Ніко Гаррісон – генменеджер Далласа, який обміняв Дончича, у 2013-му втратив Каррі для Nike
Ніко Гаррісон... Ім'я цієї людини стало схоже на образу в техаському місті Далласі. Всього одним рішенням генменеджер баскетбольного клубу став персоною нон грата для всіх фанатів Маверікс. Хто б міг подумати, що обмін баскетболіста може викликати такий гнів? Як виявилося, дуже навіть може.
У ніч на 2 лютого НБА буквально вибухнула новиною про трейд, і не когось, а улюбленого сина Далласа Луки Дончича! Гаррісон посмів зазіхнути на святе, відправивши словенську суперзірку підкорювати Каліфорнію в складі Лос-Анджелес Лейкерс. Натомість він отримав те, що й хотів – Ентоні Девіса.
Про ігрові та не зовсім причини ми вже розповідали. Сьогодні не буде жодних теорій, які пов'язані із законами про гральний бізнес у Техасі та до чого тут власники Далласа. Зараз хочеться трохи більше розповісти про людину, яка увійшла в історію НБА, як автор найгучнішого обміну в історії найкращої ліги світу.
Ігрове минуле
Для когось це може бути дивним, але Ніко Гаррісон зовсім не новачок у світі баскетболу. У юні роки він виступав на рівні коледжів, але зламана щиколотка і розрив хряща великого пальця в останні два роки навчання поставили під сумнів всю його подальшу кар'єру.
Стосовно баскетбольної кар'єри Гаррісона чудово підійде всім відома фраза героя Коліна Фаррелла з фільму "Залягти на дно в Брюгге" (хто зрозумів, той зрозумів).
У 1996 році він виставив свою кандидатуру на драфт НБА – без успіху. Не отримавши шансу від жодної з команд навіть в якості незадрафтованого, Ніко, який виступав на позиції форварда, вирушив підкорювати Бельгію, де провів один сезон у складі Левен Беарз (Leuven Bears). Наступного сезону він повернувся додому в Штати, щоб пограти за Блек Хіллз Поссі в лізі IBA. Його і без того не найтриваліша кар'єра завершилася 2001 року після двох сезонів у складі японського Хітачі Хонша Райзін Сан (нинішні Сан Рокерс Сібуя, якщо кому цікаво) та року в Лівані.
Nike
По завершенню кар'єри баскетболіста Ніко Гаррісон повернувся в Орегон, де він раніше виступав за місцеву школу. Ось тільки перша професія після ігрової кар'єри зовсім не була пов'язана з баскетболом і спортом загалом. Гаррісон влаштувався торговим представником фармацевтичної компанії.
У 2002 році друг йому повідомив, що в одній відомій компанії відкрилася вакансія регіонального представника в НБА, на яку він, звісно, відгукнувся. Цією компанією був Nike. Заявку Гаррісона схвалили, і його прийняли на роботу, через яку він переїхав у... Даллас (ось і перше знайомство Ніко з Мавс), де розташовувався офіс компанії.
Цікаво, що завдяки цій роботі Гаррісон згодом представляв таких відомих гравців, як Дірк Новіцкі, Тім Данкан, Майкл Фінлі та Джермейн О'Ніл. За рік його підвищили до національного представника з маркетингу, що привело до роботи з Майклом Джорданом і Кобі Браянтом.
Ще один факт на майбутнє: під час роботи в Nike Гаррісон провернув одну доволі гучну угоду. Разом зі своїм давнім приятелем Робом Пелінкою Ніко переманив Браянта з Adidas, зробивши того атлетом американської компанії. До чого тут нинішній генменеджер Лейкерс? Усе просто, на той час Роб був агентом "Чорної Мамби", а тому домовитися з клієнтом про перехід до компанії старого знайомого не було важким завданням.
Робота Гаррісона в Nike не залишалася непоміченою, адже згодом його підвищать ще раз, до посади віцепрезидента з баскетбольних операцій у Північній Америці, яку він обіймав аж до 2021 року, коли Ніко став генменеджером Маверікс. Здавалося б, такий цінний кадр, напевно, у нього все було ідеально. Але ні, навіть у його історії були відверті провали.
Стефен? Стефон? Або, можливо, Сет?
Under Armour напевно щороку на Різдво надсилають Ніко Гаррісону кошик із подарунками, бо це найменше, що вони можуть зробити для людини, яка буквально подарувала їм перлину бренду в особі Стефа Каррі.
У далекому вже 2013 році молода зірка Голден Стейт ще мала на руках контракт із Nike, який сторони планували перепідписати. Для того, щоб переконати баскетболіста в правильності вибору, Гаррісон підготував презентацію. Ну як сказати підготував...
Той день Ніко напевно хотів би забути, як страшний сон, тому що та презентація стала справжнісіньким провалом, напевно, головним провалом у його кар'єрі на той момент.
Саме Гаррісон став причиною, чому "Шеф" пішов від Nike до Under Armour. Для того, щоб виконати такий фокус, знадобилося всього лише кілька компонентів. Протягом усієї конференції Ніко називав гравця СтефОном і навіть Сетом (привіт братові), але ніяк не СтефЕном. Щоб посилити цей ефект, Гаррісон використовував для свого виступу слайди, які раніше були підготовлені для Кевіна Дюранта. Остаточно добило Стефа те, що йому так і не запропонували фірмову лінійку взуття, яку він потім отримав в Under Armour. Провал? Ще який!
Початок кар'єри в Далласі: що не так з Брансоном?
Але одна невдача не збентежила тодішнього власника Даллас Маверікс Марка К'юбана, який вирішив покликати Ніко Гаррісона на посади генерального менеджера та президента з баскетбольних операцій своєї команди. У цій ролі він замінив Донні Нельсона, сина легенди НБА Дона Нельсона. Це призначення збіглося з приходом Джейсона Кідда (чемпіона НБА 2011 року з Далласом, між іншим!) на посаду головного тренера – відбулося перезавантаження команди.
У свій перший рік роботи на нових посадах Гаррісон встиг відзначитися рішенням, яке зараз заведено вважати ще одним його провалом. Хоча, варто визнати, на той момент це таким не здавалося.
Ще під час міжсезоння 2021 року Джейлен Брансон мав право на продовження контракту з Маверікс. Причому тоді гравець був згоден на смішні за сьогоднішніми мірками гроші: 55 мільйонів доларів на чотири роки. Але фронт-офіс на чолі з Ніко не наважувався давати тоді ще маловідомому розігруючому такі гроші. Керівництву хотілося подивитися на гравця на відрізку перших 20-25 матчів регулярки, щоб ухвалити якесь рішення.
Сезон минав, потенціал Брансона зростав і був усе більш очевидним, що змусило керівництво техасців почати нервувати, адже влітку 2022 року Джейлен міг вийти на ринок вільних агентів. Показавши весь свій клас під час травми Дончича, Брансон заявив про себе, як про потенційну зірку рівня близько Матчу всіх зірок. Ще краще він проявив себе в постсезоні, де Даллас примудрився дійти до фіналу конференції, дорогою принизивши Фінікс у семи матчах – його зупинив тільки Голден Стейт, який, наче фенікс, відродився з попелу в поході за ще однією "гайкою".
Варто зазначити, що з наближенням дедлайну обмінів Брансон думав, що його обміняють. Але цього не сталося. Натомість він отримав можливість рости в команді, яка не знала, що з ним робити.
Маверікс нарешті зрозуміли, що з себе представляє Брансон. Але фронт-офіс вважав, що гравець погодиться на умови річної давності. Ось тільки було надто пізно – Джейлен заявив, що переріс цю пропозицію. До того ж, на горизонті з'явився Нью-Йорк, у якому працював батько баскетболіста. Загалом, усі зірки зійшлися, і тато з сином об'єдналися в організації Нікс, від якої Джейлен отримав 156 мільйонів на ті ж чотири роки.
Справедливості заради не можна виключати той варіант, що Джейлен Брансон не став би в цьому Далласі тим же Джейленом Брансоном, якого ми всі знаємо зараз. Все-таки умови були різними і навряд чи б 28-річний захисник спрогресував так само під Дончичем, як він це зробив у ролі першої скрипки Нью-Йорка.
Але ж були й успіхи, так?
Так, були, ще і які! Якими б провалами не запам'ятався Гаррісон, не можна не віддати йому належне і за успішні та, часом, дуже ризиковані дії.
Адже це він зробив усе можливе, щоб у Техас переїхав Кайрі Ірвінг. Причому його тоді поливали брудом за цей трейд, але ж він зіграв, чи не так? І хоча в той сезон Маверікс після цього примудрилися злити місце в Топ-5 Заходу і взагалі не потрапити до постсезону, Гаррісон продовжив збирати команду під чемпіонський забіг.
Для цієї мети рік тому Ніко пішов на ще кілька ризикованих кроків. Усе почалося зі сміливого кроку на Драфті НБА, де він забрав під 12-м піком Дерека Лайвлі, отримавши при цьому для себе багаторічне продовження контракту. Все продовжилося ближче до дедлайну трейдів, вимінявши на той момент сумнівних персонажів, а саме Деніела Геффорда та Пі Джея Вашингтона. Цей дует несподівано для багатьох розкрився під керівництвом Джейсона Кідда та допоміг команді дійти до Фіналу НБА.
Головний обмін провал в історії НБА. Чи ні?
З моменту обміну Луки Дончича минуло вже достатньо часу, щоб емоції встигли хоч трохи охолонути й можна було на більш-менш тверезу голову все це згадувати.
Виходячи з повідомлень західних ЗМІ, у Далласа було відразу кілька причин відмовитися від Луки. Розберемо їх усі по черзі.
Причина №1: слабка гра Дончича в захисті. Так, так і є, але це ніколи та ні для кого не було новиною. Хіба погана гра в обороні змусила хоч один клуб НБА обміняти свою зірку, яка останні п'ять років поспіль потрапляла до першої символічної збірної сезону та весь цей час перебувала в Топ-5 перегонів за звання найціннішого гравця? Та ніколи такого не було.
Ніхто не сперечається, що Ентоні Девіс значно сильніший за Дончича як захисник, як би по два потрапляння в першу і другу символічні захисні збірні говорять самі за себе. Але тепер головному тренеру потрібно мало не з нуля перебудовувати гру команди як в обороні, так і в атаці. Перебудовувати гру, яка була заточена під Луку, роль якого на себе Девіс точно не візьме – надто вже різні вони гравці.
Та й Дончич – не єдиний гравець на всю НБА, який не любить грати в обороні, або ж просто погано це робить. Що в такому випадку робить грамотна організація? Вона компенсує цю слабку сторону своєї зірки, додаючи до складу хороших захисних гравців, даючи можливість лідеру викладатися на всі 100% в атаці, де він приносить максимальну користь.
Смішно було дивитися спільну пресконференцію Гаррісона і Кіда, на якій Ніко повторював про "захист приносить титули". Гаррісон намагався захиститися, сказавши, що тренер повністю підтримує його рішення відмовитися від Дончича. Ось тільки по обличчю Кідда можна було зрозуміти, що він перебував не в меншому шоці, ніж сам Лука.
Причина №2: жахливі кондиції Дончича. Цей пункт викликав найбільше здивування, Маверікс виставили себе на посміховисько перед усім баскетбольним світом.
Як і у випадку із захистом, ніхто не буде сперечатися, що Дончич ніколи не був еталоном атлетизму. Лука той ще любитель попити пивка і покурити кальян, унаслідок чого він починає сезон у поганій формі та з явною зайвою вагою, виправдовуючи прізвисько "Хука Пончич".
Але тим же грішить і один його сербський друг, який, будучи антонімом атлетизму, примудрився тричі виграти нагороду MVP і привести свою команду до чемпіонства. Ну знаєте, є такий Нікола Йокич. Хіба Дончич не здатний зробити те ж саме, якщо побудувати навколо нього потрібну йому систему?
За повідомленнями західних ЗМІ, фронт-офіс Далласа був шокований, коли вага травмованого Луки нібито досягла позначки в 122 кілограми. Ось тільки коли він вперше був сфотографований у Лос-Анджелесі, буквально наступного дня після обміну, він явно не виглядав гравцем таких розмірів. І дебютна гра за "озерників" це лише підтвердила.
Там же була згадана травматичність Дончича. Так, та сама, через яку він лише в одному з попередніх шести сезонів зіграв менш як 65 матчів. Особливо іронічно це виглядає на тлі травми Девіса в першій же грі за нову команду, вилетівши на місяць.
Причина №3: небажання давати Дончичу супермакс. Цікаво, що третя причина безпосередньо пов'язана з другою. І в цьому є частка логіки. Але лише частка.
Наступного літа Дончич претендував би на п'ятирічний контракт, за яким він отримав би рекордні для НБА 345 мільйонів доларів. Лука безумовно заслуговував отримати ці гроші, будучи одним із найкращих гравців ліги. Але цей обмін позбавив його цієї можливості. А ще позбавив 116 мільйонів, тому що супермакс він міг отримати тільки в Далласі.
Фронт-офіс Маверікс не хотів давати йому контракт через комбінацію суми нової угоди та здоров'я баскетболіста. У техаському клубі вирішили – це величезний ризик. Керівництво дійшло висновку, що тіло словенця "розвалиться" набагато швидше, ніж можна було б припустити. Прикладів подібних випадків повно, вибирайте, який вам більше до душі. Ось тільки Лука ще з часів дебютного сезону в НБА не виділяється швидкістю, він все робить повільно і розмірено, його гра не будується на високих швидкостях і швидких відривах. Додайте до цього "регулярні травми", поганий режим, а також внутрішнє напруження між сторонами, і ви отримаєте ще одну причину.
Смішно, що Маверікс нібито боялися отримати відмову від Дончича на пропозицію продовжити з ними контракт. Ось тільки сам Лука зізнався, що ніколи б і не подумав про таке, адже він мріяв усю свою кар'єру провести в Далласі. Прямо як Дірк Новіцкі, статуя якого була встановлена перед "Американ Ейрлайнс Центром", домашньою ареною команди. Статуя, на якій красується іронічний тепер напис: "Відданість ніколи не зникне".
Причина №4: не найкращі стосунки сторін. Ніхто не говорив, що Лука Дончич зобов'язаний бути найдружелюбнішою людиною у світі. Він і раніше сварився з фронт-офісом, до чого призводили відставки, зокрема Ріка Карлайла.
Але в якийсь момент керівництво пішло проти гравця. У серпні 2023 року було звільнено директора зі здоров'я та результативності гравців Кейсі Сміта, який згодом возз'єднався з Брансоном у Нікс. Після закінчення минулого сезону Мавс звільнили тренера з силової підготовки Джеремі Холсоппла і мануального терапевта Кейсі Спенглера. Усі троє працювали в команді ще до драфту Дончича і підтримували з ним тісні стосунки.
"Вони позбуваються всіх, хто мені подобається", – сказав якось Лука в останні місяці свого перебування в Далласі.
Цікаво, що перед стартом минулого сезону Дончич найняв собі особисту команду, яка складалася з тренера збірної Словенії з силової підготовки Анже Мачека, фізіотерапевта Хав'єра Барріо Кальво та дієтологині Лусії Альмендрос із мадридського Реала. Їхні послуги словенець оплачував зі своєї кишені.
Зміни не призвели до того, що Дончич став більш здоровим або доступним для матчів. Водночас внутрішнє невдоволення керівництва баскетболістом тільки посилилося. Джерела в Далласі скаржилися на погану комунікацію між командою Дончича і персоналом Маверікс у цьому сезоні. Така самостійність Луки також підштовхнула Гаррісона до рішучих дій.
Підсумок: майбутнє Гаррісона в НБА вирішиться в найближчі 2-3 роки
Цим обміном Ніко Гаррісон буквально поставив на кін свою кар'єру в НБА. Під час тієї самої пресконференції він заявив, що його мета – зробити Даллас чемпіоном у короткостроковій перспективі.
"Майбутнє для мене – це 3-4 роки від сьогодні. Можливо, через 10 років, вони вже поховають мене і Джейсона до того часу. Або ми самі себе поховаємо (сміється)", – сказав Гаррісон.
Що буде в майбутньому його не хвилює. Особливо це помітно, якщо враховувати активи, які Маверікс отримали за Дончича – всього один пік першого раунду, серйозно? Десь сміються Сем Престі та Денні Ейндж, який, до речі, сам того не знаючи, допоміг ненависним йому Лейкерс отримати Дончича.
Тож, якщо Девіс не принесе Гаррісону жодного чемпіонського персня в найближчі 2-3 роки, то Ніко увійде в історію НБА як людина, яка зруйнувала майбутнє, а також репутацію команди, що була для багатьох зразком професіоналізму та синонімом слова "лояльність".