Надія Бєлова: Вже тримаю в голові план на Олімпійські ігри 2026
У квітні 2024 року чоловічу збірну України очолила Надія Бєлова – тренерка, яка досягла найбільших висот у вітчизняному біатлоні, допомігши Юлії Джимі, сестрам Семеренко та Олені Підгрушній виграти золоту медаль на Олімпіаді в Сочі-2014 у жіночій естафеті. Вже через три місяці після історичної нагороди вона стала головною тренеркою чоловічої команди, однак у 2016-му залишила цю посаду. Відтоді й аж до 2019 року Надія Олександрівна очолювала жіночу збірну Польщі.
Цьогоріч під керівництвом Бєлової, у порівнянні із попереднім сезоном, чоловіча збірна зробила крок уперед, і зараз навіть бореться за позиції у топ-5 Кубку націй – максимальну квоту у 6 біатлоністів на спринтерські та індивідуальні гонки наступного сезону Кубку світу.
Про те, чому чемпіонат Європи не у пріоритеті, психологічний та функціональний стан Віталія Мандзина та Антона Дудченко відповідно, а також про дві найбажаніші цілі на змагальний сезон 2025/26 Надія Бєлова розповіла в ексклюзивному інтерв'ю "Чемпіону".
– Надіє Олександрівно, естафета в Антгольці дала вам більше запитань чи відповідей?
– Вона нам показала, над чим варто попрацювати. Взагалі – задоволені цією естафетою. А так завжди можна знайти, над чим попрацювати. Кожен з хлопців зробив стільки, наскільки він був готовий в момент естафети.
– Попереду чемпіонат Європи. З огляду на проблеми зі здоров'ям Дмитра Підручного, чи будуть зміни у складі естафети?
– На чемпіонаті Європи точно стартують Тищенко, Ткаленко та Насико – вони вже в Мартеллі (інтерв'ю записувалося 26 січня – Прим. "Чемпіона"). До них приєднається Цимбал. Натомість Дудченко, Мандзин та Лесюк приїдуть тільки на естафету. Підручного не буде. Четвертого спортсмена в естафету визначимо за результатами особистих гонок. 2 лютого ми виїжджаємо на гонку, того ж дня ввечері повертаємося на збір в Антгольц.
– Раніше чоловіча команда завжди брала участь основою у чемпіонаті Європи, цього року лише на одну гонку. Чому так?
– По-перше, ми втратили пʼяту квоту, в нас тільки чотири людини на Кубку світу. По-друге, я бачу, чого бракує у стрільбі, чого бракує у функціональній підготовці. І мені швидко треба це поправити, буквально за 10 днів – відпочити та поправити всі моменти. Чемпіонат Європи вибиває мене, він не дає цього зробити, бо на нього теж не поїдеш, як на "контрольне тренування".
Я розумію, що для нас головний старт не чемпіонат світу 2025, а Олімпійські ігри 2026. Я вже в голові тримаю план на Олімпійські ігри, і взагалі не планую наступного року стартувати основною командою на чемпіонаті Європи (ЧЄ-2026 відбудеться у норвезькому Шушені впродовж 26 січня – 1 лютого – Прим. "Чемпіона").
В цьому році все так щільно, все так близько, старт за стартом. Напевно наступного сезону хтось зі спортсменів пропускатиме окремі гонки, бо все ж таки треба дати відпочити перед головним стартом чотириріччя.
– Цьогоріч збір перед чемпіонатом світу проходитиме в Антгольці через те, що тут був етап Кубку світу і щоб уникнути переїздів, чи через те, що в наступному році тут будуть Олімпійські ігри, і у спортсменів є змога пройти акліматизацію та краще вивчити трасу?
– Так, безумовно, найголовніше – це висота і те, що це олімпійська траса.
– Всі хлопці помітно покращили стрільбу в цьому сезоні, відсоткові показники дуже гарні. На вашу думку, що допомогло хлопцям покращити цей аспект?
– У міжсезоння я робила аналіз відсотків по показниках у стрільбі. В процесі тренувань я бачила, чого їм бракує: техніки, психології. Я вважаю, що на 90% найважливіше у стрільбі – це психологія. Коли спортсмен вміє стріляти, то на показники влучності вливає лише психологія. Ми повинні вміти управляти своїми думками у процесі стрільби. Візьмемо, для прикладу, Мандзина: годинами ми хочемо цей нуль, але не думаємо, як зробити цей нуль.
Не потрібно емоційно виходити на стрільбу, стрільба не любить емоцій. Емоції можуть бути на трасі, а стрільба любить спокій, рівновагу та холоднокровність. Я більше вчила хлопців контролю. Під час міжсезоння ми багато працювали над емоційними тренуваннями, щоб за короткий час вони ухвалювали рішення, як діяти далі, щоб зроби цей нуль. Кожне тренування дає можливість оцінювати стан спортсмена. Ввечері сиджу і дивлюся, що в нас виходить, на яких відсотках стрільба, на яких відсотках функціональна форма, і так далі.
– Чи здивував вас Віталій Мандзин у цьому сезоні?
– Ні. Це дуже амбітний хлопець, дуже працьовитий. Насправді я менш як рік працюю з ним, але вже бачу, що він може показати багато. Ми реально підходимо до стартів, до можливостей спортсмена у стрільбі, в бігу, дивимося на функціональну підготовку. Я бачила, що він зможе стрільнути ці нулі. Він має такий характер, який дозволяє йому боротися до кінця. У процесі літньої підготовки я бачила, що хлопець справді може бути лідером серед юніорів (Віталію 21 рік і він ще може виступати на змаганнях юніорського рівня – Прим. "Чемпіона"), по-перше. По-друге, я бачила, що з кожним збором він прогресує.
– Антон Дудченко у другому триместрі не виглядає так яскраво, як у першому, через хворобу. Чи є розуміння у вас, як виходити з такого положення?
– Після хвороби ми повинні були змінити повністю підготовку Антона на наступні Кубки світу, дивлячись на стан його здоровʼя. Я спілкувалася з лікарем і вже потім складала тренування. Я виходила з того, що краще зробити менше, аніж робити більше з незрозумілим впливом на його здоров’я. Він дуже складно виходив зі своєї хвороби: сьогодні – окей, а на наступний день знову давали про себе знати наслідки. Ця нестабільність мене бентежила. Він стартує, йому функціонально важко, а коли важко функціонально, то страждає і стрільба. Воно все взаємоповʼязане. Як почуваєшся, так і виступаєш.
Також потрібно розуміти, що вся група спортсменів вже і морально, і психологічно йде на спад, вони втомлені – це видно. Я впевнена в усіх хлопцях, що все буде тільки краще. Дудченко потрохи буде входити у свій стан, у свою найкращу форму. Та й не тільки він, але й всі хлопці загалом. Складно, тому що часу на відновлення практично немає: ми приїжджаємо, два дні – і вже стартуємо. Не вистачає часу, щоб зробити відпочинок, щоб провести хороший тренінг.
– Тарас Лесюк – офіційно четвертий номер команди?
– Так. Спершу він показав хороший результат на Кубку IBU, де був найкращим серед усієї команди. А далі на Кубку світу показав хорошу роботу, чим і забезпечив собі місце в команді.
– Те, що Богдан Цимбал не стартує, якось впливає на його змагальну форму?
– Так. Для цього він їде на чемпіонат Європи, щоб "простартуватись".
– Які основні цілі ви, як тренер, ставили перед собою на початку сезону?
– Повернути квоту, бо не вистачає пʼятого спортсмена, та спіймати стабільність у стрільбі. Я зрозуміла, що хлопці спритні, вони можуть боротися та змагатися з найкращими, але я, як реаліст скажу – потрібен час. Для мене, як для тренера з багаторічним досвідом, зрозуміло, що за два роки до Олімпійських ігор приходити до групи – нонсенс. Треба більше часу, ті ж чотири роки. Але бачу, що хлопці можуть, вони вмотивовані та завдяки лідеру групи, Дмитру Підручному, вони прогресують. Я роблю все, щоб результат був найкращим, щоб я бачила, що ми не спадаємо. Головне, що немає функціональної ями, і щоб її не було потім.