Дав шанс Луніну й Довбику, вивів Україну на два ЧС: як Михайленко став фахівцем із розкриття талантів
Головний тренер юнацької збірної України U-19 Дмитро Михайленко за останні роки став одним із найпомітніших вітчизняних фахівців у роботі з молоддю. Його команди двічі виходили до півфіналу Євро U-19, двічі здобували путівку на молодіжний чемпіонат світу, а сам тренер дедалі частіше фігурує серед кандидатів на нові посади.
За даними ЗМІ, саме Михайленко є головним кандидатом на посаду наставника молодіжної збірної України U-21 після відходу Унаї Мельгоси.
"Чемпіон" підготував матеріал про одного з найцікавіших українських тренерів, який двічі виводив юнацьку збірну на чемпіонат світу U-20.
Харизматичний опорник, який грав на молодіжному ЧС
Дмитро Михайленко народився у Кропивницькому. Випускник Дніпровського спортінтернату доволі швидко опинився у дорослому футболі.
Після короткого відрядження до Зірки півзахисника взяли до Дніпра. За головну команду дніпрян Дмитро дебютував у 17 років – у матчі Вищої ліги чемпіонату СРСР проти київського Динамо. У наступній грі проти Спартака з Владикавказу Михайленко відзначився першим голом.
На той момент Дмитро вважався чи не найталановитішим гравцем на своїй позиції на теренах СРСР, який уже доживав останні місяці існування. Влітку 1991 року Михайленко взяв участь у молодіжному чемпіонаті світу U-20, ставши бронзовим призером турніру та автором одного з голів збірної СРСР. І це все у 17 років, хоча більшість його партнерів та суперників були старшими.
На клубному рівні Михайленко став однією з найпомітніших постатей українського футболу 90-х та нульових. Він провів яскраві сезони у Дніпрі та Динамо, грав за збірну України, а завершував кар'єру в чемпіонаті Кіпру, де виграв місцевий Кубок.
Семиразовий чемпіон України, чотириразовий володар Кубка України, гравець, який працював під керівництвом Валерія Лобановського, Олега Базилевича, Євгена Кучеревського та Миколи Павлова, – про таку кар'єру багато хто міг тільки мріяти. Втім, у випадку з Михайленком усе одно залишилася певна недосказаність: футболіст із його профайлом цілком заслуговував на шанс в одному з топ-чемпіонатів Європи.
Дав шанс Луніну, Довбику та Ярмолюку: як Михайленко працював із молоддю
Після завершення ігрової кар'єри у віці 36 років Михайленко одразу ж розпочав тренерську діяльність. Упродовж семи років він працював з молоддю Дніпра, де здобув перші досягнення.
Під його керівництвом дніпряни виграли чемпіонат України сезону-2014/15 та двічі здобували "бронзу". У цей період розкрилося вміння Михайленка працювати з молодими гравцями. З його підопічних у великому футболі не загубилися Юрій Вакулко, Ігор Когут, Андрій Блізніченко, Владислав Кочергін, Олександр Сваток, Максим Лопирьонок, Максим Третьяков.
У 2016 році, після відставки Мирона Маркевича, Михайленко очолив головну команду Дніпра, який уже йшов на дно. У скрутних обставинах, без належних трансферів він зробив ставку на молодь. Михайленко довірив місце у воротах 17-річному Луніну, позицію центрфорварда – 19-річному Артему Довбику. А ще були 18-річний Євген Чеберко, його ровесники Денис Баланюк, Максим Луньов, Єгор Назарина...
Молода команда не відігравала номер, а боролася до кінця. На жаль, через банкрутство дніпрян позбавили 24 очок та перевели до Другої ліги.
Після завершення сезону Михайленко очолив новостворений клуб Дніпро-1, який за два сезони вивів до УПЛ. Під керівництвом наставника дніпряни двічі ставали півфіналістами Кубку України. Попервах спортклубівці робили ставку на власних вихованців та українських гравців. Саме під керівництвом Михайленка форвард Владислав Супряга провів найрезультативніші сезони в кар'єрі. Свій шанс заграти на найвищому рівні отримав тоді ще 15-річний Єгор Ярмолюк – нині гравець збірної та Брентфорда.
Згодом Михайленко отримав закордонний досвід, працюючи з кіпрськими Пафосом та Акрітасом. До речі, у Пафосі він теж працював з юнацькою командою U-19.
Збірна України: два півфінали Євро за два роки
Взимку 2024 року Українську асоціацію футболу очолив Андрій Шевченко. Одним з перших кадрових рішень оновленої УАФ було призначення Дмитра Михайленка тренером юнацької збірної України.
У другому раунді кваліфікації його підопічні здобули три "сухі" перемоги із загальним рахунком 8:0 та забезпечили участь у Євро-2024. На континентальній першості "синьо-жовті" пробилися у півфінал та здобули право грати на ЧС-2025.
Таким чином, Михайленко вдруге у своїй кар'єрі взяв участь у ЧС, але тепер уже як тренер. Його команда, де на провідних ролях були Матвій Пономаренко, Тарас Михавко, Геннадій Синчук, виграла групу та вийшла до 1/8 фіналу, де мінімально програла Іспанії (0:1).
Наступний кваліфікаційний цикл на Євро-2025 виявився провальним. "Синьо-жовті" програли усі три матчі, забивши лише один гол. Втім, керівництво УАФ залишило Михайленка на посаді.
У наступному відборі українці на одному диханні пройшли два раунди: виграли п’ять матчів, ще один завершили внічию та впевнено кваліфікувалися на Євро-2026.
Виступ команди Михайленка на Євро-2026 став сюрпризом як для фахівців, так і для самого тренерського штабу. Вперше юнацька збірна України U-19 здобула три перемоги на груповому етапі, продемонструвавши впевнену гру. Попри поразку Німеччині (1:2) у півфіналі, Україна вшосте у своїй історії здобула путівку на чемпіонат світу U-20.
Ось як сам Михайленко оцінив виступ своїх підопічних.
"У нас був зараз час, ми трошки проаналізували, підбили підсумки. Звісно, ми оцінюємо його дуже позитивно. Якщо б нам хтось до початку сказав, що ми будемо в доданий час програвати німцям у півфіналі – думаю, ми би пішли на таке. Якщо дивитися на результат, то результат класний. Також нам хочеться бачити гравців, щоб вони за 3-4 роки вже стукалися в національну збірну", – розповів пресслужбі УАФ Михайленко.
На Євро-2026 яскраво проявили себе динамівець Павло Люсін, "американець" Віталій Глют, півзахисник Баварії Богдан Оличенко. За підсумками турніру до символічної збірної Євро-2026 потрапили захисник Данило Малов і Павло Люсін.
Напередодні турніру тренерському штабу збірної та УАФ вдалося залучити до команди гравців із діаспори – Сергія Ігнаткова, Константіноса Пліша, Патрика Сикута та Віталія Глюта. За словами Михайленка, перед запрошенням цих футболістів він особисто вивчав їхні ігрові можливості та вів тривалі перемовини з батьками, щоб отримати згоду на виступи за збірну України.
Показовим став приклад уродженця Лондона Патрика Сикута, який під час одного з приїздів до України потрапив під російську ракетну атаку, але не відмовився від виступів за збірну.
"Мати Патрика, як і я, народилася в Кропивницькому. Патрик певний час провів в Україні, поки йому оформлювали паспорт. Через затримку з його видачею одну з ночей він провів під обстрілом. Він на власні очі побачив, як живуть українці сьогодні. Гостював у дідуся, постійно чув повітряні тривоги та вибухи. Ми переписувалися. Йому було трохи страшно, але це його не відлякало", – сказав Михайленко в інтерв'ю "Українському футболу".
Михайленко не зупинився у власному розвитку: після досвіду в Дніпрі, Дніпрі-1 та на Кіпрі він продовжує вдосконалюватися як тренер і адаптуватися до нових викликів. Його сильна сторона – не лише тактика, а й робота з людьми: спокій, розсудливість, дисциплінованість і справедливість допомагають йому знаходити підхід до молодих футболістів. Саме тому він швидко завойовує довіру гравців – зокрема тих, хто приходить у збірну з іншого футбольного середовища й потребує допомоги з інтеграцією.
Не менш важливу роль у результатах команди відіграє і тренерський штаб. Володимир Єзерський добре доповнює спокійного та розсудливого Михайленка: колишній захисник збірної України активно працює з футболістами в мотиваційному плані й допомагає тримати команду в потрібному емоційному тонусі. Свою роль має і Дмитро Гришко, який відповідає за тактико-технічну підготовку та роботу з лінією захисту, використовуючи власний досвід виступів на позиції професійного оборонця.
Новий виклик Михайленка
Найкращою оцінкою роботи тренера юнацької збірної стають гравці, які не зупинилися в розвитку, а дійшли до національної команди України. За два роки роботи Михайленка у головній збірній країни дебютували Матвій Пономаренко, Геннадій Синчук і Тарас Михавко.
Наразі Михайленко вважається основним кандидатом на посаду головного тренера молодіжної збірної України. Для 53-річного фахівця це новий виклик, але водночас і логічне продовження його роботи: він уже знає це покоління, розуміє його сильні й слабкі сторони та вміє проводити футболістів через складний перехід від юнацького до дорослого футболу.
