Це як втратити цноту: президент дніпровського Атлетика – про дебют в ЛЧ та майбутнього суперника у плейоф
Віцечемпіон України – дніпровський Атлетик Футзал – став справжнім відкриттям Ліги чемпіонів з футзалу. У дебютному для себе сезоні, на тлі серйозних проблем в чемпіонаті (а 5 поразок у 8 матчах саме серйозна проблема) команда виграла свою групу.
Так, це був шлях В, де суперники нижче рівня, однак саме через це і вихід до плейоф є значно важчим – треба посісти лише перше місце.
Що ж...
Спершу "атлети" врятувалися від поразки з чеським Хрудімом (3:3), потім вирвали перемогу над австрійським Атлетиком Футзал (3:1), а у вирішальному матчі спершу віддали камбек з 2:0, а потім героїчно врятувалися у грі проти сербської Лозниці-Град-2018 (3:2).
Вихід у плейоф зі шляху В означає, що команда гарантовано потрапляє до несіяних команд. Відтак і суперником стане хтось зі світових топів. Але Атлетику пощастило – суперником став казахстанський Семей.
Чемпіон поспілкувався з одним із президентів Атлетик Футзал Олександром Куциком. Він підбив підсумки виступу команди на груповому етапі ЛЧ, пояснив невдалі результати в Екстра-лізі та оцінив результати жеребкування.
"Я взагалі думав, що ми граємо вдома"
– Як особисто вам виступ Атлетика в дебютній для себе Лізі чемпіонів?
– Колись в дитинстві я мріяв, щоб у мене була команда, яка грала б у Лізі чемпіонів. Мрії здійснюються. Те, що з групового етапу ми вийшли з першого місця та обіграли чемпіонів Австрії, Сербії та Чехії – як на мене, дуже велике досягнення.
Не тільки для нашої команди, а й для всього українського футзалу. Бо ми показуємо, що наш чемпіонат надпотужний. Тобто перемога в чемпіонаті України, друге місце Екстра-ліги – це дуже велике досягнення. І на нашому прикладі інші команди теж будуть розуміти, що можна з усіма грати на рівних. І не просто грати, а ще й перемагати.
Звісно, ми дуже задоволені.
– Перед ЛЧ в Атлетика було 3 поразки поспіль в Екстра-лізі. На тлі такого важкого старту сезону, чи очікували ви на такий успіх?
– Ми два останні матчі Екстра-ліги грали під дуже великими навантаженнями для хлопців. Ми з тренером поспілкувались і він сказав: "можемо трохи пожертвувати чемпіонатом, бо я буду давати дуже великі навантаження, щоб хлопці вийшли на пік своєї форми перед ЛЧ. Але їм буде дуже важко фізично грати в Екстра-лізі".
Є пояснення цьому всьому. В Екстра-лізі є плейоф, я думаю ми в топ-8 заліземо. І ще й грати ціле коло. Тож там є можливість для маневрів. А в ЛЧ цієї можливості не було – тут або ти, або тебе.
– Що ви сказали хлопцям після виходу в плейоф?
– Ми після кожного матчу їм щось казали. Але казали не ми, а емоції. У нас так само як і у хлопців – це вперше. Це як втратити цноту. Ми звісно їм подякували. Там було більше емоцій, ніж слів.
Ми з Саміром, з нашими родинами та ще 50 людьми їхали 2300 км на великому автобусі. І я думаю, що шостий гравець зіграв свою роль. Це 100%. Бо я після першого матчу спитав капітана з приводу вболівальників, а він мені каже: "Я взагалі думав, що ми граємо вдома".
У сербів та австрійців теж було багато вболівальників, але у них культура вболівання не така. Ми прям підтримували команду, а вони приїхали подивитися на команду. Це кардинальна різниця. Ми конкретно працювали на трибунах, ні на секунду не замовкали, у нас у всіх нема голосу, ми викладались на 100% для того, щоб хлопці нас чули.
"Ми ніби на ЛЧ поїхали, а таке відчуття, що на чемпіонат Азії"
– Як ви оцінюєте результати жеребкування плейоф Ліги чемпіонів?
– Знаєте, я взагалі думав, що Ліга чемпіонів – це якась Італія, Франція, Португалія, Іспанія. Але у нас щось ЛЧ – або Сербія, або Казахстан. Ми ніби на ЛЧ поїхали, а таке відчуття, що на чемпіонат Азії (сміється – прим.).
Та як жереб... Семей – дуже потужна команда, там грають іспанці, бразильці. Вони під Новосибірськом, на кордоні з Росією, і кліматичні умови там... Мені сказали, що 5 грудня буде десь -30 градусів.
Але тут ще перед цим треба домашній матч зіграти. Він у нас буде в Кишиневі, у Молдові. Ми хочемо його перенести на 24 листопада, чекаємо відповідь від УЄФА. В понеділок мають відповісти.
Звісно, ми задоволені жеребом. Тепер у нас нові горизонти. Ми ж хочемо зіграти з якимось грандом. Не в образу Семею, але хочеться грати проти Барселони, Спортинга – з якоюсь знаковою командою для Ліги чемпіонів. Ну, доведеться виходити в 1/4 фіналу.
– Там же найбільш знаковим суперником буде ХІТ...
– ХІТ.. А що ХІТ? Ми знаємо, як з ним грати, як і він знає, як грати з нами. Але якщо буде український чвертьфінал Ліги чемпіонів, то від цього український футзал тільки виграє, адже щонайменше одна українська команда буде у Фіналі чотирьох.
А стосовно Семея – шанси є. Як я й до цього казав – м'яч круглий, поле рівне. Подивимось. Бо я проаналізував соцмережі Семея, вони теж впевнені, що пройдуть далі.
– Ну, шанси на український чвертьфінал достатньо великі.
– Якщо все складеться в наш бік. Тут вже починаються нюанси. Казахи грають іншим м'ячем – не Select, як ми, а Adidas. Тому нам треба потроху переходити на інший м'яч, бо він кардинально інакше поводиться на майданчику. Тут вже починаються такі нюанси, з якими ми ще не стикалися. Але ми вже в діалозі зі спортивним директором Семея.
Нормальний такий хлопець. Я йому сказав дякую за позицію. Ми почитали, що один з координаторів ультрас попросив обійтися без провокацій. Це для нас надважливо, бо якщо будуть російські прапори, чи прапори "ДНР" чи "ЛНР" – то переможця не буде тут. Я попросив його про це.
Ми так само просили й Сербію, писали листа в посольство України, щоб не було провокацій з боку сербських вболівальників. Усе пройшло на гарній ноті, і ми в Сербії дуже гарно себе почували. Ми ще й не просто поїхали туди, на чверть нашого автобуса був прапор України та напис "Слава Україні", а позаду був величезний герб. Це були б не ми, якби ми так не зробили.
То серби фотографувалися на фоні нашого автобуса. Вони не люблять росіян, а те, що розповідають – то все маячня. У сербів є одна приказка: "якщо китаєць нагодував, а росіянин захистив, то серб помер".
"Ми в Сербію дві доби їхали. Нам боятися нічого"
– Мабуть, Атлетику, особливо як українському клубу, добиратися до Казахстану буде вкрай важко.
– Ми вже дивимося, як туди добиратися. Літаком летіти до Стамбула, там пересадку робити в Астану і чекати новий літак, а потім ще дві години летіти до Семея. Тобто в нас переліт буде надважкий. Але ми й у Сербію дві доби їхали. Тому нам, знаєте, боятися нічого.
Ми набираємося досвіду з кожною грою. Думаю, по матчах ЛЧ було видно, що ми вже не хлопчики для биття. Ми вийшли на третій матч із сербами, які дуже гарно на м'ячі грають, вели 2:0, пропустили два, але довели, що сильніші та повинні бути в плейоф.
Хлопці молодці, і я вдячний їм. Я в роздягальні їм казав, що для когось це перша й остання Ліга чемпіонів, а для когось – нова точка, щоб рухатись далі. Після ЛЧ для вас відкриваються ворота в будь-яку команду Європи, якщо ви себе проявите і покажете.
– Через таку важку дорогу, мабуть, такої підтримки, як в Сербії, в Казахстані не буде?
– Дарма ви так думаєте. У нас вболівальники найкращі в Україні. Я це офіційно можу заявити. Таких фанатів, як у нас, більше не існує. Ми як сім'я, всі наші із Саміром друзі, куми, родичі. Ми просто одна велика родина.
Я думаю, що дружин і дітей ми не повеземо в Казахстан. У Молдові всі будуть, а в Казахстан поїдемо хлопцями. Думаю, 20-30 людей точно буде. Це навіть не обговорюється.
До речі, в Сербії було дуже приємно, коли до нас підходили люди й просили шарф. Люди приїхали з Румунії, Стамбулу, ще звідкись, щоб за нас повболівати. Ну це вау. Тому вболівайте за Атлетик. У кого є можливість – приїжджайте на всі матчі, як чемпіонату України, так і Ліги чемпіонів.
Вірте в нас і ми будемо приємно вас дивувати.