Галль бореться з Вінгегором у горах, Маньє – нова зірка спринту. Підсумки першого тижня Джиро д’Італія-2026
Маньє – нова зірка спринту, Мілан розчаровує
Перший тиждень на Гран турах – це зазвичай час, коли в центрі уваги опиняються чисті спринтери. Організатори Джиро д'Італія до фінішерів виявилися не настільки жорстокими, як їхні колеги на Тур де Франс, проте і на "Корса роза" легкого життя для спринтерів не було. У маршруті вкрай мало повністю рівнинних етапів – у більшості випадків спринтерам доводилося та доводитиметься у подальшому дуже сильно напружуватися для того, щоби залишатися у боротьбі за перемогу на етапах. Та й фінішні кілометри щоразу виявляються технічно непростими, що створює чимало хаосу та небезпеки.
Головним героєм спринтів на першому тижні Джиро став Поль Маньє. Француз із Soudal Quick Step приїхав на Джиро в якості молодого та талановитого, проте за перший тиждень встиг перетворитися на повноцінну зірку спринтерського цеху: дві перемоги на впевнене лідерство у пунктовій номінації Джиро.
Втім, найбільше вразили, напевно, навіть не перемоги Маньє, а його перфоманс на 6 етапі до Неаполя. Після завалу в останньому повороті він за позиціями був навіть не в топ-10, проте завдяки фінішному спурту в невеликий градієнт по бруківці зумів прорватися на 3 місце та дуже відчутно збільшити свою перевагу в боротьбі за цикламенову майку.
Перед стартом Джиро беззаперечним фаворитом №1 спринтів був Джонатан Мілан, проте він на першому тижні розчарував: лише одне друге та одне четверте місце. Втім, якщо розбиратися, то розчарував скоріше не сам Мілан, а його спринтерський поїзд у Lidl Trek. Попри те, що на Джиро він приїхав у оптимальному складі з Максом Вальшайдом і Сімоне Консонні, на жодному зі спринтерських етапів поїзд Lidl Trek не виглядав цілісним формуванням.
Злагодженості дій бракувало катастрофічно, проте проблема була й у тому, що розганяючим Мілана банально не вистачало сил. На кожному з трьох спринтерських етапів Джонатан залишався сам як мінімум за 700 метрів до фінішу. Оскільки Мілан – спринтер дуже залежний від свого поїзда, слабкість команди створила йому чимало проблем. Навіть не зважаючи на те, що з фізичною формою все гаразад, і за Ваттами у фінішних спринтах рівних йому немає.
Дуже символічно, що на нинішній Джиро Маньє перемагає Мілана багато в чому саме завдяки якості роботи спринтерського поїзда, і відбувається це після переходу Яспера Стуйвена із Lidl Trek у Soudal Quick Step. Таке враження, що досвідчений бельгієць був тим клеєм, який склеював поїзд Lidl Trek, і без нього все розсипалося. Натомість, у Soudal Quick Step відбулися зворотні процеси, що і робить різницю в спринтах на нинішній Джиро.
Стуйвен міг і сам виграти етап на нинішній Джиро, виявившись одним із небагатьох, хто уникнув падіння в останньому повороті на етапі до Неаполя. Проте вийти з колеса Давіде Баллеріні йому так і не вдалося. Ну а XDS Astana з двома перемогами на етапі та днем у рожевій майці лідера від Гільєрмо Сілви уже перевиконала свій план на цьогорічній Джиро, і цілком може на цьому не зупинитися.
Якщо повертатися до Мілана, то навіть попри такі проблеми, один етап Джонатан таки міг виграти – на третій день гонки у Софії. Там він програв Маньє зовсім небагато, різницю зробив той факт, що на фінішній прямій на бруківці в центрі столиці Болгарії у Мілана проковзнуло колесо і він на кілька миттєвостей втратив свою швидкість.
Джонатан їде свій четвертий Гран тур у кар'єрі, і на кожному з трьох попередніх (Джиро-2023 і 2024, а також Тур де Франс-2025) він неодмінно вигравав спринтерський залік. Продовжити цю вражаючу серію буде вкрай непросто: відставання від Маньє становить 54 очки, а спринтерських етапів для того, щоби відіграти його, залишилося вкрай мало – особливо для "паркетного" спринтера. Тут би врятувати гонку і виграти бодай один етап.
Тим не менш, Джонатан у боротьбі за цикламенову майку не здається, і регулярно намагається відбиратися у відриви дня. А Маньє італійцеві всіляко намагається протидіяти. Чим би це все не завершилося, приємно спостерігати за тим, що за спринтерський залік точиться реальна боротьба, а не його просто забирає той, кому більше потрібно, як це часто буває на Гран турах.
Що стосується інших спринтерів, то Тобіас Лунд Андресен після дуже солідного початку (2 місце на першому етапі в напруженій боротьбі з Маньє) також мав проблеми. На третьому етапі він проколовся за 16 км до фінішу, потратив чимало сил на те, щоби добрати пелотон, і свіжості на фінішний спринт уже не вистачило – лише 9 місце. Ну а на 6 етапі до Неаполя данець, як і більшість його суперників, не зумів уникнути завалу. Як спринтер, який доволі непогано терпить рельєф, Лунд Андресен може отримати додаткові шанси на перемогу там, де його більш "паркетні" суперники опиняться поза грою.
Ще краще почувається на рельєфі Орлуїс Аулар, і Movistar намагалася скористатися цим на 4 етапі до Козенци, влаштувавши просів на перевалі Коццо Тунно. Викинути з пелотону чистих спринтерів іспанцям вдалося, проте Аулар на фініші програв Джонатану Нарваесу.
Непогані швидкості на фініші демонструє Ділан Груневеген, проте на 1 і 6 етапах йому не вдалося уникнути завалів. Більше того – на етапі до Неаполя сам він зі своїм партнером по Unibet Tietema Rockets Елмаром Рейндерсом цей завал і організували, за що отримали порцію критики від Стуйвена.
А ось Арно Де Лі та Кейден Гроувз, за великим рахунком, так проявити себе і не зуміли. Бельгієць так і не відновився від харчового отруєння, яке отримав за кілька днів до старту (довелося навіть пропускати презентацію команд), а австралієць впав на першому етапі. Обидва зійшли з Джиро по ходу першого тижня.
Вінгегор взяв гонку під контроль
Йонас Вінгегор свій статус головного фаворита загального заліку поки що виправдовує сповна. На другий день відпочинку гонщик Visma Lease a Bike пішов не у рожевій майці, проте саме його можна назвати тіньовим лідером загального заліку. Він уже здобув дві перемоги на етапах та випереджає всіх прямих суперників по генеральній класифікації.
Так, можна говорити про те, що Вінгегор веде гонку не зовсім по-чемпіонськи. Те, як він відсиджувався на колесі у Фелікса Галля на етапі до Корно алле Скале, не давши жодної зміни, і після цього атакував за перемогою на етапі, багато кому не сподобалося. Проте Йонас уже неодноразово доводив, що на таку критику йому абсолютно байдуже. Він намагається їхати у економ-режимі, оскільки його мета – не просто перемога в Джиро, а дубль Джиро+Тур, хоч друга частина цього плану і виглядає майже нездійсненною.
Втім, розпочиналася гонка для Вінгегора не кращим чином. На другому етапі в завал потрапив один із його ключових гірських грегарі, Вілко Келдерман, і після третього етапу він був змушений зійти з гонки. Завдяки Сеппу Куссу та Давіде Піганцолі з якістю гірського поїзду Visma Lease a Bike все і досі гаразд. Проте з кількістю проблеми є, і на вирішальних гірських етапах цілком може виникнути ситуація, коли суперники зможуть цим скористатися.
Виступи Піганцолі варто виділити окремо. На 9 етапі з фінішем на Корно алле Скале він відпрацював на Вінгегора, здавалося б, відстав у момент вирішальної атаки Галля, проте продемонстрував чудовий темп у гору. Давіде пройшов багатьох грандів загального заліку та у підсумку посів третє місце на етапі.
Напевне, вперше у нас є привід поговорити про те, що якісний скачок, якого чекали від Піганцолі після переходу в Visma Lease a Bike, таки трапився. Наразі талановитий італієць посідає 13 місце у загальному заліку. Проте з такими виступами у нього є чудові шанси піднятися у топ-10, при чому, на далеко не останні позиції в чільній десятці. Тут багато чого залежатиме від того, чи доведеться Visma Lease a Bike нещадно експлуатувати Піганцолі у боротьбі на Вінгегора.
Red Bull Bora може залишитися без подіуму?
Перед стартом Джиро д'Італія перспективи Red Bull Bora піднятися на подіум загального заліку виглядали більш ніж реальними – особливо після того, як стало відомо, що на гонку не приїде Жоау Алмейда. Відсутність португальця зробила Джуліо Пелліццарі твердим фаворитом №2 загального заліку.
Спершу італієць повністю підтверджував свій статус. На 2 етапі саме він першим зумів відповісти на атаку Вінгегора у підйом і втриматися на колесі у данця. Це, безумовно, додало Пелліццарі впевненості перед першим гірським етапом до Блокхауса.
Вочевидь, Джуліо повірив у те, що може нав'язати Вінгегору боротьбу за рожеву майку, і наважився відповісти на його атаку. Але протриматися на колесі у Йонаса гонщику Red Bull Bora вдалося лише півтора кілометри, після чого він таки відстав.
І тут стало зрозуміло, що Пелліццарі свої сили переоцінив, і заліз глибоко в борг власному організму. Він почав дуже різко втрачати час – спершу пропустив Фелікса Галля, а потім підпустив Джея Хіндлі та Бена О'Коннора, з якими і доїхав до фінішу. Здавалося, що Джуліо має прекрасні шанси на підсумковий подіум – потрібно просто не повторювати помилки Блокхауса та відмовитися від мрій про боротьбу з Вінгегором.
Проте після цього був доволі блідий виступ на 8 етапі. Попри те, що серйозної селекції на фінішному пагорбі у пелотоні практично не було, Пелліццарі постійно висів у хвості та почувався не кращим чином. Складалося повне враження, що якби темп у групі того дня був трохи вищим – Джуліо спіймав би відставання від прямих конкурентів.
Що не трапилося на 8 етапі – те трапилося наступного дня на підйомі до Корно алле Скале. Пелліццарі виявився одним із найгірших із претендентів на загальний залік. Італієць постійно висів у хвості пелотону та випав із основної групи ще до початку фінішної 3-кілометрової рампи. У підсумку це вилилося у 1:28 відставання від Вінгегора.
Абсолютно несподівано гонщик Red Bull Bora провів два поспіль відверто слабких етапи та значно ускладнив собі боротьбу за підсумковий подіум. З точки зору відставань нічого критичного для Пелліццарі поки що не відбулося – більше насторожують не хвилини та секунди, а негативна динаміка його форми. Що це було? Локальна міні-криза чи пролог до тотального краху? Можливо, просто недовідновлення після нерозсудливих дій на Блокхаусі?
Відповідь на ці питання ми дізнаємося наступного тижня. У Red Bull Bora після недільного етапу заявили, що проблеми лідера команди були пов'язані з харчовим отруєнням. Чи дійсно це так? Лише питання віри – правди ми все одно не дізнаємося. Проте, якщо справа дійсно в незначному отруєнні, то Джуліо залишається реальним претендентом на подіум.
Звісно, молодий Пелліццарі як генеральщик ще не до кінця вивчена одиниця, проте попередні його виступи на Гран турах дозволяють говорити про те, що глобально із відновленням у нього все гаразд. Минулого року на Джиро саме на третьому тижні він здійснив свій ривок з 18 місця в загальному заліку на шосте. На Вуельті-2025 перемога на гірському етапі до Альто де ель Морредеро також трапилася на третьому тижні.
Тим не менш, сценарій, за якого Пелліццарі випадає з боротьби за подіум, абсолютно не виключений. І головна проблема для Red Bull Bora в тому, що другий капітан команди, Джей Хіндлі, також не вражає. Порівняно з Джуліо, австралієць як гонщик відомий нам значно краще, проте на нинішній Джиро він також поки що залишається повною загадкою.
А все тому, що Хіндлі провів перший тиждень дуже нестабільно. На другому етапі він виглядав значно гірше за Пелліццарі та навіть не намагався відповісти на атаку Вінгегора, після чого два капітани Red Bull Bora фінішували разом на етапі Блокхауса. На 8 етапі Джей був готовий просто блискуче: він атакував на останньому кілометрі фінішного пагорба та разом із Вінгегором зумів кинути кілька секунд прямим конкурентам по загальному заліку.
Криза Пелліццарі на етапі до Корно алле Скале давала австралійцеві шанс остаточно закріпитися в ролі головної надії Red Bull Bora. Проте повною мірою скористатися цим шансом Хіндлі не зумів. Джей виглядав значно гірше, ніж днем раніше, і фінішував лише дев'ятим із відставанням у 50 секунд. Дуже важко спрогнозувати, куди хитнеться форма Хіндлі у подальшому, проте залізобетонним претендентом на подіум Джиро він також не виглядає. Сценарій, за якого Red Bull Bora з двома такими іменитими капітанами у підсумку взагалі залишиться без подіуму Джиро, зараз взагалі не видається чимось нереальним.
Також варто зазначити, що по ходу першого тижня Джиро в ЗМІ з'явилася інформація про те, що Хіндлі наприкінці сезону покине Red Bull Bora та перейде у Visma Lease a Bike, де, по суті, стане заміною Саймону Єйтсу. Тому, якщо шанси австралійця та Пелліццарі в загальному заліку будуть приблизно на одному рівні, команда Ральфа Денка, звісно ж, робитиме ставку на одного з довгострокових стовпів проєкту, а не на гонщика, який однією ногою вже в іншій команді.
Галль – другий за силою гірник на Джиро. Але він може залишитися без подіуму
Найближчим за рівнем до Йонаса Вінгегора у великих горах на першому тижні Джиро був Фелікс Галль: австрієць заїхав другим і на Блокхаусі, і на Корно алле Скале, обидва рази програвши Вінгегору менше 15 секунд. При цьому, на останніх кілометрах Блокхауса австрійський капітан Decathlon CMA CGM навіть наближався до Вінгегора та відіграв у нього близько 10 секунд.
Попри таку силу Галля, ніякої реальної інтриги в боротьбі за рожеву майку наразі немає. Більше того: Феліксу навіть місце на подіумі зараз далеко не гарантоване. І причини тут очевидні: австрієць – дуже вузькоспеціалізований гірник. Він гарантовано багато програє у 42-кілометровій розділці на 10 етапі, а також може нахапати відставання на панчерських горбистих етапах – із вибуховістю у нього також великі проблеми.
За великим рахунком, піймати дорогоцінні секунди відставання Галль міг уже на 8 етапі, проте пощастило, що темп у пелотоні був недостатньо високим – на останніх кілометрах навіть за такого спокійного темпу Фелікс був на межі випадання з основної групи.
Також у капітана Decathlon CMA CGM часто виникають проблеми на довгих і технічно важких спусках. Із ними на цьогорічній Джиро гонщики ще не стикалися – обидва гірських етапи були у форматі уніпуерто. Проте попереду на спортсменів чекає багато важких спусків, тому місць, де Галль може наловити чимало відставання у загальному заліку, більш ніж достатньо.
І саме наявність у Фелікса настільки очевидних сильних і слабких сторін робить його ледь не основною запорукою відкритої та агресивної боротьби на нинішній Джиро. Сам Галль і його команда, Decathlon CMA CGM, будуть намагатися максимально реалізувати сильні сторони австрійця на гірських фінішах, навіть якщо раз за разом його обігруватиме Вінгегор. Власне, саме такий сценарій ми вже побачили на Корно алле Скале: думаю, в Decathlon CMA CGM прекрасно розуміли, що виграти етап у очній боротьбі з Вінгегором шансів мало, проте свідомо працювали на підсумковий подіум свого капітана.
З іншого боку, головні суперники Галля прекрасно знають про його слабкі сторони, і атакуватимуть його як на панчерських етапах із пагорбами, так і на спусках із захмарних альпійських перевалів. А це запорука того, що Джиро-2026 буде цікавою, навіть якщо інтриги у боротьбі за рожеву майку не буде ніякої.
Дуже цікаво буде дізнатися відповіді на два питання: чи зможе Галль бодай один раз виграти у Вінгегора очну битву в горах? І чи вистачить Феліксу одного-єдиного козиря у вигляді сильного гірського ходу в боротьбі за підсумковий подіум? І попри всю силу Фелікса у горах на першому тижні, немає жодної впевненості в тому, що відповідь бодай на одне з цих запитань буде ствердною.
Аренсман – явний претендент на подіум
Одним із тих гонщиків, хто на першому тижні приємно здивував, став Таймен Аренсман. Нідерландець відомий як багатоденник, який важко входить у Гран тури та багато програє на першому тижні, проте по ходу гонки стає дедалі сильнішим. Проте настільки сильного Аренсмана на першому тижні Гран туру ми ще не бачили.
Гонщик Netcompany Ineos уникнув часових втрат на горбистих етапах, що для такого дизеля – вже успіх. На першому гірському фініші на Блокхаусі нідерландець замкнув топ-10, програвши лише 40 секунд групі Хіндлі та Пелліццарі – дуже непоганий результат для Аренсмана.
Другий гірський фініш на Корно алле Скале приніс ще сильніший виступ: 4 місце та фініш в один час із Піганцолі. На другий день відпочинку Аренсман пішов на 6 місці в загальному заліку – і це при тому, що завдяки участі у відривах попереду нього знаходяться такі люди як Афонсу Еулаліу та Крістіан Скароні, які, найімовірніше, у великих горах відступлять далеко.
Все це робить Аренсмана явним претендентом на подіум – особливо враховуючи те, як нідерландець уміє додавати по ходу Гран турів. Ну а перший шанс піднятися вище в загальному заліку в нього буде одразу після дня відпочинку: 42 км рівнинної розділки – його територія. Тому цілком імовірно, що нідерландець, якому видавали стільки авансів у молоді роки, саме зараз починає їх повною мірою виправдовувати.
І такий прогрес Таймена трапився дуже вчасно, оскільки інша ставка Netcompany Ineos на загальний залік, Еган Берналь, сподівань не виправдовує. Проблеми почалися ще на 4 етапі: зірковий колумбієць несподівано випав з пелотону після просіву Movistar на перевалі Коццо Тунно. Так, на спуску вдалося наздогнати та уникнути часових втрат, проте симптом був тривожний. Сам Берналь після фінішу зізнався, що на Коццо Тунно у нього були якісь негаразди із серцем. Ноги були абсолютно свіжими, а ось частота серцебиття перевалювала за 190 ударів на хвилину.
Втім, на двох гірських фінішах першого тижня Берналь виглядав відверто слабко, і на другий день відпочинку пішов лише на 15 місці в загальному заліку. Звісно, поборотися за топ-10 ще можливо, проте чи відповідає такий результат рівню амбіцій ексчемпіона Джиро та Туру? Звісно що ні. Тому, ймовірно, Еган переорієнтується на боротьбу за окремі етапи та допомогу Аренсману, який, схоже, вже затвердився в статусі капітана команди.
Сюрпризи та невдахи першого тижня
Перший тиждень Гран турів ніколи не обходиться без цілої низки зірок, які з тих чи інших причин із випали з боротьби за загальний залік: хтось просто не потягнув, хтось – впав, травмувався та взагалі зійшов із гонки.
Від завалів найбільше постраждала UAE Emirates, яка на другому етапі втратила обох претендентів на загальний залік – явного (Адама Єйтса) та тіньового (Джея Вайна). Окрім них, зійшов і ще один класний гірник, Марк Солер. Шансів на загальний залік не залишилося ніяких.
Проте з такої скрутної ситуації UAE Emirates вийшли з честю. Вони перейшли на полювання за окремими етапами, і вже здобули три перемоги. Одна на рахунку Ігора Аррієти, який зумів переграти Афонсу Еулаліо на драматичному та дещо абсурдному п'ятому етапі.
Дві здобув Джонатан Нарваес, при чому, одну з пелотону і одну – з відриву. Такі успіхи дозволили еквадорцеві вийти на 2 місце в спринтерському заліку. Враховуючи, що на подальшій частині Джиро етапів під панчерів буде достатньо – чим чорт не жартує? Можливо, і Полю Маньє варто турбуватися.
Звісно, ми не знаємо, як би склалася Джиро для UAE Emirates, якби Єйтс залишився у гонці з шансами на загальний залік, проте не виключено, що схід генеральщиків пішов команді на користь. Враховуючи те, які проблеми з дотриманням субординації виникають в UAE Emirates у гонках, де відсутній Тадей Погачар, конфлікт був цілком імовірним – тим більше, коли в складі присутній такий деструктивний елемент як Ян Крістен. А так швейцарець, як й інші амбітні мисливці за етапами UAE Emirates, отримав повню свободу дій.
Доволі прогнозованою назвемо невдачу Енріка Маса. По-перше, капітан Movistar приїхав на Джиро після доволі проблемної весняної частини сезону та скомканої підготовки. По-друге – в останні роки Мас все більше стає "домашнім" гонщиком, не здатним видавати хороші результати за межами Іспанії, що одразу породило конспірологічні теорії з допінговим душком і відлунням буремних 2000-х. Тому 28 місце в загальному заліку на даний момент із майже 14-хвилинним відставанням від лідера шоком точно назвати не можна.
Ще одним гонщиком, який на гірських етапах не виправдав очікувань, став Леннерт Ван Етвелт. При чому, йдеться значною мірою про сподівання не передстартові, а ті, які бельгієць створив своїми виступами уже безпосередньо на Джиро. На 2 етапі саме він зумів зачепитися за Вінгегора та Пелліццарі після атаки Йонаса в підйом, гідно виглядав гонщик Lotto Intermarche і на наступних пагорбах. Багато хто повірив, що талановитий бельгієць нарешті впорався зі всіма своїми проблемами та повернувся до оптимальної форми.
Проте все виявилося не так добре. У великих горах Ван Етвелт виглядав значно гірше ніж на пагорбах – звісно, такі відтінки його спеціалізації ні для кого не секрет, проте на Джиро різниця виявилася ну дуже разючою. На другий день відпочинку лідер Lotto Intermarche пішов на 17 місці в загальному заліку з відставанням у 7:37. Здається, час брати приклад з Джуліо Чікконе: навмисне віддавати час у загальному заліку, щоби переключитися на полювання за окремими етапами.
Хто ж на першому тижні приємно здивував? Звісно, не можна не згадати про рожеву майку, Афонсу Еулаліу. Так, він програв Аррієті боротьбу за перемогу на 5 етапі, проте це було обумовлено значною мірою тим, що його падіння на спуску було досить неприємним і призвело до забою стегна. Проте рожеву майку Афонсу того дня таки перехопив, і втримує її досі.
Безумовно, рані чи пізно віддати її доведеться. При чому, радше рано, ніж пізно: з розділкою у португальця справи геть погані, тому, ймовірно, лідерство він втратить одразу після дня відпочинку. Проте в горах Афонсу почувається досить непогано, і цілком може заїхати у топ-10 генеральної класифікації. Звісно, якщо те, що ми бачимо у його виконанні – це не "ефект Тома Воклера", коли гонщик у лідерській майці на морально-вольових стрибає вище голови, проте різко обвалюється щойно віддає лідерське вбрання.
Гіршого можна було чекати від Бена О'Коннора, який після переходу з Decathlon Ag2r у Jayco AlUla різко деградував як генеральщик. Проте на Блокхаусі від видав, напевно, свій найкращий гірський перфоманс (можливо, на рівних із перемогою з відриву на етапі до Коль де ла Лоз на Турі-2025) після переходу в Jayco AlUla, заїхавши на фініш разом із Хіндлі та Пелліццарі. Втім, уже на Корно алле Скале Бен виступив значно гірше, що змушує засумніватися в його відновленні. Тому про шанси австралійця в загальному заліку поки що говорити не варто.
Можна було чекати гіршого і від Дерека Джі. В цілому, він як гонщик багато в чому схожий на згаданого вище Аренсмана: він завжди важко входить у Гран тури та розкочегарюється лише на третьому тижні. Цього ж разу додалися і проблеми зі здоров'ям навесні, через які підготовка до Джиро була далекою від оптимальної. Настільки, що ходили розмови про те, що Джі навіть не намагатиметься йти на загальний залік.
Так, почалося все з того, що канадець провалив горбистий другий етап, програвши хвилину на фініші у Веліко Тарново. Проте після цього з кожним днем лідер Lidl Trek лише додавав, і на Корно Алле Скале вже проїхав сильніше за самого Хіндлі. Так, на другий день відпочинку Джі пішов лише на 14 місці в загальному заліку, проте це точно той гонщик, якому варто пророкувати підйом по генеральній класифікації: і через його базову здатність додавати по ходу Гран турів, і тому, що йдеться про недопідготованість до гонки та набір оптимальної форми по ходу Джиро в змагальному ритмі.
Також варто відзначити виступи дуету з Tudor Cycling – Матіса Ронделя та Майкла Сторера, які наразі посідають 7 і 10 місця в загальному заліку відповідно. Для 22-річного француза це перший Гран тур у кар'єрі, тому немає жодної впевненості в тому, що він протримається на такому рівні всі три тижні. Втім, за останні роки Рондель вже неодноразово змушував говорити про себе як про дуже талановитого багатоденника, тому сенсацією його успіхи вважати точно не варто.