Україна врятувалася від вильоту – чи заслужено? Підсумки жіночої Ліги націй
Це був важкий тиждень для волейбольної спільноти. Так, жіноча збірна України вперше в історії виступала в Лізі націй, і очікувати боротьби за плейоф – щонайменше було нерозумно.
Тому команда Якуба Глушака з самого початку турніру боролася за виживання. І ніби дві перемоги у перших двох ігрових тижнях – гарний результат. Завдяки цьому Україна до вирішальних матчів підходила із невеликим запасом. Але…
Перші суперники третього тижня – грізні Італія (найкраща команда світу) та Китай (топ-8 команда світу). Сподіватися на очки з ними було марно. Але ж після них була ключова гра за життя проти Домініканської Республіки, яка йшла нижче за нас.
А далі ще й Бельгія, якій уже нічого не було потрібно. Попри це, до вирішального поєдинку ми підійшли на передостанньому місці. Але, не зважаючи на всі проблеми, Україна врятувалася від вильоту. Завдяки чому – у цьому матеріалі.
Італійське диво було найбільшою помилкою
Україна – Італія 1:3 (15:25, 25:23, 10:25, 21:25)
Це мало бути щонайменше очко для України. Перша гра тижня проти найкращих (ще й в оптимальному складі) виявилася ледь не найкращою. Українки, попри важкий старт, примудрилися виграти другий сет.
Далі була декласація з боку суперниць у третьому, але четвертий… Підопічні Глушака мали перевагу 20:16 та 21:19. Команди високого класу впевнено реалізовують таку перевагу в ендшпілі, але цього разу клас Італії був на найвищому рівні. 6 (!) розіграшів поспіль та закрита гра – так Україна втратила бал, який вже тримала в руках.
У чому причина? Бо ми були гірші в усьому.
Подачі? 4 на 10 на користь італійок. Атаки? 52 на 54. У нас 21 помилка, тоді як в Італії лише 10. Навіть наш головний козир – блоки, був програний і розгромно (5 проти 13).
Україну витягнули Дорсман (12 очок) та Артишук (11). Але їх порівнювати із суперниками боляче: в однієї Антропової більше очок, ніж у двох українок разом (24).
І попри це, ми створили диво – забрали сет у такої Італії! Неймовірний успіх, і, ймовірно, причина грандіозного провалу, який відбувся далі…
"Я трохи засмучений. Не злий, а саме засмучений – ми заслужили зіграти тайбрейк у цьому матчі. Моя команда виклалася на максимум проти Італії. Деякі речі ми зробили неправильно.
У кінцівці четвертого сету втратили дисципліну, а цього не можна робити на такому рівні. Суперниці швидко нас наздогнали", – зазначив наставник збірної України Якуб Глушак.
Великий китайський погром
Китай – Україна 3:0 (25:18, 25:22, 25:20)
На такому тлі Україна підійшла до матчу проти Китаю. З одного боку – піднесення від виграного сету в італійок. З іншого – провальний фінал матчу. Це все разом стало причиною поразки 0:3.
При тому і сама гра була жахливою. Нас декласували нашою ж зброєю – блоками. Україна за 3 сети успішно заблокувала 5 атак. Ніби й не провал за цифрами. Але, по-перше, більшість припала на останній сет, коли вже було зрозуміло, до чого йде гра.
А по-друге, Китай поставив 16 блоків! Понад 5 блоків у кожному сеті! Нагадаю, що в України 5 загалом за гру. Якби "синьо-жовті" так само якісно діяли в цьому аспекті, то мали б вигравати щонайменше один сет.
Але ж ні. Що цікаво, у грі проти Китаю також позитивно виділялася Дорсман. І Даньчак – у обох по 10 очок. І це значно менше, ніж у лідерок суперниць.
Домініканські емоційні качелі
Україна – Домініканська Республіка 2:3 (16:25, 17:25, 25:22, 25:19, 13:15)
"Це буде важлива гра. Всі ігри важливі, але ця – суперважлива", – казала перед грою лідерка збірної України Вікторія Даньчак.
Але на вболівальників чекав провальний початок. Так погано Україні не було навіть у матчах проти світових грандів. А тут суперником була Домініканська Республіка – команда, яка боролася за виживання разом з нами.
Перші два сети хочеться просто забути, як це зробили самі гравчині. Інакше як пояснити таку кардинальну зміну в грі, починаючи з третьої партії?
Ще раз: збірна України програвала 0:2, без боротьби. Але примудрилася перевести гру на тайбрейк! От чому б не грати так з самого початку…
А знаєте, завдяки чому це вдалося?
Так, знову блоки! "Синьо-жовтих" в цьому компоненті знову громили на старті матчу. Але щойно Україна віднайшла свій блок, так одразу ж забрала два сети поспіль. Але на тайбрейк не вистачило сил…
Вічне прокляття третіх матчів для збірних України. Але це й логічно – Україна виснажилася фізично та, найголовніше, емоційно у матчі проти Італії. І те саме диво виявилося причиною краху в матчі життя.
Бельгійський подарунок, який Україна не змарнувала
Бельгія – Україна 0:3 (23:25, 20:25, 13:25)
Такі невдалі результати призвели до того, що перед вирішальним матчем проти Бельгії Україна була на передостанньому місці в турнірній таблиці. Перемога – порятунок.
Надії, якщо відверто, було мало. Але саме в цій грі зійшлися всі зорі. Перша – бельгійки були не в тій турнірній ситуації, щоб грати матч життя. Вони не боролися ні за виживання, ні за плейоф, а тому і не намагалися за будь-яку ціну виграти матч.
Тим не менш, грали якісно та сильно. І тут варто відзначити другу зірку – Міленко. Найкраща із запасом українська гравчиня слабко показала себе у попередніх трьох поєдинках. Але проти Бельгії стала найкращою.
Третє – блоки. Нарешті "синьо-жовті" зуміли повернути свою головну зброю, при тому не давши суперницям навіть наблизитися в цьому компоненті – 11 на 5. За 3 сети проти Бельгії Україна зробила майже стільки ж блоків, як за попередні три гри!
"Дуже задоволений, бо останні тижні були важкими. Було чимало стресу. Ми робили все найкраще, щоб залишитися у Лізі націй. Тож, так, чимало стресу, небагато сну вночі, але я задоволений.
Гадаю, останній матч показав всім, на що ми здатні, що ми здатні грати у гарний волейбол. З цим я і хочу привітати нашу команду. Знаю, що було непросто, але ми вижили і разом досягли нашої мети", – підсумував виступ Глушак.
Чи заслужено Україна залишилася?
Хотілося б сказати, що так. Але насправді це доволі важке питання.
Українки мають три перемоги над Німеччиною, Таїландом і Бельгією – колективами, що не змагаються за плейоф, але й не переймалися щодо вильоту. Типові середняки.
Натомість матчі проти прямих конкурентів Україна просто провалила. Францію ми мали перемагати, але віддали камбек (2:3). Болгарію ми мали перемагати, але не дотиснули (2:3). Домініканкам ми мали програти розгромно, але зуміли перехопити ініціативу. І знову не дотиснули (2:3). А всі ці колективи до останнього були в боротьбі за місце в ЛН.
Якщо програвати УСІ матчі прямим конкурентам, то як взагалі боротися?
Як показав цей сезон – з надією. Надією на суперників та на їхні невдачі. Цього разу нам пощастило – Болгарія дуже слабко виступила на турнірі, вигравши лише два матчі (проти домініканок та… українок).
В чому причина? Деякі проблеми України були помітні ще з самого початку (подачі та прийом). Інші ж стали помітні по ходу матчів. Якщо майже весь турнір Україну тягнула Міленко, то на третьому тижні її просто не було.
Єдиний виняток – останній поєдинок проти Бельгії. Але і ці 10 очок – один з найнижчих показників для Олександри (гірше лише проти Італії, Китаю та Нідерландів)
Ні, інколи українка спалахувала, але це було хаотично, не систематично і занадто мало. А перебрати лідерські якості на себе не зумів більше ніхто. У другої Артишук на 39 очок менше за Міленко, у якої 147. У третьої Дорсман лише 90 очок.
Для розуміння, Олег Плотницький, який лише на другий тиждень приїхав до чоловічої збірної, за 4 матчі набрав 67 очок. Десь такі ж цифри за ті поєдинки були у Василя Тупчія. А якщо хтось випадав, то було кому замінити. Дівчатам цього не вистачає.
Як не вистачає і якості в атаках. Вперше – випадковість, вдруге – збіг, втретє – закономірність. Україну знищили на блоках у трьох матчах поспіль. Три різні за стилем та рівнем команди.
Чому так? Бо прийоми невдалі, від того передачі під удари читалися. Але більша проблема в самих атаках. Систематично українок зупиняв одиночний блок, чого не мало би бути. А без якісних ударів очок не набереш.
Питання не лише до команди, а й до головного тренера. Проблеми з прийомом, атакою та грою проти блоку повторювалися протягом усього турніру. До цього додавалися невдалі челленджі, запізнілі таймаути й окремі рішення щодо ротації, які теж викликали запитання.
Та все ж Україна не вилетіла.
Хто залишив Україну в Лізі націй?
Дві людини – Олександра Міленко та Дар'я Шаргородська.
Міленко – із запасом найкраща в атаці, друга за ейсами, одна з найкращих за блоками. Ще й у прийомі грала чудово.
А ось Шаргородська – зв'язуюча. Від неї немає яскравих атак, шалених прийомів тощо. Тим не менш, зі своєю роллю вона справилася на відмінно – є однією з найкращих зв'язуючих у всій Лізі націй.
А ще й найкраща серед українок за подачами! І серед лідерів за блоками.
Проте не варто забувати й про інших – важливу роль у збереженні прописки зіграла вся команда без винятку. І Мелюшкіна зі своїми блоками, і Артишук та Даньчак з атаками, і ліберо Луценко. І головний тренер Якуб Глушак, попри всі питання до його роботи.
Цей сезон був пробним для України в Лізі націй. Він показав величезну кількість проблем у команді та залишив сумніви перед наступним розіграшем. Так, ми залишилися, але чи заслужено?
Відповідь дізнаємося за рік.