Погачар взяв гонку під контроль, вражаючі спринти від Мерліра. Підсумки першого тижня Тур де Франс-2026
Погачар взяв гонку під контроль
Найгірші побоювання підтвердилися: інтрига в боротьбі за перемогу на Тур де Франс жила недовго. Тадей Погачар одразу показав, хто у домі господар і взяв гонку під свій контроль. Словенець мінімізував свої часові втрати в командній розділці на першому етапі, після чого було дві поспіль демонстрації сили.
Спершу словенець буквально подарував партнеру по команді Ісааку Дель Торо перемогу на горбистому другому етапі. На фінальному пагорбі в Барселоні мексиканець рано почав свій фінішний спурт, і зумів трохи відірватися від усіх суперників. Погачар оглянувся по боках, побачив, що, окрім нього, перемогу в Дель Торо не зможе забрати більше ніхто, переклався до партнера по команді та дозволив йому першим перетнути фінішну лінію. Дуже красивий жест, який може бути корисним у перспективі – після такого відданість мексиканця своєму капітану не підлягатиме жодним сумнівам.
Розв'язка третього етапу була дещо схожою – спринт у не надто складний пагорб. І цього разу Погачар уже не робив нікому ніяких подарунків, здобувши перемогу. При чому з лякаючою візуальною легкістю: склалося враження, що словенцеві взагалі не довелося напружуватися.
Ці два етапи стали демонстрацією сили Погачара, проте практично нічого не дали йому з точки зору переваги над головними конкурентами по загальному заліку. Проте перший же по-справжньому складний піренейський етап до Гаварні-Жедр із доланням Коль д'Аспен і Коль ду Турмале розставив усе по своїх місцях.
UAE Emirates розіграла все як по нотах, Дель Торо видав коротку заключну зміну перед атакою, яка вже скинула з колеса Погачара усіх суперників по загальному заліку, після чого словенець пішов за розкішною сольною перемогу. В підсумку в усіх прямих конкурентів по загальному заліку словенець виграв більш ніж 2,5 хвилини. На першому ж складному гірському етапі Тадей зробив дуже важливий (а то і вирішальний) крок до перемоги в загальному заліку.
При цьому не можна сказати, що на Турмале Погачар видав якісь неймовірні показники потужності. 6,6 Ватт/кг на 35:02 роботи – цифри, які ще кілька років тому вважалися би абсолютним космосом. Проте в останні роки швидкості у світовому велоспорті ростуть у геометричній прогресії, і, виходячи з цієї тенденції, були підстави чекати чогось більшого – навіть незважаючи на те, що свій же рекорд підйому на Турмале зразка 2023 року словенець побив більш ніж на 2 хвилини.
Цілком можливо, фактором стала аномальна спека, яка панує в Європі в ці дні: наприклад, 4 етап став найспекотнішим на Турі за останні 20 років. Не будемо забувати, що до 2024 року гонки в сильну спеку були слабкою стороною Погачара – не виключено, що цей фактор теж дається взнаки.
На 4 етапі Тадей дозволив відриву дня втекти дуже далеко, внаслідок чого жовту майку лідера на два дні перехопив Торстен Трен, який повторив свій трюк зразка Вуельти-2025. Проте цього разу протриматися в лідерському вбранні йому вдалося всього 2 дні. На 6 етапі він і так за динамікою відставання від Погачара втрачав лідерство, а на додаток до цього ще й неприємно впав на спуску з Турмале. Фінішу норвежець дістався, проте одразу після цього ухвалив рішення зійти з гонки. Сам же Погачар після фінішу 4 етапу зізнався, що з ранку його боліла голова, що цілком може бути реакцією організму на аномальну спеку.
Як би там не було, вражаюча перемога на 6 етапі дозволила Тадею взяти гонку під повний контроль. За великим рахунком, уже зараз зрозуміло, що єдине, що може зупинити словенця на шляху до п'ятого титулу на "Великій петлі" – це форс-мажор.
Значно цікавіше те, чи зможе заїхати на подіум і його партнер по команді, Ісаак Дель Торо. Мексиканець виглядає цілком реальним на це претендентом. І той факт, що Погачар уже зараз повністю контролює ситуацію в загальному заліку, йому на руку: у подальшому Тадею не буде необхідності експлуатувати Ісаака по максимуму, і Дель Торо зможе тратити більше сил на досягнення особистих цілей.
Безумовно, зміна, яку видав Дель Торо під атаку Погачара на Турмале, була вражаючою. Проте вона не повинна вводити в оману: той факт, що коротким панчем він зумів скинути з колеса всіх суперників, не означає, що мексиканець – другий за силою гірник у гонці. Минулого року на Отакамі скинути всіх суперників вдавалося й іншому грегарі UAE Emirates, Джонатану Нарваесу, проте другим за силою гірником у гонці він не був і близько: така зміна говорить виключно про потужність короткого панчу в підйом.
Різниця лиш у тому, що тепер у розпорядженні Погачара – покращена версія Нарваеса, яка не лише потужний короткий панч здатна видати, а й за чистим гірським ходом входить у топ-5 (чи, можливо, навіть у топ-3) у пелотоні Туру.
Вершину Турмале Дель Торо подолав у одній групі з Полем Сейксасом і Флоріаном Ліповітцем. Позаду не лише Погачара, а й майже у хвилині за Йонасом Вінгегором, проте попереду Ремко Евенепула та Хуана Аюсо. І ось цей факт дає набагато краще уявлення щодо якості гірського ходу Ісаака на даний момент. Шанси на подіум є, і непогані, проте фаворитом у цій боротьбі мексиканець наразі не виглядає.
Сумнівів у тому, що UAE Emirates намагатиметься завезти Дель Торо на подіум, немає. Підопічні Мауро Джанетті прагнуть на нинішньому Турі виконати максимально широкий спектр завдань, і не цураються навіть боротьби за командний залік. Саме цим в UAE Emirates пояснювали доволі дивне рішення переслідувати відрив на 9 етапі: мовляв, там були одразу 2 гонщики Lidl Trek, яка і є головним конкурентом у командному заліку.
Втім, тут покази членів UAE Emirates різняться: наприклад, Адам Єйтс у коментарі одразу після фінішу стверджував, що команда працювала на потенційну перемогу Погачара на етапі. UAE Emirates продовжує регулярно дивувати нелогічними тактичними рішеннями, проте сила гонщиків команди та чітко продумана загальна стратегія проєкту дозволяє нівелювати навіть очевидні помилки у мікроменеджменті.
Йонас Вінгегор: між небом і землею
Для Йонаса Вінгегора Тур де Франс-2026 розпочався ідеально: він разом із Visma Lease a Bike виграв командну розділку в Барселоні, що дозволило данцеві вперше з 2023 року одягнути жовту майку лідера. Проте ненадовго. Дуже швидко стала очевидною сувора реальність: Вінгегор явний №2 за силою в пелотоні. В плані рівня Йонаса він між небом на землею: його відставання від Погачара абсолютно беззаперечне, проте і другий ешелон генеральщиків він випереджає помітно.
В цьому плані порівняно з минулим і позаминулим роками не змінилося взагалі нічого. Навіть переможна Джиро-2026 в ногах Вінгегора ніяким чином не вплинула на розстановку сил на цьогорічному Турі.
В момент вирішальної атаки Погачара на Турмале на 6 етапі все розвивалося за до болі знайомим сценарієм: панч останнього розганяючого UAE Emirates скинув Йонаса з колеса. Після цього данець тривалий час ішов у рівному зі словенцем темпі та навіть трішки наближався до нього, проте зрештою таки почав відставати від нього.
Втім, відставання Вінгегора у гірському ході на Турмале не видавалося катастрофічним: за 4,7 км від моменту атаки до вершини він програв усього 30 секунд. Проте проблема в тому, що спуск і пологий фінальний підйом на Гаварні-Жедр данець пройшов доволі слабко, і на фініші його відставання перевалило за 2,5 хвилини.
Йонас ніколи не вважався видатним спусковиком, проте раніше в цьому компоненті Погачару він не поступався. Ще в 2024 році капітану Visma Lease a Bike на 11 етапі вдалося на спуску приближатися до словенця та зрештою обігрувати його. Якби цього разу спуск Вінгегор пройшов настільки ж якісно – цілком міг би навіть добрати Тадея до початку фінального підйому. Але, схоже, словенець додав і в цьому компоненті. При чому, йдеться саме про прогрес Погачара, бо з групою Сейксаса та Ліповітца Йонас пройшов спуск практично в одні ноги.
Хто у складі Visma Lease a Bike розчарував, так це Маттео Йоргенсон, який доволі рано випав на Турмале та у підсумку програв Погачару 21 хвилину. Кілька років тому американець вважався потенційною зіркою велоспорту першої величини. Він двічі поспіль вигравав Париж – Ніцца, був доволі перспективним майстром північним класик.
У свій перший сезон у Visma Lease a Bike Маттео був ключовим грегарі Вінгегора на Турі та сам заїхав на 8 місце в загальному заліку. Здавалося, що Йоргенсон цілком може вирости в людину, яка й сама боротиметься за подіуми Гран турів. Проте після того в кар'єрі Маттео наступив етап стагнації, який, схоже змінився стадією деградації. Проте про Йоргенсона як самостійного претендента на загальний залік Гран турів усі вже забули, а тепер у нього виникають навіть проблеми із тим, аби бути корисним у ролі грегарі. Тому, навіть якби Погачар раптово почав виявляти слабкість, важко уявити, як і за рахунок чого Вінгегор міг би почати відігруватися – команда, схоже, просто не здатна забезпечити йому плацдарм для атаки.
У Red Bull Bora розпалюється конфлікт?
Red Bull Bora приїхала на Тур де Франс із двома практично рівноцінними претендентами на загальний залік – Ремко Евенепулом і Флоріаном Ліповітцем, які посідали 3 місця на Турах 2024 і 2025 років відповідно. Зважаючи на вкрай непростий характер бельгійця, конфліктів усередині команди цілком можна було очікувати.
Генеральний менеджер Red Bull Bora Ральф Денк перед стартом Туру заявляв про те, що головна ставка команди – все ж Евенепул. І дії його підопічних на першому етапі це підтверджували: у командній розділці Red Bull Bora виводила на найкращий результат саме Ремко, у той час як Ліповітц програв йому 16 секунд.
Проте 6 етап у Піренеях показав, що в горах німець сильніший за свого партнера по команді. Ліповітц долав вершину Турмале в одній групі з Полем Сейксасом і Ісааком Дель Торо, у той час як Евененул із дуетом із Lidl Trek програвали їм 25 секунд. На спуску дві групи об'єдналися, при чому саме стараннями Ремко. Бельгієць ніколи не був видатним майстром проходження даунхілів, проте на 6 етапі приємно здивував у цьому компоненті.
Після цього вони в одній групі дісталися фінішу в Гаварні-Жедр. А після етапу Евенепул почав розпалювати той конфлікт всередині команди, якого багато хто чекав.
"Я попросив Ліпо про розвоз, але його не отримав. Так, я був розлючений, і це було справедливо. На Турі Каталонії я їхав попереду 30 кілометрів заради нього. Я попросив лише один кілометр роботи на чолі пелотону, але цього не сталося. Це мене розлютило, і сьогодні ввечері ми маємо це серйозно обговорити", – заявив після фінішу бельгієць у інтерв'ю журналістам.
Можна було би сказати, що такі слова здивували, але ж це Ремко. Так, Ліповітц дійсно значно менше, ніж його партнер по команді, включався у роботу в групі на фінальному підйомі, і тут претензії Евенепула частково обгрунтовані.
Але чому раптом Флоріан повинен був розвозити бельгійця на фінішний спринт, так ніби він простий грегарі, а не рівноправний капітан? Невже того, що він відпрацював на Евенепула на командній розділці, недостатньо? Та і які шанси були у Ремко обіграти у фінішному спринті Дель Торо, який і на папері фінішер сильніший, і на заключному підйомі з очевидних причин не включався у роботу в групі взагалі, тож був свіжішим?
Чому той же Ліповітц не ставив публічних претензій до партнера по команді за те, що він практично самотужки привіз до нього прямих конкурентів у боротьбі за подіум – Хуана Аюсо, Маттіаса Ск'єлмосе та Ленні Мартінеса? Ситуація тут дійсно неоднозначна, у обох є певні підстави висловлювати претензії один до одного. Але тільки один дозволив собі робити це публічно, і – хто б сумнівався – це одна із найбільш скандальних зірок сучасного велоспорту.
Генеральний менеджер Red Bull Bora Ральф Денк після цього резонансного інтерв'ю Ремко намагався згладити кути. І через день, після фінішу 7 етапу, команда опублікувала спільне відео Евенепула та Ліповітца, в якому вони всіляко намагалися показати, ніби конфлікт вичерпано, проте виглядало все максимально непереконливо та награно.
Що ж, побачимо, як будуть розвиватися їхні стосунки надалі, проте наразі обидва капітани Red Bull Bora залишаються у боротьбі за підсумковий подіум. Ліповітц виглядав сильнішим на Турмале та, за логікою речей, мав би стати головною надією команди. Проте за Евенепула говорять 30 секунд переваги в загальному заліку та те, що попереду ще індивідуальна розділка, яку німець, попри те, що є цілком солідним роздільником, повинен проїхати гірше.
Зважаючи на провальний Тур-2026 у виконанні Евенепула, багато хто чекав на крах Ремко на Турмале. Так, бельгієць не видав якогось вражаючого перфомансу, але й краху точно не трапилося. Ремко однозначно готовий краще, ніж торік, і один окремо взяти важкий гірський етап здатний проїхати на високому рівні.
А ось чи буде він готовий видавати бодай такий же рівень на зв'язці з кількох важких гірських етапів поспіль? Змога дізнатися це нам випаде лише на третьому тижні. А до цього шанси Евенепула на подіум (чи, принаймні, їхня ілюзія) будуть зберігатися. І це не дуже хороша ситуація для Ліповітца: цілком імовірно, що шанс довести свою перевагу над партнером по команді та затвердитися в статусі ставки №1 Red Bull Bora у нього з'явиться лише в заключні дні Туру, коли може бути вже запізно.
Солідний початок від Сейксаса
Звісно, дуже багато уваги перед нинішнім Туром і по ходу гонки приковано до Поля Сейксаса. Попри всі беззаперечні таланти французького вундеркінда, було чимало підстав чекати від нього і провалу. Це і неприємне червневе падіння на Турі Овернь-Рона-Альпи (через яке він на першому тижні Тур де Франс все ще їздив забинтованим), і величезний тягар очікувань, і, врешті-решт те, що мова йде про 19-річного юнака, який їде свій дебютний Гран тур.
Проте на першому тижні краху точно не трапилося. Сейксас гідно витримав випробування першими гірськими етапами, а на Турмале виглядав реальним претендентом на подіум: вершину легендарного перевалу від подолав у групі з Ліповітцем і Дель Торо.
Втім, приводи для тривоги є, і стосуються вони, перш за все, не самого Поля, а його команди. Та підтримка, яку він отримує в горах, наразі виглядає недостатньою. Від Орельєна Паре-Пентра та Меттью Ріккітелло (людина з топ-5 загального заліку минулорічної Вуельти, на секундочку!) можна було чекати чогось більшого, ніж випадання з пелотону на першій третині підйому на Турмале. А у підсумку найбільш боєздатним помічником Сейксаса несподівано виявився Ніколя Продомм. Подейкують, що Паре-Пентр і Ріккітелло захворіли, і в команді застосовуються надзвичайні міри обережності, щоби не заразити інших гонщиків і, перш за все, Сейксаса.
Керівництву Decathlon CMA CGM залишається лише сподіватися на те, що Паре-Пентр і Ріккітелло додадуть на другому та третьому тижнях. А поки що Сейксас має всі підстави бути незадоволеним рівнем підтримки, яку він отримує від команди. І це може стати для Поля вагомим фактором при прийнятті рішення щодо свого майбутнього. Тим більше, що боротьба за французького вундеркінда загострюється: за останньою інформацією, до числа претендентів на Поля додалася і Visma Lease a Bike.
Мерлір домінує в спринтах
В зеленій майці найкращого спринтера на перший день відпочинку пішов Мадс Педерсен, проте назвати його найкращим спринтером нинішнього Туру язик не повернеться. На трьох чисто спринтерських розв'язках гонщик Lidl Trek посідав лише 7, 9 і 12 місця.
Що ж дозволяє йому лідирувати в спринтерському заліку? Тут все очевидно. По-перше – максимальна настирність у боротьбі на проміжних фінішах. По-друге – універсалізм. Педерсен краще за будь-якого спринтера терпить рельєф, і саме завдяки цьому він з відриву виграв 4 етап, а також фінішував високо (на 6 місці) на 9 етапі. Тим не менш, при таких посередніх результатах Мадса на чистих спринтерських етапах впевненості в тому, що саме він приїде в Париж у зеленій майці, досі немає.
Найближчим його переслідувачем у спринтерському заліку є Біньям Гірмай, який програє данцеві 45 очок. Гірмай доволі несподівано завоював зелену майку в 2024 році, проте провалив минулий сезон. Перехід у нову команду, NSN, був для еритрейця шансом перезавантажити свою кар'єру. І якщо у першій половині сезону Біні не вражав, то на Тур де Франс він дійсно знову нагадує самого себе зразка дворічної давнини.
На трьох чистих спринтерських етапах на його рахунку 6, 3 і 2 місця – це значно краще, ніж у Педерсена. Чому ж Гірмай відстає від ексчемпіона світу в спринтерському заліку? По-перше, він не зумів відібратися в результативний відрив на 4 етапі, по-друге – він менше викладається на проміжних фінішах. Тим не менш, за такої різниці в результатах на чистих спринтерських етапах шанси у Біні наздогнати Педерсена у пунктовій класифікації є.
Ну а беззаперечно найкращим спринтером першого тижня Туру був Тім Мерлір. Обставини в гонці складаються не на його користь. Лідер Soudal Quick Step рано втратив ключового розганяючого Берта Ван Лерберге та може розраховувати, за великим рахунком, лише на ветерана Яспера Стуйвена, який їде другий Гран тур поспіль.
На 5 етапі Мерліру взагалі доводилося діяти самотужки: два його розганяючі впали на останніх кілометрах. І попри всі ці проблеми, Тім на тому етапі став третім, прорвавшись із дуже глибокої позиції. Вже тоді стало очевидно, що за чистою швидкістю рівних Мерліру на нинішньому Турі немає, і згодом він довів це, вигравши 7 і 8 етапи.
Друга перемога була вражаючою. Мерлір починав спринт на дуже глибокій позиції, йому довелося не лише обходити суперників, а й ліквідовувати просвіт у 10-15 метрів. І Тім з легкістю це зробив, будучи на голову швидшим за усіх суперників. Вражаюча демонстрація сили та, без перебільшень, одна із найбільш видатних перемог у спринтах на Гран турах у ХХІ столітті. Статус Мерліра як найкращого спринтера світу на даний момент не підлягає ніяким сумнівам.
Ну а обіграти Мерліра на 5 етапі зумів Олав Коой. І, незалежно від вболівальницьких симпатій, за нього варто потішитися. Талановитий нідерландець подолав тривалу чорну смугу в кар'єрі: через невідомий вірус він пропустив усю першу половину сезону і дебютував у складі своєї нової команди, Decathlon CMA CGM, лише 28 травня.
Ще в середині травня ходила інформація про те, що проблеми Коойя зі здоров'ям дуже серйозні, і на Турі ми його навряд чи побачимо. Проте наприкінці травня він не просто повернувся в гонки, а й одразу почав вигравати. 2 перемоги на етапах Букль де Маєнн, одна на Турі Бельгії, і ось тепер – перший у кар'єрі тріумф на етапі Тур де Франс як винагорода за всі страждання, через які Олаву довелося пройти.
А ось хто із зіркових спринтерів на першому тижні Туру розчарував, так це Яспер Філіпсен, який жодного разу не заїхав навіть у топ-3. Так, можна говорити про те, що розвезення від Alpecin Deceuninck було не ідеальним. На 7 етапі його виставили на ідеальну позицію, проте трішки зарано – за 250 метрів до фінішу. А наступного для Матьє Ван дер Пул після того, як здав свою зміну, не від'їхав у сторону, і Філіпсену довелося об'їжджати свого розганяючого та трішки втрачати на цьому швидкість.
Проте навіть таке небездоганне розвезення від Alpecin Deceunick – все одно із запасом краще, ніж у будь-кого з елітних спринтерів на цьогорічному Турі. І головна причина невдач Філіпсена – у його власній слабкості. Те, що його фінішні швидкості не дотягують до пікового рівня, було помітно ще у перші половині сезону. Проте тоді в Alpecin Deceunick усіх заспокоювали: мовляв, Яспер просто готувався з прицілом на класики, і до Туру поверне собі звичні швидкості.
Але перший тиждень "Великої петлі" показав, що у Alpecin Deceunick або лукавили, намагаючись заспокоїти своїх фанатів, або у них усе пішло не за планом. Як би там не було, швидкості Філіпсена далекі від рівня, необхідного для перемог на етапах цьогорічного Туру. І навряд чи це те, що можна виправити прямо під час гонки. Ні, виключати сценарій, за якого Яспер бодай одну перемогу таки вимучить, не варто, проте таке можливе лише в результаті дуже сприятливого для бельгійця збігу обставин.
Варто зазначити, що, попри неоптимальні швидкості, фірмовий агресивний і небезпечний стиль маневрування Філіпсена на фінішних прямих нікуди не подівся. І на 7 етапі Яспер цілком міг отримати релегацію: те, як він затискав Фернандо Гавірію біля бортиків, було на межі фолу, якщо не за цією межею.
Також варто відзначити непогану роботу XDS Astana. Історично ця команда ніколи не була спринтерською, проте під підписання легендарного Марка Кевендіша довелося перебудовуватися. Британець свою кар'єру вже завершив, проте напрацювання у роботі спринтерського поїзду не зникли, і тепер його плодами користається Макс Кантер. Німець дуже старається, деколи виходить дійсно непогано (на 5 етапі він став другим), проте в цілому варто визнати, що за своїм рівнем до тієї якості роботи, яку видає XDS Astana, він трішки не дотягує.