Клуб фанів Карпат та куточок Бразилії в Україні, або Попередні спроби створити у Львові другу футбольну команду
Українська Прем'єр-ліга, як і належить медіапродукту топрівня, порадувала контентом на свята. Саме тоді на офіційних сайтах двох львівських клубів вийшли новини, якi повiдомили, що Карпати та Рух поєднуються в один амбітний проект.
"ФК Карпати, починаючи з 2020 року, пройшов непростий шлях з аматорського колективу до команди УПЛ. За цей час збудовано професійну навчально-тренувальну інфраструктуру, сформовано ефективну міжнародну скаутингову структуру та розгалужену систему власного дитячо-юнацького футболу. Але найбільшою цінністю клубу є його численні уболівальники.
ФК Рух здійснив своє власне сходження від чемпіонату Львівської області до елітного дивізіону українського футболу. Поруч зі Львовом створено спортивний центр європейського рівня та одну з найкращих в Україні футбольних академій, котра за декілька років підготувала десятки діючих гравців та кандидатів до збірних команд України різних вікових категорій. Зокрема, завдяки цьому вдалося зберегти у Львові ціле покоління молодих талантів, котрі могли бути втрачені внаслідок львівського футбольного лихоліття кінця 2010-х.
Але Львів вартий більшого – Клубу, який буде стабільно боротись за лідерські позиції в українському футболі та достойно представляти нашу країну в європейських клубних змаганнях. Така мета у наш непростий час потребує нестандартних дій та рішень. Власне тому засновники та керівники обидвох клубів вирішили об’єднати зусилля задля розвитку футбольного клубу Карпати.
У зв'язку з таким рішенням футбольний клуб Рух, починаючи із сезону 2025/2026 років, надалі зосередиться на підготовці юних талантів на базі створеної Академії, а також початковій адаптації до дорослого футболу для подальшого їх залучення до команди Карпати".
Такий, абсолютно ідентичний текст вийшов на офіційних сайтах обох команд якраз у той момент, коли вболівальники вже діставали шампанське з холодильників – 31 грудня. Подібні рішення навіть стали приводом вважати, що Рух припинить існування, але зараз про це зараз не йдеться.
Рух "просто" продав двох лідерів (Олексій Сич та Ігор Краснопір) до Карпат по мільйону євро за кожного, ще двох (Ілля Квасниця та Олег Федор) віддав в оренду, а натомість узяв дублерів (Артур Рябов, Юрій Тлумак). Амбіції цієї команди стали набагато, набагато скромнішими.
Карпати – один із символів Львова. Єдиний клуб в історії, який вигравав Кубок СРСР, граючи у першій лізі (до речі, це була інша команда, але про це ніхто вже не пам'ятає); бронзовий призер чемпіонату України 90-х; школа, яка виховала величезну кількість майбутніх зірок УПЛ, гравців збірної – цей колосс нависає над усіма іншими спробами створити у Львові щось нове.
При цьому Львів, природно, велике місто, з безліччю амбітних і багатих людей. Спроби створити у Львові другу силу – особливо за часів, коли й перша нічого особливого у спортивному плані собою не являла – тут були, є і будуть. На тлі чергового сюжетного повороту львівського серіалу ми вирішили згадати, чим закінчувалися попередні спроби.
Спроба-92: дубль де-факто, який став дублем де-юре
Вже перші місяці незалежності показали, що Львову однієї команди мало. Співпраця одного з тренерів Карпат Миколи Вільхового, заступника голови львівської державної адміністрації Ігоря Лещишина та Промінвестбанку сформувала молоду команду, яку назвали просто: ФК Львів.
Вже 1993-го цей клуб виграв Кубок Львова, став чемпіоном області та у перехідному турнірі завоював право грати у другій лізі України. За рік команда вийшла і в першу лігу, але ні про які великі амбіції команди навіть не йшлося. ФК Львів працював із тими гравцями, які не стали в нагоді Карпатам – і за "вишку" не боровся.
При цьому зіркових осіб цього Львова було достатньо. Більшу частину історії ФК Львів команду тренував Степан Юрчишин: колишній форвард команди, людина, якій належить вічний рекорд Першої ліги СРСР за кількістю голів за сезон (42). Вихованцем саме цієї команди став Олег Ящук – майбутній бомбардир із Бельгії, який забив майже сто голів за Брюгге та Андерлехт. Саме у ФК Львів заявив про себе Юрій Вірт, якого після цього покликали до елітного дивізіону, тут же розпочинав Мар'ян Марущак, який ще з'явиться у цьому матеріалі.
Проблемою та козирем одночасно цього ФК Львів був статус найближчих друзів Карпат. Той же Юрчишин заступив на посаду тренера Карпат 1999-го, коли у головного клубу міста з'явилася вакансія (кумедно, що навіть той відхід Маркевича був уже не першим). Більше того, Львів тоді делегував до Карпат весь тренерський штаб, адміністратора і навіть лікаря.
У сезоні-2000/01 Львів показав найкращі результати в історії: посів п'яте місце у чемпіонаті, дійшов до чвертьфіналу Кубка. Можна сказати, це його і занапастило – хоча сама команда навряд чи була проти подій, що відбулися.
Загалом, Петро Димінський, який тільки-но став президентом Карпат, переконав команду інтегруватися в структуру Карпат. ФК Львів припинив своє існування, але його місце у першій лізі посіли Карпати-2 – клуб, який у попередньому сезоні Другої ліги посів лише восьме місце. Як кажуть, запам'ятайте цей твіт.
Спроба-2006: легенди одного матчу, які Карпати викинули з УПЛ на полі
Нову спробу створити другу силу у Львові створив Юрій Кіндзерський – уродженець міста Добромиль, ім'я якого стало для українського футболу загальним. У січні 2006 року він став головою правління ЗАТ "Українська страхова компанія "Княжа" – а вже влітку того ж року ще й президентом нового клубу ФК Львів.
Іронічно, що як Карпати-2 п'ятьма роками раніше зайняли місце Львова, так і Львову не довелося дертися крізь чемпіонат області, другу лігу чи ще щось, щоб грати в першій лізі. Дуже вдало розформувався клуб Газовик Скеля, зі Стрия – і його місце посіли "леви" Кіндзерського.
Ви вже знаєте ім'я людини, під керівництвом якої новий клуб звикав до професійного футболу. Той самий Степан Юрчишин, який до того моменту два роки сидів без роботи, очолив цю версію ФК Львів, вже за лічені місяці після її появи. Більше того, під нього прийшла ціла низка знайомих гравців, на чолі з Марущаком.
Втім, ще до всіх цих, гучних за мірками Першої ліги, підписань нова версія ФК Львів показала, що відрізняється від старої у найголовнішому. Вона не збиралася дружити з Карпатами, що наголосила сенсаційною перемогою в кубковому дербі. Для Олександра Бабака той матч, коли він парирував удар Батісти з пенальті, вийшов, мабуть, найкращим у кар'єрі.
Кіндзерський будував команду не довкола легіонерів, що було нормою для того часу навіть у першій лізі, а довкола українського кістяка. Ще до Першої ліги він зміг підписати Валерія Федорчука – майбутнього гравця Дніпра та Динамо, фіналіста Ліги Європи; із померлого Газовика дуже вдало вдалося переманити братів Баранців.
Загалом вихід в УПЛ, який ще й вдало збігся з будівництвом "Княжа-Арени" у Добромилi, особливо не дивував. Але перший матч у вищій лізі став одним із найбільш сенсаційних та легендарних в історії всього українського футболу.
Дрімтім, команда, яка завершить сезон перемогою у Кубку УЄФА, а найкращі гравці якої пограють за Барселону, Манчестер Сіті, Челсі, Мілан, програла повністю українському складу, для якого головним трансфером міжсезоння стало підписання ветерана Владислава Ващука.
Федорчук забив у першому матчі у вищій лізі, яких він накопичить 247. А ось для Вадима Панаса переможний гол Шахтарю стане головною подією у кар'єрі: він проведе її між командами Першої ліги та аутсайдерами УПЛ.
Наведемо імена всіх героїв:
ФК Львів – Шахтар 2:0 (1:0)
ФК Львів: Марущак, Романюк, Ващук, Жданов, Даньків (Гальчук, 79), Федорчук, Панас, Баранець Б., Баранець Г., Гордієнко (Худзік, 69), Кіцута (Каваців, 75).
Шахтар: Худжамов, Срна, Чигринський, Іщенко, Рац, Хюбшман (Гладкий, 67), Фернандіньо, Жадсон (Ілсіньо, 46), Вілліан, Адріано (Брандао, 46), Селезньов.
Голи: Панас (23), Федорчук (91).
Цей матч розігнав не одну, а дуже багато дискусій, які зараз смішно згадувати. Одні люди казали, що Луческу себе вичерпав, уже тоді; інші не вірили у рівень Вілліана, Фернандіньо та інших донецьких зірок. Львів, зрозуміло, ставили за приклад: ось, як добре він справляється українським складом! Що ж, то болючіша була троща надій.
У наступних чотирьох матчах ФК Львів навіть жодного гола не забив. Спочатку збирав нульові нічиї, потім став просто всім поспіль програвати – і наступну перемогу здобув аж у 11 турі. Юрчишин після низки поразок був звільнений (це був останній його досвід у статусі головного тренера), і його місце зайняв Сергій Ковалець – але від скочування на дно таблиці не врятувало і це.
Уже з Ковальцем ФК Львів зіграв дуже видовищне та гарне львівське дербі, коли 2:0 молодшої команди перетворилися на 2:4. На гол Федорчука та Г. Баранця "леви" відповіли голами Кожанова, Кузнєцова, Худоб'яка та Кополовця.
На початку 2009-го ФК Львів став учасником скандалу. Домашня гра з Металістом закінчилася нічиєю, але після гри обговорювали не матч, а стан поля – який справді нагадував город. Мирон Маркевич казав, що матч не перенесли з Добромиля, щоб "відчепити" Металіст із чемпіонських перегонів... Але навіть із цією нічиєю Львів боровся за виживання – і проводив останній, вирішальний матч на полі "України". Проти Карпат.
Як потім виявилося, ФК Львів влаштовувала навіть нічия, щоби обійти Іллічівець. Але цю нічию здобути їм не вдалося. Вирішальним став пенальті, який Григорій Баранець не забив Всеволоду Романенку – воротареві, який улітку якраз до Іллічівця і перейде. На гол Віталія Романюка Карпати відповіли голами Кузнєцова й Кобіна та відправили ФК Львів до Першої ліги. Клуб Кіндзерського провів в УПЛ лише один сезон, але емоцій та пам'яті про себе залишив більше, ніж деякі постійні учасники елітного дивізіону за десятиліття.
Далі, щоправда, нічого хорошого для ФК Львів не сталося. Ковалець пішов, у сезоні-2009/10 клуб відзначився перестановками на посаді головного тренера (команду тренували п'ять різних осіб), але фінішував лише на четвертому місці. А потім просто закінчилися гроші. Вмирав клуб довго, болісно і навіть у чомусь принизливо: з відкритим пошуком нового спонсора. Виліт ФК Львів із Першої ліги у 2012-му році виявився вильотом у нікуди: після цього команда знялася зі змагань.
Спроба-2017: Joga bonita, що подарувала Динамо зірочку
Нова спроба створити повноцінну силу у Львові мала кримінальний відтінок.
Богдан Копитко свого часу ховався від всеукраїнського розшуку в Чехії, а 2016-го пережив замах. Машину, в якій він перебував, підірвали фугасом, виконавець зовсiм недавно був покараний довiчним ув’язненням. Але у другій половині десятих Копитко почував себе досить вільно, щоб інвестувати у футбол. І за справу він взявся, скажімо так, не витрачаючи зайвого часу: новий ФК Львів після символічного сезону у другій лізі посів місце Вереса в УПЛ. Під загальне обурення.
Кажуть, для розвитку успішного проекту у футболі потрібний чітко окреслений вектор. Так от, цей Львів мав вектор настільки чіткий, що шокував. Візьмемо одну з гордостей того Львова, перемогу у дербі сезону-19/20. П'ять бразильців у стартовому складі, ще шість розпочали гру на лавці. Три з них вийшли на заміну.
В сезоні-18/19 у заявці Львова було 17 (!!!) представників пентакампеонів у заявці. Команда набирала їх, взагалі не зважаючи на попередній статус: багато хто саме в Україні дебютував у професійному футболі. Деякі з них заграли – за Бруну Дуарте аж 600 тисяч євро заплатила Віторія Гімарайнш, Лукас Тейлор, як мінімум, перейшов у Шахтар – але більша частина цих гравців, звичайно, справляла враження "з нізвідки в нікуди".
А якби на той момент скасували ліміт? Ми б 11 бразильців у основі побачили?
Копитко під цей ФК Львів навіть фарм-клуб придбав, Локомотив Кошице – і завозив легіонерів ще й туди. Результати? Одне шосте місце – круто, безумовно, але якщо намагатися його пов'язати з якимись особами, бразильців вдасться назвати не так багато.
Усе той же Федорчук, а ще Володимир Адамюк, Богдан Сарнавський, Борис Крушинський допомогли львів'янам, насамперед, накопичувати матчі на нуль – а щодо бразильської атаки, то цей Львів у жодному з п'яти сезонів у вищій лізі не забив більше 25 м'ячів.
Зокрема, супермалорезультативними були дербі: всього 3:2 за сумою п'яти матчів. Львів'яни виграли один матч, чотири звели внічию – і, напевно, могли зловтішно посміхнутися, зустрічаючи виліт Карпат до Першої ліги 2020-го. Але в якийсь момент йти в небуття довелося їм самим.
Звичайно, з початком повномасштабного вторгнення привозити легіонерів у таких кількостях (і щоб хоч хтось із них був якісним) стало складніше; ну і навряд чи нам варто шкодувати Копитка за те, що йому став менш цікавим футбол. Сезон-22/23 команда закінчила 13 поразками поспіль і знову знялася зі змагань.
З моменту розформування останнього Львова минуло мало часу, щоб робити однозначні висновки, але поки що дуже схоже, що він подарував нам гравця Динамо та збірної на роки уперед. Зовсім юний Тарас Михавко встиг дебютувати за команду, яка доживала останні дні – та перейшов до київський гранд. Наразі без нього оборону Динамо вже складно уявити.
Як бачимо, всі три попередні версії ФК Львів дуже відрізнялися одна від одної – за винятком того, що стабільно високий рівень тримати не міг ніхто. Оцінити таку атаку на Рух можна по-різному. Можна, звісно, як спробу вбити самобутню команду. Рух увесь 2024-й показував рівень претензій на єврокубки, вибив Карпати з Кубка і не виглядав слабшим ні в чому. Прикро, що замість двох команд залишиться лише одна.
При цьому треба пам'ятати, що Рух – це все-таки Винники, хоч би як вони намагалися пов'язати себе зі Львовом останніми роками. Бізнес власника клубу Григорія Козловського – це Винниківська тютюнова фабрика, і саме тому спочатку клуб був заснований (і навіть Шацькиха та Алієва у нижчих лігах переконував грати) саме у Винниках. Згодом Козловський й до Львова команду перевіз, й інфраструктури там на десятки мільйонів доларів побудував – але згодом у його бізнесу з'явилися проблеми. Така пропозиція від Карпат – гарна нагода піти в тінь.
Але взагалі, людина так влаштована, що її оку властиво замилюватися. Ми звикли до того, що в Манчестері є два суперклуби, а в Гамбурзі жодної – тоді як з погляду привабливості для бізнесу саме Гамбург з запасом попереду.
У Європі все вирішує телеконтракт, але в українських реаліях Львів надає набагато комфортніші умови для створення гранду, ніж Харків (де Носов намагається збудувати топклуб) і навіть Київ. Напевно, керівництву Карпат набридло дивитись, як у Львові чемпіоном стає клуб-біженець, донецький Шахтар – і вони вирішили створити справжній топклуб самі.