Ліга пам'яті: 10 найлегендарніших українських клубів, що зникли
Попри чутки та песимістичні прогнози, полтавська Ворскла все ж таки виходить на старт другої частини сезону Першої ліги і на даному етапі спростовує розмови про своє можливе зникнення.
Утім, історія українського футболу добре знає приклади, коли успішні клуби з історією закінчували більш трагічно. Деякі з них зовсім недавно були гордістю УПЛ, але сьогодні залишилися лише спогадом для вболівальників.
"Чемпіон" згадує десять клубів, які сильніше за інших радували фанатів українського футболу, але розформувалися.
Волинь
Сезонів у вищій лізі: 16
Найвищі досягнення: 6-те місце в сезоні-2002/03
Розформовано: у 2022-му
Волинь – це Кварцяний, Кварцяний – це Волинь. Епатажний тренер і дуже скромний луцький клуб склали, мабуть, найкращий в історії українського футболу приклад симбіозу, коли клуб допомагає тренеру розкрити найкращі якості, а тренер знаходить нові й нові приховані ресурси.
Василь Сачко, колишній поліцейський, який на дозвіллі грав за аматорів, через Волинь пробився до всеукраїнського визнання, переможного голу у фіналі Кубка України. Марко Девич приїхав до Луцька ноунеймом, який забивав раз на рік – а поїхав у зірковий Металіст, де став, можливо, головною зіркою.
Папу Гує знайшли в такій глушині чемпіонату Сенегалу, що перші бутси він отримав тільки в Україні, але у Кварцяного розкрився так, що може посперечатися з Девичем за звання першої легенди. Майкон, нехай спочиває з миром, у футболці Волині ставав найкращим бомбардиром УПЛ, Роман Максимюк тут проводив останні сильні сезони в кар'єрі.
Не все було безхмарно: клуб і з Кварцяним вилітав, а Кварцяний йшов у Кривбас і Запоріжжя заради гучних провалів. Навіть у найкращі часи було ясно, що тільки разом клуб і тренер зможуть утримуватися в еліті.
І то не нескінченно: після втрати Ігорем Коломойським інтересу до активу Волинь скотилася в Першу лігу, а Кварцяний зосередився на посаді голови федерації футболу Волинської області. З початком повномасштабного вторгнення Волинь остаточно припинила існування.
Арсенал (Київ)
Сезонів у вищій лізі: 13
Найвищі досягнення: п'яті місця в сезонах-2002/03 і -11/12, вихід до Ліги Європи
Розформовано: у 2013-му
"Каштанчики" прожили 13 років, але запам'яталися більше за багато клубів, яким доля відвела більше часу. Зйомки для "Playboy" за участю гравців першої команди, матч для Книги Рекордів України, який відвідало 40 500 глядачів, Фабріціо Раванеллі в статусі тренера – Арсенал не соромився привертати до себе увагу.
Це зараз, коли клуб УПЛ Усика на поле випускає, важливість медіа-активностей зрозуміла більш-менш усім. За часів до соцмереж такий Арсенал був ковтком свіжого повітря на тлі десятків клубів, який і на сайти давали інформацію, немов це були зведення для радянських газет.
За великим рахунком, Арсенал і з'явився, і існував як медіа-актив: на початку нульових його створення ініціював мер Києва Олександр Омельченко, потім його спонсорував Вадим Рабінович, майбутній депутат ОПЗЖ.
Такі люди на привернення уваги грошей не шкодували. Рабінович, наприклад, заради 40 тисяч на Олімпійському розігрував у лотерею автомобіль, причому як квитки використовував... гривні! Купюри по 1 гривні роздавали всім, хто входив.
Ну і в комплекті: стабільно непоганий склад, де найкращі роки провів Віталій Рева, розігнав кар'єру Селезньов, грали Шацьких, Кобахідзе, Ковпак, Гоменюк, Польовий, Адійя та багато інших класних футболістів.
Під керівництвом Леоніда Кучука Арсенал навіть вийшов у 2012-му в єврокубки – звідки, щоправда, вилетів вкрай одіозно. Вихід на поле дискваліфікованого Еріка Матуку призвів до технічних 0:3 від скромної Мури в першому матчі – а в матчі-відповіді виграли "всього" 2:0" і вилетіли.
Незабаром після цього пішли спонсори, і вже під час сезону-13/14 "каштанчики" знялися з чемпіонату. Боязка спроба відродження призвела до ще одного сезону в УПЛ і нового зняття – у 2019-му.
Маріуполь
Сезонів у вищій лізі: 21
Найвищі досягнення: 4-е місце в сезонах-2000/01, -2005/06 і -2018/19
Розформовано: у 2022-му
До останнього часу здавалося, що Маріуполь був, є і буде завжди – аж надто серйозні люди і підприємства були за ним. До 2015-го клуб підтримував Володимир Бойко – мільярдер, який обіймав керівні посади на Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча. Після смерті Бойка Маріуполь став фактичним фарм-клубом Шахтаря – зайняв не найприємнішу нішу, але його став підтримувати сам Ахметов.
Щоб назвати найкращих гравців, які виходили за Маріуполь, не потрібно копатися в архівах. Це Артем Бондаренко, Олег Очеретько, Олександр Зубков, Данило Сікан, які або грають за Шахтар зараз, або зовсім недавно допомагали йому виграти титули. Також у Маріуполі починав, як не дивно, Микола Шапаренко – його "Динамо" переманило зовсім молодим.
З тих, хто найбільших успіхів допоміг домогтися саме Іллічівцю/Маріуполю, потрібно назвати Олександра Рикуна (чотири сезони між відходом і поверненням у Дніпро), Ігоря Шуховцева (303 матчі – рекорд клубу), Рустама Худжамова, Руслана Фоміна.
У єврокубках маріупольцям вдавалося пройти вірменський Бананц і шведський Юргорден. Не щастило з жеребом: Аустрія і особливо Бордо з АЗ виявлялися непереборною перешкодою. 2022-й Маріуполь починав як команда, яка провалила першу частину сезону, але все ж має перспективи і навіть амбіції. На жаль, війна не просто перекреслила, а знищила всі плани...
Металург (Донецьк)
Сезонів у вищій лізі: 18
Вищі досягнення: бронзові медалі в сезонах-2001/02, -2002/03, -2004/05
Розформовано: у 2015-му
Якщо комусь треба буде пояснити, наскільки сильною була наша ліга до початку війни, просто скажіть: Яя Туре і Генріх Мхітарян у ній грали за команду, яка навіть не претендувала на чемпіонський титул.
Команда, яка з'явилася в дев'яності, головним чином, тому, що різноманітним амбітним донеччанам було замало однієї команди, часом просто вражала. Колись приїжджали Туре і Мхітарян, гравці якогось космічного для УПЛ рівня; колись – десятки (це не перебільшення) африканських легіонерів із сумнівами щодо відповідності професійному футболу.
І не у двох зірках справа. Андрес Мендоса був першим гостем із Перу в Україні, забивав так багато, що його Марсель в оренду брав. Жуніор Мораес тільки випадково з 19 голами не став найкращим бомбардиром сезону – і саме в Металурзі він розігнав свою кар'єру. Траоре, Казарян, Димитров, Мгуні – кожне з цих прізвищ додавало кольорів донецькому інтернаціоналу.
Клуб не боявся ризикувати, навіть головними тренерами наймаючи іноземців. Колись донеччани добиралися до медалей, колись із тріском провалювалися. При цьому, наприклад, найкращими бомбардирами УПЛ від нього ставали тільки Георгій Деметрадзе і Сергій Шищенко, давно знайомі в Україні.
В'ячеслав Чечер, єдиний сенатор в історії клубу (зіграв 374 матчі, у Шищенка з другого місця 190), прямим текстом пояснював нестабільність:
"Причина лежить на поверхні – ротація складу, тренерів. Кожні пів року по 10-12 новачків..."
У найкращі роки другий клуб Донецька доїжджав до "бронз", але навіть у рідному місті був нікому не потрібен. За відвідуваністю донеччани були стабільно найгіршими в лізі, і коли після окупації міста акціонери клубу стали обмежені в коштах, Металург став непотрібним. Уже в 2015-му Сергій Тарута оголосив про банкрутство клубу.
Металург (Запоріжжя)
Сезонів у вищій лізі: 24
Найвищі досягнення: 4-е місце в сезоні-2002/03, нічия з Лідсом у Кубку УЄФА
Розформовано: у 2016-му
Клубу немає вже 10 років (хоча тут можливі варіанти), а його вихованці все ще потрапляють у заголовки. Степаненко в Колосі, Коваль у Чорноморці, Сидорчук грає в самій Бельгії, а Соболь кілька місяців тому пішов зі Страсбура.
Кривцов, щоправда, привернув до себе увагу завершенням кар'єри, але після ігор із Мессі, Альбою, Бускетсом точно можна закінчувати, нічого кращого не буде.
Той Металург був житницею. Трохи парадоксально представник промислового регіону був тією самою нивою, на якій росли майбутні гравці збірної України. З вихованців трохи скромнішими були Вернидуб-молодший, Опанасенко, Цуріков, Лучкевич, Богуш – і багато, багато інших.
Шахтар відправляв в оренду в Запоріжжя молодого Чигринського, а Динамо Алієва – тому що запорізька робота з юніорами була знаком якості.
На полі, справедливості заради, все було скромніше. Навіть вихід до єврокубків і матч з абсолютно легендарним Лідсом (Радебе, К'юелл, Відука, Бойєр, Вудгейт – і Мілнер ще в резерві) відбувся вельми легіонерським складом, а зі ставкою на академію Металург уже був, у кращому разі, середняком.
На жаль, цей клуб підтвердив, що в Україні жити з продажів вихованців не можна. У 2016-му, після довгих років важких мук (могли виграти 1 матч з 30 або 2 з 28, але не вилетіти з УПЛ, тому що знімалися інші клуби), запорожці припинили існування. Куди поділися мільйони з продажу Степаненка, Кривцова та інших?
Треба запитати у місцевого магната Ігоря Дворецького, який розповідав про мрію виграшу ЛЧ, але в підсумку навіть продавати клуб відмовився, довів його до розформування – і, продавши свою частку "Запоріжсталі", випав з інфополя.
Подальші "реінкарнації" клубу успішними не були. Тут же з'явився новий Металург, який після двох сезонів у Другій лізі теж був розформований. Ще одна версія з 1 перемогою в 18 матчах сильно ризикує вилетіти з Першої ліги і, можливо, знову-таки припинити виступи в професійному футболі.
Кривбас
Сезонів у вищій лізі: 24
Вищі досягнення: бронзові медалі в сезонах-1999/2000 і -2000/01, візити до Кривого Рогу майбутніх рекордсменів Італії та Франції
Розформовано: у 2013-му
Вибачте за витіюватість – двома єдиними своїми візитами в єврокубки криворізький клуб привіз в Україну більше зірок, ніж інші клуби за десятки спроб.
У 1999-му, пройшовши азербайджанський Шамкір, підопічні Олега Тарана отримали в суперники Парму – чинного переможця Кубку УЄФА, дрімтім із Тюрамом, Креспо, Каннаваро, Богосяном, іншими зірками у складі.
Через рік першим же їхнім суперником став Нант, який того сезону виграє чемпіонат Франції. Воротарями в цих командах були Джанлуїджі Буффон і Мікаель Ландро, який утримують рекорди за кількістю матчів у Серії А і Лізі 1 відповідно.
Ті бронзові сезони були піком тренерської форми Тарана. Колишній форвард Дніпра зліпив дуже сильний склад із колективу, від якого й не чекали такого ривка. Воротар Олександр Лавренцов, захисник Олександр Грановський, хавбеки Володимир Пономаренко і Геннадій Мороз демонстрували на той час таку форму, якої не було ні до, ні після.
А ось Шищенко, Чечер і Олександр Зотов блиснули потім і в Металурзі – причому Чечер яскравіше, ніж у Кривому Розі.
Ось тільки вже за бронзові сезони Тарану зарплату до кінця не виплатили. Клуб став непотрібним "Криворіжсталі" активом, прихід у неї Лакшмі Міттала тільки більше відсторонив виробництво від місцевого футболу – і в подальші 12 років "Кривбас" боровся не стільки з суперниками, скільки з безгрошів'ям.
Довго клубу допомагав Дніпро, який відправляв туди гравців в оренду – Лисицький, Бартулович, Костишин стали місцевими легендами – але зникнення інтересу до додаткових активів у Коломойського добило команду.
Коротка пригода в Кривбасі того ж Кварцяного демонструвала масштаб проблем:
У 2020-му Володимир Зеленський відкривав символічним ударом перший матч в історії зовсім іншого Кривбасу.
Карпати
Сезонів у вищій лізі: 27
Вищі досягнення: бронзові медалі в сезонах-1997/1998 – і, звісно, пам'ятаємо про Кубок СРСР-1968/69
Розформовано: у 2021-му
Точно так само і Карпати на "Україні" зараз грають зовсім інші. При цьому, зверніть увагу, львівська публіка без проблем прийняла нову версію "левів".
Львівська аудиторія заповнює максимально допустимі воєнним часом слоти на стадіоні і навіть перевищує їх, про перетікання фанатів до Руха і мови не йде, до Шахтаря, який давно грає у Львові – теж. Великий контраст із тим же Дніпром, у якому навіть великі досягнення Дніпра-1 не привабили фанатів.
Напевно, гарячій львівській публіці потрібен футбольний символ у тому чи іншому вигляді – і нові Карпати кращі, ніж їхня відсутність. Львів завжди був футбольним містом, і навіть на статус другої команди міста в різний час було багато претендентів:
Що стосується конкретного клубу, який перестав існувати п'ять років тому, то це, звичайно, була унікальна величина для нашого футболу. Карпатам вічно належатиме рекорд єдиної команди, яка виграла Кубок СРСР, граючи не у вищій лізі. Ця команда скоро буде і на медалі в еліті претендувати, тільки в останньому турі опустившись на четверте місце.
У сучасній історії виділяються "бронзовий" склад, з Чижевським, Єзерським, Мізіним, Ковальцем-старшим, Паляницею, та команда початку 2010-их (Федецький, Кожанов, Худоб'як, Голодюк), яка вибивала з єврокубків Галатасарай та на рівних (3:4) рубалась із Боруссією Клоппа.
Окремою гордістю була академія: навіть у момент глибокої кризи клубу вона виростила Мар'яна Шведа, усі найкращі команди "левів" не обходилися без корінних львів'ян в основі.
З огляду на те, що тоді до Євро-2012 ще й "Арену Львів" побудували, здавалося, що на заході України росте і міцніє новий гранд. На жаль, виявилося, що "Арену Львів" будували для Шахтаря, а Карпати швидко пішли на дно.
Про легендарні команди (саме команди: шістдесятих, сімдесятих, дев'яностих) львівські історики написали і ще напишуть книги – я ж тут зазначу, що та сама безмежна любов львів'ян до Карпат і дозволила "освоїтися" у Львові відверто каламутним персонажам.
У травні 2020-го новий власник Карпат Олег Смалійчук написав у фейсбуці:
"Хочу запевнити всіх уболівальників, що Карпати не помруть. Вони будуть жити. Цей бренд не згасне ніколи".
За рік Карпати припинили існування – цілком логічно для п'ятирічки з круговертю навколо особистостей типу Смалійчука, Вадима Шаблія, Даріо Друді, Петра Димінського. Карпати отримували трансферний бан за борг перед Володимиром Гудимою (знаєте взагалі такого футболіста?) у 73 800 доларів – приклад, до якої ручки докотився клуб.
Це, до речі, нагадування новим Карпатам, які в цьому контексті точно нагадують старі. У всякому разі, новий іспанець із нижчих ліг (як Серхіо Наварро і Жозе Мораїш у "канонічних" Карпатах) уже з'явився.
Металіст
Сезонів у вищій лізі: 20
Найвищі досягнення: друге місце в сезоні-2012/13, 1/4 Ліги Європи-2011/12 (і Кубок СРСР-1987/88)
Розформовано: у 2016-му
Біль від розформування Металіста більший через те, що цього птаха підстрелили на зльоті. Третьою за класом командою в історії клубу варто назвати склад-11/12, із Сосою, Девичем, Шав'єром, Тайсоном, Едмаром, Фініньо, Гуйє, Крістальдо. Другий – "срібний", коли до згаданих вище орлів додалися ще й Марсіо Асеведо з Марлосом. А найсильніший починав сезон-13/14, коли приїхали Родріго Моледо і майбутній чемпіон світу Папу Гомес.
Металіст доходив до чвертьфіналу Ліги Європи, дедалі впевненіше обігравав Динамо – і, головне, не залишав сумнівів, що стає дедалі сильнішим. Через півтора року після розгрому від Баєра в плейоф Ліги Європи (0:4 вдома, 0:2 на виїзді) харків'яни спокійнісінько обігравали "фармацевтів" у групі.
Про дрібниці на кшталт розгромів Бешикташа і французького Сошо навіть не кажу: Металіст переставав бути просто романтичною командою і стрімко перетворювався на конкурента на чемпіонство.
Металіст мав проблеми з українськими талантами, але зараз, коли бачиш, які таланти були в останньому випуску академії клубу, розумієш, що клуб навчився вирішувати і ці проблеми. У 2014-му в системі клубу тренувалися одночасно Судаков, Лунін і Мудрик! І навіть скромні рольовики були рівня Андрієвського, який уже років 10 грає за команди з топа УПЛ.
На жаль, казка закінчилася дуже швидко. Рейдерське захоплення соратником Януковича Ігорем Курченком активу Ярославського і подальше потрапляння його в розшук призвели до швидкого банкрутства клубу.
Шахтар кілька чемпіонств собі забезпечив, просто переманивши Марлоса і Тайсона, а той же Гомес видав шість чудових сезонів у Серії А, нескінченно нагадуючи, якої сили команда зібралася одного разу в Харкові.
Таврія
Сезонів у вищій лізі: 23
Вищі досягнення: чемпіонство-1992, Кубок України-2009/10
Розформовано: у 2014-му
Металіст був могутній, але у футбол все-таки грають заради титулів – а перший український клуб Едмара за ними перевершує другий, і взагалі всіх, крім пари грандів. На зорі українського футболу сімферопольці зробили справжнє диво, обігравши в золотому матчі київське Динамо (не кажучи про те, що і другою за ресурсами командою ліги вони не були). Через 18 років зробили диво поменше, у меншості дотиснувши донецький Металург у фіналі Кубка.
Таврія захоплювала селекцією. Едмара знайшли в запасі Інтерансьйоналя, який чемпіонат Бразилії на 21-му місці закінчив; Васіла Гігіадзе – у запасі тбіліського Динамо; Желько Любеновича – після невдачі в Кривбасі. Усі вони стали легендами не тільки Таврії, а й усього українського футболу.
Крутіше за всіх відкриття, яке забило історичний "золотий" гол: Сергія Шевченка клуб знайшов у Нафтовику... з Фергани. Вихованець киргизького футболу! Ну а академії клубу за одного Головка треба в пояс поклонитися.
Багато було і сірих сезонів у серединці таблиці, а до 2014-го все йшло до того, що Таврія вперше в історії покине вищий український дивізіон, але реальність виявилася набагато гіршою. Окупація Криму перервала життя першого чемпіона України відразу.
Дніпро
Сезонів у вищій лізі: 26
Найвищі досягнення: фінал Ліги Європи-2014/15, срібні медалі в сезонах-1992/93 і -2013/14 (а також перемоги в чемпіонатах СРСР-1983 і -1988, Кубку СРСР-1989)
Розформовано: у 2019-му
І ще один птах, якого підстрелили на зльоті. Уже в тій команді, яка вибила Аякс і Наполі, Маркевич платив премії зі своїх накопичень. Калінич, Коноплянка, Ротань, Селезньов, Бойко, Федецький, Зозуля, всі в найкращій формі – той Дніпро закохав у себе пів Європи, не кажучи про Україну.
Він був більше своїм, ніж латиноамериканський Металіст, він дарував більше сенсацій – а статус "жертви", клубу, якому загрожує ліквідація, тільки додавав ореол романтичності.
І, звичайно ж, не 2015-м єдиним. Дніпро був серйозною силою завжди – щонайменше, з приходу до клубу Лобановського і виходу у вищу лігу 55 років тому. Гучних імен вистачало і в команді-1993 (Медін, Максимов, Похлебаєв, Коновалов, Михайленко, Беженар), яка під керівництвом Миколи Павлова ледь не взяла чемпіонство; і в команді початку нульових, яка українським складом (Кернозенко, Русол, Ротань, Рикун, Назаренко, Венглинський), і в складі імені Маркевича (див. вище); і, природно, у складі, який брав трофеї у вісімдесяті (Протасов, Литовченко, Таран, Лютий, Чередник, Краковський).
У того Дніпра були і класна академія, і практично нескінченна фанатська база, і велика історія. Смерть того клубу стала трагедією для самого міста – ніколи за весь час після закінчення Другої світової в місті з футболом не було так погано, як зараз. Але навіть такий клуб не вдалося зберегти ініціативою знизу, коли гроші та/або інтерес закінчилися у конкретного олігарха.
Наш футбол був і залишається дотаційним. Зараз можна бути власником сироварні, щоб мати бюджет на клуб рівня УПЛ, 15 років тому для цього потрібно було бути магнатом – але суть від цього не змінюється. Усе, що нижче участі в єврокубках, означає збитки без надій на їхню компенсацію будь-коли, причому якщо раніше ще говорили про необхідність клубів уміти заробляти, то зараз, із де-факто закритими трибунами, про це навіть говорити смішно.
І поки нинішні розклади будуть актуальними, клуби і далі залежатимуть від поодиноких "ентузіастів" – і, як наслідок, раптово вмиратимуть.
Це навіть не факт, що поганий знак. Згадана вище "Криворіжсталь", уже під ім'ям "АрселорМіттал Кривий Ріг", належить індусу, якому начхати не те що на український футбол, а на футбол узагалі (він скоріше крикетний клуб купить), – і навряд чи погано, що підприємство належить Лакшмі Мітталу, а не черговому майстру приватизації 90-их.
Але тут, як у відомій приказці, головне не вийти на самих себе – інакше ми дійдемо до того, що і проводити чемпіонат у наші складні часи не треба.