Фініш на трьох колесах, битви з Ферстаппеном та Феррарі: найяскравіші перемоги сера Льюїса Гамільтона
Сьогодні, 7 січня, 41 день народження відзначає сер Льюїс Гамільтон – семиразовий чемпіон світу і головний домінатор Формули-1 минулого десятиліття.
Хоча в попередньому сезоні британець практично не радував своїх фанатів, його колишні досягнення назавжди закріпилися в історії автоспорту. І сьогодні ми пропонуємо згадати найбільш значущі перемоги в кар'єрі легендарного пілота.
Перша перемога
"Так, це було в Монреалі 2007 року. Пам'ятаю, як дивився вниз з подіуму і бачив свого батька, і його посмішку до вух. Він був найгордішою людиною на світі. Мені здавалося, що я нарешті – зробив усе, на що він сподівався і чого від мене очікував," – згадував Льюїс про першу перемогу.
На відміну від переважної більшості новачків Формули-1, які розпочинають свої виступи десь у "другому ешелоні", Льюїсу пощастило дебютувати одразу ж у топкоманді – Макларен.
Однак у комплекті до боліда, здатного боротися за найвищі місця, додавався і серйозний пресинг – необхідність довести, що він гідний такої сильної машини. А ще більше ускладнював ситуацію той факт, що його напарником був чинний чемпіон світу – Фернандо Алонсо.
Утім, уже з перших етапів Гамільтон показав, що команда не даремно пішла на ризик, одразу довіривши йому швидкий болід – його кар'єра почалася з низки подіумів. І дуже швидко виникло закономірне питання: коли ж молодий британець здобуде свою першу перемогу?
Сталося це на п'ятому етапі сезону – в Канаді. Самі перегони видалися вельми багатими на події: з 22 учасників лише 12 дісталися до фінішу. Що ж стосується Льюїса, то за нього половину роботи зробила поул-позиція, і весь основний "екшен" відбувався десь позаду.
Втім, це ніяк не скасовує того, що молодий британець продемонстрував вельми зрілий пілотаж, безпомилково конвертувавши стартову перевагу у фініш на першому місці. Він лише одного разу втратив лідерство – і то лише на три кола, під час хвилі піт-стопів.
Таким чином, 10 червня 2007 року, на радість батька Ентоні і вже численної бази фанатів, Льюїс Гамільтон вписав своє ім'я в список переможців Гран-прі Формули-1.
І багато пілотів-легенди згодом зазначали, що перша виграна гонка часом приносить більше емоцій, ніж подальші чемпіонські титули.
Історичний факт: у цьому ж заїзді в серйозну аварію потрапив Роберт Кубіца, через що на наступному етапі його замінював дебютант Себастьян Феттель, який надалі був одним із найвідоміших суперників Льюїса.
"Протестна" перемога
Правди заради, події Гран-прі Угорщини 2007 року негативно позначилися на репутації обох пілотів Макларена, які на той момент вже вважали, що боротьба за титул розгортається виключно між ними двома.
Основна драма сталася ще в кваліфікації: Алонсо навмисно затримався на дозаправці довше за необхідне, через що у Гамільтона не залишилося часу на ще одну швидку спробу.
Керівництво колективу залишило цей вчинок без особливої уваги, а ось батько нашого героя, Ентоні, вирішив особисто захистити сина і подав офіційний протест на крок, який ще кілька років активно обговорювався глядачами.
У підсумку Фернандо отримав штраф у п'ять місць на решітці, а Льюїса перемістили на першу стартову позицію.
В основній же гонці знову половину роботи за британця зробила його поул-позиція, втім, розслаблятися британець не міг – майже всю дистанцію від нього не відставав Кімі Ряйкконен на Феррарі.
Дощовий Монако
Попри те, що заїзди вузькими вуличками князівства дуже рідко бувають видовищними, історична спадщина Гран-прі Монако, а також "елітність" самої точки на карті земної кулі роблять перемогу там особливо престижною.
А ще більшим досягненням вважається виграш перегонів після старту поза першим рядом на трасі, де обганяти практично неможливо. І 2008 року Льюїс починав заїзд третім – позаду двох суперників із Феррарі.
Однак вищезгадана "нудність" більшою мірою стосується сухих перегонів. Натомість дощ здатен створити в Монако справжній трилер: часті помилки пілотів, їхні зіткнення один з одним та виїзди автомобіля безпеки перетворюють боротьбу за перемогу на лотерею.
Щоб описати всі події того етапу, потрібна була б окрема стаття. Але ідеальним не був практично ніхто, включно з самим Гамільтоном – на шостому колі він зачепив стіну і дивом взагалі зміг продовжити рух. Втім, йому пощастило: все обмежилося лише проколом колеса.
А подальший "екшн" і помилки суперників, включно з обома гонщиками Скудерії, допомогли Льюїсу поступово піднятися на першу сходинку і здобути перемогу в драматичному заїзді.
"Неймовірне відчуття, дуже емоційне. Останні 20 кіл були дуже емоційними, і я просто намагався стримувати емоції, тримати машину на трасі та вірити, що я можу це зробити, я можу це зробити." – так він відреагував на успіх після фінішу.
"Хто в домі господар?"
Сезон 2014 увійшов в історію Формули-1 як рік тотального домінування команди Мерседес після зміни технічного регламенту, а також запеклої боротьби напарників за чемпіонство – Льюїса Гамільтона і Ніко Росберга.
У цьому їхньому протистоянні простежувалася доволі чітка закономірність: як гонщик Льюїс був сильнішим, проте Ніко – куди більш везучим. А найяскравішим прикладом їхнього протистояння став Гран-прі Бахрейну.
Під час стартового ривка Гамільтон випередив напарника, який перебував на поулі. На 18-19 колах Росберг спробував повернутися на першу позицію – ба більше, двічі німець навіть виходив уперед, але обидва рази британець миттєво контратакував і знову очолював заїзд.
Щоб мінімізувати ризик зіткнення, "згори" було ухвалено рішення розвести пілотів на різні стратегії. Але саме це і призвело до яскравого бою на заключному відрізку перегонів.
Зіткнення пілотів-середняків Естебана Гутьєрреса та Пастора Мальдонадо призвело до виходу на трасу машини безпеки. Звичайно ж, обидва представники "срібних стріл" вирушили на другий піт-стоп. Ось тільки якщо Льюїс був змушений ставити комплект шин "медіум", то Ніко мав право поставити "софт".
У теорії здавалося, що з перевагою за м'якістю покришок німець має легко вийти вперед. Ось тільки британець не збирався здаватися просто так.
Періодично Ніко проводив атаки і часом навіть показувався вперед на гальмуванні після довгої прямої. Але щоразу Льюїс, який заходив "ширше", перехрещував траєкторію і повертав собі лідерство.
Понад 20 кіл тривала ця битва. І успішно відбивши всі невпевнені спроби Росберга, Гамільтон здобув одну з найефектніших перемог у своїй кар'єрі, а також заробив важливу психологічну перевагу над напарником.
"Сьогодні я знав, що мені потрібно добре стартувати, і загалом все йшло за моїм планом, за винятком моменту, коли виїхала машина безпеки. Так, це було захоплююче. Ніко фантастично їхав упродовж усіх перегонів – дуже чесно, і було дуже, дуже важко втримати його позаду, особливо наприкінці", – так британець прокоментував після фінішу свій успіх.
Найкраща перемога кар'єри
Яка перемога Льюїса Гамільтона є найкращою в його кар'єрі? Звісно, якщо говорити про особисту думку фанатів, то відповіді можуть бути абсолютно різними, і деякі навіть виходять за межі цього топу. Але ось з погляду сухих чисел відповідь очевидна – Гран-прі Німеччини 2018 року.
Тим фактом, який зробив саме заїзд на "Гоккенгаймринг" таким особливим, є те, що розпочинав його Льюїс лише 14, а перемога після старту з другого десятка – це те, що неодмінно має статися хоча б раз у кар'єрі кожного великого гонщика.
Починалися перегони доволі типово для ситуацій, коли боліду топкоманди доводиться стартувати "з дна": Гамільтон проривався, обходячи "середняків" одного за одним, і до 14 кола вирвався на п'яту позицію – місце, яке на той момент здавалося максимумом можливостей.
Але далі своє слово сказала погода: почався доволі незвичний дощ. З одного боку, траса справді стала частково вологою, але з іншого – колеса для сухого асфальту все ще працювали ефективніше, ніж проміжні покришки. А непотрібний піт-стоп Макса Ферстаппена подарував Гамільтону ще одну позицію.
Вирішальним же моментом заїзду, а як пізніше з'ясувалося – і всього чемпіонату, стало 52 коло: Себастьян Феттель, який впевнено лідирував перед цим, не впорався з керуванням і врізався у відбійник. Крім того, що аварія німця перед рідними трибунами зламала його психологічно, це ще й викликало на трасу машину безпеки, що було дуже на руку британцеві.
Не обійшлося і без скандалів. Річ у тім, що команда спочатку покликала Льюїса в бокси, але коли він уже почав рух по заїзду на піт-лейн, пішла команда "залишатися".
Після цього Гамільтон доволі небезпечним маневром, з проїздом по траві, повернувся на основний асфальт. І якщо судді не вжили жодних заходів, то суперечки серед глядачів були вельми палкими.
Хай там як, таким чином наш герой опинився попереду Валттері Боттаса і Кімі Ряйкконена, які змінили шини. Спочатку, після відновлення перегонів, другий пілот Мерседеса спробував пройти напарника, але потім пішов командний наказ, і подальша роль Валттері зводилася до прикриття Льюїса від Кімі.
Таким чином, Гамільтон здобув статистично однозначно найкращу перемогу у своїй кар'єрі, а також відіграв одразу 25 очок в основного суперника і перехопив лідерство в чемпіонаті після гонки, перед початком яких він міг розраховувати лише на мінімізацію втрат.
Страх і ненависть Монци
Про те, які непрості стосунки у Льюїса були з Феррарі до його переходу в Скудерію, у нас навіть є окрема стаття. Зрозуміло, негативним ставлення до британця було і в італійських "тіфозі".
У 2018 році на радість місцевої публіки, перший стартовий ряд залишився за двома червоними болідами, а наш герой починав заїзд лише третім.
Але все змінилося досить швидко, і вже на початковому колі далася взнаки вищезгадана психологічна зломленість Феттеля – у боротьбі з британцем німця розвернуло, через що він відкотився в кінець пелотону.
Таким чином, основну боротьбу за перемогу Гамільтон вів уже з іншим пілотом Скудерії – своїм давнім суперником Кімі Ряйкконеном, який на той момент уже був бляклою тінню самого себе. Втім, фін дуже хотів завоювати першу за минулі п'ять років перемогу і здаватися просто так не збирався.
Після того як Кімі відбив атаки Льюїса на початку гонки, на перший план вийшла стратегія. І тут зіграла свою роль чисельна перевага "срібних стріл" у топгрупі.
Багато глядачів добре пам'ятають, як на Гран-прі Абу-Дабі 2021 року Серхіо Перес стримував Гамільтона, позбавивши того надалі критично важливих семи секунд. Але, фактично, цю ідею Ред Буллу подали самі Мерседес, провернувши щось подібне трьома роками раніше проти Феррарі.
Головною помилкою Скудерії стало рішення покликати Кімі першим у бокси. Льюїс же відтягнув свою зупинку на цілих сім кіл, що дало йому значну перевагу за свіжістю шин.
Звісно, у такої переваги зазвичай є ціна – відставання "в моменті", яке утворюється за період між зупинками. Але ось тут і зіграв свою роль Валттері Боттас.
Фін, який ще не побував на піт-стопі, отримав наказ стримувати земляка. І з цим завданням він впорався на ура, чим допоміг Гамільтону вельми швидко наздогнати суперника. І лише після цього другий номер "срібних стріл", з почуттям виконаного обов'язку, сам змінив шини.
Слід зазначити, що перемога була здобута не однією лише стратегічною хитрістю. Річ у тім, що через налаштування аеродинаміки на мінімальну притискну силу в "храмі швидкості" обійти суперника не так-то просто, як на більшості автодромів. І щоб перехопити лідерство, Льюїсу належало зробити складний і ефектний обгін.
Після Монци Гамільтон відірвався від Феттеля на 30 очок у чемпіонаті і тим самим заробив "право на помилку". Втім, воно британцеві так і не знадобилося – адже подальший сезон пройшов, по суті, під повним контролем Льюїса.
На трьох колесах
Загалом "ковідний" сезон 2020 був легкою прогулянкою Гамільтона до сьомого титулу. Система регулювання кута сходження передніх коліс DAS забезпечувала боліду Мерседеса тотальну перевагу над суперниками. А регулярні помилки стратегів Ред Булла часто запобігали боротьбі за перемогу навіть у тих випадках, де Макс Ферстаппен міг би спробувати кинути виклик Льюїсу.
Як і більшість заїздів того року, домашній Гран-прі Великої Британії наш герой проводив "у своїй лізі". Менш ніж за коло до фінішу ніхто не сумнівався в черговій легкій перемозі Гамільтона. Але потім прокол шини додав несподіваної інтриги в, здавалося б, чергову нудну гонку.
Усі глядачі завмерли біля екранів: чи зможе за метри дистанції, що залишилися, Макс наздогнати "кульгавого" на трьох колесах Льюїса? Нідерландець стрімко наближався і скоротив 28 із 36 секунд відставання, проте британець усе ж встиг фінішувати першим.
Таким чином була здобута одна з найбільш незвичайних перемог не тільки в кар'єрі Гамільтона, а й в усій історії Формули-1.
"О боже, я точно ніколи нічого подібного не відчував на останньому колі, і в мене ледь серце не зупинилося", – коментував після перегонів Льюїс свій незвичайний успіх.
"Це було справді хвилююче відчуття, тому що я не був упевнений, що шина повністю спустила, поки не натиснув на гальма. І тоді стало видно, що шина злітає з диска. Я просто їхав, намагаючись підтримувати швидкість: іноді вона злітала і ламала крило, і я просто молився, щоб вона пройшла поворот і не загальмувала. Я мало не зірвав останні два повороти".
Чудове перетворення покришок
Гран-прі Туреччини 2020 року увійшов в історію Формули-1 як етап, на якому Льюїс Гамільтон завоював свій сьомий титул, зрівнявшись за цим абсолютним показником із "Червоним Бароном" Міхаелем Шумахером.
Але за цими гучними числами в пам'яті глядачів якось загубилися самі події перегонів, які сміливо могли претендувати на звання найцікавіших у всьому "ковідному" сезоні.
Адже після низки нудних перемог, здобутих з поулу, які не мали особливої цінності для величі пілота, в "Істамбул-парку" Льюїс провів по-справжньому бойовий заїзд і виграв після старту з шостої позиції.
Уже той факт, що за вісім років відсутності Формули-1 у Туреччині на трасі поклали новий і більш слизький асфальт, вселяв глядачам певні надії на захоплююче видовище. А осінній дощ і зовсім втілив їх у реальність.
Якогось різкого прориву зі старту не відбулося. І складалося враження, що в тих умовах болід Мерседеса, який домінував на інших автодромах, не має якоїсь особливої переваги над Феррарі, Ред Буллом і навіть над Рейсінг-Поінтом, який використовував, фактично, торішню техніку "срібних стріл".
Льюїс боровся з ними як з пілотами своєї ліги. І куди більшу роль відігравала не стільки швидкість, скільки те, що британець робив менше помилок. Проте він усе ще перебував поза подіумними позиціями. Але коли траса почала підсихати, ситуація почала змінюватися.
У момент, коли більшість суперників, за винятком хіба що Серхіо Переса, якого Льюїс обігнав на трасі, вирушили на другий піт-стоп, наш герой вирішив залишитися на колесах, отриманих ще після восьмого кола.
Здавалося б, свіжа гума повинна була дати іншим перевагу. Але вийшло так, що поступове зношування протектора перетворило колись "проміжні" покришки на "слік", який в якийсь-то момент став кращим варіантом.
Таким чином, внаслідок відсутності другої зупинки Льюїс вийшов у лідери. А оскільки ніхто із суперників не зміг настільки ж ефективно повторити таку роботу з гумою, Гамільтон почав відриватися і здобув впевнену перемогу.
На "ракеті" по Інтерлагосу
Сезон 2021 року став своєрідною точкою перетину двох епох, коли за титул зійшлися два домінатори – минулий і майбутній. Неймовірно рівна битва Льюїса Гамільтона та Макса Ферстаппена вивела боротьбу нервів, інтриг, а також різноманітних стратегічних і технічних хитрощів на абсолютно новий рівень.
Як спробу перехопити ініціативу з боку Мерседеса було застосовано так званий "ракетний двигун" – мотор, потужність якого збільшили внаслідок скорочення його ресурсу з восьми етапів до трьох.
Дійсно, Льюїс здобув поул із перевагою майже в пів секунди. Однак через виявлене порушення надлишкового відкриття системи DRS його результат було анульовано. Це означало, що британцеві довелося стартувати з останньої позиції.
Утім, була в нього й одна розрада: бразильський вікенд був одним із трьох спринтерських, а тодішній формат робив короткі перегони проміжною стадією між кваліфікацією та основним заїздом. Для Гамільтона це означало шанс відіграти значну частину відставання.
Власне, так і сталося – у суботу Льюїс обігнав більшу частину пілотів "масовки" і прорвався до п'ятої позиції. Це означало, що з урахуванням штрафу за ту саму заміну мотора стартувати в неділю йому належало десятим.
Уже за перші п'ять кіл головних перегонів Гамільтон вирвався на третю позицію. А потім дуже вдало для британця з'явилася машина безпеки, що дозволила йому миттєво відіграти все відставання від двох пілотів Ред Булла.
Пройти Серхіо Переса не склало особливих труднощів. А ось Макс чинив Льюїсу запеклий опір. Проте, після затяжного бою всі технічні новинки Мерседеса, а також більш свіжі шини зіграли свою роль.
Таким чином, Гамільтон фактично став першим пілотом в історії Формули-1, який зумів виграти перегони після анулювання свого результату у кваліфікації.
Пілот двох гімнів
Сезон 2024, що здавався спочатку "простим і зрозумілим", до середини перетворився на справжній хаос, в якому пілоти відразу чотирьох команд регулярно боролися за перемоги в гонці. А Гран-прі Великої Британії відзначився ще й дощовими погодними умовами, що тільки додало інтриги.
Фактично боротьбу за перемогу вели гонщики Мерседеса і Макларена повним складом. І враховуючи, що до того моменту помаранчеві боліди вже встигли продемонструвати свою технічну перевагу, утримуватися в їхній групі було вкрай непросто.
У другій половині дистанції обидва колективи втратили по одному представнику: Джордж Рассел зійшов через технічні проблеми, а результатом Оскара Піастрі "пожертвували" заради стратегії Ландо Норріса.
Таким чином, Норріс і Гамільтон залишилися основними претендентами на перемогу, а десь поруч за ними намагався триматися Макс Ферстаппен.
Вирішальним же моментом перегонів став перехід на "сліки". Більш вдалий вибір часу дозволив Льюїсу обійти Ландо та вийти в лідери.
Перемога на Гран-прі Великої Британії 2024 року стала для Гамільтона першою відтоді, як він програв титул у фіналі 2021-го. І важко переоцінити її значення, насамперед у психологічному плані.
"Бували моменти, коли я думав, що "це все", що це [перемога в перегонах] більше ніколи не повториться, тому цей стан, який я відчув, перетнувши межу... Чесно кажучи, я ніколи раніше не плакав після перемоги. Це просто вирвалося з мене. Це дійсно приголомшливе почуття. Я дуже, дуже вдячний за це", – сказав Льюїс після фінішу
Цей тріумф перед рідними трибунами став для британця дев'ятим, і за кількістю "домашніх" перемог він зрівнявся з Міхаелем Шумахером, який дев'ять разів радував німецьких фанатів.
Ще одним цікавим фактом стало те, що Льюїс Гамільтон став першим і досі єдиним гонщиком, після перемоги якого на подіумі звучали обидві версії британського гімну – "God Save the Queen" і "God Save the King".
Перемоги в ім'я статистики
Одразу три виграні Льюїсом перегони слід відзначити саме через їхнє величезне значення для рекордів і статистичних показників.
По-перше, це Гран-прі Німеччини 2020 року, де Гамільтон здобув свою 91-ю перемогу, зрівнявшись із Міхаелем Шумахером.
Як символічний жест син Міхаеля, Мік, вручив Льюїсу подарунок: шолом "Червоного Барона".
По-друге, це етап у Сочі 2021 року. Сам заїзд складно додати до "залу слави" нашого героя, оскільки провів він його помітно слабше, ніж дозволяв болід. Однак саме там Льюїс Гамільтон став першим пілотом в історії Формули-1, який зумів виграти 100 гонок.
А найбільше значення для статистичної оцінки якостей саме гонщика мав Гран-прі Бельгії 2024 року – навіть попри те, що фінішну лінію наш герой перетнув другим, а на перше місце був переміщений лише після дискваліфікації Джорджа Рассела.
Річ у тім, що впродовж більшої частини кар'єри у Льюїса перемог було менше, ніж поул-позицій, що вельми негативно позначалося на його репутації та давало підстави для розмов про те, що швидким був не він сам, а його машина.
Знадобилося чимало часу, щоб виправити цю статистику. І саме після Бельгії-2024 року показники Гамільтона набули позитивного значення – 105 перемог проти 104 поулів, що дало змогу нашому герою вступити до символічного клубу "елітних" чемпіонів.
Китайський спринт
Ще з 2023 року спринтерський заїзд став подією, повністю окремою від основної гонки, а з 2024-го – вже остаточно усталилися його правила. Однак багато глядачів досі скептично сприймають цю "новинку".
Також відкритим і досить спірним залишається питання про те, як враховувати в статистиці успіхи гонщиків на короткій дистанції та чи вважати їх певною "малою перемогою". Якоїсь-то "правильної" думки, зрозуміло, тут виділити неможливо.
Проте саме виграш спринту до Гран-прі Китаю 2025 року став першим і поки що єдиним хоч скільки значущим успіхом Льюїса Гамільтона за кермом Феррарі.
І озираючись назад, після такого важкого сезону для британця, цей момент виглядає як цілком гідний того, щоб посісти місце в цьому списку.
Епілог
Що ж, сьогодні Льюїсу Гамільтону виповнюється 41 рік – число, яке саме по собі викликає чимало приводів для фанатських обговорень, головним з яких залишається питання: чи варто йому взагалі продовжувати виступати у Формулі-1?
Якщо подивитися під іншим кутом, можна замислитися і над тим, чим є нинішній етап кар'єри британця: боротьбою за нові успіхи чи своєрідним символічним нагадуванням про колишні заслуги.
Сезон 2025 року став для семиразового чемпіона справді важким. Але при цьому варто враховувати, що це був рік адаптації до Феррарі – абсолютно іншого світу порівняно з тими колективами, за які наш герой виступав раніше.
Справжню відповідь на всі ці питання має дати чемпіонат 2026. Саме він зобов'язаний розставити все на свої місця.
