Бенефіс італійських гірськолижників, прощання Діггінс і Пеллегріно. Підсумки тижня
Стрибки з трампліна
Старти тижня
Субота, 21 березня
Вікерсунд (Норвегія), HS 240, особистий польотний турнір
Неділя, 22 березня
Вікерсунд (Норвегія), HS 240, особистий польотний турнір – скасовано
Втрачений шанс Марусяка, перша перемога Ембахера
Українські любителі стрибків на лижах з трампліна польотних стартів завжди чекають із нетерпінням, адже саме на гігантських трамплінах свої найкращі результати демонструє лідер команди, Євген Марусяк. Проте етап у Вікерсунді став для нього вікендом втрачених можливостей. П'ятничні тренування оптимізму не додавали, проте всі ми знаємо, що Євген уміє додавати по ходу вікенду – головне було пройти кваліфікацію.
Проте Євгену, як і Віталію Калініченку, зробити цього не вдалося. Під час п'ятничної кваліфікаційної спроби на трампліні у Вікерсунді панували мінливі погодні умови, і Марусяк потрапив у групу стрибунів, яким дістався попутний вітер. А метеозалежність Євгена всім відома: впоратися зі складними обставинами він не зумів.
Недільний турнір, здавалося би, давав ще один шанс, проте погодні умови того дня були ще гіршими. Вітер був значно більш непередбачуваним, і при цьому його пориви були сильнішими, ніж у п'ятницю. За таких умов проводити змагання апріорі небезпечно, а особливо – якщо йдеться про польотний трамплін.
Проведення основних змагань кілька разів відкладали, проте зрештою журі змирилося з тим, що провести турнір так і не вдасться. Під час тривалого очікування остаточного рішення польська версія Eurosport не виходила з ефіру, а показувала як бесіду експертів у студії, так і картинку з місця подій. У ефір потрапила сцена, коли черговий порив вітру кинув спонсорський стенд позаду крісла проміжного лідера. Яскрава ілюстрація того, що проведення змагань того дня було неможливим.
Що стосується недільної кваліфікації, то до її скасування 9 спортсменів усе ж встигли випустити на старт. Першим стартував Кацпер Томасяк, для якого етап у Вікерсунді був першим у кар'єрі досвідом на польотних трамплінах. І перший млинець виявився глевким. У п'ятницю відкриття Олімпіади-2026 не пройшов кваліфікацію до першого особистого турніру (таке з ним трапилося вперше), а в неділю взагалі впав.
Звинувачувати в цьому погоду чи журі не варто. Томасяк безпечно виконав польотну фазу свого стрибка, успішно приземлився, і лише після того втратив контроль над своїми лижами та тілом. Зазвичай такі падіння не загрожують серйозними травмами, проте у випадку Кацпера все виглядало не дуже добре. Після падіння він продовжував лежати на снігу, і покинув трамплін лише на ношах.
При цьому повтор його падіння, як і крупні плани спортсмена, у телетрансляцію не виводили, що наводило на песимістичний лад – так зазвичай роблять, коли трапилося щось серйозне. Були навіть побоювання, що Томасяк втратив свідомість.
Проте все обійшлося. Незабаром надійшло повідомлення, що з Томасяком усе гаразд, і він при тямі. Проте падіння все ж було неприємним: Кацпер не встиг як слід згрупуватися та відчутно вдарився головою об сніг – помітні ушкодження отримав його шолом. Були підозри на струс мозку, проте після обстеження у лікарні вони не підтвердилися. Усе обійшлося, проте знайомство Томасяка з польотними трамплінами приємним не назвеш. Чи захоче він після такого їхати у Планіцу – велике питання.
Ну а суботній особистий турнір виграв Штефан Ембахер. Для нього ця перемога стала першою у кар'єрі на Кубку світу, і, будемо відвертими, вона назрівала: у нинішньому сезоні австрієць уже бив рекорди трамплінів, потрапляв на подіуми – настав і час перемоги. Третій поспіль старт Кубку світу завершується тим, що якийсь стрибун здобуває свою першу перемогу в кар'єрі. Сумарно ж у поточному сезоні особисті старти Кубку світу вигравали 10 різних спортсменів, і для 5 із них ці перемоги були першими.
Загалом же Ембахер став лише третім стрибуном, народженим у 21-му столітті, який перемагав на Кубку світу – до нього це вдавалося Рену Нікайдо та Даніелю Чофенігу. Останнім стрибуном, який перемагав на Кубку світу в юніорському віці (себто, до 20 років) був не хто інший, як Домен Превц – у далекому вже 2019 році у тому ж Вікерсунді. Чергова ілюстрація тому, наскільки "старшими" стали стрибки з трампліна.
Що стосується самого Превца, то він несподівано посів лише 5 місце, хоча в п'ятничних тренуваннях просто громив суперників, двічі випередивши найближчих переслідувачів на понад 30 балів. У першому тренуванні Домен стрибнув на 245 метрів і проїхався спиною по горі приземлення.
Природно, що після такого журі перестраховувалося при стрибках Превца у основних змаганнях, і персонально для нього понижали стартову лавку. Проте обидва рази такі рішення не дозволили словенцеві повною мірою реалізувати свій потенціал. Тим не менше, сам Домен не став звинувачувати у невдачі когось крім самого себе:
"Якби я сьогодні показав ті стрибки, на які здатен, пониження стартової лавки не стало би для мене перешкодою. Але якщо ти припускаєшся помилок – а мої ноги сьогодні працювали недостатньо добре – то з коротшого розгону виправляти ці помилки стає важче", – заявив словенець.
Як би там не було, після суботнього 5 місця Домен втратив шанс побити рекорд свого брата Петера за очками за сезон. А ось рекорд за кількістю перемог ще можна повторити: Превц-старший 10 років тому зупинився на позначці в 15 перемог, на рахунку Домена їх 13.
Не виключений і варіант, при якому недільний старт у Вікерсунді не скасують остаточно, а перенесуть у Планіцу. Так, часу на ухвалення та втілення такого рішення обмаль, проте безпрецедентною така оперативність не стане. В тому ж рекордному для Превца-старшого сезоні-2015/16 у Планіці провели додатковий старт замість того, який був скасований тижнем раніше у Тітізеє-Нойштадті.
Словенські організатори явно будуть зацікавлені у тому, щоби створити для Домена шанс встановити абсолютний рекорд. Та й українським фанатам стрибків такий варіант повинен сподобатися: навряд чи хтось буде проти додаткового польотного старту для Євгена Марусяка.
Компанію на подіумі суботнього турніру Ембахеру склали тріумфатор попереднього старту в Холменколлені Томофумі Наїто та господар змагань, Йоханн Андре Форфанг. Норвежець після Олімпіади набрав непогану форму, і потрапляє на п'єдестал уже вдруге – раніше він був у топ-3 у Бад Міттерндорфі. Четвертим став ще один норвежець, Ісак Андреас Лангмо, для якого це новий особистий рекорд на Кубку світу. Поступово 21-річний спортсмен закріпляється в основі збірної Норвегії.
Що стосується партнерів Наїто по збірній Японії, то вони собі старт у Вікерсунді занести в актив не можуть. Нікайдо посів лише 14 місце, а Рьою Кобаясі отримав дискваліфікацію, виявившись надто легким як для лиж його довжини.
Продовжує видавати блискучі результати Антті Аалто, який цього разу замкнув топ-6. Його партнер по команді Ніко Кютосахо виступив трішки слабкіше, проте і 19 місце провалом на назвеш. До слова, збірна Фінляндії стрімко наближається у Кубку націй до 6 місця, яке посідають поляки. Розрив між ними скоротився до 240 очок.
За попередні 5 стартів фіни набрали на 327 балів більше, ніж Польща. З огляду на слабкість поляків у польотах, а також на те, що у Планіці буде проведений командний турнір, невеличкі шанси на обгін зберігаються. Особливо якщо скасований старт у Вікерсунді таки перенесуть у Словенію. Може відбутися епохальна подія: востаннє Фінляндія завершувала сезон у Кубку націй вище за Польщу ще в далекому сезоні-2009/10, коли у складі Суомі виблискували легендарні Янне Ахонен та Матті Хаутамякі.
Що стосується збірної Німеччини, то вона не може занести собі в актив етап у Вікерсунді. Так, Андреас Веллінгер та Карл Гайгер потрапили у топ-10 (7 і 9 місця відповідно), проте Анді, виходячи із результатів тренувань, міг і поборотися за подіум. Лише 18-м став Філіпп Раймунд, а Фелікс Хоффманн у Вікерсунд не приїхав – він достроково завершив сезон після Холменколлена. Слушне рішення з огляду на спад форми Фелікса, а також його невміння стрибати на польотних трамплінах.
Провалив суботній турнір Даніель Чофеніг, який посів лише 34 місце. Щойно здається, що австрієць вибирається із кризи – як він тут же робить крок назад.
Ну а тіньовим героєм дня у суботу став Хектор Капустік, який посів 13 місце, пролетівши у другій спробі 235,5 метра – за один день він побив два особистих рекорди. Історичним став цей результат не лише для самого Хектора, а й для усіх словацьких стрибків. 13 місце – це найкращий результат Словаччини на Кубку світу за майже 30 років. 14 грудня 1996 року в Гаррахові аналогічний результат показав Мар'ян Б'єльчік.
Лише одного разу в історії представник збірної Словаччини посідав більш високе місце на Кубку світу: Мартін Швагерко став 12-м у Холменколлені в березні 1993 року. Той же Швагерко в 1986 і 1987 роках двічі піднімався на подіум на Кубку світу, проте робив це ще у складі збірної Чехословаччини.
Як би там не було, прогрес Капустіка під керівництвом легендарного Васі Байца очевидний. Хектору всього 18 років, тому, цілком імовірно, на нього чекає велике майбутнє.
Загальний залік Кубку світу:
Кубок націй:
Гірські лижі
Старти тижня
Субота, 21 березня
Квітф'єлл (Норвегія), швидкісний спуск, жінки
Квітф'єлл (Норвегія), швидкісний спуск, чоловіки
Неділя, 22 березня
Квітф'єлл (Норвегія), супергігант, жінки
Квітф'єлл (Норвегія), супергігант, чоловіки
Італійський бенефіс у Квітф'єллі
Швидкісна частина фіналу Кубку світу в Квітф'єллі перетворилася на тотальний бенефіс збірної Італії, яка виграла всі 4 гонки, а у жінок – ще й обидва Малих кришталевих глобуси. У швидкісному спуску за титул боролися Лаура Піровано та Емма Айхер. Італійка здобула третю перемогу поспіль та забрала трофей собі.
У це важко повірити, проте ще 3 тижні тому в неї не було не те що жодної перемоги, а й жодного подіуму на Кубку світу! Так, Лаура була дуже стабільною, не випадала з топ-10, проте постійно зупинялася на підступах до подіуму. І ось, після Олімпіади, у Піровано трапився прорив на якісно новий рівень, який одразу ж приніс їй Малий Кубок світу.
Тепер дуже цікаво, чи зможе Лаура перенести такий рівень на наступний сезон. Сама Лаура на це, вочевидь, розраховує: її рішення стартувати в гіганті в Оре минулого тижня виглядає прицілювання до загального заліку на наступний сезон.
Ну а недільний супергігант виграла Соф'я Годжа, яка не залишила суперницям шансів у боротьбі за Малий Кубок світу. Найближча переслідувачка, Еліс Робінсон, гонку провалила, і взагалі залишилася без очок – 16 місце.
Ну а для Годжі нинішній сезон вийшов дуже суперечливим. З одного боку – дуже слабкі результати у своїй коронній дисципліні, швидкісному спуску, з іншого – перший у кар'єрі Малий кришталевий глобус у супергіганті. Сезон втрачених можливостей? Так. Але точно не провальний.
У центрі уваги була й Емма Айхер, яка веде боротьбу з Мікаелою Шиффрін за Великий кришталевий глобус. У швидкісних видах своїми шансами вона скористатися сповна не зуміла – 5 і 4 місця. Як підсумок – німкеня не створила собі запас над Мікаелою перед технічними гонками, а лише скоротила відставання до 45 очок. До двох заключних гонок сезону Шиффрін підходить у статусі беззаперечного фаворита загального заліку.
Американка, до речі, вийшла на старт супергіганта, проте очок набрати не зуміла – лише 22 місце. Схоже, що часи, коли Шиффрін могла боротися за найвищі місця у швидкісних видах, залишилася у минулому – тут уже і подіуми в гіганті стали великою рідкістю.
Двічі третьою стала партнерка Айхер по збірній Німеччини, Кіра Вайдле-Вінкельман. І якщо такі успіхи німкені у швидкісному спуску вже давно перестали дивувати, то у супергіганті вона потрапила на подіум уперше в кар'єрі.
Другою у швидкісному спуску стала Брізі Джонсон, яка все ніяк не може дотягнутися до своєї першої перемоги на Кубку світу. У супергіганті 2 місце посіла Корінн Сутер. Протягом усієї дистанції вона навіть випереджала графік Годжі, проте надто багато програла внизу.
Великі надії господарі покладали на Кайсу Вікхофф Лі та Марте Монсен. Лі стала другою в обох тренуваннях швидкісного спуску, а Монсен виграла друге. Проте Кайса посіла в гонці лише 15 місце, а Марте взагалі припустилася грубої помилки на старті та посіла в підсумку 23 місце – останнє з усіх, хто дістався фінішу. В супергіганті Лі реабілітуватися не вдалося – схід із дистанції.
Що стосується чоловіків, то переможний дубль оформив Домінік Паріс, на рахунку якого у поточному сезоні до цього не було жодної перемоги. За всю минулу кампанію італійський ветеран також переміг усього двічі, і обидва рази – в тому ж Квітф'єллі.
Сумарно на "Олімпіябаккені" Паріс перемагав уже 8 разів – це вже навіть більше, ніж на трасі у Борміо, про любов Домініка до якої складали легенди. Суботня перемога стала для італійця ювілейною, 20-ю в кар'єрі у швидкісному спуску на Кубку світу. Він і надалі йде другим у історії за цим показником, поступаючись лише Францу Кламмеру.
В обох гонках у Квітф'єллі компанію Парісу на подіумі складав Вінсент Кріхмайр. У швидкісному спуску він став лише третім із відставанням у 0,60 секунди, а ось у супергіганті боровся з італійцем на рівних, і програв йому лише 0,07 секунди. Дуже потужна кінцівка сезону від Кріхмайра – можливо, вона таки переконає його в доцільності продовження кар'єри.
У швидкісному спуску другим став Франьо Фон Алльмен, проте в супергіганті він виступив слабкіше – лише 10 місце. Найкращим із швейцарців у Квітф'єллі був Алексі Монне, який двічі зупинився в кроці від подіуму. При чому, в обох гонках він програв Парісу по 0,66 секунди.
А ось Марко Одерматт швидкісні гонки фіналу провалив – 7 і 19 місця. Слабкі виступи на фіналах Кубку світу – звична ситуація для швейцарця. Враховуючи, що і у швидкісному спуску, і в супергіганті він собі Малі кришталеві глобуси забезпечив достроково (як і великий), великою проблемою такі результати для Марко не стали. Проте за свої перспективи втримати лідерство у заліку гіганту Одерматту варто переживати. Бротен програє 48 очок, і при такій формі швейцарця відіграти це відставання цілком реально.
П'ятим у швидкісному спуску став Міха Хробат. Більша частина нинішнього сезону у виконанні словенця була відверто слабкою, проте під кінець зимової кампанії він зумів реабілітуватися. Нагадаємо, тиждень тому в Куршевелі він посів 7 місце. Восьмим у даунхіллі став італієць Бенжамен Жак Алльйо. Для нього це лише друге в кар'єрі потрапляння у топ-10 на Кубку світу.
У супергіганті третім став Рафаель Хаазер. Для героя минулорічного чемпіонату світу це перший подіум у 2026 календарному році. Відзначимо також 7 місце Фредріка Мьоллера: талановитий норвежець у поточному році у топ-10 до цього не потрапляв через дві травми, які він переніс упродовж сезону.
Не може не тішити, що, попри такі складні обставини, Фредрік зміг швидко повернутися на високий рівень. Зважаючи на всі проблеми Александера Омодта Кілде, боєздатний Мьоллер збірній Норвегії дуже потрібен.
Загальний залік Кубку світу (чоловіки):
Загальний залік Кубку світу (жінки):
Лижні гонки
Старти тижня
П'ятниця, 20 березня
Лейк Плесід (США), розділка, 10 км, класика, чоловіки
Лейк Плесід (США), розділка, 10 км, класика, жінки
Субота, 21 березня
Лейк Плесід (США), спринт, вільний стиль, чоловіки/жінки
Неділя, 22 березня
Лейк Плесід (США), масстарт, 20 км, вільний стиль, чоловіки
Лейк Плесід (США), масстарт, 20 км, вільний стиль, жінки
Клебо виконав завдання на фінал сезону
Через струс мозку, який Йоханнес Клебо отримав тиждень тому в Драммені, його участь у фіналі Кубку світу в Лейк Плесіді тривалий час була під питанням. У підсумку норвежець до США таки прилетів, проте вирішив поберегтися, пропустивши 1 гонку з 3. При чому, пропускати він вирішив спринт – здавалося, нелогічне рішення.
Проте варто було поглянути на турнірну таблицю Кубку світу – і все ставало на свої місця. Клебо достроково завоював і Великий кришталевий глобус, і Малий Кубок світу в спринті, а ось у дистанційному заліку програвав 3 очки Харальду Остбергу Амундсену.
Йоханнес поставив собі на фінал сезону чітке завдання – завоювати Малий Кубок світу в дистанційному заліку. І впевнено виконав його, вигравши обидві дистанційні гонки. Як і двома тижнями раніше в Лахті, Клебо знову розгромив суперників у розділці, цього разу випередивши найближчого переслідувача на 14,7 секунди. Поступово буденністю стають не те що перемоги норвежця в розділках, а і його повне в них домінування.
Якщо Йоханнес із такою легкістю виграв розділку – то в його успіху в недільному масстарті не могло бути сумнівів. І Клебо не залишив жодних шансів суперникам, забравши і два проміжних спринти, і основний на фініші. Бажання Йоханнеса виграти дистанційний залік Кубку світу цілком зрозуміле – це був, по суті, єдиний вагомий трофей у лижних гонках, який йому до цього ще не підкорявся. Дедалі важче зрозуміти, звідки норвежець у подальшому черпатиме мотивацію.
Сильний вікенд провів Андреас Фьорден Реє. У розділці він став єдиним, хто програв Клебо менше 15 секунд, а у масстарті замкнув топ-5. Також варто відзначити Маттіса Стенсхагена. Він повністю відновився після підхопленої на Олімпіаді хвороби, і у дистанційних гонках у Лейк Плесіді посів 3 і 4 місця.
Харальд Остберг Амундсен втримати лідерство в дистанційному заліку Кубку світу не зумів, проте в цілому провів дуже солідний вікенд: четверте місце в розділці, п'яте в спринті та друге у масстарті. В спринті норвежець міг виступити навіть краще, проте впав на самому старті фінального забігу.
А ось форма Еміля Іверсена наприкінці сезону очевидно пішла на спад. У розділці він посів 5 місце, а у масстарі фінішував сьомим, несподівано пропустивши італійця Давіде Граца. Для того 6 місце стало особистим рекордом на Кубку світу. Восьмим став Беньямін Мозер, який проводить дуже сильну кінцівку сезону та, враховуючи спад у Міки Вермюлена, закріплюється в статусі лідера збірної Австрії.
Рішення Мартіна Льовстрьома Ньєнгета після хвороби летіти в США виявилося відверто невдалим. Він не вийшов на старт п'ятничної розділки, а у масстарті посів лише 17 місце. Розтратив свою олімпійську форму Матес Делож, який фінішував у масстарті 18-м. Відзначимо 10 місце у недільному масстарті Якоба Еліаса Моха – молодшого брата відомого гірника Фрідріха Моха. До цього 20-річний німець на Кубку світу жодного разу не потрапляв навіть у топ-20.
Ну а рішення Клебо пропускати суботній спринт загострювало боротьбу в цьому виді програми до максимуму: очевидного фаворита не було. І завершилося все дуже красиво: перемогу в своєму передостанньому в кар'єрі старті здобув Федеріко Пеллегріно.
Хороша форма легендарного італійця була очевидна ще днем раніше, коли він замкнув топ-6 у розділці класикою – абсолютно не своєму виді програми. В спринті він розпочав із 2 місця в кваліфікації. На стадії плейоф Федеріко не був бездоганним – у фінал він протиснувся лише як лакілузер півфінального раунду.
Проте у вирішальному забігу ми дивовижним чином знову побачили праймового Пеллегріно, який просто знищив усіх суперників атакою в підйом. Завершення кар'єри, про яке можна було лише мріяти. І Федеріко точно повинен подякувати Клебо за надану можливість перемогти. Виграв кваліфікацію Люка Шанава, проте у підсумку француз залишився без подіуму – 4 місце.
Другим став Ларс Хегген. Можливо, він і зміг би поборотися з Пеллегріно за перемогу, якби не впав у фінальному забігу. Топ-3 замкнув шведський талант Антон Гран, для якого це другий у кар'єрі подіум на Кубку світу. Перший був у спринті класикою на Тур де Скі на олімпійській трасі у Валь ді Ф'ємме.
У жінок такого ж хеппі-енду, як перемога Пеллегріно в заключному спринті в кар'єрі не трапилося – ні Джессіка Діггінс, ні Надін Фендріх не зуміли попрощатися тріумфально. Так, американка ще у п'ятницю достроково забезпечила собі Великий кришталевий глобус, і зробити це перед домашньою публікою – справді красиво. Проте ще після марафону в Холменколлені було очевидно, трофей уже в руках американки, і його оформлення – лише формальність.
В заключний день Кубку світу відбувався масстарт на 20 км вільним стилем – ідеальний вид для Діггінс. І американка дійсно претендувала на перемогу. Вона постійно трималася в голові пелотону, який був доволі багаточисельним – гонка була не надто селективною. Проте на останньому спуску Джессіка впала та у підсумку фінішувала лише 12-ю. Отримати Великий кришталевий глобус у останній день кар'єри перед домашньою публікою – просто прекрасне прощання, проте без ложки дьогтю в цій бочці меду не обійшлося.
Ну а головною героїнею етапу стала Лінн Сван, яка виграла розділку та спринт і фінішувала другою в масстарті. В розділці вона стартувала просто неймовірно потужно – вже на позначці в 1,7 км вона везла усім суперницям понад 10 секунд. Здавалося, за такий ураганний старт Лінн поплатиться. У подальшому вона дійсно почала доволі стрімко втрачати перевагу, проте все ж випередила Фріду Карлссон на 1,7 секунди.
У спринті Сван у фіналі обіграла Йонну Сундлінг, яка взяла реванш у недільному масстарті. Так, можна говорити про те, що Лінн була змушена приторможувати після того, як перед нею впала Діггінс, і не зуміла ліквідувати той просвіт, який утворився між нею та Сундлінг. Проте настільки глибоко по групі Сван опинилася не випадково – на останніх кілометрах вона виглядала не надто свіжою, і є дуже великі сумніви щодо того, чи змогла би вона обіграти свою партнерку по команді без падіння Діггінс.
Що стосується Фріди Карлссон, то вона у масстарті фінішувала лише 15-ю. Проте під час гонки вона двічі падала. Спершу – на десятому кілометрі дистанції, коли перед нею завалилася Астрід Слінд. Потім – на тому ж заключному спуску, на якому впала і Діггінс, тільки кількома миттєвостями пізніше. Карлссон продовжує вражати своїм умінням знаходити форсмажори собі на голову. До слова, після фінішу стало відомо, що до нового сезону вона готуватиметься у США разом із Клебо.
Хейді Венг у обох дистанційних гонках посіла 3 місце. Солідне завершення сезону, який для легендарної ветеранки не стане останнім у кар'єрі: норвезькі ЗМІ уже повідомили, що керівництво збірної вмовило Венг залишитися в спорті ще на один сезон.
Відзначимо 4 місце у масстарті Кароліни Грьоттінг – для неї це особистий рекорд на Кубку світу. І це при тому, що на заключному спуску вона їхала одразу за Карлссон і також втратила рівновагу. Астрід Слінд, на відміну від Карлссон, впала лише одного разу, проте фінішувала лише сьомою. Топ-6 масстарту замкнула Надя Келін, яка вчергове довела невипадковість своїх успіхів на Олімпіаді.
Боротьба за Малий кришталевий глобус у спринті тривала до останнього. У Лейк Плесід Майя Дальквіст приїхала з перевагою всього в 12 і 20 очок над Йоханною Хагстрьом і Надін Фендріх відповідно. За підсумками кваліфікації перевага Майї скоротилася до 6 і 16 очок відповідно.
Фендріх могла вибути з боротьби за титул вже у чвертьфіналі, де вона впала. Проте швейцарка швидко підвелася на ноги та зуміла пройти до півфіналу як лакі-лузер. На півфінальній стадії через статус лакі-лузера протиснулася далі вже Хагстрьом, проте ні тій, ні іншій це не допомогло. У фіналі Дальквіст у очній боротьбі обіграла обох суперниць і вже втретє завоювала Малий кришталевий глобус у спринті.
Показовий момент: три претендентки на титул на трьох за сезон здобули лише одну перемогу! Прекрасна ілюстрація тому, що зараз Кубки світу в лижних гонках розігрують не найсильніші, а просто ті, кому це більш потрібно. Як би там не було, шкода, що Фендріх не вдалося на прощання таки взяти Малий кришталевий глобус – швейцарка, як і Діггінс, у Лейк Плесіді завершила свою кар'єру.
Загальний залік Кубку світу (чоловіки):
Загальний залік Кубку світу (жінки):
