Як два найбільші суперники створили "український Більбао": історія Атлетика Футзал
19 вересня 2026 року. 12:00. Біля залу поблизу набережної в Дніпрі зібралося декілька сотень вболівальників. Всі вони чекають на головний матч чемпіонату України з футзалу – місцевий Атлетик Футзал приймає гегемона ХІТ.
Кількома місяцями раніше вони зустрічалися у фіналі Екстра-ліги – ХІТ очікувано виграв серію 3:0. Цього разу Атлетик був налаштований на помсту.
Але матч не розпочався о 12:00. Не розпочався і о 13:00 – повітряна тривога. Стартовий свисток пролунав лише о 13:30. Фанати дочекалися – перший тайм трибуни були забиті повністю. І Атлетик не розчарував – виграв 1:0.
Далі – заплановані 15 хвилин перерви та другий тайм. Команди вийшли на паркет, провели кілька атак і… чергова тривога. На годиннику 14:50.
Відбою довелося чекати довго – гра поновилася за майже дві години. Але дограти 15 хвилин часу не вийшло. Чергова загроза обстрілу, цього разу за 10 хвилин до кінця поєдинку. Рахунок все ще 1:0.
О 17:15 пролунав черговий відбій тривоги, команди знову вийшли на паркет, знову провели кількахвилинну розминку, знову відновили матч. Глядачів уже стало відчутно менше – Атлетик вже втратив ритм, а ХІТу лише це й потрібно було – 1:1.
До кінця гри залишається 1,5 хвилини, команди вже готуються грати з 5-м польовим – бо для обох ціль – перемога. І тривога… На годиннику 17:55. Гравці обох команд благають суддів дати зіграти ці 99 секунд, але регламент невблаганний.
Залишається або чекати відбою, або погодитися на такий результат. Але з першим є проблема – ХІТ вже за кілька годин повинен повертатися в Київ – квитки куплені. Та й із другим все очевидно – ніхто на нічию не погодиться.
Ця тривога довела, що матчі перериваються не просто так – прилетіло зовсім поруч, у торговий центр. Наступні пів години минули під звук нервових дзвінків до близьких: "Як ви?", "Ви цілі?", "Що сталося?"; та відео прильоту, яке місцеві показують одне одному та мені.
18:46. Черговий відбій повітряної тривоги – вже вкотре? Цього разу вже востаннє – 99 секунд пройдуть за мить. Але ця мить розтягнулася – ХІТ зумів забити другий та вперше вийти вперед. І вирвати перемогу…
Із сотень вболівальників, що прийшли на початок гри, до фінального свистка на трибунах залишилося кілька десятків – найвідданіших. Серед них – два президенти колективу Самір Гусейнов та Олександр Куцик.
Це вони з нуля збудували команду, яка встигла виграти "срібло" чемпіонату України та вже невдовзі дебютує в Лізі чемпіонів. А колись Самір та Олександр були затятими суперниками. Принаймні на полі…
Все починалося із суперництва
Вони жили футзалом ще задовго до того, як створили Атлетик Футзал. Більше, ніж 10 років тому обидва грали у тоді ще мініфутбол. В Саміра була команда Альянс, у Олександра – Атлетик.
Це було для душі – просто збиралися друзі та насолоджувалися грою разом. А особливо насолоджувалися матчами між собою – бо це були справжні заруби.
"У мене була команда у третій лізі області – Альянс. У Саші була – Атлетик. Ми весь час рубалися. У нас були найбільш важкі матчі – сперечалися, билися. А потім ми якось посиділи, випили. Я кажу: "Саня, чому ми постійно рубимось? Давай зробимо одну потужну команду", – згадує Самір.
Це були 2014-15 роки.
Спершу Атлетик навіть не був Атлетиком – клуб взагалі не мав назви. Новостворена команда голосувала за своє майбутнє ім'я. Серед варіантів, наприклад, була "Ветерани п'ятака" – добре, що не обрали.
Натомість назвали Атлетиком, на честь іспанського клубу, який славиться тим, що грає власними вихованцями та при цьому залишається на вершині Ла Ліги. Так, з вибору назви сформувалася майбутня філософія віцечемпіонів України.
"Чому Атлетик? Бо він завжди грає своїми вихованцями, високих зарплат не платить, але завжди нагорі. І ми взяли цю ідею, що вони не скуповують всіх найкращих, але завжди грають в єврокубках", – пояснює Куцик.
Стати професіоналами під час війни
Було зрозуміло з перших матчів – у Атлетика велике майбутнє. Так, це була просто команда друзів, за яку виступав, наприклад, Станіслав Подольський – паралімпійський чемпіон з футболу 7х7. Але ця команда друзів одразу ж виграла Першу лігу області.
Амбіції зростали.
А з ними зростав і рівень проблем.
"Після перемоги у Перші лізі ми подумали, що треба далі цю історію писати, і почали її писати.
Було дуже багато викликів. Спочатку ми всі разом скидувалися на форму. Потім нас залишилося 5, потім 3, потім 2. І так ми удвох до сих пір. Напевно вже років 8 цю історію пишемо", – пояснює Куцик.
Попри трофеї на аматорському рівні, Атлетик не поспішав переходити у професіонали. Доки не розпочався 2022 рік..
"Спершу ми грали в Першій лізі, потім у Вищій. Грали, вигравали кубки, вигравали чемпіонат. І, як це не дивно, коли почалась війна ми вирішили, що підемо на Першу лігу", – пригадує Куцик.
У сезоні-2022/23, ще у статусі аматорів, Атлетик заявився на Кубок України – і примудрився вийти до чвертьфіналу.
Було зрозуміло – треба рухатися далі.
"Коли ти аматорський клуб і переходиш в Першу лігу – ти стаєш вже професійним клубом. І тут починаються перші виклики. Домашні матчі, виїзди, медіаслужба, адміністратори, екіпірування, внески.
У Першій лізі вже зарплати – на аматорському рівні ще хлопці можуть грати за премію за перемогу. А якщо ти ще й береш футзаліста не зі свого міста, то треба вирішувати питання по житлу", – пояснює Куцик.
Всі ці виклики Атлетик прийняв гідно та у першому ж сезоні на професійному рівні став чемпіоном Першої ліги. Вже за два роки клуб виграє "срібло" чемпіонату України. Завдяки чому?
Як Дзюба збудував сучасний Атлетик?
Для того, аби зрозуміти, як Атлетик став собою теперішнім, потрібно повернутися на кілька років назад, коли команда виступала ще у чемпіонаті міста, проте вже цілилася на професіоналів.
Ключовим став прихід до Атлетика Віталія Дзюби.
"Я спитав у тренера, кого ми можемо взяти найкращого в області, хто може нам допомогти. Він сказав, "є Дзюба, але це нереально". Я домовився, і він перейшов до нас", – пригадує Гусейнов.
Важко переоцінити вплив Дзюби на створення Атлетика. Недарма саме він був капітаном команди, недарма повернувся у скрутний момент, аби допомогти новому тренеру перед Лігою чемпіонів.
Президенти прямо кажуть – це Дзюба переманив до Атлетика Владислава Васильєва та Олександра Іванова. Разом вони стали "трьома стовпами" колективу в Дніпрі. Цим складом "атлети" вийшли в Екстра-лігу.
Тріумфальний сезон-2025/26
Перша спроба в Екстра-лізі була більше розвідувальною – 7 місце в регулярному чемпіонаті при 10 поразках у 22 матчах. Але у чвертьфіналі Атлетик дав справжній бій ХІТу – програв серію лише 2:3.
Виступ вселяв надію, але повірити у вихід у фінал було майже неможливо – за наявності серед учасників ХІТа та СкайАпа (тоді Київ Футзал). Основний етап ці двоє забрали надупевнено – 57 та 50 очок відповідно.
Атлетик був третім, набравши 34 бали…
Однак у чвертьфіналі відбулося те, що подарувало дніпрянам надію на фінал – СкайАп примудрився програти серію Сухій Балці. Команді, що ледве пройшла до плейоф. Півфінал Атлетик виграв без проблем.
Але ХІТ у вирішальній серії був непосильним.
"Перед початком минулого сезону я сказав, що ми боротимемося за Лігу чемпіонів. Мені тоді всі, навіть тренерський штаб, казали: "Саня, ти шо, що ти таке говориш?", – пригадує Куцик.
"Подивися на наш склад. Найголовніше, чим ми дорожимо – нашими людьми, яких тренерський штаб зумів навчити. Всі, кого ти бачиш, грали або внизу чемпіонату, або в області чи місті. Тобто нікого не було, хто перейшов би з топклубу. Ми створили з ноунеймів клуб, який об'єднався. І це наша найголовніша цінність.
Ми навіть могли витратити грошей перед ЛЧ, але для мене безсоромний вчинок. Як людина, яка досягнула з тобою разом результату, вийшла в ЛЧ, як його можна вигнати? Тому ми зберегли команду. Лише одна людина від нас пішла. І то, не тому що ми його хотіли прибрати. Він хороший футболіст, і тренерський штаб сказав, що йому треба грати, а в нас він би сидів та не прогресував", – говорить Гусейнов.
Атлетик вчинив по честі – не набрав новачків під Лігу чемпіонів, а вирішив дати можливість цій команді зіграти на найвищому рівні. Тому і склад не змінився – лише одна людина пішла.
Окрім…
Атлетик зараз – новий тренер, найкращий зал
…Тренерського штабу на чолі з Олександром Кабаненком, який покинув колектив після поразки від Сокола (4:7) у другому турі чемпіонату. Причиною, за нашою інформацією, став конфлікт між тренером та гравцями.
Замість нього Атлетик очолив 41-річний фахівець Денис Овсянніков, а його асистентом став – той самий Дзюба.
Цей сезон для "атлетів" складається вкрай важко – за 8 матчів у колективу 5 поразок, зокрема 3 програші поспіль. На такому тлі дніпряни вирушають до Сербії, де гратимуть перші в історії матчі Ліги чемпіонів.
Тим не менш, Атлетик не виглядає "вискочкою-сезонкою". Керівництво клубу вкладає солідні гроші у футзал. Президент Авалона казав, що команда Екстра-ліги має бюджет до мільйона євро, але Куцик підняв планку до 60 мільйонів гривень.
Окрім того, президенти вклали близько 500 тисяч євро у зал.
"Тоді у нас не було свого залу, ми грали на лівому березі, в Олімпії. Там можливість щодо вболівальників була дуже обмежена. Тоді ще через початок війни не пускали на трибуни наверх. І взагалі там могло бути до 50 вболівальників.
Ми дуже довго шукали саме свій зал, який зможе приймати глядачів та буде з футзальною історію. І ми його знайшли. В цьому залі ще давним давно доволі потужно грав Будівел з Дніпра в Екстра-лізі. Інвестиція була під пів мільйона євро.
У нас тут було розбито все. Криша протікала, підлога провалювалась, хиталась, трибуни були з дерев'яних лавочок. Плюс ми зробили повністю опалення, охолодження. Повністю все зробили для комфортної гри", – розповідає Куцик.
Це все – за кошти власників. Спонсорів знайти надзвичайно важко, квитки та мерч майже не приносять грошей.
За кошти власників цей зал і оновили у 2025 році – за кілька метрів від нього прилетів Іскандер.
"Треба було бачити мене та Саміра, коли ми зайшли. У нас тоді хлопці були в залі, це був шок для них. Всі двері, всі вікна були всередині, засипалися нам на паркет – це була дуже тяжка історія. Але і там ми не здалися, все відремонтували, все зробили", – каже Куцик.
В Україні жахлива ситуація із майданчиками для футзалу – з ким не доводилося спілкуватися, всі відзначали лише три зали – серед них і майданчик Атлетика. Укриття поруч вміщує 600 місць – трибуни ж – 500 людей. Тож тут завжди аншлаг.
Фанати ходять у футболках клубу, вільно підходять до президентів та гравців – таке важко уявити у футболі. І президенти Атлетика люблять своїх фанатів не менше. Навіть організують їм виїзд до Ліги чемпіонів...
"Зараз дуже багато викликів, зараз все геть по-іншому. З якогось маленького клубу ми перетворюємося в амбітний клуб з міста Дніпра. Ми з Саміром завжди хотіли подарувати місту і вболівальникам якусь атмосферу.
Думаю, це видно і по залу, і по нашому відношенню до цього виду спорту та наших фанатів. Дуже багато президентів це роблять для себе, бо є можливість і бажання. Ми ж робимо для фанатів", – каже Куцик.