Проблемне міжсезоння Марусяка, новий технічний регламент. Прев’ю Кубку світу зі стрибків з трампліна
У п'ятницю, 21 листопада, в норвезькому Ліллехаммері стартує новий, олімпійський сезон Кубку світу зі стрибків на лижах з трампліна. Ліллехаммер прийме відкриття сезону вдруге поспіль – скандал навколо збірної Норвегії та пов'язані з ним фінансові проблеми скандинавів на це не вплинули. А ось норвезька багатоденка Raw Air скасована: традиційні березневі змагання у Холменколлені та Вікерсунді відбудуться у форматі рядових етапів Кубку світу.
Стартова частина сезону буде незвично напруженою: до Турне чотирьох трамплінів відбудуться аж 12 особистих стартів Кубку світу з сумарних 30, а це означає, що уже під час Турне кубковий сезон перевалить за Екватор. Це пов'язано, зокрема, із тим, що після відкриття у Ліллехаммері стрибуни у мідуїк проведуть етап у шведському Фалуні. Він стане тестом для місцевого трамплінного комплексу напередодні чемпіонату світу-2027. До слова, саме у Фалуні стрибуни проведуть єдиний у Кубку світу-2025/26 старт на нормальному, 90-метровому трампліні.
На середину грудня був запланований етап у Лейк Плесіді, проте американці не зможуть прийняти етап через незаплановані ремонтні роботи на трампліні. Лейк Плесід у календарі Кубку світу замінить німецький Клінгенталь. За межі Європи стрибуни виберуться лише одного разу: 16 – 18 січня на них чекає етап у японському Саппоро.
Окрім традиційного Турне чотирьох трамплінів (28 грудня – 6 січня) та Олімпіади-2026 (6 – 22 лютого), ще одним хайлайтом сезону буде польотний чемпіонат світу в німецькому Оберстдорфі, який відбудеться 22 – 24 січня.
Завершиться сезон у словенській Планіці у неділю, 29 березня. Сумарно Кубок світу-2025/26 складатиметься з 30 особистих стартів (6 із них – на польотних трамплінах, 1 – на нормальному) та 5 командних: по 2 міксти та класичних командних турніри, а також один парний турнір (SuperTeam), який відбудеться 8 березня в Лахті. До слова, SuperTeam витіснив класичний командний турнір із програми Олімпіади-2026.
Технічний регламент
Гучний скандал з маніпуляціями з костюмами збірної Норвегії, який вибухнув під час чемпіонату світу-2025 у Тронхеймі, вимусив Міжнародну лижну федерацію (FIS) піти на серйозні зміни в технічному регламенті та контролі за ним. Крістіан Католь посаду голови технічного контролю покинув, його замінив інший австрієць – Юрген Вінклер. Також була створена нова посада – експерт з екіпірування FIS. Її обійняв Матіас Хафеле, де-факто він був асистентом Вінклера.
Відбулися зміни не лише кадрові, а й регламентні. Кількість костюмів, які стрибуну можна використовувати на змаганнях протягом сезону, збільшили з 5 до 9 – щоправда, тепер це обмеження розповсюджується не лише на зимовий, а й на літній сезон.
Контроль за дотриманням технічного контролю стане ще ретельнішим, а покарання – суворішими. Раніше, якщо у екіпіруванні стрибуна виявляли порушення регламенту в другій спробі, то анулювався його результат лише у цій, другій спробі, в той час як бали за перший раунд залишалися, що дозволяло спортсмену посісти бодай 30 місце. Відтепер же анульовуватиметься результат у обох спробах, і трибун завершить старт навіть без 1 набраного очка за 30 місце.
Також буда введена система жовтих і червоних карток. За першу дискваліфікацію за порушення технічного регламенту спортсмен отримує жовту картку, за друге – вже червону. Червона картка означає відсторонення стрибуна від стартів до кінця поточного етапу та на весь наступний. При чому, збірна не зможе замінити оштрафованого лижника іншим спортсменом: команда на зазначений період втрачатиме одну квоту.
Австрія: чинний чемпіон та інші зірки
У статусі чинного чемпіона до старту Кубку світу підходить Даніель Чофеніг. Австрієць протягом багатьох років вважався великим талантом, а у минулому сезоні нарешті виправдав усі видані аванси, вигравши і Турне чотирьох трамплінів, і Великий кришталевий глобус (ВКГ). На Літньому Гран-Прі Чофеніг виступав нерегулярно – лише 4 старти. Проте форма була в повному порядку: одне сьоме та три других місця.
Зокрема, двічі на подіум Даніель потрапив на передостанньому етапі ЛГП у Хінценбаху. А цього року Літнє Гран-Прі завершувалося на 3 тижні пізніше, ніж зазвичай. Оскільки два заключні етапи у Хінценбаху та Клінгенталі були значно ближчими по часу до старту Кубку світу, то результати цих стартів можна вважати набагато актуальнішими з точки зору оцінки шансів у зимовому сезоні. І класні виступи Чофеніга у Хінценбаху не залишили жодних приводів сумніватися у тому, що до старту Кубку світу Даніель підходить у бойовій формі та статусі одного з топфаворитів.
Другим і у загальному заліку Кубку світу, і на Турне в минулому сезоні став Ян Хьорль. Максимальний потенціал Яна був, можливо, навіть вищим, ніж у Чофеніга, проте порівняно зі своїм партнером по команді Хьорлю трохи не вистачало стабільності. На довгій дистанції цей фактор став вирішальним, як і періодичні проблеми з приземленням, які неодноразово вартували Яну дорогоцінних очок – чого вартує тільки розв'язка Турне у Бішофсхофені!
Літня програма Хьорля була аналогічною тій, за якою виступав Чофеніг – Ян з'явився на ЛГП лише у Валь ді Ф'ємме та Хінценбаху, і також продемонстрував блискучу готовність: 2 перемоги, одне третє і одне 11 місце. Жодних сумнівів у прекрасній готовності немає.
Варто зазначити, що, попри домінування в минулому сезоні, збірна Австрії невдало виступила на чемпіонаті світу, де залишилася без золота. І важливе завдання команди Андреаса Відхьольцля на новий сезон – не допустити повторення такої невдачі на Олімпіаді-2026.
Головною надією команди на Іграх, імовірно, буде Штефан Крафт, який ще перед стартом сезону викреслив себе з числа претендентів на ВКГ. У грудні у Крафта очікується народження дитини, і Штефан уже попередив, що через це пропустить щонайменше два етапи. А пропуск двох етапів автоматично позбавляє його шансів на загальний залік Кубку світу.
Тому легендарний ветеран буде точково вицілювати головні старти сезону – Турне чотирьох трамплінів, Олімпіаду та польотний чемпіонат світу. Підготовка Крафта до сезону була не оптимальною. Влітку він тривалий час не міг повноцінно тренуватися через біль у коліні, і до стрибків на трампліні повернувся лише на початку серпня. Такі проблеми призвели до скромних результатів на ЛГП: у 4 стартах Штефан жодного разу не потрапив у топ-5.
Боротьба за останнє, четверте місце в основі збірної Австрії на Олімпіаду обіцяє бути дуже напруженою – сильних претендентів дуже багато. Cвій останній сезон проводить 40-річний ветеран Мануель Феттнер, який переживає свою чергову молодість. Повернувся після пропуску всього минулого сезону через травму коліна багатостраждальний Даніель Хубер. Влітку він не вражав, проте його величезний потенціал сумнівам не підлягає.
Блискуче замінив Хубера в основі збірної Австрії в минулому сезоні Максімільян Ортнер, і без бою своє місце в складі він точно не віддасть. Сподіваються в Австрії й на прогрес героя юніорських чемпіонатів світу Штефана Ембахера.
А тим часом, влітку вистрілив у складі збірної Австрії Ніклас Бахлінгер, який замкнув топ-3 загального заліку ЛГП. Проте в його здатності перенести ці успіхи на зимовий сезон є небезпідставні сумніви. Поки що бекграунд 23-річного австрійця на зимових стартах відверто скромний: Бахлінгер став лише шостим стрибуном у історії, який виграв етап ЛГП, не маючи на той момент у активі жодного набраного очка на Кубку світу.
Також варто враховувати той факт, що головні успіхи Нікласа на ЛГП-2025 припали на стартовий відрізок циклу, коли склад учасників був значно скромнішим, та й топова форма в серпні значно менш актуальна при оцінці перспектив взимку, ніж виступи наприкінці жовтня.
Цікаво буде поспостерігати й за прогресом 22-річного сина знаменитого тренера Вернера Шустера, Йонаса. Попри його успіхи на юніорському рівні (два командних золота чемпіонатів світу), перехід у еліту дався йому непросто. Пов'язане це було, зокрема з тим, що Йонас Шустер був яскраво вираженим спеціалістом 90-метрових трамплінів, які на Кубку світу практично не використовуються.
Проте за останній рік Йонас значно розширив свою спеціалізацію, і тепер почувається на 120-метрових спорудах значно краще. Це показав і фінал ЛГП у Клінгенталі, де австрієць у дуже солідній компанії посів 7 місце. Наразі Шустер-молодший не входить до основи збірної Австрії, проте Відхьольцль є прихильником ротації складу, і свої шанси Йонас повинен отримати.
Японія: топ-фаворит Кобаясі та ветеран Касаї
Утім, у статусі фаворита №1 до старту нового сезону підходять не зіркові австрійці, а Рьою Кобаясі. Схоже, що після скромного за своїми мірками минулого сезону зірковий японець повертається до своєї пікової форми. На ЛГП він виступав вражаюче: 2 перемоги та сумарно 4 подіуми в 5 стартах. Враховуючи, що Кобаясі зазвичай не форсує форму влітку, суперників він точно налякав.
Дуже сильно влітку виглядав не лише Рьою, а й уся збірна Японії. Поряд із Бахлінгером, головним відкриттям ЛГП став Сакутаро Кобаясі (не родич, а лише однофамілець лідера команди), який фінішував другим у загальному заліку. Так, регулярно набирати очки на Кубку світу 25-річний японець почав ще у минулому сезоні, проте зараз зробив заявку на прорив на ще вищий рівень. Втім, якщо для Рьою Кобаясі форсування форми на ЛГП непритаманне, то для решти японців це цілком звична історія. Тому до літніх успіхів Сакутаро слід ставитися обережно.
Солідно на ЛГП-2025 виглядали також Наокі Накамура та Рен Нікайдо. Втім, для останнього це вже звична історія. І якщо 3-4 роки тому Рену не вдавалося перенести таку форму на зимовий сезон, то в останні два сезони він міцно закріпився в статусі другого номера збірної Японії.
Тривалий час цей статус втримував Юкія Сато, проте зміни технічного регламенту, прийняті влітку 2022 року, дуже відчутно вдарили по ньому: лижі довелося вкоротити одразу на 6 см. Падіння результатів було просто катастрофічним, проте літо-2025 показало, що 30-річний японець оговтався від того удару. Звісно, повернутися до рівня 2020 – 2022 років буде непросто, проте регулярно набирати очки на Кубку світу Сато під силу.
Є шанси побачити на змаганнях елітного рівня 53-річного суперветерана Норіакі Касаї. Він розпочне сезон на Континентальному кубку, проте в разі успішних виступів може пробитися і на Кубок світу. Японці традиційно перед стартом сезону формують основний та дублюючий склади, які відправляються в Європу, і до Нового року кадрові ротації можливі лише між цими двома групами. З дублюючого складу головним конкурентом Касаї стане старший брат Рьою, Юнсіро Кобаясі. В той час як головний претендент на випадання з основи – Томофумі Наїто, якому на Кубку світу поки що не вдається підтвердити той рівень, який він демонструє на змаганнях нижчого рангу.
Німеччина: останній танець Хорнгахера
Дуже цікаво буде спостерігати в новому сезоні за збірною Німеччини. За місяць до старту зимової кампанії головний тренер команди Штефан Хорнгахер оголосив про те, що зимова кампанія-2025/26 стане для нього останнім на чолі Бундестіму. І австрійському фахівцеві точно захочеться наостанок гучно грюкнути дверима після доволі суперечливого 7-річного періоду правління в німецькій збірній.
Які у Хорнгахера шанси піти тріумфально? Далеко не стовідсоткові. У нинішній збірній Німеччини чимало стрибунів із топовим потенціалом, проте жоден із них не виглядає надійною ставкою, яка точно зіграє.
Андреас Веллінгер був у чудовій формі восени минулого року та підходив до зимового сезону в статусі одного з головних фаворитів. Проте величезних авансів дворазовий олімпійський чемпіон не виправдав, і очікуваний рівень результатів почав демонструвати лише в останній третині сезону. Цьогоріч на ЛГП Веллінгер не вражав.
Андреас зробив висновки з минулорічних помилок і не форсував свою форму? Не виключено. Простір для прогресу в зимовому сезоні порівняно з літнім у нього величезний – перш за все, у швидкостях на розгоні. За цим показником в останні кілька зимових кампаній він домінував, і саме це було запорукою його успіхів. Проте цього літа швидкості Анді були далекими від захмарних. Його перевага в цьому компоненті повною мірою проявляється саме на зимовому покритті, тому, якщо на Кубку світу Веллінгер різко додасть порівняно з літніми виступами, то ніхто цьому не здивується.
У минулому сезоні головною зіркою першої третини зимової кампанії був П'юс Пашке, який у листопаді-грудні здобув 5 перемог на Кубку світу та тривалий час очолював загальний залік. Проте 35-річний ветеран вкотре проявив себе яскраво вираженим "декабристом", і вже у січні у нього наступив помітний спад форми.
Протягом кар'єри Пашке з ним це траплялося занадто часто (будемо відвертими: щороку), щоби повірити в те, що у віці 35-років йому раптово вдасться позбутися цієї програми. Проте не будемо забувати, що цьогоріч стартовий відрізок сезону буде незвично насиченим: ще до Турне чотирьох трамплінів відбудуться рекордні 12 із 30 особистих стартів Кубку світу. Кращого календаря для "декабриста" не придумаєш.
Великі надії в Німеччині покладають на Філіппа Раймунда, який став переможцем ЛГП-2025. Він ніколи не славився форсуванням форми на літній сезон, проте сумніви у тому, що Філіпп буде настільки ж сильним і взимку, залишаються. Хоча великий потенціал Раймунда вже давно ні для кого не секрет, тому ніхто не здивується, якщо цієї зими німець затвердиться в ролі повноцінного стрибуна топрівня.
Стабільним і солідним у минулому сезоні був Карл Гайгер, проте колишнього блиску в його стрибках вже не було. Складається враження, що найкращі роки в кар'єрі 32-річного німця вже позаду, і його літні виступи не дали приводів для надмірного оптимізму.
Основна четвірка збірної Німеччини виглядає доволі потужно, а ось із найближчим резервом виникли проблеми. Пов'язані вони з тим, що кар'єру завершили Маркус Айзенбіхлер і Штефан Ляйє. Тому дуже доречним стало повернення до тренувань колись перспективного Юстіна Ліссо. Проте важко повірити в те, що 25-річний німець після двох поспіль розривів хрестоподібних зв'язок коліна одразу повернеться на рівень бодай міцного середняка Кубку світу.
Тому значно більше сподівань покладається на Адріана Тіттеля. Він, як призер юніорського чемпіонату світу, на минулий сезон Кубку світу отримав додаткову особисту квоту, проте набрав лише 11 очок – перехід на дорослий рівень молодому таланту поки що дається непросто.
Дуже перспективним колись вважався Константін Шмід, проте він за весь минулий сезон на Кубку світу взагалі не набрав жодного очка. У вересні німець відзначився кількома непоганими виступами на Континентальному кубку, проте є великі сумніви в тому, що у поточному сезоні Шмід зможе повернутися в основу збірної Німеччини. Значно більше оптимізму викликають перспективи Фелікса Хоффманна, який завершив літній сезон двома подіумами на Континентальному кубку в Клінгенталі.
Норвегія зализує рани після гучного скандалу
Дуже непростим обіцяє бути сезон для збірної Норвегії, яка опинилася в епіцентрі гучного скандалу з маніпуляціями з костюмом на домашньому чемпіонаті світу в Тронхеймі. І тепер норвежцям потрібно все розпочинати з нуля: відновлювати репутацію, доводити, що попередні успіхи були досягнені легальними способами.
І робити це все доведеться в умовах скорочення бюджету (багато спонсорів відвернулися від збірної Норвегії) та під керівництвом нового тренера. І заміну Магнусу Бревігу знайшли дуже гідну – Руне Велта, який провів просто прекрасну роботу зі збірною Швейцарії.
До старту нового сезону збірна Норвегії підходить у статусі великої загадки. Головні фігуранти того скандалу, Маріус Ліндвік і Йоханн Андре Форфанг, через дисциплінарні санкції після ЧС-2025 з'явилися в офіційних змаганнях лише на етапі ЛГП у Куршевелі в першій половині серпня. Тому їхня форма залишається повною загадкою.
Крістоффер Еріксен Сундал на ЛГП з'являвся частіше, проте зірок із неба не ловив. Утім, він зазвичай робить ставку саме на зимовий сезон, і свій величезний потенціал вже довів. Залишається лише додати в психологічній стабільності – 24-річний норвежець часто перегорав у основних змаганнях після топових тренувань.
Халвор Егнер Гранеруд пропустив ЧС-2025 через травму коліна. Це дозволило зірковому норвежцеві не вляпатися в скандал, проте травма була доволі серйозною. Повноцінні тренування дворазовий володар Кубку світу відновив лише на початку вересня, тому чекати від нього топових результатів зі старту сезону точно не варто. Нав'язувати конкуренцію основній четвірці будуть Беньямін Остволд, Фредрік Віллумстад і Робін Педерсен.
Словенія: рекордсмен світу та інші зірки
Головними героями останніх двох чемпіонатів світу була збірна Словенії. Підопічні Роберта Хрготи і в Планіці, і в Тронхеймі завойовували золото особистого та командного турнірів на великому трампліні. При цьому, розпочинала минулий сезон Словенія просто жахливо. Акцент на другу половину сезону в словенців – явище звичне, проте у минулому воно було просто гротескним.
Головним героєм кінцівки минулого сезону став Домен Превц. Він завоював особисте золото чемпіонату світу, після чого здобув дві перемоги на Кубку світу, а на домашньому фіналі сезону в Планіці встановив новий рекорд світу – 254,5 метра!
ЛГП-2025 Домен також завершив потужно – 3 місце в Клінгентані. Враховуючи, що словенець ніколи не форсував форму на старт зимового сезону (за виключенням його феєричного дебюту на Кубку світу в сезоні-2016/17), такий результат наприкінці жовтня змушує суперників тривожитися: Превц-молодший виглядає одним із головних фаворитів сезону.
А ось Анже Ланішек звик розпочинати Кубок світу потужно – проблема лише в тому, що у січні в нього часто трапляється спад форми. Якщо 29-річному словенцеві вдасться його уникнути, то він стане серйозним претендентом на найвищі місця в загальному заліку.
Великим потенціалом володіє і Тімі Зайц, проте для боротьби на довгих дистанціях йому явно не вистачає стабільності та психологічної стійкості. Проте одноденні топові турніри, як-от Олімпіада чи польотний чемпіонат світу – цілком територія Тімі, і там його завжди варто розглядати як одного з фаворитів.
Ловро Косу не вдається тримати топову форму протягом всього сезону, проте на окремих відрізках він буває дуже сильним. Наприклад, на Турне чотирьох трамплінів, де в нього класні результати прорізаються навіть якщо, здавалося б, для цього немає ніяких передумов. Утім, минулий сезон занести собі в актив він точно не може.
Із найближчим резервом у збірної Словенії є відчутні проблеми. Два сезони поспіль провалив прекрасний польотчик Жига Єлар, і цього літа він не дав підстав сподіватися, що глибока криза в його кар'єрі залишилася позаду. Через коротку лаву запасних на Кубку світу доводиться регулярно задіювати таких людей як Жак Могель, Рок Масле чи Рок Облак, які за своїм рівнем дуже помітно поступаються основній четвірці.
Цього літа помітно додав 20-річний Жига Янчар, який демонстрував солідні результати на ЛГП. Багаж досвіду на Кубку світу в нього поки що мінімальний, проте з тим рівнем, який він демонстрував влітку поточного року, виграти конкуренцію за місце в основі у Могеля, Масле та Облака йому цілком під силу.
Польща: новий тренер і останній сезон Стоха
Помітні зміни відбулися в міжсезоння у збірній Польщі. Вперше з 2016 року команду очолив вітчизняний фахівець, Мацей Мацюшак, який замінив австрійця Томаса Турнбіхлера. Як би там не було, звинувачувати одного лише Турнбіхлера в усіх проблемах збірної Польщі не варто. Проблема в польських стрибках значно глибша та системніша – виникли дуже серйозні труднощі зі зміною поколінь.
Для легендарних ветеранів, Каміля Стоха, Пьотра Жили та Давіда Кубацкі, сезон-2025/26, найімовірніше стане прощальним у кар'єрі. Перший з них уже заздалегідь офіційно про це оголосив. І, варто зазначити, що під керівництвом Мацюшака влітку вся трійця ветеранів ожила. Особливо це стосується Стоха, який замкнув топ-5 загального заліку ЛГП.
Безумовно, варто робити поправку на те, що поляки полюбляють форсувати форму на літній сезон, проте є всі підстави вважати, що і взимку легендарні ветерани будуть виглядати краще, ніж у минулому сезоні. Почав подавати ознаки життя і ще один віковий стрибун, 34-річний Мацей Кот – цілком імовірно, що у новому сезоні ми знову регулярно бачитимемо його на Кубку світу.
Склад збірної Польщі останніми роками був настільки віковий, що 31-річний Александер Жніщол у ньому вважався представником молодшого покоління. В останні кілька років він закріпився в статусі міцного середняка в Кубку світу, а наприкінці минулого сезону навіть двічі піднявся на подіуми в особистих стартах. І ніхто не здивується, якщо наступного року він залишить когось із легендарних ветеранів за бортом складу на Олімпіаду.
Лідером збірної Польщі в минулому сезоні став Павел Вонсек, який був світлою плямою на фоні кризової команди. На ЛГП-2025 він виглядав досить слабко, і завдання захисту титулу переможця літнього циклу провалив. Тому певні побоювання щодо його перспектив у новому сезоні є.
Натомість, вистрілив минулого літа 18-річний Кацпер Томасяк, який демонстрував класні результати на змаганнях усіх трьох рівнів, включно з 8 місцем на фіналі ЛГП у Клінгенталі за дуже сильного складу учасників. Безумовно, поляки славляться своєю схильністю влітку виступати значно сильніше, ніж зимою, тому перспективи Томасяка оцінювати варто вкрай обережно. Проте поспостерігати за Кацпером буде цікаво – дуже давно у збірній Польщі хорошого рівня не демонстрували стрибуни в такому юному віці.
Сподіваються в Польщі й на прогрес 20-річного Клеменса Йоняка, проте на фоні Томасяка він виглядає блідувато. Дуже перспективним свого часу вважався Якуб Вольни, проте новим Стохом чи Адамом Малишем він так і не став. А в позаминулому сезоні він ще й спровокував скандал, публічно розкритикувавши тренерський штаб резервного складу збірної Польщі, за що його на півсезону відсторонили від змагань. Пікантності ситуації додає той факт, що тоді об'єктом критики Вольни став не хто інший як нинішній наставник першої команди, Мацюшак. Якими будуть їхні стосунки тепер – важко сказати.
Інші
Протягом багатьох років у світових стрибках з трампліна помітно виділялася велика шістка топових збірних, які за своїм рівнем помітно переважали решту команд. Проте в останні кілька років грань між великою шісткою та всіма решта стиралася. Це було пов'язано з кризою в збірній Польщі та прогресом збірної Швейцарії під керівництвом Руне Велти.
Проте у новому сезоні розрив між великою шісткою та рештою збірних, імовірно, знову почне збільшуватися. Польщі зміна головного тренера принесла позитивний (хоча, можливо, і короткостроковий) ефект, а ось швейцарці творця своїх недавніх успіхів, Руне Велту втратили – той не встояв перед пропозицією очолити рідну збірну Норвегії.
Замінив скандинавського фахівця Біне Норчіч. Чи зможе під його керівництвом збірна Швейцарії бодай втриматися на своєму минулорічному рівні? Сумнівів у цьому є чимало. Тренерська кар'єра словенського фахівця триває уже майже 20 років, проте на такому високому рівні він ще не працював. За спиною в Норчіча є багаж роботи зі збірними США, Канади та Туреччини, з резервними складами Словенії та Норвегії, особисто з Єрнеєм Дам'яном, але настільки серйозного виклику в його тренерській кар'єрі ще не було.
У попередні два сезони в віці за 30 років раптово як стрибун топрівня розкрився Грегор Дешванден. Чи зможе досвідчений швейцарець втриматися на такому ж рівні в олімпійський сезон? Важко сказати. На ЛГП Грегор виглядав непогано, проте жовтневі етапи циклу пропускав. Натомість, Дешванден змагався на Континентальному кубку в Клінгенталі, де виграв другий старт у боротьбі з такими людьми як Домен Превц. Приводи для оптимізму перед стартом Кубку світу є.
А ось у Кілліана Пайєра не все гаразд – старт зимового сезону він пропустить через комбінацію причин. По-перше, напередодні старту Кубку світу він захворів, по-друге – призер ЧС-2019 не може повною мірою адаптуватися до зміни технічного регламенту, яка зробила костюми стрибунів значно тіснішими. Найімовірніше, ми вперше у сезоні побачимо Пайєра аж на домашньому етапі в Енгельбергу в середині грудня.
У зв'язку з проблемами Кілліана, великі сподівання покладаються на молодих Ремо Імхофа, Янніка Вассера, Фелікса Трунца та Юрі Кесселі. Останній закріпився в основі збірної Швейцарії під час цьогорічного ЛГП, і тричі фінішував у топ-10 – зокрема, на жовтневому етапі в Хінценбаху, де склад учасників був дуже солідний. Не списуємо з рахунків і легендарного ветерана Сімона Аммана, який націлений поїхати на свою восьму Олімпіаду.
Для господарів Ігор-2026, Італії, минулий сезон виявився значно слабкішим за попередній. Причини тому дві. По-перше – через травму пропускав сезон Джованні Брезадола, по-друге – провалив першу половину сезону Алекс Інсам, який почав стабільно набирати очки на Кубку світу лише в лютому. Тренування на трампліні Брезадола відновив ще на початку червня. Цілком достатньо для того, щоби повноцінно підготуватися до нового сезону, проте 14-місячна перерва навряд чи мине безслідно. На ЛГП-2025 Джованні лише одного разу виступив справді сильно – 6 місце у Віслі в середині серпня.
Дуже цікаво виглядає прогрес збірної США в останні декілька сезонів. У команди з'явилася ціла плеяда талановитих тінейджерів – Ерік Белшоу, Тейт Франц і Джейсон Колбі. Такому набору юних стрибунів у цій віковій категорії позаздрить будь-яка топова збірна – можливо, за виключенням Австрії. Поряд із такою зграєю талантів у солідному віці в минулому сезоні помітно додав і Кевін Бікнер.
А ось Кейсі Ларсон влітку оголосив про завершення кар'єри, зрозумівши, що виграти конкуренцію за місце в складі стає дедалі важче, а в сезоні-2025/26 не буде навіть домашнього етапу в Лейк Плесіді, де можна було би виставити національну групу. Зазначимо, що влітку тренерський штаб збірної США отримав імените підсилення в особі Даніеля Андре Танде, який очолив другу команду американців.
Важлива подія влітку трапилася у збірній Канади – після дворічної перерви відновив кар'єру Макензі Бойд-Клауз. І сходу посів 14 і 16 місця на етапі ЛГП у Ришнові. Щоправда, за значно соліднішої компанії у Предаццо 34-річний канадець виглядав значно скромніше, залишившись без залікових балів.
Залишається в глибокій кризі збірна Фінляндії – проблеми є як зі спортивними результатами, так і з фінансуванням. У минулому сезоні лідером команди був колись дуже перспективний Антті Аалто, який завершив ЛГП-2025 на оптимістичній ноті – 13 місце в Клінгенталі. Триває спад у кар'єри талановитого польотчика Ніко Кютосахо, і літній сезон не дав жодних підстав вважати, що криза залишилася позаду.
Сподіваються у Фінляндії й на прогрес молодого Каспері Валто. З інтересом спостерігаємо за Вілхо Палосаарі. В 2023 році він став чемпіоном світу серед юніорів, проте після цього у нього почалися проблеми зі спиною. Поки Вілхо їх вирішував – дуже помітно здав, і тепер намагається перезапустити свою кар'єру під керівництвом легендарного Міки Койонкоскі. Рух у вірному напрямку вже помітний, тому спостерігати за відродженням фінського таланта буде цікаво.
Значних успіхів завдяки тренуванням зі збірною Норвегії досягнув Артті Айгро. Якщо 26-річний естонець продовжить у такому ж дусі – в новому сезоні стане регулярним гостем у топ-10 на Кубку світу. Валентен Фубер після багатьох років занепаду повернув на карту світових стрибків з трампліна збірну Франції. Влітку поточного року французи підсилилися ще й натуралізованим австрійцем Луїсом Оберштайнером, хоча, здається, він ще не готовий боротися за щось серйозне на Кубку світу.
Найсильнішим був попередній сезон для Владіміра Зографскі. Він тричі фінішував у топ-10 на Кубку світу – стільки ж, скільки за всю попередню кар'єру разом взяту. Схоже, 32-річний болгарин готовий дивувати й у новому сезоні. ЛГП-2025 він почав з подіуму в Віслі, та й після того регулярно набирав непогані очки.
Періодично набирають очки на Кубку світу турок Фатіх Арда Іпчіоглу та молодий казах Даніїл Васільєв. Дуже помітно влітку додав 18-річний словацький талант Хектор Капустік, якому на користь пішла співпраця з легендарним словенським тренером Васею Байцем.
Українці
Збірна України вперше в своїй історії підходить до олімпійського сезону з дійсно цікавими перспективами. Причина тому одна, і звати її – Євген Марусяк. За цей олімпійський цикл 25-річний уродженець іванофранківщини перетворився на серйозну бойову одиницю на Кубку світу. Прогрес Марусяка був поступовим, проте зараз вперше виникли небезпідставні сумніви у тому, що в новому сезоні Євгену вдасться зробити ще один крок вперед.
Справа в тому, що наприкінці минулого сезону Євген отримав розтягнення зв'язок гомілкостопа на фіналі Континентального кубку в Закопане, після чого наважився з цією травмою виступити на гігантському трампліні в Планіці.
Ідея була невдалою, і це мало довгострокові наслідки. Навіть через три місяці після травми, наприкінці червня, Марусяк скаржився на те, що біль досі турбує його – і, звісно ж, це не могло не вплинути на тренувальний процес.
Як наслідок – влітку результати Євгена були слабкішими, ніж у попередні роки. Так, були окремі успіхи, як-от 13 місце у Віслі та 6-й результат у першій спробі в Ришнові, проте загальний рівень помітно просів. Залишається лише сподіватися, що до старту зимового сезону Марусяку вдасться надолужити все те, що було недовиконане влітку через наслідки весняної травми.
А ось другий номер збірної України, Віталій Калініченко, навпаки, провів непогане за своїми мірками літо та епізодично навіть виглядав сильніше за свого партнера по команді. Можливо, взимку Віталію вдасться бодай кілька разів пробитися в залікову зону на Кубку світу.
