Одноклубник Левандовського, вундеркінд із Лондона: як футбольна діаспора допомогла Україні на Євро-2026
Юнацька збірна України створила "маленьке" диво на Євро-2026: виграла всі три матчі групового етапу, дійшла до півфіналу та здобула путівку на чемпіонат світу 2027 U-20.
Команду Дмитра Михайленка перед стартом турніру сприймали радше як "темну конячку", але в Уельсі вона стала одним із відкриттів першості. І важливу роль у цьому прориві зіграли футболісти, які народилися або сформувалися за межами України, однак обрали синьо-жовту футболку.
Поява гравців із діаспори була ризикованим кроком: частина з них приєдналася до команди незадовго до турніру, не всі мали досвід гри в українському футбольному середовищі. Але ставка штабу Михайленка спрацювала – новачки додали збірній глибини складу, конкуренції та якості.
Хто з гравців діаспори допоміг Україні на Євро-2026 U-19
Варто віддати належне селекціонерам юнацької збірної України, які ретельно переглядали гравців. Пошуки не обмежувалися гравцями з українським громадянством.
Так, у команді Михайленка з'явилися футболісти українського походження, які народилися або сформувалися за межами України. Синьо-жовту футболку з тризубом на грудях вдягли уродженець Лондона Патрик Сикут, опорний хавбек Сергій Ігнатков із боснійським футбольним бекграундом, вихованець Олімпіакоса Константінос Пліш та колишній гравець юнацьких збірних США Віталій Глют.
Цікаво, що частина гравців навіть не володіла українською мовою, втім, це не завадило їм інтегруватися в колектив – і в цьому велика заслуга тренерського штабу.
Ніколи не був в Україні, але чудово знає рідну мову
Одним із перших у команді Дмитра Михайленка з'явився півзахисник Олімпіакоса Константінос Пліш.
Хлопець народився у Греції та жодного разу не був в Україні. Втім, Константінос досконало знає рідну мову завдяки батькам, які виховували його в українських традиціях.
"Мої батьки з Тернопільської області. Мамине село Губин називається, татове – Бучач. Я про ті місця багато чув, бачив на фотографіях. Але сам ніколи не був в Україні. Батьки навчили мене говорити українською коли був дитям. Спочатку навчився говорити українською, а вже в садочку і в школі навчився грецької. Мій батько пояснював мені, що коли Київ вже був, то Москви ще ніде не було.
Для мене Україна – це рідне. Відчуваю, що я – українець. Тому коли з'явилася можливість потрапити в збірну, то дуже цього захотів", – розповідав пресслужбі УАФ Пліш.
Усі ази футбольної науки Константінос здобув у грецькому Олімпіакосі. 19-річний півзахисник переважно виступає за команду U-19 та має досвід виступів у Юнацькій лізі УЄФА. У чемпіонському для "Легенди" сезоні-2024/25 Пліш зіграв 18 матчів, у яких забив 3 голи.
У команді Пліш діє в центрі поля, але більше орієнтований на атаку. Він володіє непоганою технікою та баченням поля, а за манерою гри порівнював себе з динамівцем Миколою Шапаренком.
Свого часу мав запрошення від юнацької збірної Греції, але обрав Україну. У команді Михайленка Константінос з'явився у вересні 2025 року та допоміг "синьо-жовтим" у кваліфікації на Євро-2026.
На континентальній першості Пліш відіграв перший тайм матчу проти Італії (1:0), де Михайленко задіяв гравців ротації.
Загалом на рахунку півзахисника 6 матчів за збірну України U-19.
Обрав Україну після виступів за збірну Боснії
Про бажання Сергія Ігнаткова виступати за збірну України вперше стало відомо на початку 2026 року. Перспективний футболіст вже мав за плечима 15 матчів за Боснію і Герцеговину та досвід виступів за основну команду Сараєво, в якій дебютував у 18-річному віці.
"Я народився в Боснії та Герцеговині. Грав за збірну цієї країни до 17 років. Зіграв кілька товариських матчів і після цього мене вже не викликали. Коли до мене звернулася Україна, то не мав жодних сумнівів і обрав цю збірну", – розповів Ігнатков пресслужбі УАФ.
Ігнатков отримав право виступати за Україну завдяки українському походженню батька. У березні 2026 року Сергій побував у Будинку футболу в Києві, а у травні ФІФА дала "зелене світло" для його виступів за "синьо-жовтих".
За фактурою та стилем гри Ігнатков нагадує Дмитра Михайленка-футболіста: такий само чіпкий і жорсткий у відборі. Втім, сам футболіст порівнює себе із Тарасом Степаненком.
"Мої головні скіли – гра головою, фізичні кондиції і техніка. Порівняв би себе зі Степаненком", – сказав Ігнатков для пресслужби УАФ.
Тренерів збірної також підкупила універсальність Сергія, який за потреби може закрити позицію центрального оборонця.
18 червня Ігнатков отримав дебютний виклик до збірної України. Вперше у синьо-жовтій формі він зіграв вже на Євро-2026, тричі виходячи на заміну в матчах групового етапу.
"Десятка" з Англії, на якого претендувала Польща
Одночасно із Сергієм Ігнатковим до збірної України залучили Патрика Сикута – півзахисника англійського клубу Пітерборо, який виступає у третьому за силою дивізіоні.
Патрику 15 липня виповниться 18 років. Його батько – поляк, а мати українка. Хлопець народився у лондонському районі Камден. На відміну від Пліша та Ігнаткова, Патрик неодноразово приїздив до України, де навідувався до своїх родичів.
Під час одного з приїздів він застав російський ракетний обстріл.
"Росія завдала масованої атаки на Київ. Я був у Броварах. Це був страшний день для мене і моєї мами. А мої бабуся і дідусь вже звикли до цього. Це було щось страшне, я цього ніколи не забуду. Дуже сумно бачити це. Не можу уявити, як люди живуть там, змушені боятися за своє життя кожного дня. Це дуже страшно", – розповів Сикут.
Патрик чудово знає українські традиції та обожнює місцеві страви.
"Знайомий з історією і традиціями України. У мене є вишиванка, інколи вдягаю її. Обожнюю вареники. Бабуся готує їх для мене. Це дуже смачно. Це так смачно, що я рекомендую всім, хто не є українцем, піти і спробувати їх. Те саме з борщем. Зелений борщ, червоний борщ – це все дуже смачно", – ділився враженнями Сикут.
У віці 17 років півзахисник вже дебютував за основну команду Пітерборо. В англійській Лізі 1 Сикут зіграв у 9 матчах та відзначився голом у поєдинку проти Ексетер Сіті.
На Сикута претендувала також збірна Польщі. Проте УАФ зуміла переконати уродженця Лондона приєднатися до "синьо-жовтих".
У збірній Патрик грає на позиції "десятки". Попри юний вік Михайленко довірив йому місце в основному складі. Технічний гравець володіє розумінням гри та вміє віддати вчасну передачу.
"Моя найголовніша футбольна риса – це бачити певні передачі. І виконувати їх. Тренери часто кажуть мені, що самі не могли розгледіти ці паси. Бачу те, що інші пропускають", – розповідав про свої скіли Сикут.
На Євро-2026 Патрик взяв участь у всіх матчах, а у поєдинку проти Хорватії (3:1) віддав гольову передачу на Павла Люсіна.
Після гриу завжди стриманий Михайленко відзначив впевнену гру Сикута.
"Дуже добре. Він спокійно грає з м'ячем, впевнено рухається. Європейський стиль", – сказав тренер.
За своїм віком Патрик ще матиме змогу грати за збірну U-19, але в наступному відбірному циклі. Втім, цілком можливо, що гравець перестрибне одразу в молодіжку.
Не клав руку на серце під гімн США: історія Віталія Глюта
Про Віталія Глюта Україна вперше дізналася у 2022 році. Тоді ще 14-річний хлопчик став героєм фільму Володимира Мули "Нація футболу". За сюжетом, підліток, попри переїзд до США, мріяв потрапити до збірної України.
Хто б міг подумати, що вже через чотири роки Віталій гратиме за "синьо-жовтих" і запалюватиме на Євро-2026. Щоправда, поки що на юнацькому рівні.
Віталій Глют – уродженець Гусятина Тернопільської області. У віці 6 років він разом з батьками переїхав до США.
У Сполучених Штатах хлопець займався футболом в академії Чикаго Файр – клубу, за який грали володар "Золотого м'яча" Христо Стоїчков, чемпіон світу Бастіан Швайнштайгер, а з недавнього часу Роберт Левандовський.
У віці 16 років Глют отримав запрошення виступати за юнацьку збірну США. За команди U-16 і U-17 він встиг зіграти шість поєдинків. Втім, Віталій завжди мріяв грати за збірну рідної країни.
"Мене викликали в юнацькі збірні США на товариські матчі. Для мене це було щось велике, бо це міжнародний рівень. Але не клав руку на серце. Бо я українець і руку ставлю тільки за Україну. Я одразу знав, що хочу грати за збірну України. Тож коли отримав перший виклик, то це було як гора з плечей. Розумію, що треба зіграти так, щоб зайняти своє місце і наступного разу теж отримати виклик", – розповів Глют.
Спочатку Віталія залучили до збірної України U18, яку також тренує Михайленко. Тренер зумів побачити у вінгера якості, яких не вистачає його команді для участі в Євро-2026.
"Ми побачили, що нам треба більше гравців у кращій фізичній формі, іншого рівня. І от просто ми кажемо, що є Віталік Глют, з яким я два тижні тому був в Хорватії за 2008 рік. Набрали, клуб його відпустив. Думали грати його більше з заміни, там 15–20 хвилин, бо знаємо його якості", – пояснював свій вибір Михайленко.
Яскрава гра вінгера Чикаго Файр стала сюрпризом для тренерського штабу та й самого футболіста.
На турнірі Глют здійснив фурор, коли його дубль приніс перемогу над Сербією (2:1), завдяки якій Україна оформила вихід до півфіналу. Ще один м'яч уродженець Тернопільщини забив Німеччині (1:2).
"Я буду дуже довго пам'ятати цей турнір. Я приїхав до табору збірної з Хорватії, де брав участь в іншому змаганні. Все відбулося дуже швидко, але я радий, як усе сталося", – розповів Глют.
Наразі 18-річний футболіст виступає за другу команду Чикаго Файр у третьому дивізіоні. Втім, він вже кілька разів потрапляв до заявки основи "Men in Red".
Вихованець Манчестер Юнайтед, якого порівнювали зі Скоулзом
Окремо в цьому контексті варто згадати й Захара Бауманна. На Євро-2026 він не поїхав, однак став одним із перших помітних прикладів роботи УАФ із футболістами українського походження за кордоном.
Захар, або Зак, як його називають в Англії, народився в Болтоні у родині українських емігрантів із Коломиї. Він пройшов школу Манчестер Юнайтед, отримав паспорт громадянина України та в листопаді 2024 року дебютував за юнацьку збірну.
Бауманн зіграв у трьох матчах першого раунду кваліфікації Євро-2026, але у 2026 році до табору команди не викликався й до остаточної заявки на континентальну першість не потрапив. Наразі він виступає за резервістів Норвіча.
Нова модель пошуку талантів для збірних України
Наостанок варто віддати належне Українській асоціації футболу, яка зуміла залучити до збірних гравців українського походження, які могли опинитися в інших національних командах.
Одним із перших помітних кроків у цьому напрямі стало залучення Крістіана Шевченка – сина президента УАФ та легенди українського футболу Андрія Шевченка. Разом із юнацькою збірною він брав участь у Євро-2024 та ЧС-2025, куди команду також вивів Дмитро Михайленко.
На всіх цих футболістів тепер чекає найскладніший етап – перехід у дорослий футбол. Саме тут багато юнацьких талантів губляться, не витримуючи конкуренції й тиску. Але Євро-2026 уже показало: залучення гравців українського походження з-за кордону може бути не разовою історією, а новою моделлю пошуку талантів для збірних України.
