ятничний спринт, після чого став другим у суботній розділці. Недільний масстарт лідер Кубку світу, як уже було сказано вище, вирішив пропустити, щоби не перевантажувати організм після перенесеної на висотному зборі хвороби.
Сильний етап видав і Ерік Вальнеш. У спринті він став другим. Еріку вдалося відповісти на атаку Клебо в останній підйом, проте вийти з-за спини свого партнера по команді на фінішній прямій він так і не зумів. У розділці Ерік став третім, після чого також вирішив пропустити недільний масстарт.
Третім у спринті став ще один представник Норвегії, Оскар Опстад Віке. Для 21-річного таланта, якай проводить свій дебютний сезон у Кубку світу, це перший в кар’єрі подіум. А ось Ансгар Евенсен, якого досі за інерцією приписують до категорії "молодих і талановитих", у спринті провалився, вилетівши у кваліфікації.
Головною сенсацією спринту став Іржі Туз. Маловідомий 21-річний чех несподівано показав четвертий результат у кваліфікації. Такі сенсаційні герої кваліфікації після цього зазвичай "здуваються" на стадії плейоф, проте Туз зумів дістатися фіналу та фінішував у підсумку п’ятим. До цього він на Кубку світу жодного разу не потрапляв навіть у топ-20. На початку лютого чех став четвертим у спринті на молодіжному чемпіонаті світу в італійському Скілпаріо у віковій категорії до 23 років. На юніорському рівні на чемпіонатах світу він жодного разу навіть не потрапляв у фінал.
Господар змагань, Едвін Ангер, у спринті вилетів у півфіналі, проте провів дві дуже солідні дистанційні гонки – 6 і 7 місця. Починає подавати ознаки життя напередодні чемпіонату світу ветеран Калле Хальварссон, який у суботній розділці розділив восьме місце з Крюгером.
Суботню розділку впевнено виграв Іво Нісканен, який привіз майже 13 секунд найближчому переслідувачу, Йоханнесу Клебо. Зірковий фін також, очевидно, підходить до чемпіонату світу в прекрасній формі. У недільному масстарті він відверто виживав, постійно намагаючись зачепитися за хвіст пелотону, та у підсумку фінішував дев’ятим.
Замкнув топ-5 у розділці Уго Лапалю. В масстарті найкращим із французів став 24-річний Віктор Ловера – 8 місце. Лише друге потрапляння Ловера у топ-10 на Кубку світу, і обидва – за останній місяць. Міг нав’язати боротьбу норвежцям і Гасу Шумахеру в масстарті Міка Вермюлен. Проте зазвичай агресивний у контактних гонках австрієць цього разу діяв від оборони та лише замкнув топ-6 на фініші. Втім, варто враховувати, що під час попереднього етапу в Ле-Русс два тижні тому він перехворів.
Травма Діггінс залишилася позаду
У жінок етап у Фалуні приніс дві перемоги господарям, збірній Швеції. П’ятничний спринт виграла Лінн Сван, для якої це перша перемога в поточному сезоні. Шведка розчаровувала у поточній зимовій кампанії, проте під чемпіонат світу, схоже, набрала оптимальну форму. Враховуючи, що етап у Фалуні пропускала Йонна Сундлінг, важко сказати, чи буде Лінн головним фаворитом спринту в Тронхеймі, проте перемога в очній боротьбі з Крістін Шістад – хороший симптом. Тим більше, що після цього Сван посіла сьоме місце у суботній розділці.
Хоча тут можна говорити і про неоптимальну готовність самої Шістад, яка фінішувала лише третьою, програвши ще й швейцарці Надін Фендріх. Варто зазначити, що норвежка взагалі могла залишитися без подіуму. Четвертою фінішувала Майя Дальквіст, яка у чвертьфінальному забігу зламала палку та потратила значно більше зусиль на те, щоби не залишитися за бортом півфіналу. Цілком імовірно, що саме цих зусиль їй не вистачило для потрапляння на подіум.
Суботню розділку дуже переконливо виграла ще одна представниця Швеції, Ебба Андерссон, яка на 17,8 секунди випередила Хейді Венг і майже на півхвилини – Вікторію Карл. Ситуація для Ебби дуже схожа з тією, що у Сван: обидві проводили невдалий сезон і саме у Фалуні здобули свою першу перемогу в сезоні.
Втім, варто зазначити, що склад учасників етапу в Фалуні був далеким від оптимального. Якщо пропуск Фріди Карлссон був запланований, то Астрід Слінд і Тереза Йохауг збиралися виступити в Швеції, але у підсумку так і не взяли участі в жодній з гонок. При чому, якщо Слінд знялася через проблеми зі шлунком, то Йохауг просто в останній момент змінила свої плани.
Головний підсумок етапу в Фалуні – можна констатувати, що травма стопи, яка ще з Тур де Скі сковувала можливості Джессіки Діггінс у гонках класикою, залишилася позаду. У п’ятницю американка дісталася півфіналу в спринті, а в суботу стала четвертою в розділці.
Недільний масстарт своїм улюбленим вільним стилем вона взагалі виграла. Хоча перемога ця була дуже непростою. На останньому колі Діггінс повисала в хвості першої групи, проте вкотре продемонструвала неймовірну силу волі, вміння терпіти та залазити у борг своєму організму в потрібний момент. Так чи інакше, проблеми Слінд призвели до того, що Джессіка за підсумками етапу в Фалуні практично забезпечила собі перемогу в загальному заліку Кубку світу.
Сильний етап видала ще одна американка, Джулія Керн, яка посіла восьме місце в спринті та замкнула топ-6 у масстарті. А ось Софія Локлі недільну гонку несподівано провалила. Лише 16 місце, при тому, що важкий рельєф і коньковий стиль, здавалося б, давали їй всі шанси поборотися хоча б за топ-5.
У підсумку п’ятою фінішувала Вікторія Карл. Німкеня могла поборотися за подіум, проте впала на стадіоні при виході на останнє коло дистанції та відстала від групи лідерів. Так чи інакше, Карл скористалася відсутністю Слінд і вийшла на другу позицію в загальному заліку.
Четвертою стала Нора Саннесс. Молода норвежка навіть пробувала атакувати під час останнього проходження Мордербаккена, проте не зуміла скинути своїх суперниць, після чого на фінішний спурт Норі сил не вистачило. Восьмою несподівано стала швейцарка Надя Келін – для неї це особистий рекорд на Кубку світу.
Розчарувала в Фалуні Кертту Нісканен. Лише десяте місце в своєму улюбленому виді програми, розділці класикою, – відверта невдача. Тим більше, що і наступного дня в коньковому масстарті реабілітуватися їй не вдалося – 10-й результат. Форма лідерки збірної Фінляндії напередодні чемпіонату світу викликає певне занепокоєння.
Тереза Штадлобер стала п’ятою в розділці, після чого розчарувала в масстарті – лише 15 місце. І це при тому, що австрійка полюбляє саме контактні гонки. Анне К’єрсті Кальво, отримавши-таки місце в складі збірної Норвегії на чемпіонат світу, етап у Фалуні провалила: 27 місце в розділці та схід із дистанції масстарту. Про якусь хворобу норвежки ЗМІ не повідомляли.
Загальний залік Кубку світу (чоловіки):
Загальний залік Кубку світу (жінки):
