Від алкоголіка-шиномонтажника до чемпіона UFC: історія Алекса Перейри, який прагне бою з Усиком
Алекс Перейра – справжній боєць не тільки в октагоні, а й у житті. Ще кілька років тому він працював на шиномонтажці, намагаючись звести кінці з кінцями, а сьогодні є одним із найнебезпечніших чемпіонів UFC. Його кар’єра – це історія про силу духу, наполегливість і вміння ламати стереотипи.
Перейра прийшов у ММА після успішної кар’єри в кікбоксингу, але навіть тоді багато хто сумнівався, що він зможе досягти вершини у змішаних єдиноборствах. Проте він не лише став чемпіоном, а й почав дивитися у бік ще більш масштабних викликів.
Тепер бразилець заговорив про можливий бій з Олександром Усиком – чемпіоном світу з боксу, який не знає поразок. Чи справді Перейра готовий до такого виклику? Як йому вдалося пробитися до еліти UFC, незважаючи на пізній старт у кар’єрі? Від шиномонтажки до світової слави – пориньмо разом у захопливу історію Алекса Перейри.
Важке дитинство: потреба у грошах, шиномонтаж та алкоголь
Алекс Перейра народився 7 липня 1987 року в серці Бразилії, у невеликому бідному районі Сан-Бернарду-ду-Кампу, що входить до великого мегаполісу Сан-Паулу. Він походить з племені Тупі, однієї з корінних груп Бразилії, яке має давню історію і культуру на цих землях (звідти і пішло прізвисько бійця, яке взяте на честь на одного з вождів – "кам'яна рука"). Дитинство "Поатана" було далеко не безтурботним – він ріс у середовищі, де кожен день був боротьбою за виживання. Батьки Перейри були простими людьми: тато працював на будівництві, мати займалася хатньою роботою. Сім’я жила скромно, без розкоші, і маленький Алекс рано зрозумів, що в цьому житті нічого не дається легко.
Змалечку він бачив, як дорослі навколо тяжко працюють, і сам неодноразово допомагав батькові на будівництві. Школа не надто цікавила хлопця – у бідних районах Бразилії діти часто рано кидають навчання, щоб почати заробляти. Так сталося і з Алексом: у 12 років він залишив школу, щоб почати працювати на шиномонтажі у бажанні допомогти сім’ї. Довгі години фізичної праці загартували його характер, а труднощі лише зміцнили рішучість вибратися з убогості.
У важких районах Бразилії алкоголь часто стає частиною повсякденного життя ще в підлітковому віці. Алекс Перейра не став винятком. Уже в підліткові роки він почав випивати, а згодом ця звичка переросла у серйозну проблему. Перейра сам зізнавався, що в певний момент алкоголь повністю захопив його життя. Він пив багато і часто, не контролюючи себе. Усе це негативно впливало не лише на здоров’я, а й на його здатність будувати майбутнє. Він працював, але не бачив жодних перспектив, а його дні проходили в рутині – робота, втома, алкоголь. Це була класична історія хлопця з бідного району, який не знає, як вирватися зі свого оточення.
Зміни почалися, коли Перейра відкрив для себе бойові мистецтва. Спочатку він просто тренувався для себе, але поступово кікбоксинг став його справжнім порятунком. Він зрозумів, що якщо хоче стати сильним, якщо хоче змінити своє життя, йому потрібно позбутися залежності. Рішення кинути пити не прийшло одразу – це була боротьба, яку він вів із собою протягом тривалого часу.
Найбільшим поштовхом стала можливість брати участь у професійних боях. Його тренери та наставники дали йому чітко зрозуміти: алкоголь і спорт – несумісні. Він вирішив зробити вибір на користь спорту, а не саморуйнування. Цей момент став переломним.
Кікбоксинг – порятунок
Шлях Алекса Перейри у світ єдиноборств розпочався пізно, у 22 роки, коли працював будівельником і боровся із залежністю від алкоголю. Вулиці Сан-Бернарду-ду-Кампу, його рідного міста, не давали багато шансів на успіх, але він знайшов свій вихід – бойові мистецтва.
Перші тренування стали для нього випробуванням. Алекс не мав бази в карате чи муай-тай, як багато його суперників. Його тіло було сильним, загартованим фізичною працею, але необтесаним у технічному плані. Він важко переносив навантаження, його удари були грубими, а захист – майже відсутнім. Проте він мав те, чому не можна навчити – незламну волю.
Його тренер, Марсело Олівейра, швидко помітив, що цей хлопець володіє феноменальною силою удару. Він навчив Перейру контролювати свою міць, вкладати її в правильні моменти, а не розпорошуватися. Згодом Алекс навчився працювати на дистанції, використовувати свої довгі руки і ноги, зберігати холоднокровність у рингу.
Перейра не був класичним бійцем муай-тай, хоча його стиль багато в чому нагадував саме цю дисципліну. Він бив жорстко, без зайвих рухів, ніби кожен удар був останнім. Його боксерська техніка стала основою арсеналу – пряма права рука Перейри швидко стала легендарною, оскільки могла одним ударом вирубити навіть найдосвідченіших суперників.
Окрім рук, Алекс активно використовував лоукіки – вони були жорсткими, розрахованими, такими, що з часом вибивали ґрунт з-під ніг опонентів. Він не любив працювати в клінчі, як це робили традиційні муай-тай бійці, зате володів неймовірним таймінгом. Перейра чекав, виманював, а потім наносив точний і нищівний удар.
Його стиль був мінімалістичним, без зайвої декоративності – лише сувора ефективність.
Перші успіхи в кікбоксингу
Після кількох років виступів у локальних бразильських промоушенах Перейра привернув увагу міжнародної організації GLORY – найбільшого кікбоксерського промоушена у світі. У 2014 році він дебютував там, але його шлях не був простим.
Перший бій на великій сцені закінчився поразкою – у серпні 2014 року він програв Артему Левіну, одному з найкращих бійців у середній вазі. Також відзначимо, що Перейра свого часу програв українцю Артуру Кишенку. Одесит відправив у технічний нокаут зірку кікбоксингу, зробивши на той час потужний апсет.
Наступні бої Перейри показали його прогрес. Він почав перемагати суперників нокаутами, щоразу доводячи, що його потужність – це не випадковість, а загроза для будь-кого.
У 2017 році "Поатан" досяг своєї першої великої вершини – переміг Сімона Маркуса і став чемпіоном GLORY у середній вазі. Ця перемога була історичною, адже Маркус вважався одним із найкращих бійців дивізіону, а Перейра, який ще кілька років тому був звичайним робітником, взяв пояс найпрестижнішої кікбоксерської організації.
Перейра не зупинився на досягнутому. Він двічі захистив титул у середній вазі, а у 2019 році зробив неймовірне – піднявся у напівважку вагу і став чемпіоном у двох категоріях одночасно. Особливо запам’ятався його бій проти Донована Віссе, де Перейра показав усю свою силу, змусивши суперника падати від важких ударів.
Його перемоги у GLORY зробили його легендою кікбоксингу. Він двічі перемагав Ісраеля Адесанью, який вже потім стане домінуючою силою в UFC. Один із цих поєдинків закінчився жорстким нокаутом, що згодом стало причиною для їхнього протистояння вже у найкращій лізі ММА світу.
На піку своєї кікбоксерської кар’єри Алекс Перейра вирішив піти далі – у змішані єдиноборства. Він розумів, що його боксерська міць і кікбоксерська техніка можуть стати серйозною зброєю і в клітці. Його шлях у ММА почався з труднощів, адже боротьба та греплінг стали для нього серйозним викликом. Але, як і в кікбоксингу, він був готовий вчитися і йти до кінця.
Перейра залишив свій слід у кікбоксингу як один із найнебезпечніших нокаутерів в історії. Його ім’я стоїть поруч із легендами, такими як Ремі Боньяскі, Бадр Харі, Ріко Верховен.
Проєкт UFC, який вистрілив
З самого початку було очевидно, що підписання Перейри в UFC – це не просто ще один контракт. Дана Вайт і керівництво організації бачили в ньому ідеального суперника для Ісраеля Адесаньї – тодішнього домінуючого чемпіона середньої ваги.
Адесанья, як і Перейра, мав бекграунд у кікбоксингу, але його головна відмінність полягала в тому, що він уже давно адаптувався до ММА та захищав пояс UFC. У них була спільна історія: у GLORY Перейра двічі перемагав Адесанью, а в одному з боїв жорстко нокаутував його. Це було ідеальним наративом для майбутнього суперництва: єдиний боєць, який зумів здолати чемпіона, приходить у його лігу, щоб зробити це знову.
UFC почала розкручувати цю історію одразу після підписання Перейри в 2021 році. Відео його нокауту Адесаньї регулярно публікували у соцмережах ліги, фанатів активно готували до їхнього майбутнього протистояння.
Перейра дебютував у UFC 6 листопада 2021 року на UFC 268, де його поставили проти Андреаса Міхайлідіса. Це був класичний матчмейкінг для просування бійця: йому дали суперника, який мав хороші навички, але не був на рівні Алекса у стійці. Перейра виправдав очікування – він виграв яскравим нокаутом, виконавши коліно в стрибку у другому раунді.
Далі його просування продовжилося ще більш агресивно. UFC не змушувала його проходити довгий шлях, як інших новачків – йому давали суперників, які підходили стилістично, щоб швидко вивести до титульного бою.
У березні 2022 року він переміг Бруну Сілву одноголосним рішенням суддів, показавши, що може протистояти тиску і працювати всі три раунди, а вже у липні UFC дала йому топового бійця – Шона Стрікленда, який йшов на серії перемог і був близьким до титульного шансу. Проте цей бій виглядав ідеальним для Перейри, оскільки Стрікленд був переважно ударником, а не борцем. Алекс нокаутував його в першому ж раунді, продемонструвавши свою неймовірну потужність.
Після цього UFC оголосила те, чого всі очікували: Алекс Перейра отримає титульний шанс проти Ісраеля Адесаньї.
12 листопада 2022 року на UFC 281 у Нью-Йорку відбувся довгоочікуваний реванш між Перейрою та Адесаньєю, але тепер у клітці, а не в рингу. Багато хто вважав, що Адесанья переможе, адже він мав більше досвіду в ММА, відмінну захисну техніку і вже багато років домінував у дивізіоні.
Бій складався непросто для Перейри. Адесанья контролював більшу частину поєдинку, працював розумно, тримав дистанцію та навіть потряс Алекса в кінці першого раунду. Але Перейра не зламався. Його кут нагадав йому, що у п'ятому раунді він має йти ва-банк.
І саме це він зробив. У фінальному раунді Алекс пішов уперед і почав затискати Адесанью біля сітки, завдаючи потужних ударів. Він влучив кілька разів правою, потім лівою, змусив чемпіона хитнутися – і рефері зупинив бій. Алекс Перейра став новим чемпіоном UFC у середній вазі, зробивши те, що UFC від нього очікувала: він знову переміг Адесанью, цього разу у найважливішому бою.
Здобувши чемпіонський титул у середній вазі, Перейра опинився у новому статусі – короля дивізіону. Але для справжнього чемпіона завжди є головне завдання – не лише завоювати пояс, а й утримати його.
Після поразки на UFC 281 Ісраель Адесанья негайно активував своє право на реванш, і UFC організувала бій-реванш між ним і Перейрою на UFC 287 (квітень 2023 року). Цього разу поєдинок склався зовсім інакше. Якщо в першому бою Адесанья домінував більшу частину часу, але був нокаутований у фінальному раунді, то цього разу він вийшов із чітким планом – не потрапляти у клінчі та уникати важких розмінів.
Перший раунд був конкурентним, Перейра добре працював лоукіками, поступово сповільнюючи суперника. Але в другому раунді він зробив помилку: занадто захопився атакою і дав Адесаньї можливість контратакувати. Адесанья відступив до сітки, виманив Перейру на себе і завдав двох жорстких ударів правою, відправивши його в нокаут. Перейра втратив пояс, але не виглядав знищеним. Він уже через кілька днів заявив, що залишається у грі і готовий до нових викликів.
Перехід у напівважку вагу та повна домінація
Після поразки від Адесаньї Перейра ухвалив рішення піднятися в напівважку вагу (205 фунтів, 93 кг). Причин було кілька: важке зганяння ваги, нові виклики і можливий реванш із Адесаньєю в майбутньому, але в іншій ваговій категорії.
Бразилець дебютував у напівважкій вазі на UFC 291 (липень 2023 року) проти колишнього чемпіона дивізіону Яна Блаховіча – одного з найнебезпечніших бійців ваги з чудовою боротьбою.
Цей бій став серйозним випробуванням для "Поатана", адже Блаховіч одразу перевірив його в партері. Поляк перевів його на землю у першому раунді, але Алекс зміг вистояти і не дав себе задушити. У наступних двох раундах він перехопив ініціативу, використовуючи свою стійку, і за підсумками роздільного рішення суддів переміг. Ця звитяга відкрила йому шлях до титульного бою в новій вазі.
Після того, як титул у напівважкій вазі став вакантним, UFC вирішила розіграти пояс між Алексом Перейрою та Їржі Прохазкою – колишнім чемпіоном, який повернувся після травми. Бій відбувся на UFC 295 (листопад 2023 року).
Прохазка, відомий своєю нестандартною технікою і незламною волею, вийшов з агресією, але Перейра знову продемонстрував своє головне вміння – витримку і точність. У другому раунді Алекс зловив Їржі потужним ліктем у клінчі, а потім добив його ударами на землі. Перейра став чемпіоном UFC у двох вагових категоріях – першим бразильцем, який зробив це в настільки короткий термін.
Далі вже почалося домінування "Поатана" в дивізіоні. У 2024 році Алекс провів аж три поєдинки. У квітні бразилець вже у першому раунді нокаутував доволі норовливого Джамала Хілла. Цей момент став історичним серед фанатів ММА. Американець вдарив у пах Перейру, але той попросив суддю не зупиняти бій і через декілька секунд брутально нокаутував Хілла.
Пізніше на шляху чемпіона став Прохазка, який знову "пішов спати" у другому раунді після ще більш ефектного удару в голову. Бразилець ногою поцілив у голову чеху, і той відправився на канвас. Чергова звитяга у скарбничку Алекса.
Довершив 2024 рік "Поатан" зарубою із Халілом Раунтрі, який протримався в октагоні більше трьох раундів. Американець програв технічним нокаутом, після чого Перейрі було вже ні з ким битися. Тепер Дана Вайт наважився дати шанс росіянину Магомеду Анкалаєву на турнірі UFC 313, який пройде вже в ніч на 9 березня.
Що далі?
Напередодні Перейра шокував світ черговою заявою про бій з українським чемпіоном з боксу у надважкій вазі Олександром Усиком. Бразилець щиро вірить у те, що цей поєдинок можливий, і все навкруги лише підтверджує здогадки. Новина про те, що голова Генерального управління Саудівської Аравії з питань розваг Туркі Аль аш-Шейх та компанія TKO Group Holdings, яка володіє UFC, підписали угоду про створення нової організації в боксі, не є випадковістю. Цілком ймовірно, що саме там і пройде бій двох зірок.
Усик перебив усіх топів у своїй вазі, увійшовши в історію боксу, Перейра може похизуватися схожими звитягами. Зустріч на ринзі двох топів та вже, певною мірою, вікових чемпіонів може почати новий етап розвитку бойових мистецтв. Добре це чи ні – покаже час.