Від квартири в Україні за бюджетні гроші до роботи в Росії: історія ганебного вибору Юлії Журавок
Минулого тижня колишня українська біатлоністка Юлія Журавок, яка 4 роки тому майже непомітно завершила спортивну кар'єру, викликала потужний суспільний резонанс. Дворазова чемпіонка світу серед юніорок раптово опинилася в Росії, де влаштувалася на роботу тренеркою в спортивній школі, пов'язаній із ворожою армією.
Історія цілком могла завершитися кількома днями обговорень, однак невдовзі Журавок сама дала новий привід говорити про себе, вирішивши пояснити свій переїзд. На особистій сторінці в Інстаграмі вона опублікувала великий допис, у якому публічно прокоментувала свій переїзд до Росії. Колишня біатлоністка наголосила, що це був її усвідомлений вибір, про який вона не шкодує.
"Багато з вас знали, який важкий період у мене почався, що доводилося хапатися за будь-яку можливість, щоби вистояти. Потрібно було заново вчитися жити. І де ви були тоді, коли мені дійсно була потрібна підтримка? Коли я бралася за будь-яку роботу, працювала посудомийкою і просто намагалася не зламатися? Багато з вас це знали, але проходили повз.
Я зробила свій вибір усвідомлено, і не шкодую. Сьогодні я там, де мене цінують. Де потрібні мій досвід і знання. Право засуджувати мене мають лише ті, хто був поруч, коли мені було важко. І наостанок. Місце мого народження – Анжеро-Судженськ, Кемеровська область, Росія. Не народилася – там і згодилася", – заявила колишня спортсменка.
До речі, про місце народження. Ще 8 років тому, заповнюючи анкету на сайті biathlon.com.ua, Юлія Журавок особисто, власноруч написала, що народилася в селищі Хотінь Сумської області. Виходить, збрехала, але коли?
При цьому, попри "злидні", про які згадує Журавок, вона мала (на момент публікації допису) новенький iPhone, який для багатьох українців є ознакою статусності та заможності. Однак, звісно ж, цей засіб зв'язку, без якого в моделі 15 Pro просто неможливо обійтися, міг бути вимушено придбаний у кредит...
Та чи справді Україна для Юлії нічого не зробила? Чи дійсно вона була змушена перейти на бік ворога й сплачувати податки, які йдуть на потреби ворожої армії? Давайте спробуємо розібратися, трішки зазирнувши в недалеке минуле.
У 2019-му, коли Журавок було лише 23 роки, вона отримала в подарунок квартиру. Ключі від житла "перспективній" спортсменці тоді вручив голова Сумської обласної ради Володимир Токар.
"Ми повинні підтримувати людей, які прославляють нашу область. А біатлон – один з тих видів спорту, який приносить славу не лише Сумщині, а й країні. Тому коли до нас звернулася Федерація біатлону України з проханням допомогти придбати квартиру для сумчанки – перспективної спортсменки з біатлону Юлії Журавок, ми не відмовили. Депутати підтримали ініціативу, і ми виділили 250 тис. грн. Ще 500 тис. грн дала Федерація біатлону України.
Тому у нас радісна подія – ми вручаємо нашій чемпіонці, відомій біатлоністці ключі від двокімнатної квартири. Це свого роду мотивація для того, щоб Юля на Олімпійських іграх 2022 року в Пекіні не думала про проблеми, а була налаштована на перемогу і завоювала "золото", – так коментував Токар цей недешевий презент.
До слова, на Іграх у Пекіні-2022 Журавок навіть не виступала, оскільки, попри здобутки в юніорському віці, значно поступалася партнеркам по збірній України й не демонструвала високих результатів на дорослому рівні. При цьому, швидше за все, в Росії Юлія не змогла б навіть наблизитися до міжнародних змагань, адже рівень конкуренції там історично був значно сильнішим.
Розділити з Журавок радісну подію новосілля тоді приїхав на той час президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак. Він розповів, що "це житло було дуже необхідне Юлі, бо вона була прописана в гуртожитку". Їй нібито не було де жити між зборами, тому Федерація пішла на такий крок і за допомогою обласної ради придбала квартиру.
Ба більше, щоб Юлія отримувала не лише зарплату від Мінмолодьспорту та призові за успішні виступи на міжнародному рівні, вона де-юре служила (а де-факто – невідомо) в Державній службі України з надзвичайних ситуацій (ДСНС). Там, звісно ж, вона також отримувала і гарні гроші, і відзнаки з орденами. Можна сміливо припускати, що до 2022-го у фінансовому плані Журавок почувалася цілком пристойно.
Чи залишилася вона працювати в ДСНС у найнеобхідніший момент, коли рідна для Юлії Сумщина почала щодня потерпати від російських ракет та дронів? Питання риторичне.
Зрозуміло, що після початку повномасштабного вторгнення рівень життя в Юлії, як і в переважної більшості українців, значно погіршився. Коли вона захотіла відновити кар'єру, новий президент ФБУ Іван Крулько відмовив їй через наявність російського паспорта. Але навіщо цей паспорт був потрібен Журавок? Швидше за все, якби вона від нього відмовилася, то змогла б і кар'єру відновити, і отримати роботу в федерації в майбутньому. Але ж на двох стільцях, вочевидь, сидіти зручніше.
Насправді, ніхто не вимагав від Юлії зараз якось допомагати постраждалим від обстрілів чи навіть просто перебувати в Україні – особливо враховуючи, що вона виховує малолітнього сина. У неї було багато варіантів для подальшого життя. Один із найпростіших і найбільш очевидних – виїхати до Європи як біженка, отримувати допомогу й вчити мову. Проте вона вирішила обрати примітивний і ганебний шлях зрадниці.
Неприємно і те, що одразу п'ятеро чинних українських біатлоністів та двоє тренерів вподобали допис Юлії. За словами ФБУ, вони пояснили, що залишили ці лайки випадково. Деякі згодом вподобайки забрали, зокрема Валентина Семеренко – олімпійська чемпіонка Сочі-2014 та чемпіонка світу 2015 року в масстарті, а нині наставниця жіночої юніорської збірної України.
Врешті-решт, Журавок, вочевидь, не витримала такої уваги до себе та критики від уболівальників, які її колись підтримували. Спершу вона видалила скандальний допис із поясненнями, а згодом взагалі зробила свою сторінку в Інстаграмі приватною, сховавшись від суспільного осуду.
Щодо поточного місця роботи Журавок, то засновником і головним тренером клубу "Катай Технично" є російський військовий Євгеній Лисак. Він має звання кандидата у майстри спорту з воєнно-спортивного комплексу ВТ-4, був чемпіоном військово-повітряних сил, а також призером чемпіонатів Західного військового округу та Збройних сил РФ з лижних гонок і біатлону.
Як же технічно Юлія, яка ще у 2025-му українською давала інтерв'ю "Чемпіону", за один рік перевзулася і стала "хорошою русскою"... Чи не за рік?
Подейкують, що це не перший виїзд Журавок до Росії під час війни. У червні 2022 року, під час повномасштабного вторгнення вона вже виїздила на територію країни-агресорки. Тут, схоже, і з'являється розуміння, звідки в неї паспорт, який згодом завадив повернутися до збірної України.
Згодом Юлія повернулася в Україну. Держприкордонслужба тоді повідомила федерацію біатлону про перетин російського кордону. Як наслідок, керівництво ФБУ мовчки виключило Журавок зі складу збірної.
Те, що у ФБУ знали про російське громадянство, підтверджує і формулювання з офіційної заяви:
"Поновлення виступів за національну збірну України було неможливим через наявність у Юлії Журавок російського громадянства".
Постає логічне питання – чому ж ця інформація так довго замовчувалася з боку ФБУ? І як можна бути впевненими, що Журавок – єдина вихованка вітчизняного біатлону, яка продалася за російські рублі?
***
Україна свого часу дала Юлії Журавок шанс, підтримку та можливість представляти державу на міжнародній арені. Вона ж вирішила будувати своє майбутнє в країні-агресорці, яка щодня обстрілює рідні для неї міста. Це її вибір, і саме ним, а не медалями, Журавок запам'ятається для українського біатлону.