Шахтар зламався під кінець гри, не без допомоги арбітрів
Вигравати цілий матч, майже годину вести 2:0 і програти за останні 8 хвилин – таке буває у футболі, чи не так? Але коли це трапляється з українською командою – боляче…
Очікування гри з ПСВ було тривожним й фактично ніхто не наважувався давати сміливі прогнози на користь "Шахтаря": у цьому сезоні Ліги чемпіонів гірники виграли лише у скромного "Янг Бойза" і ще вивезли нічию зі стадіону дебютанта найпрестижнішого клубного турніру – "Болоньї".
З іншого боку, клуб з Ейндховена потужно йде у чемпіонаті (зупинити його зміг лише більш іменитий "Аякс"), забиваючи по 3 і 5, а то й 6 м’ячів за гру. Трохи зменшував рівень напруги той факт, що у Лізі чемпіонів нідерландці набрали лише на одне очко більше за гірників. Але коли подивитися, що свої дві нічиї вони зіграли проти агресивних в атаці ПСЖ та "Спортинга", а перемогу здобули, розгромивши "Жирону" (4:0), усе повертається на старе коло: ПСВ однозначний фаворит і чекати добрих новин від цього матчу складно.
Сенсаційний початок
Зрештою, сама гра вкотре довела, що футбол доволі часто виходить за межі передстартових прогнозів. Контратаки гірників розрізали оборону господарів, як ніж підтоплене масло. Юхим Конопля грав просто як бог, не зауважуючи свого опонента на фланзі й віддаючи на партнерів такі гольові передачі, після яких залишалося лише творити. Голи Данила Сікана та Олександра Зубкова, забиті у той самий – дальній від них, лівий, кут голландських воріт, змусили усіх вигукувати захоплені компліменти. Відверто кажучи, якось і не вірилося, що це "Шахтар" видає такі шедеври. Попередні невиразні ігри заклали фундамент невисоких очікувань, на ґрунті чого й виросло стримане сприйняття.
Юхим Конопля проти Олів'є Боскальї
Розвиток подій показав, що й господарі недооцінили суперника й не очікували від нього таких кинджальних ударів. ПСВ продовжував атакувати й створювати моменти, але українці на куражі діяли спокійно, а самі голландці, помітно шоковані поточним результатом, втрачали холоднокровність й завдавали ударів, хоч і сильних, але водночас або по центру, або у ту зону, де Дмитро Різник без проблем давав собі з ним раду.
Воротар "гірників" – це той стовп, від якого пішла впевненість партнерам з початку матчу. Його спокій, надійність, відсутність будь-якої суєти однозначно зарядили партнерів такими ж емоціями. Згадайте епізод на початку матчу, коли Дмитро, як здалося, поспішно вийшов з воріт на перехоплення подачі, яку нападник ПСВ прийняв у штрафному майданчику просто перед українським голкіпером. Але Різник нікуди не сіпався і переграв опонента у боротьбі нервів та витримки. І ви точно не забули, що це саме Різник розпочав атаку, яку Конопля та Сікан довели до першого голу.
Гра у першому таймі складалася для "Шахтаря" взагалі казково: Зубков зробив шедевр, який від нього нечасто можна очікувати. У першому таймі відбувалося те, що трапляється, коли суперник ловить атакувальних господарів на контратаці: команда, що грає першим номером втрачає психологічну впевненість, а опонент, успішний у контргрі, навпаки її здобуває. Тому й перевага за ударами була у господарів незначна 11 проти 8.
Корективи Боша
Але по перерві Петер Бош заклав фундамент змін, які спрацювали пізніше: він прибрав з флангу Юхима Коноплі опонента, якого українець, взагалі, не помічав – вчорашнього дублера, 20-річного Матео Дамса, замість якого вийшов інший молодик, забивний нападник, 21-річний Рікардо Пепі. Американець скаже своє переможне слово на останній хвилині компенсованого часу, але перестановка, здійснена наставником ПСВ, уже не дозволяла Коноплі так стрімко прориватися флангом.
Однак впевненість до господарів не повернулася так швидко, хоч вони безперестанку "лізли" на ворота гірників і атака йшла за атакою. Відводити загрозу від своїх воріт українцям було доволі проблематично, хоч зрідка контратаки й проходили, й під кінець гри (якраз до "буремних" подій) вдалася навіть дуже перспективна, коли Судаков наважився на удар з меж штрафного і його заблокували. Та на фоні атак господарів це було великою рідкістю.
Свисток рефері: а так можна?
Остання справа звинувачувати у своїх бідах рефері, але у цій грі Урс Шнідер зіграв свою роль. Швейцарець (знову представник цієї країни робить нам прикрість) доволі дивно зауважував одні порушення й пропускав інші. Вилучення Педро Енріке заперечень не викликає: так, запізнився, коли Бакайоко прокинув м’яч собі на хід, влетів шипами у ступню бельгійцю – питань немає. Але чому раніше, коли Тільман прямою ногою влучив у коліно Сікана, рефері не показав таку ж червону? Типу, не дуже сильно в’їхав? Але ж нога була пряма. Невже тримав у голові результат і не захотів ховати господарів? Виникають думки, чи не так?
Наступний епізод зі штрафним, що призвів до першого голу у відповідь. 87-ма хвилина, Тільман (свого часу не вилучений) прокидає м’яч собі на хід, з ним бореться Криськів, у якийсь момент допомагаючи собі руками, і півзахисник падає перед штрафним майданчиком – швейцарець показує Криськіву жовту і призначає штрафний.
Момент помилки під час штрафного з боку Різника, який загалом феноменально відіграв матч, не обговорюється. Але порівняємо порушення правил на Тільмані з епізодом, що виник за 2 хвилини до цього. На 85 хвилині Егіналду прикриває м’яч корпусом біля лицьової лінії воріт ПСВ: Пепі двома руками штовхає у спину бразильця, той падає і м’яч від нього виходить за межі полі. Рефері показує "удар від воріт". У той момент хотілося вигукнути: "Так можна грати у футбол?" Коли ти прикриваєш м’яч корпусом, утримуючи час, а суперник, не переймаючись тим, як відтіснити тебе з м’ячем чи відібрати м’яч, вибачте, "тупо" двома руками штовхає у спину і за це йому віддають бажаний м’яч?
У мене питання – для чого тоді суддя на полі?
У моменті боротьби Криськіва і Тільмана гра першого руками не була такою очевидною, але суддя Шнідер навіть жовту показав. Послідовністю тут і не пахне.
Після епізоду зі штрафним "Шахтар" відверто посипався: команда зовсім сіла у штрафний майданчик, дозволивши футболістам ПСВ бомбардувати атаками раз за разом – навіть вибити м’яч до центра поля не вдавалося. І у цьому – проблема команди та її тренера Маріно Пушича, який не зумів внести корективи, та бодай зробити заміни після 1:2, щоби перебити кураж, який господарі упіймали просто негайно. Просто негайно, після того, як зуміли пробити Різника, який до цього моменту ловив усе.
Посипалися…
Але, щоби зламати механізм, який витримує шалений натиск, часом достатньо одного-двох таких рішень. Тільман не був вилучений (і навіть попередження не отримав) за удар прямою ногою у коліно Сікана), Тільман продовжив грати й отримав шанс, яким скористався сповна, а потім ще й шедеврально поклав м’яч у дев’ятку. Усе так. От лише за дві хвилини до того штрафного, штрафний мав виконувати "Шахтар", але рефері це проґавив або навмисне не захотів побачити.
Микола Матвієнко
Звісно, кожна гра має чомусь вчити. І "гірникам" слід, перш за все, проаналізувати свою гру: під навалою "ПСВ-шних" атак вони просто не витримали. Не вдавалося відсунути гру від своїх воріт – господарі на повну використали чисельну перевагу.
А коли забивали переможний м’яч, Різник був покинутий напризволяще: захисників, щоби допомогти голкіперу поруч не було. Ніхто не сперечається, це – важко, але стояти треба до кінця. Як приклад того, що й вірити у свою перемогу треба до кінця, показав ПСВ.
Не без позитиву
Українському чемпіону ж удався перший тайм, можливо, півтора, але цього часто буває замало для перемоги, особливо у Лізі чемпіонів. Однак рекорд турніру Різника (15 сейвів), крутий перший тайм Коноплі, яскраві завершення атак – усе це те, що дає сподівання на завершення цієї Ліги на більш позитивному акорді. Навіть попри те, що суперники будуть точно не слабші…