Фальстарт для агресора: чи стане тактичний успіх російського спорту стратегічною поразкою Кремля?
Спортивним федераціям РФ довелося "виходити" з тимчасово окупованих територій України, щоб догодити Міжнародному олімпійському комітету.
7 липня Виконком МОК ухвалив рішення, яке шокувало українців. Тимчасово поновив у правах Олімпійський комітет Росії (ОКР) та скасував власні рекомендації щодо обмежень для російських спортсменів. Сталося це якраз в період ескалації війни, яку проводить Кремль.
У Москві відкоркували шампанське. Міністр спорту РФ і за сумісництвом очільник ОКР Михайло Дегтярьов рапортував: процес повернення Росії у світовий спорт "значно прискорився".
Але чи справді агресор уже на п'єдесталі? І чи не зарано він святкує свою перемогу? Це багато в чому залежить від активної позиції України та наших однодумців.
Рішення, яке нічого не гарантує
Ключове в рішенні МОК наступне: він сам не відчинив росіянам двері, а лише передав ключі міжнародним федераціям. Як вони цими ключами скористаються – відкриють замок, або покладуть їх на полицю – це вже інше питання.
Рішення Комітету має рекомендаційний характер. Кожна федерація самостійно вирішуватиме, чи допускати представників РФ до змагань, у якому статусі, з прапором чи без. Так само, до речі, було і щодо бану росіян та білорусів – рекомендації, які по-різному сприймали федерації.
Україні це дає значний простір для маневру. Саме міжнародні федерації стануть головним полем битви в найближчі місяці. Держава вже звернулася до них із закликом зберегти спортивні санкції. Очевидно, значна частина на цей заклик відгукнеться.
Нагадаю, що під час зимової Паралімпіади федерації лижного спорту, біатлону, керлінгу та паралімпійського хокею фактично заблокували росіянам доступ до Ігор, попри ганебне рішення МПК. Крапля точить камінь, а системна робота з федераціями руйнує кремлівські плани.
Показова слухняність Москви
Аби домогтися поновлення свого статусу, ОКР змушений був офіційно виключити зі свого складу так звані "олімпійські ради" з окупованих територій України та письмово запевнити МОК, що не вестиме там жодної діяльності.
Так, це показуха. Вже наступного дня Дегтярьов заспокоював свою публіку, мовляв, ОКР нікуди із захоплених земель не піде.
Але такі агресивні заяви російських спортивних чиновників розраховані передусім на внутрішню аудиторію. Перед світом Кремль змушений вдягати хоч якусь маску пристойності. Вперше за роки великої війни Росія публічно, на юридичному рівні зафіксувала відступ від власних "спортивних анексій". Отже, тиск працює, з думкою світової спільноти їм доводиться рахуватися.
Це дає нам ще один інструмент: фіксувати кожне порушення взятих зобов'язань і вимагати від МОК поновити відсторонення.
Солідарність з Україною
За останній місяць ми побачили, що більша частина спортивного світу поруч з нами та підтримує нас.
Триразовий олімпійський чемпіон із санного спорту німець Фелікс Лох сказав прямо: це все ще війна, українських спортсменів досі вбивають, а спортивні об'єкти руйнуються.
Капітан волейбольної збірної Франції Антуан Брізар назвав скандальним та нелогічним повернення російських команд до міжнародного відбору.
Зірковий шведський легкоатлет, рекордсмен у стрибках із жердиною Арман Дюплантіс, заявив, що МОК обрав дуже дивний час для свого рішення, ситуація з агресією РФ лише погіршилася.
Тримають оборону й федерації.
Рада World Athletics вкотре продовжила повне відсторонення росіян і білорусів. Президент Себастьян Коу пояснив: реального просування до миру немає, тож немає і підстав щось змінювати. Позиція Світової легкої атлетики була і залишається взірцем принциповості.
Непохитно стоять лижна федерація FIS та біатлонний союз IBU. ФІФА і УЄФА не повернули російські збірні та клуби. Фактично всі федерації ігрових командних видів досі не наважилися на повноцінний допуск агресора. Є питання у волейболі, але навіть там, попри допуск, процес затягується: повернення РФ, якщо відбудеться, то не раніше 2028 року.
Тонка юридична гра
Утім, самих лише гучних заяв замало. Росія воює з нами також і в судах. І власне там вона буде використовувати рішення МОК як аргумент.
Україна повинна активніше включатися в цю боротьбу. Надавати докази тотальної мілітаризації російського спорту, публічної підтримки війни конкретними атлетами й функціонерами. Саме цим займається наш парламентський Комітет з питань молоді і спорту та робоча група, яку я очолюю.
Другий напрям – це діалог з урядами країн-партнерів. МЗС України вже закликало держави, що приймають змагання, не допускати на своїй території демонстрації російської символіки. Наступний логічний крок – це візові обмеження, що є суверенним правом кожної держави і цим потрібно користуватися.
Третій напрям – фінансовий зашморг для МОК та лояльних до РФ федерацій. Дев'ять країн ЄС запропонували позбавити фінансування з європейських програм ті спортивні організації, які повертають росіян і білорусів. Дуже влучний удар, адже для деяких топових спортивних чиновників гроші понад усе.
Четвертий напрямок – персональні санкції. Днями ЄС вніс до своїх санкційних списків Дегтярьова та президента ФІДЕ Дворковича. Останній перед цим зазнав поразки від України в Спортивному арбітражному суді (CAS), який забанив федерацію на три роки за "спортивні анексії". Тепер же Дворкович взагалі склав із себе керівні повноваження.
Україна вже давно застосовує такі обмеження проти десятків російських спортивних діячів. Тепер важливо синхронізувати ці рішення з якомога ширшим колом партнерів, щоб путіністам від спорту дорога була закрита всюди.
Дистанція ще не завершена
Попереду складний період. Стартує кваліфікація до Ігор-2028 у Лос-Анджелесі, і Кремль кинув усі лобістські та корупційні ресурси, аби заскочити в цей потяг.
Але панікувати не потрібно. Ми можемо протидіяти цьому тиску.
Російські збірні масово не повернулися в ігрові види спорту, найавторитетніші федерації тримають санкції, Європа готова вмикати фінансові й персональні обмеження, а сам ОКР змушений бодай на папері зрікатися вкрадених територій.
У нас достатньо інструментів: дипломатія у федераціях, юридичний фронт у CAS, санкційна модель для партнерів, голоси наших спортсменів і топових світових зірок, яких чує весь світ.
Тріумфального повернення агресора не буде. Буде довга виснажлива боротьба на кожному засіданні, у кожному суді, за кожен голос.
Перемагає не той, хто найгучніше кричить на старті, а той, кому вистачає волі на фінішний ривок.