Висота Олега Дорощука: пізній початок, болісна зміна тренера та еліта світових стрибків
У п'ятницю, 4 вересня, Олег Дорощук вийде в сектор Суперфіналу Діамантової ліги у статусі одного з визнаних лідерів свого виду спорту та чинного чемпіона світу у приміщенні.
Сьогодні його боротьба з найсильнішими стрибунами планети за перемоги та медалі вже нікого не дивує.
Проте за цим успіхом не стоїть жодного раптового спортивного дива. Упевненість у здатності конкурувати на висотах понад 2,30 метра викристалізовувалася роками через жорстку внутрішню конкуренцію, серйозні інфраструктурні виклики та рішення, які свого часу суттєво змінили траєкторію його кар'єри.
"Чемпіон" розповідає про шлях уродженця Кропивницького від початку кар'єри до місця, де він перебуває зараз.
Як Дорощук прийшов у легку атлетику
Спортивний шлях Олега Дорощука розпочався у Кропивницькому приблизно у 12-річному віці, коли друг привів його за компанію до манежу СДЮСШОР-2 в дендропарку. Той товариш невдовзі припинив тренування, а Дорощука затягнув саме технічний аспект дисципліни, про що згадував сам спортсмен:
"Мені стало цікаво – завдяки чому спортсмени стрибають все вище та яка техніка приносить успіх? Біг же не виявився настільки привабливим та пізнавальним".
Першу базову підготовку майбутній лідер збірної отримав під керівництвом тренерки Галини Михалюкової. На початковому етапі Олег не демонстрував виняткових фізичних переваг і був найнижчим серед однолітків у своїй групі, щиро радіючи першим дитячим результатам на позначках 120 та 130 сантиметрів.
Проте згодом розпочався період інтенсивного фізичного розвитку, під час якого атлет стрімко витягнувся – наразі зріст Олега становить 205 сантиметрів при вазі близько 84 кілограмів.
Водночас сам Дорощук наголошував, що антропометрія та фізична готовність – лише частина успіху у стрибках у висоту:
"Для стрибуна в висоту дуже важливо бути легким та володіти вибуховою силою при відштовхуванні. Хоча, як би ти не був здорово готовий фізично, але десь половина твого вдалого подолання висоти лежить в області психології".
Разом із фізичним ростом почали прогресувати й результати, що неминуче вимагало переходу на принципово інший, більш системний рівень підготовки.
Зміна наставника з неприємним присмаком
Перехід Олега Дорощука до групи Геннадія Здітовецького у 2017 році став одним із ключових рішень на початку його спортивної кар'єри. Причому ініціатива щодо зміни тренера виходила від самого спортсмена.
"Що стосується початку нашої спільної роботи, то Олег сам наполіг на цій співпраці. Повірте, я його не переманював. Це не в моїх принципах", – згадував Здітовецький.
Ситуація була делікатною, тому фахівець протягом трьох місяців відмовлявся приймати перспективного атлета до своєї групи. Зрештою вирішальним став зимовий чемпіонат України в Запоріжжі в лютому 2017 року.
Перша наставниця Дорощука Галина Михалюкова перед стартом сказала старшій тренерці СДЮСШОР-2 Наталії Абраменко, що якщо Олег не подолає 190 сантиметрів, вона сама відведе його до Здітовецького.
На змаганнях Олег зупинився на 180 сантиметрах. Коли Михалюковій згодом нагадали про її слова, вона відповіла, що спортсмен може йти, куди захоче. Лише після цього Здітовецький погодився розпочати з ним спільну роботу.
Результат зміни виявився разючим. За наступні рік і чотири місяці Дорощук додав до особистого рекорду 35 сантиметрів – із 180 до 215.
Важливу роль у його прогресі відіграло і тренувальне середовище. В одній групі з Дорощуком працював учасник Олімпійських ігор та чемпіонату світу Дмитро Яковенко, чий досвід став для молодого спортсмена додатковим орієнтиром. Сам Олег пізніше наголошував, що результату 215 сантиметрів не було б без наполегливості та уваги Здітовецького та прикладу Яковенка.
Буенос-Айрес-2018
Першим серйозним міжнародним випробуванням для Дорощука стали юнацькі Олімпійські ігри-2018 в Аргентині. Головним викликом для 17-річного спортсмена стала відсутність поруч особистого тренера – Геннадій Здітовецький не зміг полетіти разом із ним до Буенос-Айреса
Наставник намагався налаштовувати учня всіма доступними засобами зв'язку і згадував їхню розмову перед від'їздом:
"Я йому якось сказав, що якщо будуть проблеми на Олімпіаді, то це можна пояснити відсутністю на стартах особистого тренера. На це хлопець мені відповів, що не підведе, виступить успішно та збирається виграти".
Організатори Ігор запропонували експериментальний регламент, де класична кваліфікація була відсутня, а підсумкові місця визначалися за сумою результатів двох окремих етапів. На першому за повної негоди – дощу та похолодання – Дорощук бездоганно брав початкові висоти від 190 до 205 сантиметрів із першої спроби. На 209 см йому знадобилася друга спроба, а планка на 211 см уже не підкорилася, що залишило українця на третій проміжній позиції.
На другому етапі за значно кращих погодних умов суперники почали масово оновлювати особисті рекорди. У цих умовах Дорощук продемонстрував високу змагальну стійкість, взявши 211 та 214 см із других спроб і штурмуючи планку на рівні особистого рекорду у 216 см.
За сумою двох раундів Олег Дорощук виборов бронзову олімпійську медаль, ставши найкращим європейським стрибуном у висоту на цих юнацьких Олімпійських іграх. Як зазначив тоді Геннадій Здітовецький порталу Україна-Центр:
"Олег приголомшливо психологічно стійкий в змагальних умовах. На тренуваннях він стрибає так, як інші хлопці, і особливо нічим не виділяється, але під час змагань його коефіцієнт реалізації просто вражає. Він саме в умовах боротьби з суперниками здатний реалізовувати свій прекрасний потенціал".
Цей успіх підтвердив, що в українських стрибках у висоту з'явився спортсмен із серйозним міжнародним потенціалом та винятковою психологічною стійкістю.
Від юніорських успіхів до дорослого сектору
Після успіху на юнацьких Олімпійських іграх-2018 кар'єра Олега Дорощука увійшла у фазу поступової трансформації. Цей період вимагав часу, оскільки перехід від юнацьких навантажень до дорослих нормативів рідко буває миттєвим і потребує тривалої адаптації організму.
Цей транзитний відрізок став планомірним накопиченням міжнародного досвіду та збором медалей у різних вікових категоріях. Уже у 2019 році Дорощук підтвердив свій статус одного з найперспективніших європейських стрибунів, виборовши "срібло" чемпіонату Європи серед юніорів у шведському Буросі з результатом 2,14 метра.
За два роки, у 2021-му, він успішно перейшов у молодіжну категорію та здобув звання Майстра спорту України міжнародного класу, паралельно посівши п'яте місце на молодіжному Євро в Таллінні. Того ж року відбувся його дебют на дорослому рівні у приміщенні – на континентальній першості в Торуні Олег зупинився на етапі кваліфікації з позначкою 2,16 метра.
Важливим моментом став 2022 рік, коли Дорощук уперше вийшов у сектор дорослого літнього чемпіонату світу в американському Юджині, де посів 15-те місце у кваліфікації, підкоривши 2,25 метра. Цей період не супроводжувався різким стрибком результатів, однак дав Олегу необхідний досвід виступів на міжнародному дорослому рівні та поступово підготував його до боротьби зі світовою елітою.
Від уроків Будапешта до світової еліти
Новий рівень ментальної та фізичної зрілості прийшов у 2023 році. Тоді українець здобув срібну медаль молодіжного чемпіонату Європи. На турнірі в Еспоо він посів друге місце з результатом 2,19 метра. При цьому підготовку до змагань ускладнювали проблеми з ахіллом.
Проте справжній іспит на характер чекав на Дорощука напередодні дорослого ЧС-2023 у Будапешті. Після того як Україна отримала додаткову квоту на участь у турнірі, у збірній почалися розмови про те, що Олег через проблеми зі здоров'ям нібито не готовий до виступу.
За словами Геннадія Здітовецького, Дорощук підтверджував свою готовність на тренувальному зборі у Словаччині. Ситуацію ускладнювало запалення ахілла, через яке спортсмен майже не виконував стрибкової роботи на тренуваннях.
Сам виступ у Будапешті став для нього важливим професійним уроком. У кваліфікації Дорощук подолав 2,28 метра та пробився до фіналу. Сам атлет згадував, що практично не звертав уваги на суперників і мав відчуття, ніби змагається лише з планкою.
Однак у фіналі повторити цей результат не вдалося – Олег завершив змагання з позначкою 2,20 метра. Здітовецький згодом пояснював, що спортсмен витратив забагато емоцій у кваліфікації, а перед фіналом припустився ще й тактичної помилки під час розминки, виконавши стрибок у спортивних штанах і витративши зайві сили.
Досвід Будапешта став важливим етапом дорослішання уродженця Кропивницького на найвищому рівні. Уже наступного сезону він здобув "бронзу" чемпіонату Європи-2024 у Римі з результатом 2,26 метра, а на Олімпійських іграх у Парижі посів шосте місце та оновив особистий рекорд до 2,31 метра.
Саме цей прорив став плацдармом для тріумфального 2025 року, який остаточно закріпив Олега у статусі топового атлета континенту. На зимовому Євро у приміщенні в нідерландському Апелдорні Дорощук упевнено завоював золоту медаль з особистим рекордом 2,34 метра.
На Діамантовій лізі він також стабільно боровся за найвищі позиції, здобувши три нагороди на етапах серії. У Суперфіналі в Цюриху Дорощук став срібним призером із результатом 2,30 метра, поступившись лише олімпійському чемпіону Гамішу Керру, який подолав 2,32.
Заключним великим стартом сезону став чемпіонат світу в Токіо. У фіналі Дорощук подолав 2,31 метра та зупинився за крок від своєї першої медалі дорослого ЧС. Українець посів четверте місце, поступившись у боротьбі за "бронзу" чеху Яну Штефелі за додатковими показниками: суперник взяв 2,31 метра з другої спроби, тоді як Олегу для цього знадобилося три.
Сезон-2026: перше світове "золото" та нова спроба здобути Діамантовий трофей
Якщо 2025 рік остаточно закріпив Олега Дорощука серед світової еліти, то наступний сезон приніс йому головний на той момент титул у кар'єрі.
21 березня на чемпіонаті світу в приміщенні в польському Торуні українець уперше став чемпіоном світу. Дорощук без жодної помилки подолав 2,17, 2,22, 2,26 та 2,30 метра. Мексиканець Ерік Портільйо також взяв 2,30, однак лише з третьої спроби, тому саме українець здобув золоту медаль.
У літній сезон Дорощук увійшов уже не перспективним претендентом, а одним із головних фаворитів практично будь-якого турніру. Наприкінці червня у Бердичеві він подолав 2,33 метра – свій найкращий результат сезону.
Цей статус українець підтвердив і на етапах Діамантової ліги. У Досі він розпочав кампанію з третього місця та результату 2,24 метра, а 10 липня видав один із найсильніших стартів сезону в Монако. Дорощук із першої спроби подолав 2,32 метра та переміг зіркових конкурентів, серед яких були Джанмарко Тамбері, Мутаз Баршим та інші представники світової еліти.
Ще одну важливу медаль Олег здобув у серпні на чемпіонаті Європи в Бірмінгемі. Українець безпомилково пройшов усі висоти до 2,30 метра включно, однак планка на 2,32 йому не підкорилася. Натомість італієць Джанмарко Тамбері взяв її з другої спроби та став чемпіоном, а Дорощук додав до своєї колекції "срібло" дорослого Євро.
На останньому для себе етапі Діамантової ліги перед фіналом у Сілезії Олег посів п'яте місце з результатом 2,26 метра. Проте набраних протягом сезону очок вистачило, щоб упевнено кваліфікуватися до вирішального старту серії: у підсумковому рейтингу Дорощук набрав 18 очок і завершив відбір другим, поступившись лише італійцю Маттео Сіолі.
Тепер попереду – Суперфінал Діамантової ліги у Брюсселі. Для Дорощука це вже не просто чергова можливість перевірити себе на тлі найсильніших. Рік тому в Цюриху він зупинився за один крок від Діамантового трофея, поступившись Гамішу Керру – олімпійському чемпіону, який за кілька тижнів після цього виграв і чемпіонат світу в Токіо.
У Брюссель Олег приїжджає вже в іншому статусі – чинного чемпіона світу у приміщенні, віцечемпіона Європи та першого номера світового рейтингу у стрибках у висоту. Після багатьох років поступового руху завдання змінилося – тепер Дорощуку вже не потрібно доводити, що він здатний конкурувати з найкращими. Наступний крок – почати регулярно їх перемагати.
